(приручити)

см. приручати

qolğa alıştırmaq

неприборканий; якого неможливо приборкати (приручити)

* * *

неприборканий; якого неможливо приборкати (приручити)

* * *

вверить звіряти, звірити, повіряти, повірити, доручати, доручити, приручати, приручити, довіряти, довірити. [Ти мене покидаєш, кому-ж мене приручаєш? (Метл.). Честь свою і долю звіряти комусь (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - вв`ерить

вручить доручати, доручити, вручати, вручити, подавати (подати) до рук, (поручать) приручати, приручити. Врученный - доручений, вручений, до рук поданий, приручений.

* * *

несов.; сов. - вруч`ить

завідування; (ведение) відання, (распоряжение) порядкування, орудування, (гал.) заряджування чим; (хозяйничание) господарювання де. Отдать в -ние - віддати в завідування; (поручить) приручити кому що.

* * *

см. заведование

о ком о чём пі[е]клування, дбання за (про) кого, за (про) що, опікування ким, чим, (забота) клопіт (-поту), турбота (и турботи мн.), старання за (про) кого, за (про) що, (уход) догляд (-ду) за ким, за чим. Неослабное -ние - повсякчасне пі[е]клування, дбання, повсякчасна турбота за (про) що. Иметь -ние о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, дбати за (про) кого, за (про) що, опікуватися ким, чим, старання мати за (про) кого, за (про) що; срв. Пещися. Быть, находиться на чьём-л. -нии - на чиїй голові бути, під чиїм опікуванням (під чиєю опікою) бути. Взять кого на своё -ние - взяти кого на своє пі[е]клування, під своє опікування, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). Оставлять что-л. на -ние кому-л. - приручати (приручити), уручати (уручити) кому що. Оставьте, отложите -ние об этом - покиньте турботу про (за) це, покиньте турбуватися цим, облиште це. Благодарю вас за ваше -ние обо мне - дякую вам за турботи ваші (за клопіт ваш) про (за) мене. Оставлять, оставить без -ния - занедбувати, занедбати кого, що, без опіки (без догляду) лишати (лишити), кидати (покинути) кого, що. Оставленный без -ния - занедбаний, занехаяний, неприкоханий, непоратований, необмислений. [Як сирітська дитина непоратована (М. Вовч.)].

* * *

1) см. Порука;

2) доручення, приручення, припорука. [Такі дворяни иноді одержували від короля тимчасові доручення (Ор. Лев.). Власне, я не сам, а з приручення мого батька (Грінч.)];

3) (миссия) посольство. [Не їстиму, поки не виповню мого посольства (Св. Пис.)]. Возложить на кого -ние - покласти доручення на кого, припоручити, допоручити, поручити, приручити кому що. Дать кому -ние - дати поручення, загадати справу (що зробити). Отказаться от -ния - відмовитися від доручення. По -нию - з доручення (припоручення). Исполнять -ние - виконувати, виконати доручення (припоручення). Чиновник особых -ний - урядовець для особливих доручень. Не беритесь за это -ние - не приймайте (не підіймайтесь) цього доручення.

* * *

1) дору́чення; припору́ка

2) ( действие) дору́чення, (неоконч.) доруча́ння; прируча́ння, приру́чення; довіря́ння, дові́рення

приручить освоювати, освоїти, (реже) присвоювати, присвоїти, присвійчувати, присвійчити, приручати, приручити, придомашнювати, придомашнити (звірів). [Люди навчились освоювати диких звірів (Л. Укр.). Єгиптяни з давніх дуже часів уміли присвоювати звірів (Л. Укр.)]. Приручённый - освоєний, присвоєний, присвійчений, приручений, придомашнений. -ное состояние - см. Приручённость.

* * *

несов.; сов. - прируч`ить

 1. привчити;

 2. приручити

 одомашнити, приручити