-
1 робітник
техн. рабо́тающий ( о работнике физического труда), рабо́чий -
2 допоміжний робітник
подсо́бный рабо́чийУкраїнсько-російський політехнічний словник > допоміжний робітник
-
3 кваліфікований робітник
квалифици́рованный рабо́чийУкраїнсько-російський політехнічний словник > кваліфікований робітник
-
4 рабочий
-
5 larcenous employee
робітник, який розкрадає доступне йому завдяки службі майно ( про найманого робітника) -
6 employee
робітник за наймом, службовець, працівника- employee discharge
- employee dishonesty
- employee injury
- employee inventor
- employee participation
- employee's invention
- employee' rights -
7 union employee
робітник, який є членом профспілки ( найманий) -
8 worker
-
9 guest worker
робітник-іноземець, гастарбайтер -
10 machine tool operator
робітник біля верстата; верстатник -
11 munition worker
-
12 guest worker
робітник-іноземець, гастарбайтер -
13 machine tool operator
робітник біля верстата; верстатник -
14 munition worker
-
15 Буянщик
робітник-піднощик на пристані. -
16 ишчи
робітник, працівник. -
17 ырғат
робітник, наймит; ырғат йӱр- СМ, БК, К, ырғатлых этК працювати в наймах, наймитувати. -
18 worker
n1) робітник2) працівник; співробітник3) трудівник; роботяга4) творець* * *I = blue-collar II n2) робочий3) робітник; співробітникprofessional worker — особа вільної професії або інтелігентної праці
full-time worker — робітник, зайнятий повний робочий день
lay worker — непрофесіонал, непрофесійний працівник
4) трудівник, роботяга (в протист. idler)5) = worker-bee; = worker-ant6) творець -
19 roustabout
n1) амер. робітник (на пароплаві, ранчо)2) робітник у цирку3) підсобний робітник* * *n1) aмep. робітник (на пристані, ранчо); робітник у цирку2) aвcтpaл. підсобний робітник -
20 workman
n (pl workmen)1) робітник; найманий робітник2) працівник3) майстер; майстровий4) досвідчений вершник5) кінь, що добре долає перешкоди* * *n1) робітник ( кваліфікований)2) робітник3) миcл. досвідчений наїзник; кінь, що добре бере перешкоди••a bad workman finds fault with his tools — пpиcл. у поганого робітника завжди винний інструмент
См. также в других словарях:
робітник — ника, ч. Рс. Робітник; той, хто створює матеріальні блага … Словник лемківскої говірки
Робітник — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
робітник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
робітник — а/, ч. Людина, зайнята фізичною працею у сфері матеріального виробництва. || мн. робітники/, і/в. Одна із соціальних верств суспільства … Український тлумачний словник
роб — 1 іменник чоловічого роду спосіб вживається переважно в орудному відмінку роб 2 іменник чоловічого роду, істота робітник арх … Орфографічний словник української мови
робітничий — а, е. Прикм. до робітник. || Власт., притаманний робітникові. || Характерний для робітника. || Який складається з робітників. || Який очолює маси робітників, виражає і захищає їх інтереси. || Здійснюваний робітниками. || Признач. для робітників.… … Український тлумачний словник
робітничо-селянський — а, е. Який складається з робітників і селян. || Який виражає й захищає інтереси робітників і селян … Український тлумачний словник
робітний — а, е, заст. 1) Працьовитий. 2) Який працює; трудящий. •• Робі/тні лю/ди у Росії 16 18 та першій половині 19 ст. – робітники підприємств, промислів і т. ін. 3) Признач., відведений для роботи і робітників. •• Робі/тний буди/нок іст. особливий… … Український тлумачний словник
робітниця — і. Жін. до робітник. •• Ха/тня робітни/ця жінка, яка виконує всю хатню роботу в кого небудь за наймом … Український тлумачний словник
роб — а, ч. 1) В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. •• Свої/м ро/бом роби/ти діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом. Таки/м ро/бом а) отак, таким чином; б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож. Ходи/ти… … Український тлумачний словник
гранітник — а, ч. Робітник, який видобуває чи обробляє граніт … Український тлумачний словник