(шипіння)

См. также в других словарях:

• шипіння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• шипіння — я, с. Дія за знач. шипіти і звуки, утворювані цією дією …   Український тлумачний словник

• шипіння — [шиеп’і/н :а] н :а …   Орфоепічний словник української мови

• шип — 1 іменник чоловічого роду виступ шип 2 іменник чоловічого роду шипіння шип 3 іменник чоловічого роду риба розм …   Орфографічний словник української мови

• шип — I а/, ч. 1) Твердий загострений на кінці виріст на гілках, стеблах, плодах деяких рослин, який утворюється внаслідок розростання клітин шкірки. 2) Гострий твердий виступ, наріст на тілі деяких тварин. 3) Невеликий виступ на підковах, підошвах… …   Український тлумачний словник

• шипіт — поту, ч., діал. 1) Шипіння. 2) Швидкий водний потік. || Невеликий водоспад …   Український тлумачний словник

• шипіт — 1 іменник чоловічого роду шипіння діал. шипіт 2 іменник чоловічого роду водний потік; невеликий водоспад діал …   Орфографічний словник української мови

• прошипіти — плю/, пи/ш; мн. прошипля/ть; док. 1) неперех. Видати шиплячий звук, шипіння 2) перех. Промовити шиплячим голосом, виражаючи роздратування, гнів і т. ін. 3) неперех. Пролетіти, проїхати і т. ін. з шипінням. 4) неперех. Шипіти якийсь час …   Український тлумачний словник

• шкварчати — чу/, чи/ш, недок. 1) тільки 3 ос., чим і без додатка. Видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню). || Тріщати, підсмажуючись (про страву). || безос. || розм. Сповнюватися тріском, шипінням і т. ін. || Про… …   Український тлумачний словник

• шиплячий — 1 дієприкметник від: шипіти шиплячий 2 прикметник який має властивість шипіння …   Орфографічний словник української мови

• акоазма — и, ж. Елементарне звукове відчуття (шум, дзвін, шипіння у вухах і т. ін.) …   Український тлумачний словник