(прочно)

міцно и моцно, тривко, тривало, твердо, держко, певно.

* * *

(сильно) міцно, цупко, кріпко, сильно, (хорошо) добре, (прочно) міцно, кріпко, тривко, дебело. [Він її пригорнув до серця міцно (Квітка). Глядіть-же, цупко прикрутіте (Котл.). Добре били (Шевч.). Пошито міцно (М. Грінч.). Дебело зроблена ряма (Грінч.)]. -ко обнять - міцно (тісно) обняти. -ко связать - міцно (тісно, щільно, цупко) звязати. -ко держать - цупко (міцно) держати кого, що. -ко схватиться за что - міцно (цупко) схопитися за що, вчепитися чого. -ко задуматься - дуже (тяжко, сильно) замислитися про що. -ко спать, уснуть - спати, заснути міцно (твердо, цупко, добре, тяжко, здорово), заснути міцним (твердим) сном. [А дівчина тверденько заснула і не зчулась, як нічка минула (Чуб.). Тяжко заснула в житах на межі (Олесь)]. -ко спится кому - добре (міцно) спиться кому. Встать -ко на ноги - стати твердо на ноги. -ко стоять - твердо (міцно) стояти. [Твердо гордий дуб стоїть (Грінч.)]. -ко стоять за свои права - твердо стояти за свої права (за своїми правами). -ко закрыть глаза - тісно (щільно, міцно) заплющити (стулити) очі. -ко ударить (выругать) кого - дуже (тяжко, кріпко, здорово) ударити (вилаяти) кого. -ко хочется - дуже (тяжко) хочеться кому, кортить кого, кому. Жить -ко - жити скупо (скнаро). -ко держаться своего мнения - твердо (міцно) триматися своєї думки. -ко пьян был - дуже (тяжко, здорово) п'яний (напитий) був, п'яненний був. -ко-накрепко (сильно) - міцно- преміцно, дуже-предуже. -ко-накрепко запер дверь - добре замкнув двері. -ко-накрепко запретили мне делать это - суворо-суворісінько заборонено мені це робити. Крепче - міцніш(е), цупкіш(е), дебеліш(е), кріпше, лучче. [Що-дня тісніш, міцніш стискає нас мов обручем зо сталі лядська сила (Грінч.). Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства (Куліш). А його притискає ще лучче (Звин.)]. Довольно -ко - міцненько, кріп(к)енько, дуженько, тривкенько, дебеленько. [А рака кріпенько держить (Стор.)].

* * *

1) мі́цно, крі́пко; си́льно, цу́пко; ( хорошо) до́бре

2) ( очень) ду́же, си́льно, ве́льми

нрч. не(по)рушно, непохитно, несхитно, (устойчиво, прочно) стало, твердо, нехибко. [На верху гори спокійно та нерушно пишався храм (Дніпр. Ч.). (Він) на своїм держиться непохитно (Куліш)].

* * *

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

несов.; сов. - укреп`иться

1) укрі́плюватися и укріпля́тися, укріпи́тися; ( закрепляться) закрі́плюватися и закріпля́тися, закріпи́тися; ( прикрепляться) прикрі́плюватися и прикріпля́тися, прикріпи́тися

2) ( усиливаться) змі́цнюватися и зміцня́тися, зміцни́тися, несов. зміцні́ти, поміцні́шати; реже укрі́плюватися и укріпля́тися, укріпи́тися; ( прочно устанавливаться) уста́люватися

несов.; сов. - упр`очить

1) змі́цнювати и реже зміцня́ти, зміцни́ти, уста́лювати, уста́лити; укрі́плювати и укріпля́ти, укрі́пити

2) (прочно утверждать, закреплять за кем-чем-л.) закрі́плювати и закріпля́ти, закріпи́ти; ( устанавливать) устано́влювати и установля́ти, установи́ти

несов.; сов. - утверд`иться

1) ( прочно укрепляться) укрі́плюватися и укріпля́тися, укріпи́тися, закрі́плюватися и закріпля́тися, закріпи́тися; ( устанавливаться) устано́влюватися и установля́тися, установи́тися; ( упрочиваться) уста́люватися, уста́литися; ( усиливаться) змі́цнюватися и зміцня́тися, зміцни́тися, несов. зміцні́ти

2) (устраиваться, обосновываться) улашто́вуватися, улаштува́тися; ( укрепляться) укрі́плюватися и укріпля́тися, укріпи́тися

3) ( давать клятвенное обещание) заприсяга́тися, заприсягти́ся и заприсягну́тися, заприсяга́ти, заприсягти́ и заприсягну́ти; присяга́тися, присягну́тися и присягти́ся

4) строит. (несов.) устано́влюватися, установля́тися, утве́рджуватися; укрі́плюватися, укріпля́тися; закрі́плюватися, закріпля́тися; уста́люватися; змі́цнюватися, зміцня́тися; затве́рджуватися, стве́рджуватися; підтве́рджуватися; сві́дчитися, засві́дчуватися; тве́рдитися

нрч. незруйновно, нерозвально, (прочно) міцно, тривко, тривало, (непоколебимо) непохитно.