(химерне)

1. n розм.

1) щось дуже заплутане (химерне)

2) химера

2. adj

звивистий; заплутаний; химерний

* * *

1) що-небудь дуже заплутане, химерне

2) примха

1. n

1) примха; каприз

2) непостійність; мінливість

3) фантастична істота; щось небачене (химерне)

4) гірн. кінний привод; коловорот

2. v

1) жадати; жадібно прагнути (чогось)

2) розм. паморочитися

* * *

1) бажати; жадібно прагнути (чого-н.)

2) дiaл. кружитися ( про голову)

1) забаганка; примха

2) непостійність; мінливість

гірськ. (кінний) привод

1) що-небудь дуже заплутане, химерне

2) примха

вигадливий, (замысловатый) химерний, хитрий, мудрий, хитромудрий, витіюватий, кучерявий, вузлуватий, (причудливый) вибагливий, примхуватий, чудний; см. Вычурный и Замысловатый. -вый ум, голова - вигадливий розум, -ва голова. -вый узор, - вая форма, -вое произведение - вигадливе (химерне, примхувате, чудне) мереживо, вигадлива (химерна, примхувата, чудна) форма, вигадливий (химерний) твір.

* * *

1) ( вычурный) вига́дливий; ( причудливый) химе́рний; ( занятный) заба́вний; ( смешной) куме́дний; ( замысловатый) хи́трий, хитрому́дрий, му́дрий

2) (находчивый, изобретательный) вига́дливий, винахі́дливий

(привередливый) вередливий, примхливий, примхуватий, капризний, капризуватий, морочливий, (причудливый) химерний, витребенькуватий, забагливий, (упрямый) упертий, норовистий, норовливий, натуристий, комизистий. [Впертий як камінь і вередливий як дитина (Мирн.). Ти добре знаєш: ми твої є діти, слабі, нікчемні і капризні діти (Франко). Цить! морочливий (Звин.). Чорнявая дівчинонька норовистая (Пісня). Неначе химерная хвиля (Л. Укр.). Дике химерне воно (море) (Л. Укр.)]. -ная выходка - вибрик (-ку); срвн. Каприз. -ный человек - см. Капризник.

* * *

1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;

2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;

3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;

4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;

5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];

6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].

* * *

1) неві́рний; ( неправильный) непра́вильний; ( фальшивый) фальши́вий

2) ( ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; ( вероломный) віроло́мний, зрадли́вий

3) ( колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий

4) ( недоверчивый) диал. неві́рний

5) ( исповедующий чужую веру)

а) прил. невірний

б) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри

6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого

1) (капризный, своенравный) вигадливий, вибагливий, примхливий, примхуватий, вередливий, вимисливий, перехочливий, норовливий, норовистий, химерний, витребенькуватий; (переборчивый) перебірливий. [А жінка вередлива та вигадлива (Рудч.). Але й вередлива-ж ти, - нема де правди діти (Н.-Лев.). Се батькова дочка, вимислива й пишна, - одцурайсь її (М. Вовч.). Багатство - перехочлива річ (П'ятигір.). Чорнявая дівчинонька норовистая (Пісня)]. -вый человек - см. Прихотник. -вый вкус - вибагливий смак;

2) (затейливый, причудливый) вигадливий, химерний. -вый узор - вигадливе (химерне) мереживо.

* * *

ЖАХ - екзистенційна ситуація граничного буття, яка окреслює страх перед метафізичною безоднею, що перевищує межі будь-якої матеріальної небезпеки. У стані Ж. матеріальна, фізична небезпека стає лише символом, який виражає небезпеку метафізичну. Розкриваючи цю особливість Ж., Гайдеггер зазначає, що, переживаючи Ж., людина не прагне рятуватися активністю, а навпаки, поринає у спокій, Ж. - це граничний страх, котрий вже перестає бути страхом і перетворюється на щось інше, на подобу метафізичної тіні страху. Ж., на відміну від страху, завжди супроводжується якимось глибинним подивом, натяком на "чудове-як-дивне-химерне". Цей стан схоплений укр. мовою у слові "чудовисько", що поєднує жахливе з чудовим-дивовижним. Ж. як переживання та буття найчастіше народжується при зустрічі з безоднею Ніщо. Ж. перед Ніщо - це Ж. перед власним безмежжям, незбагненністю власного "Я", можливістю онтологічної деформації, спотворенням своєї особистості. У Ж. перед людиною спалахує руйнівна могутність Ніщо, і разом із тим Ніщо відкриває перед нею можливість переходу у зовсім інший стан "Я". Це дозволяє глибше прояснити сенс власного, автентичного існування і утвердитися у цьому існуванні.