(фізично)

1. n поет.

минуле

2. adj

1) зворотний (про рух)

2) відсталий

3) пізній, запізнілий; минулий

4) забарний; неохочий; боязкий, сором'язливий; несміливий, нерішучий

3. adv

1) назад; задки

2) у зворотному напрямі

3) навпаки; задом наперед

4) на гірше

* * *

1) зворотний (звич. про рух)

2) відсталий

3) пізній; запізнілий

4) повільний, гайний; який робить що-небудь неохоче; боязкий, соромливий; нерішучий

1) назад

2) у зворотному напрямку

3) навпаки, задом наперед

4) перекручено, спотворено; помилково

5) на гірше

1. n

1) мед. недоумкуватий, слабоумний

2) розм. дурень, недоумок

2. adj

1) мед. недоумкуватий, імбецильний

2) розм. дурний, придуркуватий

3) фізично слабкий

* * *

1) мeд. недоумкуватий, імбецильний; нерозумний

2) фізично слабкий, безпорадний

фізично

* * *

1) фізично

2) зовсім, абсолютно

1) виховання

2) навчання; підготовка

3) тренування

4) заняття (з фізичної підготовки)

5) дресирування

6) натренованість, підготовленість; спортивна форма

7) бот. формування (плодових дерев)

* * *

1) виховання; формування

2) навчання; підготовка; освіта

3) тренування

4) дресирування

5) cпopт. тренованість, підготовленість; ( спортивн форма)

6) caд. формування ( плодових дере)

7) війск. наведення ( знаряддя)

1) учбовий

2) тренувальний

1) сильний, енергійний, бадьорий

2) рішучий

* * *

1) сильний; бадьорий; енергійний; vigorous plant сильна рослина; vigorous of body (фізично) здоровий, сильний, бадьорий; vigorous of mіnd з живим розумом; vigorous of frame могутнього /потужного/ складу; vigorous of step з бадьорою ходою, твердо крокуючий; vigorous style живий, енергійний стиль/ мова/; vigorous speech сальна мова; vigorous commander вольовий командир; he іs quіte vigorous for hіs age для свого віку він досить бадьорий

2) рішучий ( про дії); vigorous measures [protest] рішучі /енергійні/ заходи [-ий протест]

1) думати (писати) метафізично

2) підходити метафізично (до чогось)

1) (превосходящий возможность) неможливий, (редко, архаич.) неможні[и]й. [Нічого неможливого в наші часи немає (Р. Край). Звикла до думки, що йти за Гнатом в далекий Сибір - річ неможлива (Коцюб.). Неможня річ, не допускає розум (Куліш)]. Делать, сделать -ным что - робити, зробити неможливим, унеможливлювати, унеможливити що. Хочешь, захотелось -ного - хочеш, зах(о)тілося (заманулося) неможливого, (насм.) зах(о)тілося печеного льоду (снігу) (Приказки)]. Это -но - це неможлива річ. Это физически -но - це фізично неможливе, це річ фізично неможлива;

2) (неестественный) неможливий, неприродні[и]й, ненатуральний. Самым -ным образом - як-найнеможливіше, як-найнеприродніше, як-найненатуральніше;

3) (недопустимый; невыносимый) неможливий. [Що вона говорить? Щось неможливе, безглузде! (Коцюб.). Чванливість неможлива (Самійл.)]. -ное положение, состояние - неможливе становище, неможливий стан. -ный человек - неможлива (нестерпуча) людина. В -ном виде - в неможливому вигляді.

* * *

АГРЕСІЯ ( від лат. aggredior - нападаю) - у філософії поняття, що позначає гранично насильницькі акти суб'єктів (сторін) взаємодії. Вирізняють А. у рослинному, тваринному та соціальному світах. Т. зв. природна А. пов'язана з інстинктом самозбереження і продовження роду і виступає важливим адаптивним механізмом усього живого (Лоренц). А. у світі соціальної інтеракції характеризується насильницькими і примусовими актами фізичної і вербальної поведінки суб'єктів, що виходять за межі фізичної самодостатності і духовної суверенності і в своїй деструктивній функції загрожують безпеці як окремого людського індивіда, так і соціального життя в цілому. Тлумачення А. неоднозначне - від релігійного і морального засудження (буддизм, християнство) до психологічного, політичного та історичного виправдання.

МОДЕЛЮВАННЯ - науковий метод непрямого (опосередкованого) дослідження об'єктів пізнання, безпосереднє вивчення яких з певних причин неможливе, ускладнене, неефективне чи недоцільне, через дослідження їхніх моделей - предметних, знакових чи мислених систем, що відповідно відтворюють, імітують чи відображають певні характеристики (властивості, ознаки, принципи внутрішньої організації або функціювання) оригіналів. Як специфічний конструктивно-пізнавальний прийом, своєрідна форма подання процесів і явищ реальності М. відоме з античних часів. У процесі пізнання М. тісно взаємодіє з іншими спеціальними і загальнонауковими методами, зокрема експериментальними. В епоху НТП М. фактично набуло статусу загал ьнонаукового методу пізнання, стало ефективним теоретичним і експериментальним засобом дослідження, чому насамперед сприяли інтенсивні процеси математизації та комп'ютеризації науки. Комп'ютерний (модельно-кібернетичний) експеримент, а згодом його різновид - когнітивна комп'ютерна графіка - набули унікального значення у дослідженні складних процесів і явищ дійсності, верифікації наукових гіпотез, побудові теорій. Користуючись процедурами абстрагування та ідеалізації, М. дає змогу з метою відтворення (у моделі) та дослідження виділяти саме ті характеристики, параметри чи властивості модельованих об'єктів, котрі безпосередньо підлягають вивченню. З появою когнітивних комп'ютерних графічних засобів відкриваються реальні можливості подавати у наочній формі не тільки об'єкти у класичному розумінні і експериментувати з ними, а й виражати з допомогою відповідних наочних моделей ті чи інші гіпотези, ідеї, концепції тощо, досліджувати їх, піддавати верифікації. Загалом процес М. відзначається складною структурою і включає такі основні етапи: постановка проблеми, побудова моделі, її дослідження, екстраполяція отриманих результатів на оригінал. Теоретичну основу М., яке проявляється у різноманітних формах, залежно від сфер застосування і характеру використовуваних моделей, становлять теорії фізичної подібності, фізичної аналогії та ізоморфізму систем. За фізичним характером моделей можуть бути виділені три типи М.: предметне, знакове (інформаційне) і мислене. У тісній взаємодії з іншими методами М. відіграє важливу роль у дослідженні найскладніших процесів та явищ мікро-, макро- і мегасвіту у розкритті їх глибинної суті.

Соловйов, Володимир Сергійович (1853, Москва - 1900) - рос. філософ, поет, публіцист. Син історика С. Соловйова. Учень Юркевича. Докт. філософії (1880), С. не зробив академічної кар'єри В. икладацька діяльність, до якої він не мав внутрішньої схильності, мала епізодичний характер. У 1881 р. С. заборонили читання публічних лекцій. Видатний мислитель і непересічна особистість, С. в історії рос. філософії посідає особливе місце. В його особі остаточно склався той тип вільного релігійного філософування, що визначив самобутність і специфіку подальшого розвитку рос. філософії. Головною метою філософських пошуків С. є практичне перетворення світу на основі принципу всеєдності, органічного синтезу цільного знання, цільного життя і цільної творчості. Запорукою здійсненності такого перетворення є, за С., наявність усеєдності у підвалині всього, що існує, - Абсолютного Всеєдиного Сущого, триіпостасна побудова якого виявляється у трьох модусах буття (воля, уявлення, почуття), діяльності (життя, знання, творчість) і самої позитивної всеєдності (Благо, Істина, Краса). Стверджуючись теоретично у цілісному знанні як синтез емпіричного, раціонального і містичного пізнання, як універсальний синтез філософії, науки і релігії, всеєдність реалізується як втілення Абсолютного у Всесвіті. Релігійний естетизм є характерною ознакою не тільки метафізики всеєдності С., розгорнутої як софійне вчення, а й як притаманний рос. релігійній філософії срібного віку в цілому. Філософія С. постає як результат глибокого переосмислення світового досвіду філософування на ґрунті святоотецької традиції, а ідея всеєдності становить життєдайний центр його релігійно-філософських пошуків у різні періоди творчості. Перший - підготовчий, суто умоглядний (70 - поч. 80-х рр. XIX ст.) - відзначений побудовою С. метафізичної системи, теоретичним обґрунтуванням вихідних засад його релігійно-філософського світогляду. Другий - церковно-публіцистичний (поч. 80-х - серед. 90-х рр. XIX ст.) - надиханий утопічним ідеалом всесвітньої теократії, підпорядкований пошукам засобів справжнього здійснення християнського ідеалу цілісного життя. Третій період - позитивний, синтетичний (серед. 90-х - 1900 рр.) - позначений занепадом утопічних ілюзій, заглибленням і розвитком релігійно-філософського світогляду, історико-філософськими студіями, переглядом ранньої метафізичної системи, що був обірваний передчасною смертю С. Ідеї С. справили великий вплив не тільки на прямих його послідовників - братів С. і Є. Трубецьких, раннього Флоренського, Вулгакова та ін., а й значною мірою стали стимулом і орієнтиром подальшого розвитку рос. релігійної філософії.

[br]

Осн. тв.: "Читання про Боголюдство" (1877 - 1881); "Історія і майбутнє теократії" (1887); "Сенс любові" (1892 - 1894); "Виправдання добра: моральна філософія" (1897); "Життєва драма Платона" (1898).

СУПЕРПОЗИЦІЇ (накладання) ПРИНЦИП - 1) Припущення, згідно з яким результуючий ефект складного процесу дії є сумою ефектів, які викликані кожною простою дією зокрема, за умови, що останні не впливають одна на одну. С.п. точно виконується лише стосовно лінійних систем, поведінка яких описується лінійними співвідношеннями. 2) У теорії класичних полів і у квантовій теорії - положення, відповідно до якого результат накладання допустимих станів фізичної системи (або можливих процесів у ній) є також допустимим станом (або відповідно можливим процесом). У релятивістській квантовій теорії, де розглядають взаємні перетворення частинок, С.п. доповнюється правилами супердобору (відокремлення суперпозиційних станів, які фізично не реалізуються в природі). Зміна методологічного змісту С.п. відбиває перехід фізики від концепції нескінченної подільності процесів, станів тощо до більш повного врахування їхньої якісної індивідуальності та цілісності. Разом з тим суть С.п. не виходить за межі ідеології редукціонізму.