(поведінки)

НАТУРАЛІЗМ ПРАВОВИЙ - напрям у філософії права, що ґрунтується на ідеї існування поряд з правовими нормами реальних юридичних систем принципів природного права, які регулюють колективну та індивідуальну поведінку людей безпосередньо чи опосередковано через юридичні системи і виступають позаправовими стандартами їх оцінки. Н.п. порушує низку філософських проблем щодо походження, характеру і форм маніфестації принципів природного права, способів виявлення і розв'язання суперечностей між вимогами природного права і юридичними системами, взаємовідношень права з релігією, мораллю, політикою тощо. Традиційний Н.п., що був панівним до серед. XX ст., стверджує, що принципи та категорії природного права випливають із "справжньої" іманентної природи людини і суспільства, характеризуються незмінністю, позаісторичністю та незалежністю від суб'єктивних факторів, відіграють визначальну та оцінювальну роль щодо останніх, виступають регулятивами реально існуючих юридичних систем, зокрема, у вигляді принципів справедливості, загальної обов'язковості, рівності перед законом. Норми природного права існують як наслідок природного порядку, дії законів природи (Цицерон, Аристотель, Гоббс, Локк) або як запроваджені Богом, Творцем світу і людини (Тома Аквінський, Августпин, Лютпер). Відповідно до цього вирізняються два способи пізнання принципів природного права: людський розум і релігійне одкровення. Особливо багато уваги приділяється цим питанням в християнських версіях Н.п. Традиційний Н.п. історично змінювався. Зокрема, якщо в Середні віки мета природного права вбачалася в зорієнтованості колективної та індивідуальної поведінки на добро, то в Новий час вона полягає в усталенні меж для вільної реалізації індивідами своїх цілей. Для сучасного Н.п. характерним є виведення принципів і норм природного права із етичних, соціальних та політичних теорій. Необхідною умовою продуктивного функціювання будь-якої юридичної системи є врахування потреби у співробітництві та взаємних зобов'язаннях суверена і виконавця, законодавця і громадянина, а також міжособистісних взаємин, ефективності суспільних інститутів (Фуллер) В. исувається вимога моральної оцінки правових систем і окремих законів О. станні повинні містити правові норми, що дозволяють найповнішу моральну інтерпретацію, зокрема, судових рішень (Дворкін).

I СВОБОДА - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), С. безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому С. насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності (Спіноза, Гегель). Необхідність як специфічна детермінація природної реальності тут вказує на історично змінну міру практичного "одуховлення" ("олюднення") природи і "оприроднення" людського духу. Атрибутивними ознаками С. як духовного феномена є вибір (адже духовний "простір" є плюралістичним "полем можливостей") і відповідальність (корелят необхідності у сфері духу). У цьому відношенні С. як "пізнана необхідність" ("фаталістична С.") є лише формальною ("виродженою", позбавленою своїх істотних ознак) С. Інший (теж формальний, через блокуючий вплив на С. необхідності) різновид С. - "контингентна" С. ("сваволя" або "випадковість") - має здатність "вибирати" лише формально, адже тут ідеться про множину рівноцінних (однакових) "виборів", визначуваних не волею суб'єкта С., а киданням "жеребу" (т. зв. принцип "Буриданового віслюка"). Зрозуміло, що поряд із "фаталістичною" С. і цей її різновид (запропонований Епікуром) позбавлений не тільки реального вибору, а й відповідальності; обидва є своєрідними "відображеннями" необхідності у С., варіантами "квазісвободи". І лише "емпірична" С., що базується на вольовому виборі котроїсь із кількох (мінімум двох) нерівноцінних (а нерівноцінність визначається життєвим досвідом) можливостей, є реальною (і тому відповідальною) С., яку Кант визначає як "здатність самочинно починати ряд подій". Всі названі різновиди С. (як реальні, так і "квазіваріанти") є результатами раціональної (з позицій логічної необхідності) оцінки можливостей (неможливостей) діяти у ситуації. І, нарешті, ще один різновид С., який базується на виборі ще не існуючих наявно можливостей і тому вимагає їх попереднього (дораціонального) творення. Це "екзистенційна" (уґрунтована у найглибшій суті людського - екзистенційного - існування), або "тотальна" (Сартр) С. За Сартром, ми не обираємо бути свободними - ми засуджені до С.; засуджена до С. людина несе на своїх плечах тягар відповідальності за увесь Всесвіт. Прообразом екзистенційної С. можна вважати те, що Паскаль називав "логікою серця", на противагу "логіці голови". Вперше була запропонована (як найбільш адекватне своїй духовно-людській суті розуміння) К'єркегором. Останній характеризував екзистенційну С. як "парадоксальну", навіть "абсурдну", на тій підставі, що така С. є безпосередньою демонстрацією духовної реальності, не обтяженої перетвореною формою раціональності. У XX ст. екзистенційнаС. фактично продемонструвала себе у різних виявах творчого доробку людства, зокрема у виборі аксіоматики (неевклідові геометрії Лобачевського і Римана), у низці "божевільних ідей" нової фізики (Ейнштейн, Бор, Гайзенберг, Дирак та ін.), філософсько-літературній творчості Сартра ("Нудота"), Гайдеггера ("Лист про гуманізм"), Камю ("Міф про Сизифа"). Але чи не найголовнішим виявом екзистенційної С. є історичний вибір людини. Історичне майбуття, наголошував Сартр, не є чимось подібним до прикордонного стовпа, що стоїть у кінці шляху, воно є те, що з нього зроблять люди; хоч ми не можемо змінити минуле, але ми можемо щомиті надати йому іншого продовження. За Ясперсом, справді історичним змістом історії є унікальність і неповторність історичного процесу, а не загальне і повторюване у ньому.

[br]

II СВОБОДА в етиці - здатність людини вільно визначати підстави своїх дій і відповідно реалізувати себе. Етичний аспект С. відбиває можливість суб'єктивно значущого вибору самих намірів людини; він безпосередньо стосується самого людського суб'єкта, його волевиявлення й лише опосередковано - соціальних обставин його життєдіяльності. Поза припущенням подібного внутрішнього аспекту С. - ідея морально відповідальної поведінки людини - втрачає свій ґрунт. Проте, як зазначав іще Кант, в етичному плані особа не тому має виконувати належне, що усвідомлює себе вільною, а тому, що осягнення власного обов'язку наближає її до усвідомлення С., необхідної для того, щоб цей обов'язок виконати. Подібним чином свідомість моральної С. актуалізується почуттям любові, іншими морально-ціннісними переживаннями. Подібна деонтологічно-ціннісна презумпованість етичної С. надає їй самій статусу обов'язковості: в етичному відношенні людина мусить бути свободною, щоб мати змогу робити належний вибір, приймати рішення, нести відповідальність за свої дії. Якщо С. дії, С. творчості принципово налаштовують людину на вихід за межі будь-якої наявної ситуації, на здолання пов'язаних з останньою обмежень, то С. в етичному сенсі передбачає протилежну орієнтацію суб'єкта: її "вектор" спрямований всередину безпосередньої людської ситуації, на утвердження відповідальної причетності до неї і вибір певної позиції в ній З. азначена причетність не є рівнозначною самовіддачі сліпому плицові буття: етична С. протистоїть як титанічному пафосові безмежного самоутвердження суб'єкта, так і розчиненню останнього в буттєвій стихії, що унеможливлює совісний самоконтроль і відповідальність людини. Особистість засвідчує тут свою непідлеглість буттю загалом свободою щодо себе самої, щодо власного буттєвого "Я". І навпаки, вільно обираючи адресата своєї онтологічної причетності, вона в такий спосіб конституює саму себе як суб'єкта моральної відповідальності, обов'язку і любові. Завбачувана етична С. імплікує зверненість до фундаментальних засад людського водіння, можливостей самодистанціювання і самоідентифікації людини. Таким чином, етичний аспект С. розкриває свій сутнісний зв'язок із проблемою свободи волі. Формуючи підвалини моральної самореалізації особистості, етична С. стає дедалі актуальнішою на рівні людських спільнот - соціальних груп, націй, суспільств, перед якими на тлі сучасних глобальних проблем виразно вимальовується необхідність вибору основоположних ціннісних орієнтирів їхнього розвитку і діяльності. За умов екологічної кризи, зростаючих перетворювальних і руйнівних можливостей людської практики ці керівні цінності вже не можуть зберігати традиційний статус чогось "природно встановленого", а потребують відповідального, критично вивіреного ставлення до себе і, отже, зростаючою мірою апелюють до етичної С. людей, що їх обирають.

[br]

III див. свобода і необхідність

ЧЕСТЬ - категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства. Однак, на відміну від категорії "гідність", яка представляє площину універсального в індивідуальній моральній свідомості, категорія "Ч." висвітлює в ній площину особливого, а саме диференційовану оцінку індивіда з боку суспільства, визнання його гідності. Ч. - це нагорода, що присуджується за чесноти (Аристотель). Ч. як форма моральної самосвідомості санкціонує певний моральний статус людини, усталену шкалу її оцінки, враховуючи належність до тієї чи іншої конкретної групи - соціальної, національної, професійної, статево-вікової, "за уподобаннями". Етимологічно слово "Ч." пов'язане з "часть", "частина", що вказує на історичні підвалини розвитку цієї форми моральної самосвідомості: наші предки уявляли себе перш за все частинкою конкретного родового колективу, а тому власне індивідуальне буття розглядали через призму надбань спільноти. Конкретний набір рис особистості, що складають основу індивідуальної Ч., в кінцевому рахунку є відповіддю на потребу в очікуваному для виконання певних соціальних ролей типів особистості М. андевіль підкреслив тісний зв'язок поняття Ч. з поняттям репутації, тобто загальної думки, що складається в суспільстві щодо морального обличчя певної особи або колективу. Ми називаємо людиною Ч. того, хто піклується як про репутацію своєї групи, так і про власну репутацію, що залежить від відповідності поведінки людини вимогам Ч. - умови належності до даної групи. Зародження поняття Ч. можна віднести до зрілого родового ладу. Серед племені виділялись особи, що мали найбільш ціновані за даного способу життя якості (мужність, сміливість, кмітливість). В умовах формування давньогрецьк. держав цінність людини визначалась виключно її належністю до конкретного полісу. Поза Афінами, Спартою, Римом особистість втрачала своє значення. Поняття Ч. стосувалося тільки вільних громадян. У Середні віки поняття Ч. складалося під впливом корпоративної спаяності усередині соціальних станів і груп та ієрархічної їх підпорядкованості. В умовах гуманізації суспільної світобудови стає очевидним зв'язок Ч. - як форми моральної самосвідомості - з совістю: "Ч. - це зовнішня совість, а совість - це внутрішня Ч." (Шопенгауер). Звичайно, громадська думка поважає конкретну людину за сукупність притаманних їй здібностей, фізичних і духовних якостей, але соціальна цінність, значущість людини так чи інакше співвідносяться з домінуючими в конкретно-історичному середовищі ідеалами чи зразками поведінки. Разом з тим відношення людини до своїх вчинків з точки зору Ч. не є вищою формою прояву моральної самосвідомості. З розвитком моральної культури на передній план висувається поняття гідності, що орієнтує індивідуальне "Я" на загальнолюдські потенції, цінності й ідеали.

1) визначальний (вирішальний) чинник

2) вирішальний, визначальний

•

1. n

1) курс; напрям; шлях

2) хід; перебіг; течія; плин

3) спорт. доріжка; дистанція; траса

4) лінія поведінки

5) курс (лекцій)

6) pl курси

7) страва

8) буд. горизонтальний ряд кладки

9) геол. пласт; жила

10) pl фізл. менструації

2. v

1) полювати з гончаками

2) швидко бігти, мчати

3) текти

4) поет. перетинати

5) прокладати курс

6) гірн. провітрювати

* * *

1) курс, напрямок; напрямок; маршрут; шлях

2) хід, плин; перебіг

3) cпopт. доріжка; скакове коло; дистанція; траса

4) лінія поведінки

5) курс (лекцій, навчання); pl курси

6) страва

7) eк. курс ( валюти)

8) бyд. горизонтальний ряд кладки

9) гeoл. простягання покладу; шар ( вугілля); жила

10) c-г. порядкова культура в сівозміні

11) pl; фiзioл. менструації

12) мop. нижнє пряме вітрило

1) миcл. полювати ( за дичиною) з гончаками; гнати зайця, маючи його на очах ( про гончаків)

2) швидко бігти, нестися

3) текти

4) пoeт. перетинати

5) прокладати курс

6) гipн. провітрювати

1. n

1) танець, танок

2) танцювальна музика

3) бал; танцювальна вечірка

4) тур (танцю)

5) дії, лінія поведінки; гра

2. v

1) танцювати

2) примушувати танцювати

3) стрибати

4) кружляти, звиватися

5) колисати (дитину)

6) добиватися (чогось — in, out, into)

7) втрачати (тж dance away)

* * *

1) танець

2) танцювальна музика

3) бал, танцювальний вечір

4) тур, танець

5) дії, лінія поведінки; гра

1) танцювати; змушувати танцювати

2) танцювати, стрибати, скакати

3) рухатися, кружляти, витися; гойдатися

4) качати, гойдати, колихати

5) домогтися; втратити, проморгати

жінка сумнівної поведінки, легковажна жінка

* * *

n; евф.

1) етикет, церемоніал

2) правила поведінки на людях; норми чемності (такту, гостинності)

3) коректність, гарні манери

4) професійна етика

5) pl правила етикету

6) етикетка

* * *

1) етикет; церемоніал

2) правила поведінки в суспільстві; норми ввічливості, такту, гостинності

3) коректність, гарні манери

4) ( професійна) етика

5) етикетка

1. n

1) ворота; хвіртка

2) перен. вхід; вихід

3) застава; шлагбаум

4) гірський прохід

5) гідр. шлюзні ворота

6) щит; заслінка; затвор, засувка; клапан

7) мет. ливник; шибер

8) гірн. штрек

9) кількість глядачів (на спортивних змаганнях тощо)

10) авт. куліса переключення

11) шлях, дорога

12) спосіб дії; манера поведінки

2. v

запирати ворота коледжу на ніч (в Оксфорді та Кембриджі)

* * *

1) ворота; хвіртка; вхід, вихід; брама

2) застава, шлагбаум

3) гірський прохід

4) гiдp. щит, затвор; шлюзні ворота

5) = gate-money

6) кількість глядачів ( на спортивних змаганнях)

7) pl; жapг. години, коли ворота коледжу зачиняються на ніч ( в Оксфорді е Кембриджі)

8) тex. заслінка, затулка, засувка ( клапан)

9) гipн. штрек; відкаточна виробка

10) aвт. куліса перемикання

11) кiнo кадрове вікно

12) метал. ливник

13) paд. строб-імпульс

14) елк. вентиль( на схема); затвор ( у транзисторній схемі)

1) не випускати студентів з території коледжу ( в Оксфорді е Кембриджі)

2) кiнo, paд. стробувати

1) icт. шлях, дорога

2) дiaл. спосіб дій; манера поведінки

1. n

1) жінка легкої поведінки

2) пустунка

3) грубе, зухвале дівчисько

4) негідник

2. adj

шахрайський; підлий

* * *

n; діал.

1. n

1) мораль, повчання

2) pl звичаї; моральність; норми моральної поведінки

3) pl (з дієсл. в sing) етика

2. adj

1) моральний; етичний

2) високоморальний; доброчесний

3) етичний, ввічливий, чемний

4) духовний

5) повчальний, напутливий

* * *

1) мораль, повчання

2) pl звичаї; мораль, моральність; моральне обличчя; правила, норми моральної поведінки

3) = morale I

1) моральний; етичний

2) ( високо) моральний; доброчесний, добропорядний; етичний, ввічливий

3) духовний; внутрішній, духовний

4) повчальний, напутливий

1. n (pl paths)

1) стежка, доріжка

2) шлях

3) курс, маршрут (польоту)

4) траєкторія

5) фіз. пробіг (частки)

6) путь, дорога

7) лінія поведінки (дії)

8) хід думки (міркування)

9) бігова доріжка (трек)

10) коло іподрому

11) спорт. прохід у захисті

12) мед. нервовий шлях, провідний шлях (головного і спинного мозку)

2. v

іти по шляху

* * *

1) стежка; доріжка; велосипедна доріжка

2) шлях

3) шлях

4) доріжка ( легка атлетика); круг іподрома

5) cпopт. прохід у захисті

6) мeд. нервовий шлях, провідний шлях ( головного е спинного мозку)

1. n

1) зразок, взірець, приклад

2) модель, форма, шаблон

3) схема, діаграма

4) викрійка

5) спосіб (життя); манера (поведінки)

6) малюнок, візерунок

7) амер. відріз, купон на сукню

8) храмове свято, храм

9) структура, будова

10) ав. плоша бомбардування

2. v

1) виготовляти за зразком, копіювати (after, on, upon)

2) прикрашати візерунком

3) наслідувати приклад

* * *

1) зразок, приклад

2) cпeц. зразок, шаблон; cпeц. форма, модель; схема, діаграма; викрійка; зразок; спосіб, триб ( життя); манера ( поведінки); cпeц. патерн

3) малюнок, візерунок

4) cл. відріз, купон на сукню

5) дiaл. день храмового святого; храмове свято

6) гeoл. структура, форма, будова; кристалічна решітка

7) неприйнята модель монети

8) aв. площа бомбардування

9) вiйcьк. площа розсіювання, розподіл влучень ( pattern of dispersion)

1) робити за зразком, копіювати

2) прикрашати візерунком

3) брати за приклад, брати за зразок

1) кусок, шматок; частина

2) уламок, осколок

3) ділянка

4) штука; певна кількість

5) окремий предмет, річ

6) картина; твір мистецтва; літературний (музичний) твір; п'єса

7) монета (тж а piece of money)

8) військ. гармати; гвинтівка; пістолет

9) спорт. гімнастичний снаряд

10) вставка; латка

11) деталь; виріб, що обробляється

12) барило вина

13) амер. легкий другий сніданок

14) зразок, взірець, приклад (поведінки тощо)

15) розм. дівчина, жінка

16) амер. місце; річ; багаж

17) амер., розм. частка, пай

18) (the piece) розм. питання

19) шах. фігура

2. v

1) з'єднувати в єдине ціле, збирати (складати) з кусочків

2) лагодити, латати, штопати

3) текст. присукувати (нитку)

4) розм. хапати шматки

* * *

1) шматок; частина; клапоть; pl уламки; осколки

2) ділянка ( землі)

3) штука, шматок; певна кількість

4) окремий предмет, штука

5) картина; твір мистецтва; короткий літературний твір; стаття, замітка, повідомлення

6) мyз. п'єса

7) монета ( a piece of money)

8) шашка; фішка ( в іграх); шax. фігура

9) вiйcьк. вогневий засіб; знаряддя, гвинтівка, пістолет; cл. пістолет, "пушка"

10) cпopт. гімнастичний снаряд

11) деталь; виріб, який обробляється

12) вставка, латка

13) барило вина

14) cл. легкий другий сніданок

15) дiaл. шматок, скиба хліба

16) зразок, приклад ( поведінки)

17) у виразах

18) дівчина, жінка

19) cл. місце, річ; багаж

20) cл. частка, пай ( у якій-небудь справі)

21) ( the piece) справа, питання

1) з'єднувати (в єдине ціле; piece together); збирати зі шматочків; надставляти (одяг; piece down); relf приєднуватися; об'єднуватися

2) лагодити, латати, штопати

3) тeкcт. присукувати ( нитку)

4) хапати шматки, перехопити ( перед обідом)

1) політика

2) лінія поведінки, курс

3) політичність, розсудливість

4) хитрість, спритність

5) страховий поліс

6) тж pl парк (при садибі, маєтку)

7) амер. азартна гра

* * *

1) політика

2) політика, лінія поведінки, курс; установка; стратегія

3) політичність, розсудливість; хитрість, спритність; проникливість; далекоглядність; практичність; передбачливість

4) pl; дiaл. парк ( при садибі або маєтку)

5) правління; уряд

1) страховий поліс

2) cл. вид азартної гри ( у числа)

1. n

1) протокол, протокольний запис

2) прелімінарні умови договору (угоди)

3) правила дипломатичного етикету; правила поведінки в товаристві

4) (the p.) протокольний відділ (міністерства закордонних справ тощо)

2. v

протоколювати, вести протокол; заносити до протоколу

* * *

1) протокол, протокольний запис (protocol statement, protocol sentence)

2) дип. протокол ( як вид міжнародної угоди); прелімінарні умови договору або угоди; додаткова міжнародна угода; додаток до угоди

3) правила етикету, поведінки в суспільстві

4) ( the Protocol) протокольний відділ (Міністерства закордонних справ; the Protocol department)

1) лінгв. солецизм; синтаксична неправильність

2) порушення правил поведінки (етикету)

3) помилка; промах; ляпсус

* * *

1) лiнгв. солецизм, синтаксична неправильність

2) порушення правил поведінки

3) помилка; промах, ляпсус; несумісність, непослідовність

1) робити помилки

2) порушувати правила поведінки (етики)

* * *

1) робити помилки

2) порушувати правила поведінки

1. n

1) гра; забава, втіха

2) полювання

2. adj

1) спортивний; мисливський

2) заповзятливий

3) пустий, дуже веселий

* * *

1) гра, забава

2) полювання

1) спортивний; мисливський

2) готовий іти на ризик; пов'язаний з азартними іграми, грою на перегонах; пов'язаний з виправданим ризиком

3) несхв. веселий, пустий ( про життя)