(призвичаєний)

См. также в других словарях:

• призвичаєний — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• призвичаєний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до призвичаїти. || призвича/єно, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який звик до чого небудь …   Український тлумачний словник

• призвичаєний — [приезвиеча/йеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

• освоєний — на, не, Пт. Дієпр. пас. мин. ч. до освоїти; призвичаєний, ознайомлений …   Словник лемківскої говірки

• освоєний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до освоїти. || осво/єно, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким , чим небудь, призвичаївся до когось, чогось. 3) у знач. прикм., діал. Ознайомлений …   Український тлумачний словник

• при... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: [бракує сторінки машинопису]пригноблювач,… …   Словник лемківскої говірки

• досвідчений — а, е. Який має досвід (у 1 знач.), великі знання в якій небудь галузі і т. ін. || Який має життєвий досвід. || Призвичаєний, натренований (про зір, слух і т. ін.) …   Український тлумачний словник

• звиклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до звикати. 2) у знач. прикм. До якого звик хто небудь; повсякденний, добре знайомий; звичний. 3) у знач. прикм. Призвичаєний до чого небудь, натренований …   Український тлумачний словник

• невиїжджений — а, е. Не призвичаєний до їзди, до ходіння в упряжі або під сідлом (про коня) …   Український тлумачний словник

• звиклий — ла, ле, Призвичаєний, звичайний …   Словник лемківскої говірки