(трубки)

1) потягти, поволокти, (вульг.) поцупити кого, що за що, куди. [Потягни за кінець, то воно й розвяжеться (Ррінч.). А до суду за це не потягнуть?]. -нем за одно - будемо за одно стояти, в один гуж тягти. -нуть руку за кем - потягти руку за ким и за кого, похлібити за ким. [За нас руку потяг (Сим.). Я похлібив за ним (Черк. п.)];

2) потягти, посунути. Птица -нула - птиця потягла, полетіла;

3) безл. - потягти кого, закортіти кого и кому. [І потягло його в поле непереможною, могучою силою (Грінч.). Стало їй нудно і закортіло до книжки (Григ.). Йому (и його) закортіло додому];

4) (на весах) потягти, заважити, затягти, винести. [А скільки цей кавун (= арбуз) заважить? Мабуть фунтів з десяток затягне (потягне). Візьми листок тютюну з поля, да городніх три, дак і не винесуть (Борз.)];

5) (затянуться из трубки, понюхать табаку) смикнути (люльки, табаки), смок(т)нути, (сильно) смоктонути люльки, тютюну, пакнути (з люльки). [Смачно, мов роменського тютюну смоктнеш (Квітка). Смокнув раз - ні, не куриться: загасла цигарка (Звин.). Не встиг і разу пакнути. Смоктонув, аж у голові запаморочилось]; б) (глотнуть) смокт(о)нути. [Випив і калганівки, не забув смоктонути і перчикової (Квітка)]; 7 -

9) см. Потягивать 1, 4 - 5. Потянутый - потягнений: Срв. Тянуть.

* * *

техн. тру́бочный ( для курительной трубки)

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

1) см. Курево 1;

2) (благовониями) куріння, кадіння (пахощами);

3) (табаку, трубки) палення, куріння (тютюну, люльки). [Вже мені це куріння ввірилося (Сл. Гр.)];

4) (водки, дёгтя) викурювання (горілки, дьогтю).

* * *

1) ( действие) курі́ння; палі́ння; курі́ння

2) ( курево) ку́риво

3) (перен.: льстивое восхваление кого-л.) курі́ння

1) курець (-рця), курій (-рія). [Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець (Номис)]. -щик опиума - курій опію. -щик трубки - люлечник;

2) (окурщик) обкурювач.

* * *

курійка. -ца трубки - люлечниця.

* * *

отстать от кого, от чего

1) (оставаться позади) зоставатися, зостатися (позаду) від кого, відставати, відстати, відстрявати, відстряти, відбиватися, відбитися від кого, (медлить) отягатися. [Ногу змуляв та й зостався від своїх, не міг зійти з ними. Ягня відбилось від отари (Гліб.). Він іде попереду, а я отягаюсь, отягаюсь, та як побіжу додому. З ним недобре молотити, бо відстає]. Стараться не -вать от кого - тягтися за ким. [За багачами тягнеться]. Мои часы -стают на пять минут от городских - мій годинник зостається (спізнюється) на п'ять хвилин проти міського. -вать от берега - відставати, відстати, відчалювати, відчалити від берега;

2) (от дому, знакомых, друзей) відставати, відстати, відстрявати, відстряти від кого, від чого, відкидатися, відкинутися (від) кого, (від) чого, покидати, покинути кого, що, (отбиться) віднаджуватися, віднадитися від кого, від чого. [Хотіли гуртом купити ту землю і Павло був між нами, а тоді він від нас відстряв. Зовсім домівки відкинувся (віднадився від домівки)]. -стать (отвыкнуть) от чего - відкидатися, відкинутися, відцуратися чого и від чого, покинути, занехаяти що. [Відкинувсь від тютюну. Відцурався горілки. Покинув люльку = -стал от трубки)];

3) (отделиться) відставати, відстати, відлипати, відлипнути, відтулятися, відтулитися, відсідатися, відсістися, (о мног.) повідставати, повідлипати и т. д. Штукатурка -стала - тинк повідставав (повідлипав). Корка у хлеба -стала - скоринка на хлібі відсілася. Дверь -стаёт - двері відходять;

4) (отвязаться) відступатися, відступитися, уступатися, уступитися, відійти, відчепитися, відкаснутися, відсахнутися. Не -стану, пока вы мне не скажете - не відступлюся (не уступлюся, не відійду), поки ви мені не скажете. Пристал и не -стаёт - причепився і не відступається (не відходить). -стань от меня! - відчепись (відкаснись, відійди) від мене! Отставший - відсталий; (отклеившийся) відлиплий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отст`ать

прутик, пруточок (-точка), прутчик, (хворостинка) лозинка, прутинка, хворостинка, хмизинка, хвойдинка, різочка, лісочка, дубчик, (для прочистки трубки) протичка. [Взяв різочку і б'є того ужа (Чуб. II)].

* * *

копирсалка, копистка; (для трубки) протичка. [Покопирсав люльку протичкою та й знов запалив]; (для ушей) корпоушка.