(технологічних)

БІОТЕХНОЛОГІЯ - термін має три основних значення: 1) Нова технологія виробництва, заснована на використанні біологічних процесів і закономірностей. Промислові галузі, що ґрунтуються на Б., об'єднують терміном "біоіндустрія". Практико-технологічні можливості Б. дозволяють суспільству покладати надії на розв'язання таких глобальних проблем, як екологічна і енергетична, що визначає соціальну роль і соціальний смисл Б. Зокрема, виникає можливість продукувати штучне середовище людської життєдіяльності відповідно до закономірностей природи. Тому в широкому розумінні Б. являє собою зразок і основу нової системи технологічної культури, яка є адекватною природі і людині. Для реалізації технологічних можливостей Б. необхідною є така спрямованість розвитку культури, яка дозволяє практико-технолоіічним чином поставитися до людини як до унікальної природної і культурної цінності. 2) Наука, що вивчає закономірності створення штучних біологічних систем (шляхом проектування і конструювання), які здатні до технікотехнологічного функціонування і покращення на цій основі виробничих процесів. Б. як наука задає предметну цілісність дослідженню технологій, заснованих на закономірностях біологічних систем. 3) Новітня Б. - генетична інженерія (клітинна і генна), яка включає будь-які штучні зміни спадковості (селекція, розвиток цілісного організму з культури тканин, клонування). У межах сучасної Б. генна інженерія - найперспективніша галузь. Бере свій початок од 70-х рр. XX ст. і пов'язана з відкриттям техніки рекомбінінтних ДНК (виділення окремих фрагментів ДНК різних організмів і "вшивання" їх в бактеріальну клітину, де на основі цієї штучної ДНК відбувається синтез відповідних білків) Р. еалізація можливостей генної інженерії може мати і позитивні і негативні наслідки для людства. Небезпідставними є побоювання, що використання генної інженерії може бути антигуманним (євгенічні цілі) або випадково може призвести до створення нових хвороб та шкідливих організмів. Продуктивне у гуманітарному сенсі спрямування новітньої Б. включає насамперед вирішення таких завдань, як очистка забрудненого зовнішнього середовища, що обумовлює розвиток екологічної Б., і компенсація багатьох спадкових дефектів, що обумовлює розвиток генної терапії.

ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА - напрям у теорії моралі, пов'язаний із процесом осмислення причин і наслідків екологічної кризи, а також із пошуком соціально прийнятних і етично обґрунтованих засобів виходу з неї. В розвитку Е.е. можна зафіксувати певну еволюцію, зумовлену процесом глобалізації екологічних проблем. Якщо раніше екологічні проблеми виникали в окремих найбільш індустріалізованих регіонах Землі, то тепер екологічна криза стала повсюдною й багатоликою. Поглибленню екологічної кризи та виникненню у зв'язку із цим специфічних моральних проблем сприяє безпрецедентний розвиток науки, техніки, різноманітних технологій. Він спричинив виникнення багатьох засобів руйнації людського життя у всіх його проявах. У західноєвропейській етиці напрям Е.е. почав формуватися в серед. 70-х рр. XX ст. Вирішення проблем Е.е. пов'язане з тривалою динамікою технологічних зрушень, реальним життєвим устроєм і культурним рівнем людських спільнот.

КАНОН (гредьк. κανών - палиця, переносно - правило, норма, зразок) - в широкому розумінні - правило або система правил будь-якого виду людської діяльності. В європейській культурі поняття "К." найчастіше вживається у релігійному контексті - як традиційні настанови щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від Апостолів, Отців Церкви або вироблені церковними Соборами. У християнстві К. називаються: а) Символ віри; б) вчення Ісуса Христа та Апостолів; в) книги Святого Письма; г) сукупність правил у галузі богослужіння, ієрархічних стосунків; д) церковні піснеспіви. Інколи поняття К. вживається при визначенні філософських шкіл та традицій: означає аксіоматизовану систему основних положень та відповідний корпус літературних джерел. У мистецтві К. - унормована система символічних зразків та технологічних вимог. У загальнофілософському аспекті функціонування К. як інтегративно-регулятивного чинника актуалізує питання про співвідношення традиції і новації; взаємодію продуктивної (творчої) та репродуктивної діяльності; межі формалізації систем; критерії істинності нормативних положень; джерела їхнього санкціонування тощо.

МИСЛЕННЯ - інформаційна діяльність, що набула якості опосередкованого, узагальненого пізнання, яке за допомогою абстрагування, міркувань (зіставлень пізнавальних образів та логічного виведення думок) і типізації даних про світ явищ розкриває їх необхідні зв'язки, закономірності, тенденції розвитку. М. виходить за межі емпіричного споглядання, ідеально відтворює процеси буття в їх необхідності та потенційності, що дозволяє формулювати закони. М. пов'язане з моделюванням можливих ситуацій і тому здатне до планування дій та передбачення їх наслідків. Процес М. визначається низкою логічних операцій. Такими операціями є: порівняння пізнаваних об'єктів (наочно даних чи уявлюваних, ідеалізованих); аналіз і синтез даних; абстрагування істотних ознак об'єктів від їхніх другорядних рис і від самих об'єктів; узагальнення, класифікація та ін. Мислительні операції здійснюються за допомогою мови та мовних знаків, які є засобом акумуляції, формалізації та трансляції інформації. М. відзначається специфічним апаратом форм і методів функціювання. Вихідною формою процесу М. є судження. Його зміст розкривається через побудову умовиводів і здійснюється шляхом зіставлення різних суджень. У ході цього зіставлення, оперуючи наявними знаннями, знаходять у них за певними правилами висновку нові сторони та відношення. Синтезом суджень про певний об'єкт є поняття, яке в теоретичних системах знання стає формою розвитку ідеї. М. полягає в постійних переходах від окремого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки. Усвідомлення цих переходів досягається особливими методами М., зокрема різними дедуктивними та індуктивними прийомами пізнання (див. дедукція, індукція). В методологічному ракурсі М. визначається категоріями як засобами створення понять про поняття, щаблями освоєння думкою істотного, загального і необхідного в явищах дійсності, засобами мислимої її реконструкції В. ідповідно до розкриття в історії пізнання різних категоріальних схем розуміння світу М. характеризується певними стилями (див. стиль мислення). Генетично і за переважним використанням умоглядних чи практичних дій у мислительному процесі виділяють конкретно-дійове і теоретичне М. За характером побудови мислительних актів, формами Їхнього здійснення та завданнями розрізняють також М. образно-спрямоване й абстрактне. М. вивчають різні науки - від формальної логіки і лінгвістики до нейрокібернетики, фізіології і психології. Оскільки М. відтворює певні процеси дійсності і має в ній відповідні аналогові явища, деякі з цих процесів можна використовувати для кібернетичного моделювання мислительних актів. Ці моделі інформаційно-технологічних моментів думки називають "машинним М.", бо вони здійснюються на технічних системах, тобто побудованих людиною "органах людського мозку". Проте М., як матеріально зумовлене суспільне явище, є не автономним, формальним процесом думки, а теоретичним компонентом практичного освоєння світу, і його не можна розглядати окремо від людської діяльності в цілому. Тому "машинне М." не є М. у повному розумінні. В процесі М. специфічно проявляється активність суб'єкта, який теоретично засвоює світ у перспективі його перетворення в предмет цілеспрямованої діяльності. Генеза цієї діяльності становить водночас історію розвитку М. Зародки мислительної діяльності у формі елементарного, наочно-дійового, "моторного" М. властиві вже вищим ссавцям. Проте якісно нове, людське М. виникає і формується з розвитком суспільної праці і мовного спілкування людей. Спочатку М. безпосередньо впліталося в практичну діяльність. Згодом на основі генералізації дій людини, об'єднання нею об'єктів у певні класи за спільністю їхнього практичного використання та символічного позначення у мові формуються ідеальні предмети діяльності і специфічні операції над ними. Практична дія трансформується у розумову дію, закріплюється внутрішнім, духовним досвідом людей. Природне за історичними передумовами М. є суспільно зумовленим процесом пізнання людиною світу.

n 1. бухг. зношення; знос; зношування; амортизація; 2. бухг. амортизаційні відрахування; 3. фін., банк. знецінення; a зношений; амортизаційний

1. поступове зменшення вартості активу (asset¹), що відбувається внаслідок користування ним та його зношування; ♦ термін depreciation, як правило, стосується зношення основних засобів, напр. машин, устаткування, технічних та технологічних засобів, у процесі виробництва; 2. відрахування частини вартості основних фондів з метою відшкодування їх зношення; 3. зниження вартості валюти (currency¹) однієї країни стосовно іншої валюти; ♦ знецінення проявляється на ринку тоді, коли знижується попит (demand) на одну валюту і підвищується на іншу

═════════■═════════

accelerated depreciation прискорена амортизація • прискорене нарахування зношення; accrued depreciation нараховане зношення • амортизаційний резерв; accumulated depreciation нагромаджене зношення • акумульовані амортизаційні відрахування; annual depreciation річна сума амортизаційних відрахувань; capital depreciation амортизація капіталу; competitive depreciation конкурентне знецінення валюти; currency depreciation знецінення валюти; current cost depreciation знецінення поточних витрат; degressive depreciation дегресивна амортизація; exchange depreciation знецінення валюти; flat rate depreciation рівномірна амортизація; free depreciation довільне нарахування зношення • списання вартості активів на розсуд підприємства; functional depreciation функціональне зношення • моральний знос; group depreciation груповий спосіб нарахування зношення; inflationary depreciation інфляційне знецінення; linear rate depreciation рівномірне нарахування зношення; market depreciation падіння ринкової вартості; ordinary depreciation нормальна амортизація; physical depreciation фізичне зношення; straight-line depreciation рівномірне нарахування зношення

═════════□═════════

appraisal method of depreciation методика нарахування зношення активів за оцінкою; declining balance method of depreciation нарахування зношення за допомогою методики зменшення залишку; depreciation adjustment вирівнювання амортизації; depreciation at choice довільне нарахування зношення • списання вартості активів на розсуд підприємства; depreciation claimed розрахункова амортизація • заявлена сума нарахувань на зношення; depreciation of capital знецінення капіталу; depreciation of currency знецінення валюти; depreciation of equipment зношення устаткування; depreciation of gold знецінення золота; depreciation of money знецінення грошей; depreciation through inflation знецінення в результаті інфляції; reducing balance method of depreciation методика перерахування амортизації за допомогою методики зменшення залишку

depreciation: appreciation

пр. appreciation

▹▹ amortization

* * *

розподіл напівпровідникових пластин по технологічних операціях з використанням ЕОМ

послідовність технологічних операцій виготовлення ІС

розподіл (технологічних) газів

послідовність технологічних операцій

(QC)

ком. контроль якості; перевірка якості; регулювання якості; управління якістю; контроль за якістю

сукупність контрольних, планових, конструкторських, технологічних, виробничих та ін. процесів, які впроваджуються в усіх галузях (industry²) з метою забезпечення якісних властивостей товарів або належного рівня якості (quality) при наданні послуг

═════════□═════════

quality control system система контролю якості

* * *

скор. QC

1) графік послідовності ( технологічних) операцій; схема, карта виробничого процесу

2) схема інформаційних потоків (в установі, на підприємстві)

3) блок-схема

1) графік послідовності ( технологічних) операцій; схема, карта виробничого процесу

2) схема інформаційних потоків (в установі, на підприємстві)

3) блок-схема

1. кадр. робота; праця; 2. посада; місце роботи (служби); 3. ком. замовлення; операція

1. виконання певних обов'язків чи послуг або виготовлення яких-небудь товарів (goods) на якомусь підприємстві чи в організації, установі як джерело заробітку; 2. службовий обов'язок, службове місце; 3. специфічний план чи проект, який доручає кому-небудь виготовити якийсь товар або виконати завдання

═════════■═════════

blue-collar job робота робітника; bonus job відрядна робота; commercial job комерційне замовлення; component job окрема виробнича операція; contract job замовлення на виробництво продукції • замовлення на послуги • продукція, вироблена на замовлення; dummy job несправжня операція • фіктивна операція; extra job додаткова робота; full-time job робота на повний робочий день • робота на повній ставці • робота протягом повного робочого дня; high-paid job високооплатна робота; individual job окрема робота; key job основна робота; low-paid job низькооплатна робота; odd job випадкова робота • нерегулярна робота; off-season job несезонна робота; part-time job робота на неповний робочий день • робота на неповній ставці • робота на півставки; permanent job постійна робота; piecework job відрядна робота • акордна робота; restricted job регламентована робота; rush job термінова робота; temporary job тимчасова робота; unrestricted job нерегламентована робота; white-collar job робота службовця або інженерно-технічного працівника

═════════□═════════

job applicant особа, що подає заяву на роботу; job application form бланк для заяви на роботу; job card робочий наряд • облікова (калькуляційна) картка замовлень; job centre бюро працевлаштування; job change просування по службі; job classification класифікація робочих завдань • класифікація основних ставок заробітної плати; job costing; job cost system; job creation створення робочих місць; job creation program програма створення робочих місць; job creation scheme план створення робочих місць • програма створення робочих місць; job definition опис робочого завдання; job demand попит на робочі місця; job description опис робочого завдання; job design проектування роботи; job enlargement • укрупнення технологічних операцій • збільшення кількості робочих завдань • надання більшої важливості завданням, що виконуються; job enrichment підвищення різноманітності роботи; job estimate оцінка вартості роботи; job evaluation оцінка робочого завдання • оцінка складності роботи • визначення кваліфікації; job factor фактор роботи • характеристика роботи; job grading класифікація робочих завдань за складністю; job hunting гонитва за високооплачуваною роботою; job interview співбесіда з кандидатом на робоче місце; job migration міграція робочих місць • міграція виробництва; job offer пропозиція роботи; job opening відкриття вакансії; job order costing; job order costing system; job prospects перспективи на одержання роботи; job ranking method методика класифікації робочих завдань; — requirements вимоги до робочого завдання; job responsibilities посадові обов'язки; job retraining program програма перекваліфікації; job rotation ротація робіт • ротація робочих місць • ротація посад; job satisfaction задоволення роботою; job search пошук роботи; job security гарантія збереження робочого місця; job sharing розподіл робочих завдань • розподіл робочих годин; job title назва посади; to be out of a job бути без роботи; to carry out a job виконувати/виконати замовлення; to complete a job виконувати/виконати замовлення; to finish a job виконувати/виконати замовлення; to give a job давати/дати роботу; to give up a job відмовлятися/відмовитися від роботи; to have a job мати роботу; to look for a job шукати роботу; to lose a job втрачати/втратити роботу • бути звільненим з посади (роботи); to need a job потребувати роботи; to retire from a job залишати/залишити посаду (роботу) • іти/піти у відставку • іти/вийти на пенсію

job:: position:: employment

▹▹ employment

(pkg.; Pkg.; pckge)

n марк. 1. пакунок; пачка; пакет; a пакетний; 2. комплекс; комплект; пакет; 3. «пакет», комплекс угод; a комплексний; пакетний

1. предмети, які упаковані та складені разом; 2. сукупність товарів, предметів, понять чи ідей, що становить одне ціле і пропонується або продається як одне ціле; 3. комплекс угод за кількома питаннями, укладених на основі взаємних поступок; комплексна угода

═════════■═════════

application package пакет прикладних програм; budget package пакет бюджетних пропозицій; compensation package пакет відшкодовування; damaged package пошкоджений пакунок; decision package пакет рішень; economic package комплекс заходів у галузі економіки; economic policy package комплекс заходів у галузі економічної політики; graphics package пакет програм для графіки; pay package угода про надбавки до заробітної плати • контракт, що складається з кількох компонентів; program package пакет програм; salary package угода про платню; shipping package комплексна вантажно-транспортна угода; software package пакет засобів програмування; tax package пакет податкових заходів; taxation package комплекс заходів оподаткування • комплекс заходів у галузі податкової політики; technology package пакет технологічних послуг; trial-size package пробний розмір пакета; wage package комплексна угода про заробітну плату; word processing package пакет програм для опрацювання текстів

═════════□═════════

package deal комплексна угода; package quantity пакетна кількість; package size пакетний розмір; to offer a package of services пропонувати/запропонувати пакет послуг; to offer as a package пропонувати/запропонувати як комплекс; to provide a package of services дати/ подати пакет послуг; to provide as a — подавати/подати як комплекс; to put together as a package складати/скласти як комплекс; to sell as a package продавати/продати як комплекс; to win a package добиватися/добитися комплексу заходів

═════════◇═════════

комплекс < зах. єв. мов: нім. Kompléx, фр. complexe, англ. complex — сукупність об'єктів, що становлять єдине ціле < лат. complexus — поєднання; охоплення; зв'язок (ЕСУМ 2: 542; СІС: 345); пакет < нім. Paket, фр. paquet — згорток якихось речей (СІС: 492)

ЛОГІСТИКА (грецьк. λογιστική - мистецтво лічби) - на поч. XX ст. назва логіки формальної, досліджуваної математичними методами, зокрема з використанням аксіоматизації і формалізації. Слово спочатку означало мистецтво обчислення або звичайної арифметики. Ляйбніц уживав його для позначення "числення умовиводів", що він намагався розробити. Термін вийшов із ужитку, поступившись місцем термінам: "математична логіка", "символічна логіка", або "логіка сучасна". У військовій діяльності та менеджменті Л. називають теорію (мистецтво) розробки стратегій та оптимізації військових або технологічних процесів.

СТИЛЬ МИСЛЕННЯ - концептуальний лад використання методу, характеристика стандартних уявлень його занурення в конкретний матеріал, що визначається розкриттям у науці та культурі евристичних можливостей певних фундаментальних понять чи категорій. Якщо метод є способом дій, орієнтованих на здобуття істини, то стиль є тим чи іншим шляхом, яким реалізується ця орієнтованість. Таких шляхів може бути декілька - залежно від того, які стандартні уявлення приймаються за вихідні із множини категорій методу. Тому метод в єдності зі С. м. утворює методологічну свідомість певних програм творчості, діяльності взагалі. Так, методологічна свідомість античного атомізму розкривалась у двох варіантах, коли на перший план висувалася категорія необхідності (Демокрит) чи випадковості (Епікур); методологічна свідомість гегельянства виявлялася через спекулятивний стиль використання діалектики, в той час як її подальша розробка здійснювалася в напрямі соціально-діяльнісного тлумачення категорій. Рівною мірою в сучасній науці існують стандартні уявлення функціювання її методів, що пов'язані зі строго детерміністським С. м. (зокрема, при використанні методів релятивістської механіки), стохастичними рішеннями (характерними для квантово-механічної методології) чи поєднанням цих напрямів у рамках синергетичних підходів. При характеристиці С.м. у природознавстві мається на увазі процес посилення математизації науки, зростання евристичності принципів симетрії, інваріантності, простоти, застосування конструктивно-технологічних та системно-структурних напрямів діяльності, перехід від вивчення наявної форми речей до аналізу їх можливих станів тощо. Зростання евристичної ролі певних категорій чи уявлень у сучасному науковому мисленні здійснюється за механізмом доповняльності протилежностей. Так, математизація пов'язана зі зворотним процесом опредмечення (фізикалізації) математичних структур, імовірнісний опис доповнюється алгоритмічними процедурами, симетрія - асиметрією, інваріантність - варіативністю, дискретність - безперервністю і т. ін. Взагалі С.м. є формою врахування швидкоплинності зміни змісту пізнавальних проблем у стабільній системі того чи іншого методу, що характеризується певною довготривалістю функціювання.