(погано)

надозреть за (над) кем, чем см. Надсматривать, -раться, безл. - доглядатися кого, чого и за ким, за чим, наглядатися за (над) ким, за (над) чим и кого, чого. За рабочими плохо -тся - на робітниками поганий догляд (нагляд), за робітниками погано наглядається.

* * *

и Накапливать накапать

I. 1) накапувати, накапати, (внутрь) закроплювати и закропляти, закропити, (о мног. или во мн. местах) понакапувати, позакроплювати чого или чим. [Накапай мені капель (Київ). Накапала олією на настільник (Канівщ.). Закропи три капки в око (Звин.)];

2) см. Накрапывать. Накапанный - накапаний, понакапуваний; закроплений, позакроплюваний. -ться -

1) (стр. з.) накапуватися, бути накапуваним, накапаним, понакапуваним и т. п. [Погано накапуються каплі (Богодух.)];

2) (вдоволь, сов.) накапатися, накрапатися; срв. Капать.

II. Накапывать, накопать, накопнуть -

1) (раскапывая землю) накопувати, накопати що, чого, накопнути що, (о мног. или во мн. местах) понакопувати. [Понакопували ямок - щепи садитимемо (Богодух.)];

2) (выкапывая из земли) накопувати, накопати, (о мног.) понакопувати, (о картофеле, свёкле ещё, сов.) навибирати, набрати чого. [Картоплі накопали багато (Канівщ.)]. Накопанный - накопаний, понакопуваний. -ться -

1) накопуватися, накопатися, понакопуватися; бути накопуваним, накопаним, понакопуваним;

2) (вдоволь, сов.) - (в сыпучем) накопатися, наритися, напорпатися, нагребтися, нашпортатися, (в мокром, грязном) накопатися, наритися, набабратися; (наковыряться) накопатися, накопирсатися; (в вещах) накопатися, наритися, напорпатися, напоратися, нашпортатися; (навозиться) намарудитися, надлубатися, навовтузитися.

* * *

1) (действие) - см. Наливка 1; (фруктов, ягод, хлебов) наливання, (ягод, колоса ещё) набирання. Грузить -вом - вантажити наливом (ливом, ливцем). В зной плохой -лив хлеба - у спеку пашня (збіжжя) погано наливається. Озими в -ве - озимина наливається (наливає или набирає колос);

2) (время -ва) час (пора), коли наливається пашня (збіжжя) (наливаються пашні), -ваються яблука, -ваються (набираються) ягоди, -вається (набирається) колос и т. п. После цвета -лив - по квітуванні (відквітувавши) пашня (збіжжя) наливається. Теперь самый -лив яблокам - тепер саме наливаються яблука;

3) (сок) налив (-ву), налива (-ви), сік (р. соку). [Животворчі пахощі індійської осени, що звеліла рижовим стеблам похилитися під наливом спілих зерен (М. Калин.)]. Яблоко белого, винного -ва - яблуко білого, винного соку;

4) (верхнее отверстие бочки) устя (-тя), лляло, наливальне дно.

* * *

1) нали́в, -у, налива́ння; ( вливание) улива́ння

2) (приток сока в плодах, зерне) нали́в

3) вет. нали́в

1) (кратчайшим путём) на(в)простець, на(в)прямець, просто, прямо, на(в)прямки, прямцем, на(в)прошки, (диал.) простяком, навправці, навпрість. [Весніє, і сонце світить навпростець (Сосюра). Ворона напростець літає (Номис). Напрямець тільки ворони літають (Номис). Як річка замерзне, так ходимо просто (Київщ.). Напрямки підеш, то хутко дійдеш (Звин.). Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду (Номис). Прямцем до пекла (Котл.). Як поїхав кругом, так сьогодня буде, а як навпрошки, то хіба завтра (Основа 1861). Я побігла до криниці навпрошки городами (Проскурівщ.). Він їхав до нас простяком (Новомосковщ.). Ішли пішки навправці (Франко). До ялиці було навпрість кроків двісті (Франко)]. Итти -мик - іти навпростець, простувати, прямувати; срв. Направляться 3. [Хто простує, той удома не ночує (Приказка)];

2) (начистоту) просто, прямо, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, на прямоту, (откровенно) щиро, відверто, (без стеснений, фамил.) без сорома (сорому) казка. [Так просто йому й чеше (Лубенщ.). Скажу тобі просто (щиро), що ти погано зробив (Мирг.). Кожен не хотів проти тих людей навпростець виступати (Грінч.). Кажи мені навпрямець (Мова). Сміліші - так ті так напростець і стануть казати (Квітка). Я йому напрямки так і сказав (Звин.). Говорити на прямоту вигідніш (Крим.)]. Резать, не стесняясь, -мик - чесати без сорома казка, чесати руба. [Він руба так і чеше, до краю договорює (Звин.)].

* * *

1) навпросте́ць, напрямки́; навпрошки́ навпрямки́, напрямець, на́впрост навпрямці́; пря́мо, про́сто

2) (перен. без утайки) пря́мо, навпросте́ць, напрямки́; навпрямки́, напряме́ць, на́впрост навпрямці́; ( откровенно) щи́ро, відве́рто

1) (действие) - см. Настраивание 1, 2 и 4; оконч. - а) см. Надстрой 1, оконч.; б) набудування, намурування; в) настроєння, наладження, налагодження, виладнування, вилагодження, направлення, направа;

2) (качество работы) настроєння, направа. Скрипка требует -ки - скрипка потребує направи, скрипку треба настроїти (наладити, направити и т. п.); срв. Настраивать 4. -ка чего плоха - настроєно (наладжено и т. п.) що погано;

3) см. Надстрой 2.

* * *

1) (набело) начисто. Переписать -то - переписати начисто. Дом вчерне достроен, но ещё не отделан -то - будинок начорно добудовано, але ще не опоряджено (не улаштовано, не оброблено) начисто;

2) (наотрез) навідріз, (решительно) рішуче, (совершенно) цілком. -то отказать кому в его просьбе - цілком відмовити кому на його прохання;

3) (напрямик) на(в)прямець, навпрямки, прямцем, навпростець. Скажу тебе -то, что ты поступил дурно - скажу тобі навпрямець (навпрямки), що ти вчинив погано;

4) (дочиста) начисто, геть-чисто, геть усе, усе чисто, (дотла) до решти, до-ноги, у-пень, до- ща(д)ку, (полон.) до-щенту, (без остатка) без остачі. [Вигубили їх усіх начисто (до-ноги) (Київщ.). Виїв борщ начисто (без остачі) (Київщ.)]. Всё -то съедено - геть усе (усе чисто) поїд(ж)ено. -то разорить кого - до-щадку (у-пень, до-щенту) зруйнувати кого.

* * *

1) ( набело) на́чисто

2) (полностью, целиком) цілко́м; на́чисто; (окончательно, решительно) рішу́че; ( наотрез) навідрі́з, наодрі́з

3) ( дочиста) геть-чисто́, у́се чи́сто; ( дотла) до ре́шти, доще́нту; на́чисто

4) ( откровенно) відве́рто, щи́ро

1) (безвредно) нешкідливо, невадливо, невадко;

2) (недурно: как безл. сказуемое) не погано, не зле, (не мешает, не мешало бы) не вадить, не завадить, не пошкодить, не вадило-б, не завадило-б, не пошкодило-б.

* * *

1) нешкідли́во

2) в знач. сказ. не пога́но, не зле; (не мешает, не мешало бы) не ва́дить, не завади́ть, не пошко́дить, не ва́дило б, не завадило б, не пошко́дило б

1) невигідно, незисковно, некорисно; утратно, з утратою;

2) невигідно, несприятливо; неприхильно; негарно, погано. Срв. Невыгодный.

* * *

нрч. нерівно, негладенько; кострубато; (неладно) негаразд, недобре, погано, зле; срв. Негладкий.

* * *

недобротний, недобрий, недоброї (поганої) якости, недобрих прикмет, поганий.

* * *

непоганий, (диал.) незгірший, несугірший, (ничего себе) нічогенький, байдуженький. [На селі в нас є непогані шевці (Житом.). Що-ж, і горщик непогана річ в потребі (Рада). Наче незгірші оселедці (Борз.). Чоловік він несугірший (Липовеч.). Нічогенький тютюн (Свидн.). Борщ байдуженький (Звин.)]. -рён собой - непоганий з себе (з лиця, на вроду, по виду: на вигляд), незгірший на вроду. [Чоловік років 35, непоганий з себе (Грінч.). Вона непогана на вроду (Звин.). Се був чоловік і на вроду незгірший і на вдачу (М. Вовч.)]. -но было бы пообедать - не погано (не зле) було-б пообідати, не завадило-б пообідати.

* * *

нрч. негарно, погано, (зап. и поэт.) некрасно; негоже, нечепурно; срв. Некрасивый.

* * *

Непутно, нрч. непутньо, по-непутящому, непутяще, погано, недобре, безладно, недоладн(ь)о, негаразд. [Все в нього робиться по-непутящому (Звин.)].

* * *

1) непу́тньо, непутя́ще; по-непутя́щому; ( плохо) пога́но, негара́зд

2) ( необычайно) надзвича́йно

безладдя (-ддя), нелад, безлад (-ду), (несогласие) не(з)лагода, (устар.) неряд (- ду), нерядність (-ности), (разлад) розбрат (-ту), розтіч (-течи), (разруха) розрухи (-хів), розрух (-ху), (смута) колотнеча, заколот (-ту), (замешательство, путаница) замішка, (бестолочь) розгардіяш (-шу). [В Ізраелі в той час було повне безладдя в уряді (Л. Укр.). Страшна ніч безладдя і самоволі (Стебн.). Національний нелад в Австрії (Грінч.). Соціяльний нелад (Пр. Правда). Годі стерегтися маленьких нелагод, коли все так погано (Леонт.). Війна не перестає і неряд в отчизні все ще тягнеться (Ор. Левиц.). Політичні тривоги та неряди в краї (Ор. Левиц.). Розгардіяш у господарстві (Київ)].

* * *

1) ( беспорядок) безла́ддя, бе́злад, -у, не́лад, -у; замішка

2) ( разлад) ро́збрат, -у

непоступливий, незгідливий, нездатливий, непокірливий, (упрямый) упертий, завзятий, затятий, запеклий, (спорщик) сперечливий. [Погано, коли чоловік непокірливий та сердитий (Н.-Лев.)].

* * *

недобрий, негарний, нехороший, (плохой) поганий, (ум. поганенький), кепський, злий, (диал.) злецький, (мерзкий) мерзенний, паскудний, паршивий; см. Плохой и срв. Хороший. [Негарний знак або недобрий час (Самійл.). Чим-же Вівдя негарна? - говорить тонісінько, тиха, як ягниця (Н.-Лев.). Тільки очі (в його) нехороші (М. Вовч.). Треба одвернути його (сина) од будь-чого поганого (Крим.). Директор сказав із усмішкою поганенькою (Ледянко). Чи справді-ж нова література була така кепська? (Грінч.). Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? (Чуб. III). Злі думки залазять мені в голову (Крим.). Злий жупан (Чуб. V). Злецький чоловік (Липовеч.). Злецька озимина вродила (Липовеч.)]. - шее дело - недобра (негарна, погана) справа. -шая слава - недобра слава. Это -шо - це недобре (негарно, погано, негаразд).

* * *

ободраться

1) обдиратися, обдертися и обідратися, облуплюватися, облупитися, облущуватися, облущитися, обшугуватися, обшугатися, шеретуватися, обшеретуватися, пошеретуватися. Сырое зерно плохо обдирается - сире зерно погано облущується (лущиться);

2) обдиратися, обдертися и обідратися, подратися, обшарпуватися, обшарпатися. В дороге обносился, -дрался - в дорозі обносивсь, обшарпався (обідрався).

* * *

несов.; сов. - ободр`аться

1) (о верхнем слое, покрове) обдира́тися, обде́ртися и обідра́тися и пообдира́тися; ( облупливаться) облу́плюватися, облупи́тися и пооблу́плюватися

2) (приходить в негодный вид; обнашиваться) обдира́тися, обде́ртися и обідра́тися и пообдира́тися; ( обтрёпываться) обтрі́пуватися, обтріпа́тися и пообтрі́пуватися, обша́рпуватися, обша́рпатися и пообша́рпуватися

3) строит. (несов.) обдира́тися; обшмо́ргуватися; облу́плюватися; шеретува́тися; обдира́тися; обтрі́пуватися, обша́рпуватися; обдира́тися, оббира́тися, обира́тися

обмолотиться обмолочуватися, обмолотитися, (о мног.) пообмолочуватися. [Снопи мокрі - погано обмолочуються].

* * *

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

отвыкнуть відвикати, відвикнути, (отучиться) відвичитися, відзвичаюватися, відзвичаїтися. -нуть от сельской жизни - відвикнути від сільського життя. -нуть от табаку, от дурной привычки - відвичитися, відзвичаїтися від тютюну, від поганої звички.

* * *

несов.; сов. - отв`ыкнуть