(пеньки)

пеньки льну) натіпування.

волокно; (одно) волокнина, -нка. Одно волокно пеньки - прядівина; (в дереве) жилка.

* * *

1) (для волос) гребінець (р. -нця), гребінчик;

2) (для расчёсывания пеньки, льна, шерсти) гребінка.

* * *

1) гребіне́ць, -нця, гребі́нка

2) техн. гребі́нка

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

1) драбинний, драбиновий;

2) сходовий, ступанковий. -ная ступенька - східець (-дця), східця (-ці, ж. р.). -ные ступени, -пеньки - східці (-ців);

3) бот. -ничный сосуд - драбинчаста судина.

* * *

1) драби́нний; сходови́й

2) драби́нний

1) (луга) викошувати, викосити;

2) (косить вокруг) обкошувати, обкосити. [Траву коси, а пеньки обкошуй];

3) (косить взапуски) обкошувати, обкосити, перекошувати, перекосити кого. [Нумо косити, хто кого обкосить?]. Обкошенный - викошений, обкошений.

* * *

несов.; сов. - обкос`ить

1) обко́шувати, обкоси́ти и пообко́шувати

2) ( скашивать) диал. вико́шувати, ви́косити и повико́шувати, ско́шувати, скоси́ти и поско́шувати

оттрепаться

1) обтіпатися (окончить трёпку льна, пеньки)

2) обшарпуватися, обшарпатися, обдиратися, обідратися, (о мног.) пообшарпуватися, пообдиратися. См. Обрываться.

* * *

натрепать

1) (пеньки, льну) натіпувати, натіпати, (о мног.) понатіпувати (конопель, льону);

2) -пать - а) (надёргать) нашарпати, насіпати, насмикати, натермосати, натермосити кого, що, наторгати що. -пать кого по плечу - наплескати кого по плечі (и по плечу). -пать кому вихор - нам'яти кому чуба, начубити (наскубти) кого; б) (крыльями) натріпати (крилами). Натрёпанный -

1) натіпаний, понатіпуваний;

2) нашарпаний, насіпаний, насмиканий, натермосаний, натермошений, наторганий; наплесканий; нам'ятий; натріпаний. -ться -

1) (стр. з.) натіпуватися, бути натіпуваним, натіпаним, понатіпуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) - натіпатися, попотіпати (досхочу); нашарпатися, попошарпати (досхочу) и т. п.; срв. Трепать, -ся.

1) просмикування (крізь що-н.):

2) (пеньки, шерсти и т. п.) розсмикування, проскубування;

3) см. Пропалывание.