Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(только+что)

  • 61 возможность

    змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. -ности) снага, (средство) спосіб. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Квітка). Не було способу через Біг переправитися (Свидн.)]; беспрепятственная -ность - добра змога. По возможности (по мере возможности, в меру возможности) - по змозі, по спромозі, по можливості, яко мога. Нет -ности - не змога, не спромога, не сила, ані способу, ніяк [Ніяк мені тебе взяти (Грінч.)], нема ходу. Не было -ности - не було змоги, не було спромоги, не було можливости, не було як, не сила була. Иметь -ность - мати спромогу, здужати, спромагатися; получить -ность чего - спромогтися, спомогтися на що; давать, дать -ность - спомагати, спомогти на що. Предвидится, возникает -ность чего-л. - заноситься на що-небудь. [Це-ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (Крим.)]. Имеющий -ность - спроможний; не имеющий -ности - неспроможний.
    * * *
    1) (чего и с неопр.) можли́вість, -вості (чого и с неопр.), змо́га (с неопр.); (способность осуществить что-л.) спромо́жність, -ності, спромо́га (с неопр.)
    2)

    возмо́жности — (мн.: внутренние силы, ресурсы) можли́вості, -тей, спромо́жності, спромо́жність; спромо́га (с неопр.)

    Русско-украинский словарь > возможность

  • 62 довольствовать

    кого чем (войско и т. п. одеждою обувью) постачати кому що (війську, -ові харч, одежу, взуття), (только едою) харчувати кого (Срвн. Снабжать).
    * * *
    1) ( кого-что чем - снабжать) постача́ти (кому-чому що, кого-що чим)
    2) ( удовлетворять) задовольня́ти

    Русско-украинский словарь > довольствовать

  • 63 кой

    1) (местоим. вопрос.) який, котрий, (редко) кий (только в им. п. м. р.ед. н.). [Якби не ця проклята горілка, - як і гарно було-б! А кий її дідько вигадав? (Проскур.)]. В кои годы, веки - коли-не-коли, вряди-годи. Кой чорт! - де в біса! де в ката! (пров.) кий чорт! кий чортів батько! [Гукають всюди, що люди розумніші нас… Кий чортів батько! - брешуть люди (Глібов)]. На кой чорт! - на біса! на чорта! якого біса! на якого біса! Кой с кем, кой с чем и т. п. - см. Кое-кто, Кое-что;
    2) (мест. относ.) - см. Который 3;
    3) (частица; народн.) то; поки, доки. Кой тем, кой сим - то тим, то тим.
    * * *
    мест.
    1) ( вопросительное) диал. яки́й, ко́трий; кий

    Русско-украинский словарь > кой

  • 64 мелькать

    мелькнуть
    1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];
    2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];
    3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];
    4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - мелькн`уть
    1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти
    2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

    Русско-украинский словарь > мелькать

  • 65 мозоль

    1) мозоля (-лі), (пров.) мозіль (-золи), мозуля, мозуль (-ля), могодзуля, мудзуля, муль (-ля), наростень (-тня), (гал.) нагніток (-тка), (только на пятке) гузка. [На мозолю наступило (Мирн.). А в нас що? Нужда та мозіль (Федьк.). Три мозулі, як цибулі (Гнід.). Настоптала закаблуком на пальці з могодзулями (Н.-Лев.). Працюєш так, що такий муль муляється, що й чорт не з'їсть (Звин.). Наростня не можна просто зрізати (Поділля)]. Натирать, натереть, набивать, набить -ли - намулювати, намуляти, (зап.) намулити мозолі. [Три мозолі на долоні намуляла (Чуб. V)]. Работать до -лей - працювати, аж мозолями вкриватися; мозолитися. [Ти працюєш, мозолишся, а воно в тебе краде (Кониськ.)]. Наживать, нажить -лями что - набувати, набути, надбати, наживати, нажити мозоля[е]ними руками що. [Мозоляними руками надбає те, що має в господі (Мирн.)]. -золь костная - кісткова мозоля;
    2) (у обезьяны) зад (-ду);
    3) стар. - більмо; срв. Бельмо.
    * * *
    мозо́ля, -лі, мозо́ль, -ля

    Русско-украинский словарь > мозоль

  • 66 молодец

    I. см. Молодец 4.
    II. 1) (юноша, парень) молодець (-дця), юнак (-ка), хлопець (-пця); (холостяк) парубок (-бка). Эй, -дец, поди-ка сюда - гей, хлопче (молодче, козаче), підійди-но сюди;
    2) см. Малой;
    3) (дока, расторопный человек) молодець, майстер (-тра), козир (-ря), зух (-ха). Он на всё -дец - він на все майстер;
    4) Молодец (хват, удалец) - (хлопець-)молодець (-дця), козак, юнак, зух, зух-хват, бодрак (-ка), (диал.) левенець (-нця), леґінь (-ня), (перен.) лицар, козир, ум. молодчик, козаченько, левенчик. [Так от який він лицар? Молодець на овець, а як на молодця, сам війця (Еварн.). І старий заплакав, як побачив на коневі такого юнака (Шевч.). Ой, козаченьку, левенцю! (Чуб. V). Дали мені капелюх, уже тепер вояк-зух (Головац.). Я з чоловіком спимо в хаті, а мої бодраки в сінях на холоді сплять (Звин.)]. Добрый -дец (зв. п.) - козаче-молодче, хлопче-молодче, славний козаче, (диал.) козаче- левенче. Разудалый, добрый -дец - славний козак (юнак, левенець), добрий молодець. Разудалы добры -цы - славні хлопці, славні молодці, хлопці-молодці, славне козацтво (юнацтво), славні козаки (юнаки), (только в обращении) панове-молодці. [Гей, чого хлопці, славні молодці, чого смутні, невеселі? (Пісня). Од нас, козаки, од нас, юнаки, ні один ляшок не скрився (ЗОЮР II). Не в Синопу, отамани, панове-молодці, а у Царград до султана поїдемо в гості (Шевч.)]. -дцы-ребята! - молодці-хлопці! Такой -дец, что глядеть любо - такий молодець (козак), що любо глянути (подивитися). Он вёл себя -цом - він поводився як козак (по-козацькому, по-молодецькому). -дец к -дцу, -дцы на подбор - одним лицем молодці, молодець до молодця. [Тим часом Буран устиг добрати ще десять охочих, одним лицем молодців (Корол.)]. Ай да -дец! - от так молодець! от козак! Молодец девка - козир- дівка.
    * * *
    I м`олодец
    фольк.
    молоде́ць, -дця́, хло́пець, -пця, коза́к, -а
    II молод`ец
    молоде́ць, -дця́; ( служащий на посылках) хло́пець, -пця

    Русско-украинский словарь > молодец

  • 67 нагружать

    нагрузить
    1) что, кого чем, кем - навантажувати що, кого чим, ким, вантажити що на що, що чим, навантажити що, кого чим, ким, ладувати що на що, налад(н)овувати, налад(н)увати що на що, що чим, ким, облад(н)овувати, облад(н)увати що, кого чим, вилад(н)овувати, вилад(н)увати що чим, ким, накладати, накласти чого на що, на кого, рих[ш]тувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що на що, (только воз, сани) хурувати, нахурувати що чим (о мног.) понавантажувати и т. п. [Навантажиш було віз снопами (Хата). Не годиться поганенький возик тяжким заліззям вантажити (Сл. Гр.). По весні човни споруджали, медом, воском, бранцями наладовували (Куліш). Він обладував ослів міхами з вином (Л. Укр.). Шістнадцять возів житом нахурували та й повезли (Радомищ.). Високо нахурували воза скринями та подушками (Богодух.)]. Чересчур -ть - (за)надто багато (важко, через лад) навантажувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) наричувати, наричити (воза и т. п.); (перегружать) перевантажувати, перевантажити що, кого чим. [Було батько як наричить гарбу, хоч яка пара коней не потягне, - хіба воли (Бердянщ.)];
    2) (возлагать обязанности работу на кого) покладати, покласти обов'язки на кого, навантажувати, навантажити кого чим, (поручать) доручати, доручити кому що, (обременять) обтяжувати, обтяжити кого чим, (перегружать) перевантажувати, перевантажити, перетяжувати, перетяжити кого чим. Нагружённый -
    1) навантажений, ладований, налад(н)ований, облад(н)ований, вилад(н)уваний, нарих[ш]тований, нахурований, понавантажуваний и т. п.; перевантажений. [На возах, навантажених усяким крамом (Н.-Лев.). Він захопив ладовану галеру (Куліш). Хури, наладновані золотими снопами (Коцюб.)];
    2) навантажений, обтяжений, перевантажений, перетяжений. -ться -
    1) навантажуватися, навантажитися, ладуватися, налад(н)овуватися, налад(н)уватися, облад(н)овуватися, облад(н)уватися, вилад(н)овуватися, вилад(н)уватися и т. п., (о мног.) понавантажуватися и т. п.; бути навантажуваним, навантаженим, понавантажуваним и т. п. [Бричка ущерть виладнувалася жінками (Коцюб.)]. Судно, вагон -ется - судно, вагон навантажують. Он -жён обязанностями свыше всякой меры - він обтяжений (його обтяжено) обов'язками над усяку міру (аж надто, через лад);
    2) (выпивать лишнее) перебирати, перебрати через край, (грубо) наливатися, налитися, наджулитися, набратися як квач, насмоктатися. Он сегодня порядочно -зился - він сьогодні таки добре під чаркою, (грубо) він сьогодні набрався (насмоктався) як квач (налився, що й світа не бачить);
    3) (плотно покушать, сов.) добре (цупко) попоїсти, вкласти чималенько чого, напакуватися чим, чого, (грубо) насадитися чого, викласти живота чим. [Так напакувався пирогами, що й не здишеться (Богодух). Насадився галушок, що й не продихне (Зіньківщ.). Викладе живота галушками, - і покинув робити! (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - нагруз`ить
    наванта́жувати, -жую, -жуєш и ванта́жити, навантажити

    Русско-украинский словарь > нагружать

  • 68 наезжать

    наездить
    I. 1) (лошадь) виїжджати и виїжджувати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди, (о мног.) повиїжджувати, попринатурювати. жать, -дить гончих - принатурювати, принатурити гончаків до (в)ловів (полювання);
    2) (дорогу) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (преимущ. колёсной повозкой) накочувати, накотити, (о мног.) понатирати, понакочувати и т. п. [Сюдою возили дерево з лісу, - добре втерли дорогу (Брацлавщ.). Протерли шлях мужицькі сани (Франко)];
    3) (выручать ездой) наїжджати и наїздити, наїздити, виїздити що. [Я його в борг вожу: карбованців на п'ять наїздить та й заплатить одразу (Київщ.). Які наші заробітки візницькі: трьох карбованців за день не виїздиш! (Богодухівщ.)];
    4) (ездить много) наїжджувати, наїздити, виїздити; (изв. время) проїжджувати, проїздити, поїздити, попоїздити, виїздити. Кто много ездит, много -дит - хто багато їздить, багато наїздить (виїздить). Наезженный -
    1) виїжджений, принатурений, повиїжджуваний, попринатурюваний до їзди, уїжджений, їжджалий;
    2) натертий, у[про]тертий, накочений, понатираний, понакочуваний и т. п., (только о колёсном пути) битий. [Санна дорога уже накочена, слизька (Черняв.)];
    3) наїжджений, виїжджений;
    4) наїжджений, виїжджений; проїжджений, (по)поїжджений. -ться -
    1) виїжджатися, бути виїжджуваним, виїждженим, повиїжджуваним и т. п.;
    2) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п.;
    3) наїжджатися и наїздитися, бути наїжджуваним, наїждженим, виїждженим;
    4) наїжджуватися, бути наїждженим и т. п.;
    5) (вдоволь, сов.) - см. отдельно Наездиться.
    II. Наезжать, наехать -
    1) на кого, на что - наїжджати и наїздити (-їжджу, -їздиш), наїхати, (о мног.) понаїжджати на кого, на що. [Наїхав на камінь (Київщ.)];
    2) (едучи приближаться) над'їжджати и над'їздити, над'їхати куди, до чого;
    3) (встречать в пути) натрапляти, натрапити на кого, на що, стріч[в]ати, стрі(ну)ти, зустріч[в]ати, зустріти кого, що;
    4) (приезжать во множестве) наїжджати и наїздити, наїхати, понаїжджати и понаїздити. [Багато знайомих наїздять до нас літувати (Богодухівщ.). Наїхали подоляни з Подолу (Метл.). Наїхало гостей повен двір (Брацл.). Понаїжджають у гості (Канівщ.). Звідусіль понаїздили люди (Київщ.)];
    5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджати и наїздити, доїжджати и доїздити. [Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця (Свидн.). Ой, як узяли вражі здобичники часто до нас доїздити (Метл.)];
    6) (насовываться) насуватися и насовуватися, насунутися, (о мног. или во мн. местах) понасуватися и понасовуватися.
    * * *
    I тж. на`езживать; несов.; сов. - на`ездить
    1) наї́жджувати, наї́здити
    2) ( дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уторува́ти, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш), наї́жджувати, наї́здити, уї́жджувати, уїздити; ( накатывать) нако́чувати, накоти́ти, и мног. понако́чувати
    3) ( лошадь) наї́жджувати, наї́здити, виї́жджувати, ви́їздити, об'їжджа́ти и об'їзди́ти (об'їжджу́, об'їзди́ш), об'ї́здити
    II несов.; сов. - на`ехать
    наїжджа́ти и наї́здити, наї́хати, и мног. понаїжджа́ти и понаї́здити

    Русско-украинский словарь > наезжать

  • 69 направлять

    направить
    1) (давать направление) спрямовувати, спрямувати, напрямовувати, напрямувати, направляти, направити, напрямляти, напрямити, (указывать путь) справляти, справити, напроваджувати, напровадити кого, що на кого, на що, до кого, до чого, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, на кого, на що, накеровувати, накерувати, скеровувати, керувати, скерувати, кермувати, скермувати кого, що на кого, на що, до кого, до чого и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) орудувати ким, чим, (о мног.) поспрямовувати, понапрямовувати, понаправляти, понапрямляти, понапроваджувати, повипрямовувати, понакеровувати, поскеровувати. [Ми направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні (Коцюб.). Направивши їх темними лісами (Сторож.). Направляв письменство на вільні простори (Корол.). Дозвілля вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книжки (Коцюб.). Треба його напрямити на ту стежку (Мирн.). Справив його на битий шлях (Сл. Ум.). Девлет-Ґірей справив татарву на дорогу мирного побуту (Куліш). Справляють честь її на небезпечну путь (Самійл.). Прийдете оце до села, а там вас справлять до школи (Канівщ.). Сам горе до себе справлю (Франко). Накеровує їх до кращого життя (Рада). Провідник брався за ланцюг, щоб скерувати човен (Коцюб.). Скеруй половими (волами) добре, щоб часом не зачепитися (Н.- Лев.). Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Сказано: молода сила, тільки вміло орудуй нею, вона тобі й землю переверне (Кониськ.)]. Меня к вам -вили - мене до вас направили (справили, напровадили). [Там черничка мене до вас направила (Кониськ.). Напровадьте його до мене (Крим.)]. -ть корабль рулём и парусами - направляти (скеровувати), направити (скерувати) корабель кермою і вітрилами. -ть путь куда - простувати, попростувати, прямувати, попрямувати куди. Куда путь -ете? - куди простуєте? куди вам дорога?;
    2) (устремлять, обращать) справляти, справити, направляти, направити, напрямовувати, напрямувати, напрямляти, напрямити, навертати, навернути, звертати, звернути, обертати, обернути, напроваджувати, напровадити, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати що на кого, на що, до кого, до чого, (склонять) привертати, привернути кого до чого, (о мног.) понавертати и т. п., попривертати. [Направляючи свою увагу туди, куди потребує революційна стратегія (Еллан). Він силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб.). Читання навертало її думки на новий шлях (Грінч.). Наверни мене на їх віру (Манж.). Звернути свою увагу в инший бік (Коцюб.). До тебе звертаю всі думи свої (Самійл.). Обертати всенькі свої сили на розвивання науки (Статут Ак. Н.). Така любов напроваджує всі наші заходи тільки на одну точку (Крим.). Всі сили накерували (Сл. Гр.)];
    3) (наставлять) направляти, направити, напрямляти, напрямити, настановляти, настановити, навертати, навернути, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаправляти, понапрямляти и т. п. кого на що; (руководить) керувати, скерувати ким, водити кого. [Маючи думку на чесну працю і дітей напрямити (Мирн.). Потяг до світла водив письменника в його шуканнях правдивого життя (Корол.)]. -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины - направляти (навертати), направити (поправити, навернути) до доброго (на все добре, на добро), на праву путь (на дорогу, на стежку), напучувати, напутити на путь спасенну, на путь істинну, наводити, навести на пуття (на добро, на добрий лад). [Сила, що змогла-б направляти всіх до доброго (Грінч.). Серце навернуть на праву, чесну путь (Самійл.). Поможіть синочкові моєму та напутіть його (Тесл.). Вона тебе, як мати рідна, напутить (Кониськ.). Чому й на пуття не навести? (Свидн.). Учителька розумна наведе на добро (Свидн.)]. -ть на ложный, на гибельный путь - справляти (напроваджувати), справити (напровадити) на хибну (помилкову, помильну) путь, на згубну путь; срв. Заблуждение (Вводить в -ние). [Напровадив його на згубний шлях (Київщ.)]. -ть на ум - см. Наставлять (4) на ум. -ть к лучшему - направляти, направити до кращого (на краще). -ть советами - напучувати, напутити, наставляти, наставити порадами на пуття;
    4) (нацеливать) направляти, направити що на кого, на що, проти кого, проти чого, що кому в що, справляти, справити, націляти, націлити що на що, спрямовувати, спрямувати, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати, вимірювати и виміряти, вимірити що проти кого, проти чого, на кого, на що, налучати, налучити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тувати, вирих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) понаправляти, посправляти и т. п.; срв. Наводить 2. [Тепер я знаю, куди свого кинджала направляти (Куліш). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.). А своє військо на Львів рихтує (Ант.-Драг.)]. -ть оружие, ружьё на кого, на что - направляти, направити зброю, рушницю на кого, на що, проти кого, проти чого, націляти, націлити зброю, рушницю на кого, на що. -ть шутку, насмешку на кого - виміряти, вимірити жарт, посміх проти кого;
    5) (налаживать, исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, направляти, направити, налаштовувати, налаштувати, справляти, справити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти и т. п. що; срв. Поправлять 1, Налаживать 2. [Взялися лагодити грубу (Кониськ.). Треба направити машину (Звин.)];
    6) (наострять) направляти, направити, нагострювати, нагострити, (косу правилкой) мантачити, намантачити, (о мног.) понаправляти, понагострювати, помантачити що. -ть бритву - направляти (нагострювати), направити (нагострити) бритву. -ть нож, топор - нагострювати, нагострити ножа (ніж), сокиру;
    7) (изглаживать) стирати, стерти, (о мног.) постирати що. [Чисто постирав зубки в борони (Лубенщ.)];
    8) (только сов.) - а) (науправлять) накерувати ким, чим и кого, що, направити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерувати, поправити ким, чим и т. п. Срв. Править. [Недовго й поправив, - тільки виїхали, зараз і перекинув (Київщ.)]. Направленный -
    1) с[на]прямований, направлений, напрямлений, справлений, напроваджений, випрямуваний, накерований, скер(м)ований, поспрямовуваний и т. п. [Ще дитиною напрямований по хліборобській дорозі (Мирн.). Інстинкти, направлені до однієї мети (Наш)];
    2) справлений, направлений, напрямований, напрямлений, навернений, звернений, обернений, напроваджений, скерований, накерований, привернений, понавертаний и т. п. [Око ніби на тебе справлене, а само дивиться десь у глибінь безмірну (Стефаник). Всі думки напрямовані на добування більших достатків (Грінч.)];
    3) направлений, напрямлений, настановлений, навернений, напроваджений, понаправляний и т. п.; скерований; напучений, наведений;
    4) направлений, справлений, націлений, спрямований, випрямуваний, скерований, накерований, вимірений, налучений, вирих[ш]туваний, нарих[ш]тований, понаправляний и т. п. [У порівнянні з «Гартом», проти якого направлено вістря удару (Еллан). З обурливою статтею, спрямованою проти уряду (Пр. Правда). Багацько сатиричної кусливости, випрямуваної проти клерикалів і багатих клас (Крим.). Коли держава буржуазна, то вона скерована проти пролетаріяту (Азб. Ком.). Накази, скеровані на вивласнення великих книгозбірень (Азб. Ком.). Мова, вимірена проти аристократизму (Крим.)];
    5) полагоджений, налагоджений, наладнаний, направлений, налаштований, справлений, напосуджений, поналагоджуваний и т. п.;
    6) направлений, нагострений, намантачений, помантачений и т. п.;
    7) стертий, постираний;
    8) - а) накерований, направлений и т. п.; б) покерований, поправлений.
    * * *
    несов.; сов. - напр`авить
    1) направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, напрямля́ти, напрями́ти, -млю́, -ми́ш; (давать направление, устремлять, сосредоточивать) спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш, скеро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, скерува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (указывать направление кому-л., посылать куда-л.) справля́ти, спра́вити

    \направлятьть путь (шаги́, сто́пы) — простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, -му́ю, -му́єш, попрямува́ти

    2) ( лезвие режущего инструмента) направля́ти и пра́вити, напра́вити и мног. понаправля́ти; ( натачивать) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати, сов. погостри́ти; ( косу) манта́чити, поманта́чити
    3) (налаживать, организовывать) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш
    4) ( наставляя) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш, направля́ти, напра́вити
    5) мат. напрямля́ти, напрями́ти

    Русско-украинский словарь > направлять

  • 70 нарождать

    народить
    1) (во множестве кого) народжувати, народити, (о животн. и фам. о челов.) наплоджувати, наплодити, (в особ. о животн.) наводити, навести, приводити, привести, (о мног.) понароджувати, понаплоджувати, пона[попри]водити; наводити кого. [Народила вона йому діточок аж троєчко (Брацл.). Багацько хлопців там наплодить (Котл.). Нігде мені гніздо звити, нігде мені діток наплодити (Метл.). Собака навела цуценят (Сл. Гр.). Вже вона й молодиця, вже й діточок наводила (Квітка)];
    2) (рождать кого) народжувати, народити, родити, (с)породити, зроджати и зроджувати, зродити, виплоджувати, виплодити, приводити, привести, (о мног.) понароджувати, повиплоджувати кого. [Так його мама народила (Номис). Вже другого байстрюка привела (Звин.)];
    3) (производить кого, что) родити, зродити и породити, плодити, сплодити кого, що; (о земле) зрощати, зростити що. Нарождённый -
    1) народжений, наплоджений, наведений, приведений, понароджуваний и т. п.;
    2) народжений, (с)породжений, зроджений, виплоджений, понароджуваний, повиплоджуваний;
    3) зроджений, породжений, сплоджений; зрощений. -ться -
    1) (в прям. и перен. знач.) народжуватися, народитися, уроджуватися, уродитися, (только в прям. знач. фам.) наплоджуватися, наплодитися, (о мног.) понароджуватися, понаплоджуватися; бути народжуваним, народженим, понароджуваним, наплоджуваним, наплодженим, понаплоджуваним. [Народжується українська інтелігенція (Крим.). З кожної краплі народжується гаспид (Грінч.). Нових людей понароджувалося багато (Харк.)];
    2) (о луне) народжуватися и народжатися, наставати, настати. [Як місяць народжається, то він молодіє (Март.). Як молодик настає з дощем, то цілий місяць буде дощ (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - народ`ить и нарож`ать
    наро́джувати, народи́ти, -роджу́, -ро́диш и мног. понаро́джувати

    Русско-украинский словарь > нарождать

  • 71 оттаскать

    кого виволочки дати кому; (за уши, волосы) нам'яти кому вуха, чуба, натягти (несов. натягати) за що кого. [Добре за чуба натягають]; (только за волосы) відчубити и почубити кого, матланки, клочки, почубеньків дати кому; (за косы) виволочити кого за коси. Срв. Оттрепать.
    * * *
    1) ( оттащить) відтягти́, відтягну́ти и повідтяга́ти, відтаска́ти; (что-л. тяжёлое) відпе́рти
    3) ( наказать) прочуха́на (прочуха́нки) дати; ( за уши) нам'я́ти ву́ха; ( за волосы) нам'я́ти чупри́ну (чу́ба), відчу́бити, ви́чубити, почу́бити, почубе́ньків да́ти

    Русско-украинский словарь > оттаскать

  • 72 переливать

    -ся, перелить, -ся
    1) переливати, -ся, перелити (-ллю, -ллєш), -ся, перелляти, -ся в що, до чого, через що, (через узкое отверстие: кран, воронку) переточувати, -ся, переточити, -ся, (о жидк. кушаньях) пересипати, -ся, пересипати, -ся, (о мног.) попереливати, -ся, попереточувати, -ся, попересипати, -ся; стр. з. бути переллятим, переточеним, пересипаним з чого в що, до чого. [Перелив чаю. Перелив через вінця (края посуды). Пересип юшку (борщ) у горщик];
    2) (о металле) переливати, -ся, перелити, -ся, перетоплювати, -ся, перетопити, -ся, (гал.) пересипати, -ся, пересипати, -ся, (о мног.) попереливати, -ся, поперетоплювати, -ся на що. [Попереливали дзвони на гармати];
    3) (о звуках, цветах) -вать и -ваться - переливатися чим в що, (только о цветах) мінитися, грати(ся), вигравати, леліти, леніти чим. [Море переливалося то темною крицею, то ярим смарагдом (Л. Укр.). Білі крила сріблясті леліли у місячнім сяйві (Л. Укр.). Міняться білі хмаринки то сріблом, то злотом (Л. Укр.)]. -ваться цветами - грати (мінитися) барвами, кольо[і]рами. -ваться всеми цветами радуги - веселкою грати. [Веселкою моя надія грала (Л. Укр.)];
    4) -вать из пустого в порожнее (пустословить) - теревені правити, плескати язиком (язиками). Перелитый - перелитий, переллятий, переточений, пересипаний.
    * * *
    несов.; сов. - перел`ить
    1) перелива́ти, перели́ти и перелля́ти и поперелива́ти; (выливаться, переливаться через что-л.- о жидкости) перелива́тися, перели́тися и перелля́тися
    2) (несов.: о цвете, свечении) перелива́ти, перелива́тися, міни́тися, гра́ти, лелі́ти

    Русско-украинский словарь > переливать

  • 73 перещипывать

    перещипнуть что перещипувати, перещипнути. [Стан тонкий - хоч перещипни]. Перещипнутый - перещипнутий.
    * * *
    несов.; сов. - перещип`ать
    перещи́пувати, перещипа́ти; (несов.: всё, многое) пощипа́ти; (волосы, траву; перья - только) переску́бувати, переску́бти и перескуба́ти, (несов.: всё, многое) поску́бти, поскуба́ти

    Русско-украинский словарь > перещипывать

  • 74 поле

    1) (равнина, простор) поле, степ (-пу). [Ой у полі Килиїмському. Ой виїхав наш Ревуха в чистий степ гуляти]. Чистое -ле - чисте поле, чистий степ; широке поле, степ широкий. Выйти в поле, на поле - вийти в поле, на поле, в степ, у степи;
    2) (девственное, непаханное) цілина. [Там степ заліг цілиною]. Вольное, пустынное -ле - гуляй-поле, дике поле. Открытое -ле - широке, вільне поле;
    3) (обработанное, пашня) поле, рілля (-лі). [Тепер пішло мужицьке поле. У мене ріллі три десятині]; (нива, участок) нива, лан (-ну), ум. нивка, ланок (-нка). [Орися-ж ти, моя ниво (Шевч.). На городі нивка, кругом материнка. Лани широкополі (Шевч.). Козарський ланок (Конис.)]; (под выпасом) толока; (оставлен, на отдых) переліг (-огу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) обліг (-огу); (у села для скота) вигін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопілля. Смена -ля - рука. [Маю чотири десятини поля, по одній десятині в кожну руку]. Итти в -ле - йти на поле. Ходить по -лям - ходити полями. Быть в -ле - бути на полі. Мои окна выходят в -ле - у мене вікна на поле. Опытное -ле - дослідне поле;
    4) (место сражения, битвы) бойовище, бойовисько, боїще, бойове поле. -ле для поединка (стар.) - тік (р. току), тічок (-чка);
    5) (площадь зрения) поле зору;
    6) (края книги, шляпы) криси (-ів), береги, краї, (только о книге) маргінеси. Читая, делаю пометки на -лях книги - читаючи, роблю зазначки у книзі по краях (на берегах, на маргінесах);
    7) (фон) поле, тло, земля. [По сірому полю (землі) чорні й сині смужечки];
    8) (поприще) поле, нива, терен (-ену), ділянка. [Працюють на полі науковому. Вийшов на ниву письменства. На терені політичному він уславився. А це обібрав собі ділянку матеріяльну];
    9) (охота) полювання. [Як поїхав королевич та на полювання, лишив свою вірну жону та й на хорування].
    * * *
    2) (пространство, в пределах которого совершается что-л.; поприще) по́ле
    3) ( фон) по́ле, тло
    4) (в книге, в рукописи) по́ле, бе́рег

    поля́ — мн. поля́, -лі́в, береги́, -гі́в

    5)

    поля́ — (мн.: в шляпе) поля́, кри́си, -сів

    6) ( охота) полюва́ння; ( добыча) здо́бич, -і
    7) юр., ист. по́ле

    Русско-украинский словарь > поле

  • 75 посмотреть

    1) подивитися (диал. подивити), погля[е]діти, (гал.) піз(д)ріти, (взглянуть) глянути, (с)поглянути, позирнути, кинути оком, звести очима на кого, на що и (переводя взор с одного предмета на другой) по кому, по чому; срв. Поглядеть. [Ой зійду я на гору високу та подивлюсь в долину широку (Чуб.). Та подивила на бистру воду (Гол.). Пізрю-же я, пізрю на широке поле, аж там мій миленький оре (Гол.)]. -трите, который час - подивіться, гляньте, котра година. -трите, как он танцует - подивіться, (по)гляньте, як він танцює. -треть во все сторон, вокруг - подивитися, роздивитися, розглянутися на всі боки, навкруги (навколо). Куда ни -тришь - куди (не) глянеш, куди оком закинеш. [Десь гарно жонатому, що усі-ж то, усі куди оком закинеш, усі женяться (Квітка)]. -треть на людей, на деревья и т. п. - глянути по людях, по деревах и т. п. Как только -трел ему в глаза, сейчас заметил - скоро (тільки) споглянув йому в вічі, зараз побачив. -три(-ка), -трите(-ка) - глянь(-но), гляньте(-но) и глянься(-но), гляньтеся(-но), (с)поглянь(-но), (с)погляньте-но, побач(-но), побачте(-но), диви(-но), дивіть(-но). [А побачте, діду, що то воно горить (Звяг.). Гляньтеся, яка швидка! (Кониськ.). Спогляньте-бо на неї, спогляньте на її уста… Дивітесь (Куліш)]. -трим, что из этого выйдет - побачимо, що з цього (з того) вийде (буде). -трим, согласится ли он на это - побачимо, чи згодиться (чи пристане) він на це (на те). -треть правым глазом, левым глазом - подивитися на праве око, на ліве око. [Подивися на праве гоко і побачиш поле. А ну подивися ще на друге гоко (Вінниц.)]. -трели друг на друга - подивилися, глянули один на одного; срв. Переглянуться (Переглядываться). -треть за кем, за чем - подивитися, погля[е]діти, попильнувати кого, чого. [Подивіться, поглядіть моїх дітей, поки я прийду].
    * * *
    1) подиви́тися; ( взглянуть) гля́нути, погля́нути, огля́нути, спогля́нути
    2) ( за кем-чем - последить) посте́жити (за ким-чим), нагля́нути (кого-що)

    Русско-украинский словарь > посмотреть

  • 76 преминуть

    употребл. только с отрицат.) проминути, обминути, занедбати, занехаяти, забути. Не -мину уведомить вас - не занедбаю вас оповістити; неодмінно (конче) сповіщу вас, подам вам звістку.
    * * *

    не \преминуть сде́лать что — неодмі́нно (ко́нче, доко́нче; не замедлить: нега́йно; не забыть, не забу́ти) зроби́ти що, не промину́ти зроби́ти що

    Русско-украинский словарь > преминуть

  • 77 прибирать

    прибрать
    1) (убирать прочь) забирати, забрати, (во множ.) позабирати що. -рите эти вещи - заберіть ці речі;
    2) (приводить в порядок, украшать) прибирати, прибрати, прятати, опрятати и випрятати, спрятувати, спрятати, чепурити, вичепурити, очепурити, причепурювати, причепурити, кукобити, прикукоблювати, прикукобити, о(б)ха(н)ючувати, о(б)ха(н)ючити, охаювати, охаяти, (только сов.) покутати, (везде, во всех комнатах) поприбирати, попрятати, попричепурювати, покукобити, поприкукоблювати, поо(б)ха(н)ючувати, поохаювати (всюди). [Горницю про його заздалегідь прибрали, причепурили (Кониськ.). Оце ще в хатах попрятаю та й по всій роботі (Київщ.). Не було такого кутика, аби вона не спрятала, не прихарила і не звела всього до порядку (Стеф.). Трохи обхаючить рабські злидні, аби не так кололи очі (Л. Укр.). І наварила, і хату причепурила, а вона тільки тоді встала (Грінч.). Так же її (хату) прикукобила, як на Великдень (Крол.)]. -рать голову - прибрати голову; см. Прикрасить;
    3) -бирать, -брать кого в руки или к рукам - приборкувати, приборкати, підборкувати, підборкати, до рук прибирати, прибрати, (описат.) у шори брати, взяти (забрати, убрати) кого. [Таки його треба трохи приборкати: вдача у його недобра (Кониськ.). Думає-гадає, як пана Хмельницького до рук прибрати, ляхам оддати (Дума). Він усіх забрав у шори (Зіньк.)]. -брать что к рукам - до рук що прибрати, заорудити що в свої руки, загарбати що. Земля его -брала, бог его -брал - земля його взяла, бог його взяв;
    4) (припрятать) приховувати, приховати, (во мн.) поприховувати що;
    5) см. Подбирать 4. Прибранный -
    1) забраний;
    2) прибраний (реже прибратий), спрятаний, опрятаний, причепурений, прикукоблений, о(б)хаючений;
    3) приборканий, підборканий, (до рук) прибраний.
    * * *
    несов.; сов. - прибр`ать
    1) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; (прихорашивать, принаряжать) чепури́ти, очепу́рити, причепу́рювати, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити, диал. опря́тувати, опря́тати, опра́тувати, опра́тати
    2) ( убирать) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти, ( уносить) забира́ти, забра́ти и позабира́ти

    Бог прибра́л кого́ — Бог забра́в (прибра́в, узя́в) кого́

    Русско-украинский словарь > прибирать

  • 78 придерживаться

    придержаться
    1) кем, чем - придержуватися, бути придержаним від кого, чим; за что - придержуватися, придержатися за що. [Ловиться і придержується порська вівця (Основа). Придержуйсь за бильця, а то впадеш];
    2) -ваться чего - держатися, додержувати, -ся, триматися, дотримуватися чого. [Держись берега (Ном.). Держися середини. Держатися народньої мови (Грінч.). Держатися ортографічної системи (Крим.). Додержувати или додержуватися принципу, погляду, зразка. Додержуватись зовнішніх форм увічливости (Крим.)];
    3) (только сов.) обриднути. См. Прискучить, Надоесть;
    4) притертися, приноситися. См. Поизноситься.
    * * *
    несов.; сов. - придерж`аться
    1) притри́муватися, притри́матися, приде́ржуватися, приде́ржатися
    2) (несов.: держаться ближе к чему-л.) держа́тися
    3) (несов. перен.: правила, мнения) доде́ржуватися, дотри́муватися, держа́тися, трима́тися

    приде́рживаться рю́мочки (стака́нчика) — загляда́ти (зазира́ти) у ча́рку

    Русско-украинский словарь > придерживаться

  • 79 проба

    1) проба, спроба, спиток (-тку), спит (-ту), (реже) (с)пробунок, (гал.) стрібунок; (отведывание) (с)куштунок, покуштування; срв. Испытание, Опыт. [Напад сей був тільки пробою; по весні другого року татарва задумала поход усіма своїми силами (Куліш). Зірвали в чужому саду кільки ягід на спит (Черн.). Жито пускає сорок стебел житина: спиток був у мене (Борз.)]. Делать пробу - робити пробу, спробу, спиток и т. д. чому, брати на спробу, на спиток що. Делать -бу машине - брати машину на спробу (на спиток, на спробунок). Давать, брать, взять что-л. на пробу - давати, брати, взяти на (с)пробу, на спиток, на спит, на спробунок, (только о съестном) на (с)куштунок що. [Візьму оцієї заполочи на спиток - яка буде. Оце сотня яблук на продаж, а одно дай на куштунок людям (Харк.)]. Для -бы - для проби, для спитку, для стрібунку. [За минуточку ми цілий приколоток соломи для стрібунку порізали (Франко)]. -ба драмы, комедии - проба драми, комедії. -ба голосов - спитування, проба голосів;
    2) (образец) проба, зразок (-зка), зразець (-зця). [Взяв пробу (зразок) пшениці]. Первые литературные -бы - перші літературні спроби (починки);
    3) проба. [Срібло 84-ої проби].
    * * *
    1) про́ба, ґату́нок
    2) (испытание, проверка) про́ба, спро́ба

    Русско-украинский словарь > проба

  • 80 пробегать

    I. пробежать
    1) пробігати, пробігти, перебігати, перебігти, убігати, убігти; (только о времени: протекать) збігати, збігти. [День так швидко пробіжить, як часиночка. Час перебіг нам швидко. Серед праці збігали літа (Єфр.)]. Он -жал это расстояние в полчаса - він перебіг цю відстань за півгодини. Поезд -гает вёрст пятьдесят час - поїзд убігає верстов п'ятдесят за годину. -жать через улицу - перебігти вулицю. -жать по улице - перебігти вулицею. Уже сотню вёрст -жали - уже сотню верстов убігли (пробігли). У меня мороз по коже -жал - по мені холод перебіг, мене мов снігом обсипало, мене ніби морозом потисло. -жать с топотом - протопотіти. -гать, -жать мимо кого, чего - пробігати, пробігти повз кого, повз що, минати, (по)минути кого, що. Задумчивость -жала по лицу его - задума промайнула в нього на обличчі;
    2) (бегло прочесть) перебігати, перебігти (очима) що. [Перебігає очима засіяні дрібним писанням сторінки (Васильч.)].
    II. 1) пробігати, вибігати. [Вибігаєш за день верстов з двадцять на тих побігеньках];
    2) (упустить бегая) пробігати. [Пробігав ти свій обід, тепер дожидай вечері (Харківщ.)].
    * * *
    I проб`егать
    пробі́гати; проганя́ти
    II пробег`ать
    несов.; сов. - пробеж`ать
    1) пробіга́ти, пробі́гти; (через что-л.) перебіга́ти, перебі́гти
    2) (быстро проходить, проноситься; бегло прочитывать, просматривать) перебіга́ти, перебі́гти; ( о времени) збіга́ти, збі́гти

    Русско-украинский словарь > пробегать

Страницы

См. также в других словарях:

  • только что — только что …   Орфографический словарь-справочник

  • только что не — См. почти... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. только что не лишь, почти; почитай, чуть было не, считай, чуть ли не, едва ли не, почесть, почти что, практически, можно… …   Словарь синонимов

  • только что — См. недавно... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. только что лишь, недавно; надысь, на днях, без году неделя, сейчас, давеча, намедни, едва Словарь рус …   Словарь синонимов

  • Только что не — ТОЛЬКО. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • только что — Неизм. Непосредственно перед чем либо, совсем недавно. С глаг. несов. и сов. вида: когда? только что говорить, делать, войти, сделать, сказать… «Ты давно видел Сергея?» – «Я с ним только что говорил по телефону». Только что на проталинах весенних …   Учебный фразеологический словарь

  • Только Что — I нареч. обстоят. времени 1. Совсем недавно. 2. Непосредственно перед чем либо. II союз Употребляется при присоединении придаточной части сложноподчиненного предложения (действие которой совершается непосредственно перед действием главной части) …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Только Что — I нареч. обстоят. времени 1. Совсем недавно. 2. Непосредственно перед чем либо. II союз Употребляется при присоединении придаточной части сложноподчиненного предложения (действие которой совершается непосредственно перед действием главной части) …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Только Что — I нареч. обстоят. времени 1. Совсем недавно. 2. Непосредственно перед чем либо. II союз Употребляется при присоединении придаточной части сложноподчиненного предложения (действие которой совершается непосредственно перед действием главной части) …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • только что — см. только; в зн. нареч. Совсем недавно. Солнце только что село. Он только что пришёл …   Словарь многих выражений

  • только что... не — см. только; частица. Почти, немногого не хватает до чего л. Его только что на руках не носят. Пустился догонять только что не бегом …   Словарь многих выражений

  • только что — то/лько что, нареч. и союз Наречие: Они только что приехали. Союз: Только что мы начали засыпать, кто то позвонил …   Слитно. Раздельно. Через дефис.

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»