-
41 структуралізм
СТРУКТУРАЛІЗМ - напрям наукового пізнання, що ґрунтується на системно-структурному методі аналізу. Ідеї системного підходу з'являються у фізиці, математиці, гештальтпсихології, рос. формалізмі на поч. XX ст. і кристалізуються в структурній лінгвістиці Сосюра О. станній увів фундаментальну для С. опозицію мови/мовлення, тобто мовної системи як інваріанта мовної діяльності та індивідуальних способів її реалізації Ц. я опозиція передбачає застосування ряду понять: означника/означеного, синтагми/асоціації, синхронії/діахронії Я. кщо лінгвістичний С. є цілком визначеним явищем, то опис гуманітарного С. становить проблему, оскільки не має ідейної, організаційної або хронологічної єдності. В загальних рисах гуманітарний С. можна схарактеризувати як течію в науках про людину та суспільство в 50 - 60-ті рр. XX ст., що застосовує до різноманітних феноменів культури методи системно-семіотичного аналізу, запозичені з арсеналу структурної лінгвістики, та має чітко визначену антипсихологічну та антисуб'єктну спрямованість. Будучи за походженням суто франц. явищем (С. зазвичай асоціюється з іменами Фуко, Варта, Лакана, Леві-Строса, Альтюссера та ін.), він, однак, справив великий вплив як на континенті, так і в США. Модель мови Сосюра (як формальної можливості мовної діяльності, що, не детермінуючи конкретного мовного акту, задає умови його можливості та працює на несвідомому рівні) стала моделлю, аналогії якої відшукувались у різних сферах культури: міфах, літературних текстах, психічній діяльності, історії наук, - але лінгвістична складова зазнає в гуманітарному С. суттєвої трансформації: площина застосування мови з репрезентативної, психічної зміщується в логічну. Мова стає кодом, принципом впорядкування емпіричних фактів, в т.ч. і фактів вербальної мови. В загальних рисах структурний аналіз в С. є сходженням від поверхових лінгвістичних структур до глибинних, причому перші є кодом останніх, а метакодом виступає універсальна структура розуму. Попри всю плідність гуманітарного С., представники якого змінили звичний образ етнології, психоаналізу, епістемології та літературознавства, проблематику та підходи цих наук, спроби прояснити його методологічні засади в кін. 60-х рр. стали першим кроком на шляху його трансформації в постструктуралізм, яка часто здійснювалась самими структуралістами (Варт, Фуко, Лакан). Будучи формально-раціональною обробкою певного порядку фактів, структуралісти у лінгвістиці та літературознавстві усвідомлюють операціональний статус поняття структури, але в антропології та психоаналізі воно починає розглядатись як структура самої реальності, і саме цю тенденцію С. піддає критиці Еко ("Відсутня структура") В. разливість гуманітарного С. пов'язана з тим, що в багатьох соціокультурних системах семіологічний рівень є не вихідним, а похідним, тому постструктуралізм звертається до аналізу досеміотичного рівня культури. З моменту свого виникнення С. постійно перебуває в русі трансформації, і найпотужнішою сьогодні трансформацією С. є постструктуралізм.О. Йосипенко -
42 Хамітов, Назип Віленович
Хамітов, Назип Віленович (1963, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1985). Докт. філоофських наук (1998). Од 1992 р. працює в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, од 1999 р. - ст. наук. співр. Президент Асоціації філософського мистецтва (од 1988 р.), почесний Президент Міжнародної асоціації актуалізуючого психоаналізу (1999). Основний напрям наукової діяльності - філософська антропологія, філософія статі, філософія психоаналізу.[br]Осн. тв.: "Звільнення від буденності: Мистецтво як вирішення суперечностей життя" (1995); "Філософія самотності: Самотність жіноча і чоловіча" (1995); "Межі чоловічого і жіночого: Вступ до метаантропології" (1997); "Самотність у людському бутті: Досвід метаантропології" (2000); "Філософія і психологія статі" (2000).Філософський енциклопедичний словник > Хамітов, Назип Віленович
-
43 Юнг, Карл Густав
Юнг, Карл Густав (1875, Кесвіль, біля Базеля - 1961) - швейц. психолог, психоаналітик, засновник аналітичної психології. Спочатку серйозно цікавився археологією, потому остаточно зосередився на медицині (науковий ступінь у цій галузі отримав у 1912 р. (Базель). Працював у психіатричній клініці Цюрихського ун-ту. У1907 - 1912 рр. тісно співпрацював із Фройдом. у 1913 р. принципово розійшовся із ним у поглядах щодо засадничих положень психоаналізу: наукові орієнтації Ю. дедалі більше концентрувалися на символічних аспектах людської культури. На відміну від Фройда, Ю. розглядає лібідо не як винятково прояв сексуальних ваблень, а як психічну енергію, кількість якої є більш-менш сталою і визначає, зрештою, інтенсивність психічних процесів, загальний тонус усієї життєдіяльності індивідів. Ю. розробив поняття "настанова": свідома "настанова" має компенсуватися, врівноважуватися діяльністю позасвідомого. На основі розрізнення екстравертної та інтровертної настанов Ю. класифікує психологічні типи особистості. Після розриву з Фройдом Ю. досліджував спонтанні прояви психіки по аналогії з міфологічно-фольклорними мотивами і дійшов висновку, що окрім індивідуального позасвідомого людську психіку визначає більш глибокий пласт - колективне позасвідоме. Зміст його становлять архетипи колективного позасвідомого, що ґрунтуються на спадковій структурі психіки й нервової системи людини і закріплюються у певних культурних виразно-символічних системах, що мають релігійне забарвлення І. нтеграція змісту колективного позасвідомого відбувається через перехід від Ego - центру повсякденної свідомості до Самості - "Бога всередині нас". Образ Бога, згідно з Ю., виявляється доконечним уособленням, ідентифікацією цінностей та сенсу буття. Основне завдання психотерапії - шляхом активізації архетипів гармонізувати між собою різні рівні психіки, що в традиційних культурах здійснювалося за допомогою міфів, ритуалів, обрядів, колективних емоційних станів та медитацій. Значну увагу Ю. приділяв аналізові східної мудрості, технікам медитації, глибинного сенсу парапсихологічних явищ, алхімії, реінкарнації.[br]Осн. тв.: "Метаморфози і символи лібідо" (1912); "Психологічні типи" (1921); "Два нариси з аналітичної психології" (1940); "Психологія і релігія" (1940); "Психологія і алхімія" (1944); "Архетипи і колективне позасвідоме" (1950). -
44 об'єкт
ч1) objectоб'єкт психоаналізу псих. — analysand
2) військ. objective, target4) ( промисловий) establishment, works -
45 act out
phr v1) грати, розігувати, представляти (кого-небудь, що-небудь)2) прикидатися; зображувати3) запроваджувати в життя, здійснювати4) якою-небудь дією видати несвідомі або придушені прагнення, бажання ( у процесі психоаналізу) -
46 anal
adj анат.анальний* * *a; анат.відхідниковий, анальний; анальний, анально-сексуальний ( у психоаналізі) -
47 analysand
n; псих. -
48 annulment
nанулювання, відміна, скасування; знищення* * *n1) анулювання, скасування; знищення; ( судова) постанова про визнання шлюбу недійсним -
49 autoanalysis
n; (pl- ses)1) психіатр. самоаналіз; психоаналіз самого себе2) cпeц. дослідження за допомогою автоматичного аналізатора -
50 collective unconscious
-
51 couch
1. n1) кушетка2) поет. ложе3) бот. пирій4) лігво; барліг; нора5) зерно, намочене для проростання2. v1) т'їльки p.p. укласти2) прилягти3) викладати, формулювати (вякійсь формі — in)4) (under) висловлювати неясно5) лежати, причаїтися (про звірів)6) мед. видаляти катаракту7) пророщувати (зерно)8) лежати в купі і гнити (про листя)* * *I n1) кушетка; тахта; диван; ложе, крісло, сидіння ( космонавта)2) ( the couch) кушетка в кабінеті психіатра; мeд.; cпeц. лікування психоаналізом3) пoeт. ложе4) лігвище, барліг; нора5) жив. ґрунт, попередній шар (фарби, лаку)6) зерно, намочене для проростанняII v1) тк.; p. p. укласти, покласти2) прилягти4) (in) виражати, формулювати5) ( under) виражати неясно, туманно6) залягти; причаїтися ( про тварину)7) icт. брати напереваги (піку, спис)8) вишивати золотою або срібною ниткою9) мeд. видаляти катаракту10) пророщувати ( зерно- при солодженні)11) лежати в купі е гнити ( про листя)III = couch grass -
52 couch doctor
-
53 hypnoanalysis
nгіпноаналіз; використання гіпнозу в психоаналізі -
54 id
I [id] n; біол.ід (зародкова структура, яка містить спадкові якост)II [id] = ide I III [id] nід, підсвідомість ( у психоаналіз) -
55 psyche
n1) ж. ім'я Сайкі2) міф. Психея* * *I [`saiki] nдуша, духII [`saiki] v2) cл. психологічно готувати себе ( до змагання)III [`saiki] nпсише, високе дзеркало на ніжках -
56 psycho-
у складних словах має значення ( psych-) психіка, психічний -
57 psychoanalytical
-
58 psychobiography
-
59 psychohistorian
-
60 psychohistorical
aнаписаний з позицій психоаналізу; який відноситься до психологічних аспектів історії
См. также в других словарях:
психоаналітичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
психоаналітично — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
психоаналітичний — а, е, спец. Прикм. до психоаналіз. Психоаналітичні дослідження … Український тлумачний словник
психоаналітик — а, ч. Фахівець із психіки, психоаналізу … Український тлумачний словник
психоаналіз — у, ч., спец. 1) У психіатрії – метод лікування неврозів; полягає у виявленні підсвідомих афективних переживань, що лежать в основі неврозів. 2) У сучасній психіатрії, психології, соціології та мистецтві – суб єктивно ідеалістичний напрямок, який… … Український тлумачний словник
психоаналіз — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
психоаналептики — психоанал ептики, ов, ед. ч. тик, а … Русский орфографический словарь
психоаналитик — психоанал итик, а … Русский орфографический словарь
Подпороговая психодинамическая активация (subliminal psychodynamic activation, SPA) — ППА была когда то названа «сильнейшим доказательством в пользу психоанал. взгляда на бессознательное». Однако Бэлей, Шеврин и Фудин не усматривают серьезной научной ценности в ППА. Модель ППА с самого начала вводит условие, что положения… … Психологическая энциклопедия
его — невідм., с., псих. В перекладі з латинської означає я або самість , які розуміються як центральне ядро, навколо якого відбуваються усі психічні дії. •• Е/го блок дуже загальний термін, що його використовують для позначення чогось, що… … Український тлумачний словник
Обсессивно-компульсивная личность (obsessive-compulsive personality) — Начиная от описания анального типа характера, сделанного З. Фрейдом, вплоть до проблемы трудоголизма XX в., О. к. л., называемая также ананкастной личностью, представляла собой дилемму для психиатрического здравоохранения. Характеристики этого… … Психологическая энциклопедия