Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(про+погляди)

  • 61 broad

    1. n
    1) широка частина (спини, спинки)
    2) амер., розм. молода дівчина, дівчинка
    3) груб. дівка
    4) (the B.) розм. оксфордські студенти
    5) кін. освітлювальний прилад
    2. adj
    1) широкий
    2) просторий, великий
    3) вільний, широкий
    4) явний, відвертий; помітний; ясний, очевидний
    5) повний, цілковитий
    6) загальний, у загальних рисах
    7) грубий, непристойний
    8) фон. відкритий (про звук)
    9) головний, основний

    it is as broad as it is long — те на те й виходить; хоч верть-круть, хоч круть-верть

    broad gauge — зал. широка колія

    3. adv
    1) широко
    2) вільно, відкрито
    3) цілком
    4) з помітним (сильним) акцентом
    * * *
    I [brxːd] n
    1) широка частина (спини, спинки)
    2) aмep. молода дівчина, дівчисько; дівка
    3) заст. = broad-piece
    4) ( the Broad) оксфордські студенти
    5) кiнo освітлювальний прилад загального, розсіяного світла; широковипромінювач
    II [brxːd] a
    2) великий, просторий
    3) широкий, вільний; терпимий
    4) явний, певний; помітний; відвертий; повний, цілковитий; помітний, сильний ( про акцент)
    5) загальний, широкий; у загальних, основних рисах
    6) грубий, непристойний
    7) вільний, нестриманий, розкутий, розхлябаний
    8) фон. відкритий ( про звук)
    III [brxːd] adv
    2) вільно, відкрито
    3) цілком, цілковито
    4) з помітним, сильним акцентом

    English-Ukrainian dictionary > broad

  • 62 warp

    1. n
    1) викривлення, деформація (деревини); жолоблення
    2) перен. зіпсованість (характеру тощо); відхилення (від норми)
    3) текст. основа (тканини)
    4) мор. перлінь
    5) геол. наносний мул
    6) с.г. викидень (у тварин)
    2. v
    1) жолобитися; деформуватися; викривлятися
    2) перекручувати; викривляти; спотворювати; псувати (слова, погляди тощо)
    3) поет. промайнути у повітрі
    4) повзти; ходити рачки
    5) збити з шляху
    6) мор. верпуватися
    7) текст. снувати
    8) с.г. удобрювати мулом (алювієм)
    9) с.г. викидати, абортувати (про тварин)

    warp aside — відволіктй вбік; звести з правильного шляху

    warp together — зв'язувати, сплітати

    * * *
    I [wxːp] n
    1) скривлення, деформація ( деревини); жолоблення; перекрученість (у судженнях, характері); відхилення ( від норми); ухил
    2) тeкcт. основа ( тканини)
    3) мop. верповальний трос або перлінь
    4) гeoл. відкладення наносного мулу, аллювій
    5) c-г. викидень ( у тварини)
    II [wxːp] v
    1) жолобити(ся), деформувати(ся), викривляти(ся) ( про деревину)
    2) псувати, спотворювати; фальсифікувати
    3) пoeт. пронестися по повітрю
    4) повзти; ходити рачки
    5) ( from) відволікти (від чого-н.); збити ( зі шляху)
    6) мop. верповатися
    7) тeкcт. снувати
    8) c-г. удобрювати мулом; затопляти з метою добрива мулом, аллювієм
    9) c-г. викидати, абортувати ( про тварин)
    10) ( together) зв'язувати; сплітати
    11) ( warp up) забивати мулом, аллювієм; забиватися мулом, аллювієм

    English-Ukrainian dictionary > warp

  • 63 аксіологія

    АКСІОЛОГІЯ ( від грецьк. άξια - цінність, вартість; λογοζ - слово, поняття, вчення) - вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Теорія цінностей формується у XIX - XX ст. Вводячи поняття цінностей, Кант, протиставляє сферу моралі (свобода) сфері природи (необхідність) і тим самим окреслює головні аксіологічні питання - значення, вибору, повинності, належності, обов'язковості, оцінки, ставлення тощо. У творах неокантіанців проблема цінностей набуває самостійного трансцендентального значення. Одним з перших засновників А., як самостійної філософської галузі, був Лотце, який трактував поняття "цінності" як аналог поняття "значимість". Розвиваючи погляди Лотце, Коген трактував цінності як поняття "безумовного" (мета, моральне благо), що протистоїть досвідові, але надавав йому характеру загальності і необхідності. Риккерт розробляє вчення про цінність як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" і "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на користь доведення засад об'єктивної природи цінностей тезою про "інтенціональність" ціннісних відносин. За Гартманом, цінності не піддаються раціональному пізнанню і оприявнюються лише в особливих почуттях (любов і ненависть), що змушують людину інтуїтивно віддавати перевагу тому чи тому способу поведінки. Перрі аналізує значення і базові принципи цінностей за допомогою поняття "інтерес", а Дьюї розвиває натуралістичну версію А. (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в філософській антропології (Шелер, Плеснер, Гелен). За Шелером, цінності - це сфера феноменального, яка визначається апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт, отож, аксіологія Шелера набуває трагічного відтінку. Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей. Різні аспекти теорії цінностей подані в працях таких сучасних філософів, як Бахтин, Деррида, Тулмін, Блументаль, Іванов.

    Філософський енциклопедичний словник > аксіологія

  • 64 Бентам, Єремія

    Бентам, Єремія (1748, Лондон - 1832) - англ. філософ, етик, основоположник утилітаризму. Освіту отримав в Оксфорді. Його філософсько-етична концепція, в основу якої покладено принцип корисності, розкрита у праці "Деонтологія, або наука про мораль". Б. вважав, що природу людини визначають почуття задоволення і страждання, які постійно і в усьому керують індивідом. Поведінка людини спирається на прагнення до щастя через збільшення задоволення і зменшення страждання, тому моральним є все, що корисне для досягнення цієї мети. Основна максима теорії утилітаризму Б. - найбільше щастя для найбільшої кількості людей. Етику він визначав як вчення про засоби досягнення щастя, а мораль - як мистецтво його максимально збільшити. Реальними інтересами вважав лише інтереси індивідів, тому інтереси держави і громадянств в цілому - це ніщо інше, як "сума інтересів індивідів". Етику Б. характеризує зв'язок з економічною теорією; принцип свободи індивіда в господарській діяльності є одночасно і засадничим принципом моралі. Політичні погляди Б. близькі до лібералізму, хоч він відкидав теорії природного права та суспільного договору.
    [br]
    Осн. тв.: "Принципи моралі і законодавства" (1789); "Нариси нової системи логіки" (1827); "Деонтологія, або наука про мораль" (1834).

    Філософський енциклопедичний словник > Бентам, Єремія

  • 65 Ейнштейн, Альберт

    Ейнштейн, Альберт (1879, Ульм, Німеччина - 1955) - фізик-теоретик, засновник релятивістської фізики, яка суттєво вплинула не тільки на розвиток фізики, космології, механіки XX ст., а й спричинилася до створення нової картини світу та зміни стилю наукового мислення. Е. закінчив Цюрихський політехнікум, працював на посаді проф. у Празі і Цюриху та в Берліні (директор дослідницького ін-ту), від 1933р. - після еміграції з нацистської Німеччини - проф. Принстонського ун-ту. За оцінкою самого Е., новизна і значущість теорії відносності полягає перш за все в тому, що вона є новою теорією простору і часу. Е. прийшов до висновку про необхідність перегляду поглядів Ньютона на фізичні простір і час як на абсолютні і первинні щодо матеріальних тіл і явищ. Вчений надав їм статус фізичних конструкцій, тісно пов'язаних із природою фізичного субстрату. Для цього треба було дослідити межі необхідності й обґрунтованості наукових понять, розглянути їх природу та джерела, тобто процес створення фундаментальної фізичної теорії відносності виявився нерозривно пов'язаним із філософським аналізом природи понять простору й часу. Філософські погляди Е. формувалися під впливом ідей Спінози, Г'юма, Канта, Маха, Рассела, інших філософів. Знайомство з різними філософськими концепціями природи наукових понять та їх критичне осмислення дозволили Е. створити власну концепцію, в основу якої покладено тезу про "свободу творчості" суб'єкта в процесі створення наукової картини світу. Як вважає Е., наука є найбільш об'єктивним і неособистим з усього, що відоме людині; коротке слово "Я" не повинне відігравати ніякої ролі в роздумах вченого. Але досягнення об'єктивного знання неможливе як у руслі емпіризму, так і в руслі раціоналізму В. чення Канта про продуктивну здатність уяви було інтерпретоване Е. і постало як "свобода створення понять". Визначення категорій як апріорних форм мислення Е. вважає "фатальною помилкою" Канта. За Е., свобода створення понять полягає у встановленні та фіксації в мисленні найбільш суттєвих ознак і зв'язків між речами матеріального світу без звернення до безпосереднього досвіду. Творча уява або інтуїція необхідні вченому, аби звільнитися від кайданів строгого доведення при переході від чуттєвого досвіду до абстрактного мислення. Але, на відміну від Бергсона, Е. не бачить в інтуїції підсвідому, ірраціональну силу, яка спрямована на підрив розуму. Навпаки, інтуїція як реальний фактор наукового дослідження доповнює розум, цементуючи розрізнені наукові положення і надаючи їм форми цілісної структури. Методологічна концепція Е., попри її певні помилки і обмеження (некритичне запозичення ідеї напередвстановленої гармонії, використання певної махістської термінології тощо), є дуже важливим і необхідним моментом становлення нової, некласичної раціональності наукового пізнання.

    Філософський енциклопедичний словник > Ейнштейн, Альберт

  • 66 етологія

    ЕТОЛОГІЯ - біологічна дисципліна, що досліджує поведінку тварин і біологічні засади поведінки людини. Вчення про поведінку бере початок у таких традиційних галузях знання, як психологія, фізіологія та зоологія. Згодом на їх основі сформувалися порівняльна психологія та зоопсихологія, еволюційний аналіз поведінки та Е., яка певного мірою є синтезом згаданих вище дисциплін. Попередником сучасного наукового підходу до вивчення поведінки тварин є Дарвін. Його теорія природного добору дозволяє розглядати поведінку на еволюційних засадах, становить ключовий аспект сучасної Е. Погляди Дарвіна на інстинкт є підґрунтям поглядів засновників класичної Е. Значної ваги набули також висновки Дарвіна про еволюційну єдність людини та представників тваринного світу. Засновниками класичної Е. є австр. вчений Лоренц та голланд. вчений Тинберген. Характерною рисою їх досліджень стала спроба поєднати еволюційне, або функціональне, розуміння суті поведінки з розкриттям причин та механізмів поведінкових актів, а також наголошення на необхідності безпосереднього вивчення поведінки тварин у природному середовищі. Дослідник поведінки має дати відповіді на наступні запитання: які причини конкретного поведінкового акту, що його здійснює тварина; як відбувається становлення цього акту в процесі онтогенезу; яке значення він має для виживання; як відбувалася його еволюція? Концептуальне становлення класичної Е. завершилося у 1950-х рр. У 1960-ті рр. виникла об'єктивна потреба пояснення механізмів поведінкових явищ на всіх рівнях організації живого, а отже, й необхідність тіснішої взаємодії Е. з іншими біологічними дисциплінами. На основі подальшого розвитку міждисциплінарних зв'язків утворився комплекс суміжних дисциплін, що вивчають усі рівні організації та регуляції поведінки в процесах онто- та філогенезу. Вони об'єднуються під загальною назвою синтетичної Е. Згідно з Тинбергеном, внаслідок злиття класичної Е. з нейрофізіологією, багатьма розділами психології, екології, еволюційного вчення та генетики етологами слід вважати усіх біологічно орієнтованих дослідників поведінки. Науковий підхід Лоренца та Тинбергена вирізнявся значною філософською спрямованістю й не лише вплинув на подальший розвиток науки про поведінку, а й стимулював бурхливі дискусії в гуманітарних науках.
    Т. Гардашук

    Філософський енциклопедичний словник > етологія

  • 67 мова науки

    МОВА НАУКИ - синтетичне поняття методології науки, що поєднує у собі всі мовні засоби, які вживаються у науці для виразу здобутих знань на конкретно-історичному етапі її розвитку. Сучасну М.н. характеризує широке використання математичних формалізмів і абстрактних структур, що їх описують логіка і математика. Тому в ній розрізнюють як складові частини природну і штучні мови, в т.ч. формалізовані мови, які надбудовуються над природною мовою з метою вдосконалення окремих її фрагментів. При аналізі М.н. вичленовують дві підмови - мову спостереження і мову теорії. До мови спостереження включають ті твердження науки, які формулюють результати спостереження й експерименту; до мови теорії відносять твердження, які є наслідком логічних міркувань. Мовою спостереження виражають властивості предметів, що виявляються органами відчуттів чи експериментальними приладами (напр., властивості "холодний", "твердий", "зелений" тощо). Мовою теорії формулюють твердження про властивості предметів, які не можна безпосередньо спостерігати (кривизна простору, парність, спін елементарних частинок). Головна ідея розчленування М.н. на підмови полягає в необхідності точнішого встановлення логічних зв'язків між теорією й експериментом. Логічний емпіризм спотворено тлумачить ці поняття; він відкидає природну мову як основу М.н., намагаючись цілком замінити її штучною. Це проголошується єдиною метою філософського дослідження. Представники логічного емпіризму твердження мови спостереження вважають твердженнями про безпосередньо дане, те, що може бути пізнане без допомоги абстрактного мислення; лише ті теоретичні положення вони визнають для науки, які можна звести до тверджень про безпосередньо дане. Ці погляди на М.н. не підтвердились спеціальними розробками, що були здійснені сучасною методологією науки.

    Філософський енциклопедичний словник > мова науки

  • 68 права людини

    ПРАВА ЛЮДИНИ - ряд основоположних морально-правових норм, що формулюють принципи відносин між індивідом та суспільством в особі інституцій влади. П.л. окреслюють сферу негативних та позитивних зобов'язань, що бере на себе правова держава. Зафіксовані у міжнародних угодах та у національному законодавстві країн світу П.л. репрезентують найбільш універсальну гуманітарно-антропологічну концепцію, в рамках якої людина розглядається як така, безвідносно до її етнічних, расових, релігійних та будь-яких інших відмінностей або належності до локальної культурної традиції. П.л. є кардинально важливою категорією природного права та філософії права загалом. Основним предметом дискусій довкола проблеми П.л. традиційно було питання щодо того, чи суб'єктивні права вкорінені у природі людині та невід'ємно належать їй від народження (юснатуралізм), чи, навпаки, вони набуваються лише внаслідок законодавчої діяльності держави (т. зв. юридичного позитивізму). Відповідно до найпоширенішої класифікації Єллінека, П.л. поділяються на громадянські (визначають сферу вільного волевиявлення індивіда, недоторканну для зазіхань з боку держави; напр., свобода слова, особиста недоторканність), політичні (уможливлюють участь громадян у формуванні органів державної влади) та соціальні (містять державні гарантії щодо забезпечення кожного екзистенційним мінімумом матеріально-культурних благ). У формуванні П.л. велику роль відіграли традиції середньовічних хартій вольностей (починаючи від Megnacharta Libertarum, 1215 р.); настанови протестантської етики (зокрема, праці Томазія), що віддзеркалились у Біллях про права Північноамериканських штатів кін. XVIII ст.; доктрини природного права та суспільного договору; філософія раціоналізму; ідеологія Просвітництва, що її уособленням стала франц. Декларація прав людини та громадянина 1789 р.; антипатерналістські ідеї автономної етики Канта', утилітаризм у його ревізованому Дж.Ст. Міллем варіанті; погляди прибічників реформ соціалізму поч. XX ст. у катедер-соціалістичній та неокантіанській версіях (Менгер, Кістяківський, Новгородцев та ін.). Однак погляд на дотримання П.л. як на наріжний принцип світової політики утверджується лише після Другої світової війни (Загальна декларація П.л. 1948 р., Міжнародний пакт про економічно-соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція П.л. 1950 р.). До цього спричинилося прагнення світової спільноти унеможливити через зміцнення поваги до П.л. нові спалахи загальної деструкції та геноциду. З етико-філософських нині багато важать такі П.л., як право на свободу та недоторканність (проблема гідності людини), заборона дискримінації (проблема універсальної етики), право на життя (проблеми смертної кари, безперервності життя), право на свободу думки (проблеми необмеженої комунікації, діалогу), право на власність, соціальні права (проблема співвідношення негативної та позитивної свободи).

    Філософський енциклопедичний словник > права людини

  • 69 Сигер Брабантський

    Сигер Брабантський (бл. 1235, Орвієто - 1282) - франц. філософ доби Середньовіччя. Один із засновників філософського вчення про двоїсту істину, згідно з яким істини раціонального знання можуть суперечити істинам релігійного віровчення, бо існують питання, що вирішуються філософією і теологією з протилежних точок зору. Такі суперечності слід визнати за норму для пізнання, не відмовляючись від однієї істини на користь іншої. С.Б. стояв на позиціях натуралізму, заперечуючи створення світу Богом "із нічого". Бог є не творцем світу, а "першодвигуном". Його діяльність підпорядкована ним же встановленим законам, втіленим, зокрема, в русі небесних тіл; крім того, Бог не знає майбутнього, оскільки воно залежить від випадковостей. Значне місце в концепції С.Б. посідала проблема розуму (інтелекту) і душі людини. Діяльний інтелект як родова характеристика людини - вічний, індивідуальна душа - смертна. Погляди С.Б. були засуджені церквою за єресь. Таємниця його смерті (вбивство чи самогубство під час слідства) залишається нерозкритою.
    [br]
    Осн. тв.: "Про наділену інтелектом душу"; "Логічні питання"; "Природні питання"; "Про вічність світу".

    Філософський енциклопедичний словник > Сигер Брабантський

  • 70 універсалії

    УНІВЕРСАЛІЇ ( від лат. universalis - загальний) - загальні поняття, що позначають роди і види буття. Питання про У. постало разом із платонівською теорією ідей. Платон вважав, що У. відповідають ідеї, які існують до і незалежно від речей. На противагу Платону, Аристотель підкреслював, що загальне є вторинною сутністю, яка реально виявляється тільки в одиничних речах (первинній сутності). Ці два протилежних погляди на природу У. Порфирій у своєму "Вступі" до аристотелівських "Категорій" сформулював у вигляді такої проблеми: чи У. (роди і види) існують у дійсності, чи тільки в мисленні; У. тілесні чи безтілесні; У. існують окремо від чуттєвих речей чи в них, нероздільно з ними. У Середні віки намагання дати відповідь на ці питання породило три основних вчення про У.: крайній реалізм, крайній номіналізм і концептуалізм. З позиції крайнього реалізму, У. наділялися онтологічним статусом і розглядалися в дусі платонівської традиції як ідеї, що існують "до речей". В XIV ст. реалізм набуває своєї поміркованої форми в доктрині Томи Аквінського, де У. існують "в речах" (на зразок аристотелівської "форми"). На противагу реалістичній онтологізації У., останні було проголошено суто раціональними конструктами в контексті таких філософських напрямів, як номіналізм, де У. подавалися лише як імена одиничних предметів (Росцелін, XI - XII ст.) та концептуалізм, що розглядає У. лише як продукт абстрагуючої діяльності розуму, відокремлення загальних властивостей від реальних речей, в результаті чого формується певний концепт ( Абеляр, XI - XII ст.) У. філософії XVII - XVIII ст. вчення про У. знайшло продовження у Мальбранша (реалізм), Гоббса, Берклі, Г'юма, Кондильяка (номіналізм), Локка (концептуалізм). У сучасній філософії науки проблема У. набуває нової гостроти при теоретико-множинному обґрунтуванні математики та логіки (вже в силу амбівалентності самого поняття "множина": з одного боку, воно відображає очевидно реальну множинність речей, а з іншого - "абстрактну річ", котра не є емпіричним фактом). Найбільш відомі сучасні концепції У. Вітгенштайна та Куайна.
    Д. Кирик, О. Гвоздік

    Філософський енциклопедичний словник > універсалії

  • 71 Чаадаєв, Петро Якович

    Чаадаєв, Петро Якович (1794, Москва - 1856) - рос. філософ, публіцист Н. авчався в Московському ун-ті (1808 - 1811). Брав участь у війні 1812 - 1814 рр. Роки 1820 - 1821 позначені у Ч. глибокою внутрішньою кризою. У 1823 - 1826 рр. подорожує по країнах Європи; познайомився із Шеллінгом і Ламенне, погляди яких на релігію справили на нього глибоке враження. У1829 - 1831 рр. написав свій головний твір "Листи про філософію історії" (загальновідома назва "Філософічні листи"). Як філософ був, головно, зосереджений на історіософських розмислах - про роль християнства у релігійному єднанні людства, про специфіку рос. національної свідомості та співвідношення народу і державної влади. У розумінні явищ свідомості схилявся до психофізичного паралелізму, в тлумаченні історичного процесу - до провіденціалізму і теїзму.
    [br]
    Осн. тв.: "Твори і листи" (т. 1-2, 1913-1914).

    Філософський енциклопедичний словник > Чаадаєв, Петро Якович

  • 72 Шелер, Макс

    Шелер, Макс (1874, Мюнхен - 1928) - нім. філософ. Освіту отримав в Ієні. Викладав філософію в Ієні, Мюнхені, Кельні, Франкфурті-на-Майні. Зазнав впливу Брентано і Гуссерля, з одного боку, та Августина Блаженного й Паскаля, з другого. Філософське становлення Ш. охоплює три періоди. Перший, феноменологічний, період тривав до 1920 р.; другий (1920 - 1924) був позначений наверненням до католицизму та релігійної філософії. Третій період (1924 - 1928) - це осмислення засад метафізики із виразним ухилом до віталізму й пантеїзму Ф. еноменологічний період творчості Ш. розпочався із заснування ним феноменологічного осередку в Мюнхені, де проводилися активні дискусії з приводу порушених Гуссерлем проблем. Філософські погляди Ш. еволюціонували у бік розробки феноменологічної теорії цінностей та феноменологічної етики. Прагнучи подолати суб'єктивно-релятивістський та формалістський підходи до цінностей, Ш. наголошував на їхній об'єктивній природі; подібно до математичних істин і реальних речей цінності є цілковито незалежними від суб'єкта. У вибудованій ним ієрархії цінностей (природа якої також об'єктивна) вирізняються чотири головних підрозділи цінностей: гедоністичні, вітальні, духовні (естетичні, етичні, епістемологічні) та релігійні. Осягнення їх відбувається не раціональним шляхом, а на підставі інтуїції. "Матеріальний апріоризм" Ш. базувався на безпосередньо-інтуїтивному пізнанні цінностей; за Татаркевичем, позицію Ш. можна окреслити також як "емоціональний апріоризм". Застосовуючи поняття феноменологічної редукції, Ш. тлумачить його суттєво інакше, ніж Гуссерль, тобто не як засіб перетворення філософії в науку, а могутнє життєве поривання, що завершується "проривом" до ціннісно насичених щаблів реальності (у цьому Ш. є попередником фундаментальної онтології Гайдеггера). Філософія релігії Ш. становила значною мірою екстраполяцію своєрідно потрактованого ним феноменологічного методу на царину розмислів про суть божества, святості, релігійного долучення людини до Бога. З позицій розробленої Ш. концепції філософської антропології людина (особистість, персона) становить собою єдність конкретного та есенційного (сутнісного) буття; саме ця єдність (незрідка суперечлива) зумовлює усе різноманіття життєдіяльності людини. На засадах метаантропології Ш. припускав вірогідність долучення людини як особистості до Бога В. останні роки життя Ш. у розумінні Бога схилявся до його ототожнення з тотальним універсумом буття.
    [br]
    Осн. тв.: "Про феноменологію і теорію симпатії" (1913); "Формалізм в етиці та етика матеріальних цінностей". У 2 т. (1913 - 1916); "Про вічне в людині" (1921); "Форми знання і суспільство" (1926); "Місце людини в універсумі" (1928).

    Філософський енциклопедичний словник > Шелер, Макс

  • 73 gee

    1. n розм.
    конячка
    2. v
    1) ладити (про людей)
    2) у заперечних реченнях підходити
    3. int
    1) но! (вигук, яким поганяють коней) (тж gee up!)
    2) амер. от так так!, отакої!, от здорово!
    * * *
    I n II
    1) но!, пішов! ( окрик)
    2) aмep. оце так!, от так штука!
    III v IV n
    джі, назва букви G

    English-Ukrainian dictionary > gee

  • 74 interjectional

    adj
    1) вставлений (про слово тощо)
    2) виразний, промовистий
    * * *
    a

    English-Ukrainian dictionary > interjectional

  • 75 look up

    phr v
    2) (to) поважати; звертати погляди ( до кого-небудь); вдаватися до допомоги
    5) поліпшуватися ( про справи); кoм. підвищуватися ( про ціни)

    English-Ukrainian dictionary > look up

  • 76 thinking

    1. n
    1) міркування, розмірковування
    2) pl роздуми, думи
    3) думка

    to (in) my thinking — на мою думку

    to my way of thinking — на мій погляд; як я гадаю

    thinking part — театр., розм. роль без слів

    thinking shop — жарт. навчальний заклад, інститут

    2. adj
    1) мислячий, розумний
    2) думаючий, вдумливий
    * * *
    I ['aiçkiç] n

    to influence smb 's thinking — вплинути на напрям чиїхось думок; pl роздуми, думи

    to /in/ mythinking, to my way of thinking — на мою думку, на мій погляд; погляди, концепції

    II ['aiçkiç] a
    1) мислячий; розумний
    2) думаючий, вдумливий

    English-Ukrainian dictionary > thinking

  • 77 cast

    I n
    1) кидок; кидання, метання; закидання ( волосіні); відстань кидка; відстань, пройдена кинутим предметом
    2) метання ( у грі в кості); кількість викинутих очок
    3) шанс, ризик
    4) певна кількість; кількість продукту, що добувається або виробляється; вихід ( продукції)
    5) те, що відкидається, викидається або скидається ( шкіра змії); покидьки
    6) блювотна маса, блювотина; екскременти
    7) миcт.,; кiнo розподіл ролей; склад виконавців ( у даній виставі); акторський склад; список діючих осіб, виконавців
    9) підрахунок; обчислення
    10) aмep. здогад, припущення; пророкування; прогноз
    11) склад ( розуму); тип, рід
    12) погляд; вираз очей
    13) легка косоокість (тж. cast in the eye)
    16) мeд. гіпсова пов'язка; шина
    17) тex. лиття, виливок; форма для виливка; плавка ( кількість металу)
    18) cпeц. місце, придатне для вудіння риби
    II v
    ( cast)
    1) кидати, шпурляти; викидати, закидати; метати; (on, over) розкидати ( насіння); refl кидатися на коліна, до чиїх-небудь ніг
    2) скидати (тж. cast off)
    3) звільнити; прогнати; відпустити
    4) мop. (тж. cast off) віддавати ( швартови); відвалювати
    6) тex. відливати, лити

    to cast in cement — бyд. заливати цементом

    7) юp. присуджувати до сплати збитків
    8) обмірковувати, міркувати; робити припущення; пророкувати
    9) втрачати ( зуби); міняти ( роги); скидати ( шкіру)
    10) викинути, народити передчасно ( про тварин)
    12) кидати, відкидати (світло, тінь); to cast light upon smth, проливати світло на що-небудь
    13) миcт.,; кiнo розподіляти ( ролі); давати роль
    15) підраховувати, підводити (підсумок; тж. cast up)
    16) to cast in / into / a state, condition увергати, занурювати, вкидати в який-небудь стан
    17) to cast about for smth шукати, вишукувати що-небудь

    English-Ukrainian dictionary > cast

  • 78 look up

    phr v
    2) (to) поважати; звертати погляди ( до кого-небудь); вдаватися до допомоги
    5) поліпшуватися ( про справи); кoм. підвищуватися ( про ціни)

    English-Ukrainian dictionary > look up

  • 79 one-ideaed

    a
    2) обмежений ( про людину); вузький (про світогляд, погляди)

    English-Ukrainian dictionary > one-ideaed

  • 80 wide

    I [ˌwaid] n
    1) пoeт. простір, широчінь
    2) cл. ( the wide) весь світ

    done /whacked/ to the wide — той, що загинув

    II [ˌwaid] a
    1) широкий; від краю до краю
    2) той, що має таку-то ширину
    3) обширний, просторий; широкий по охвату; величезний
    4) дiaл. просторий ( про одяг)

    wide coat — широке /просторе/ пальто

    6) (of) далекий (від чого-н.); той, що відхиляється

    wide of the mark — мимо цілі; неправильно; не по суті; недоречно

    views wide of ours — погляди, які різко відрізняються від наших

    7) cл. хитрий, спритний

    wide fellow — хитрун; розпущений; непристойний; непомірний, що виходить за межі допустимого

    8) фон. широкий ( про голосний)
    9) eк. той, що значно відрізняється
    III [ˌwaid] adv
    1) пoeт. широко, скрізь ( far and wide); he travelled far and wide він об'їхав весь світ
    2) широко, навстіж
    3) мимо цілі; невлучно

    to speak wide — говорити недоречно /не по суті/; говорити незв'язно

    his blow went wide — він промахнувся; він вдарив, але не попав

    4) далеко; рідко

    English-Ukrainian dictionary > wide

Страницы

См. также в других словарях:

  • про... — Префікс, що вживається для творення іменників і прикметників із значенням: 1) на зразок, подібний до; напр.: проантроп, прообраз і т. ін.; 2) який підтримує кого небудь, виконує чиюсь волю, розділяє чиїсь погляди; напр.: прокомуністичний,… …   Український тлумачний словник

  • Не кивай на соседа, а погляди на себя — Не кивай на сосѣда, а погляди на себя. Кивать головою (на кого) иноск. указывать на кого, какъ бы въ осужденіе. Ср. «Иванъ киваетъ на Петра». Ср. Про взятки Климычу читаютъ, А онъ украдкою киваетъ на Петра. Крыловъ. Зеркало и Обезьяна. Ср. Ты… …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • не кивай на соседа, а погляди на себя — Кивать головою (на кого) иноск.: указывать на кого, как бы в осуждение Ср. Иван кивает на Петра . Ср. Про взятки Климычу читают, A он украдкою кивает на Петра. Крылов. Зеркало и Обезьяна. Ср. Ты сделал нас притчею между народами, покиванием… …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона

  • крайній — я, є. 1) Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. 2) Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. Крайня пора. 3) Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.). Крайні злидні. На крайній випадок. У… …   Український тлумачний словник

  • попливти — і попли/сти/, иву/, иве/ш; мин. ч. попли/в, попливла/ і поплила/, попливло/ і поплило/; наказ. сп. попливи/; і рідко попли/нути, ну, неш; наказ. сп. попли/нь; док. 1) Почати рухатися по поверхні води, почати пливти. 2) Почати рухатися разом із… …   Український тлумачний словник

  • сталий — а, е. 1) Який не змінюється, зберігає той самий склад, розмір, однакову форму, величину і т. ін.; незмінний, постійний. || Який не зазнає коливань, не піддається змінам; стійкий. Стала ціна. || Урівноважений (про вдачу). •• Ста/ла рівнова/га фіз …   Український тлумачний словник

  • тісний — а/, е/. 1) Такий, у якому мало вільного місця, недостатньо простору через невеликі розміри; прот. просторий. || Не досить просторий для вміщення чого небудь, розташування когось. || Не досить широкий, вузький, або взагалі невеликий. || Який… …   Український тлумачний словник

  • розхитуватися — ується, недок., розхита/тися, а/ється, док. 1) Ставати, робитися нестійким, неміцним у місцях з єднань. || перен. Ставати нестійким, несталим, змінюватися (про погляди, уявлення і т. ін.). 2) перен. Розладнуватися, занепадати (про лад, підвалини… …   Український тлумачний словник

  • відстоюватися — юється, недок., відстоя/тися, ої/ться, док. 1) Перечікуючи негоду тощо, стояти в затишному місці. 2) Стоячи певний час, звільнятися від частинок речовини; давати осад (про рідину). 3) перен. Формуватися, набувати остаточного вигляду (про погляди …   Український тлумачний словник

  • нахапуватися — уюся, уєшся, недок., нахапа/тися, а/юся, а/єшся, док., розм. 1) тільки док. З жадністю з їсти, проковтнути яку небудь кількість чогось. 2) перен. Засвоювати від кого небудь щось (про погляди, думки, ідеї, пісні і т. ін.) …   Український тлумачний словник

  • СВОЕ - ЧУЖОЕ — Всяк себе хорош. Всяк сам себе загляденье. Здравствуй я, да еще милость моя! Своя рука только к себе тянет. Всякая рука к себе загребает. Всякая птичка своим носком клюет (свой зобок набивает). Бравши, рука не устанет (не приберется, не притупеет …   В.И. Даль. Пословицы русского народа

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»