Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(о+птице)

  • 1 выхолащивать

    выхолостить викладати, виложити, чистити, вичистити, легчати (легчити), вилегчити; завертати, завернути; (только о птице) каплунити, скаплунити; (только о борове) викнурювати, (о лошади) валяти; (о баране) валашити, звалашити. Выхолощенный - кладений, виложений, чищений, злегчений, скаплунений, звалашений, валашний, валяний.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыхолостить
    вихоло́щувати, ви́холостити; ( кастрировать) вичища́ти, ви́чистити, несов. валаша́ти

    Русско-украинский словарь > выхолащивать

  • 2 дворовый

    двірський, дворовий. [Вишивали ще за панщини двірські дівчата (Неч.-Лев.). Не любіте, дівчаточка, дворового лежня]. Дворовый человек, -ая женщина - дворак, (реже) дворян и дворянин (ж. дві[о]рка, дворачка, двірнячка); (о птице) подвірня, надвірня. [На подвірню птицю нападає лиха пошесть (Корол.)]; (о собаке) двірний, дворняка, дворяга. [Собака не чужий, але свій-таки двірний].
    * * *
    прил.
    1) дворо́вий
    2) ист. дві́рський, дворо́вий
    3) в знач. сущ. ист. дворо́вий, -ого, двора́к, -а

    Русско-украинский словарь > дворовый

  • 3 заливаться

    залиться
    1) (за что) заливатися, залитися и заллятися, затікати, затекти за що; (вливаться) уливатися, улитися, утікати, утекти куди, в що;
    2) (обливаться) заливатися, залитися и заллятися, обливатися, облитися (обіллятися) чим, (кровью ещё) заюшитися, підпливати, підплисти (підпливти) кров'ю; см. Обливаться. -ться слезами - заливатися, залитися и заллятися, обливатися, облитися и обіллятися, умиватися, умитися сльозами (слізьми), заходитися, зайтися сльозами (слізьми, плачем), підпливати, підплисти и підпливти сльозами (слізьми), розливатися (сльозами), ревне плакати. [Назад обернуся та сльозами заллюся (Пісня). І як кинув Україну, сльозами заллявся (Рудан.). Зігнувшись, розливалася сльозами (Мирн.). А вони так і розливаються, плачуть (Квітка). І що вже плакав! так і підпливає сльозами (Квітка)];
    3) (затопляться) заливатися, залитися и заллятися, підпливати, підплисти и підпливти чим, бути залитим, поні[пой]матися, по(й)нятися чим. [Сріблом підпливає, повіддю вилискує Полісся під місяцем (Васильч.). Риданням Іудея пойнялась (Л. Укр.)]. Луга -ваются водой - луки (луги) заливає (понімає) вода, луки (луги) підпливають водою;
    4) (тонуть) заливатися, залитися и заллятися чим. [Поринаєш, - не дай Боже, заллєшся водою (Куліш)];
    5) (напиваться) наливатися, налитися. [Дай, Боже, гостя, то й наллюся (Чуб. I)]. -ться смехом, хохотом - заливатися, залитися и заллятися сміхом (зо сміху), реготом (з реготу), розлягатися, розлягтися сміхом, реготом (з реготу), залягатися, залягтися сміхом, реготом, заходитися, зайтися сміхом, реготом (з реготу), зареготіти (-гочу, -тиш), зареготати(ся) (-гочу(ся), -гочеш(ся)), заходитися, зайтися; (криком, кашлем) заходитися, зайтися криком, кашлем, від крику, від кашлю. [Панночка залилась сміхом (Л. Укр.). Дівчата заливаються з реготу (Мирн.). Залягається сміхом (Л. Укр.). З-заду Грицько розлягавсь із реготу (Мирн.)]. -ваться - (о поющ. человеке, птице) розлягатися; (о соловье) розкочуватися, розлягатися; (о собаке) розтинатися; (о муз. инструм.) вихилятися, грати аж співати; (о колокольчике) голосити, затинати. [Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (Коцюб.). А скрипочка вихиляється, до живого доймає (Васильч.). А скрипочка грає аж співає (Звин.). Чуєте, як дзвоник голосить (Кониськ.). Дзвони дзвонять, затинають (Звин.)]. -ваться песней - співати-розлягатися. [В кущі по-за камінням співав-розлягався соловейко (Григор.)]. -ваться соловьём - соловейком розлягатися, виводити (виспівувати) як соловейко.
    * * *
    несов.; сов. - зал`иться
    залива́тися, зали́тися, -ллю́ся, -ллє́шся и залля́тися, -ллю́ся, -ллє́шся; ( лаем - о собаках) ґвалтува́ти, -ту́ють, заґвалтувати, валува́ти, -лу́ють, завалува́ти, лементува́ти, -ту́ють, залементува́ти; (смехом, слезами) захо́дитися, -джуся, -дишся, зайти́ся, -йду́ся, -йде́шся

    \заливаться ться румянцем (кра́ской) — сов. зашарі́тися, зачервоні́тися; зайти́ся рум'я́нцем

    \заливаться ться слеза́ми — залива́тися, зали́тися (розлива́тися, розли́тися и розілля́тися) слізьми (сльоза́ми, пла́че́м); захо́дитися, зайти́ся пла́че́м (від пла́чу́, від сліз)

    Русско-украинский словарь > заливаться

  • 4 козырять

    козыривать, козырнуть
    1) (ходить с козыря) козиряти, козирнути, заходити, зайти (піти) козирем. [Добре йому козиряти з такою картою! (Київщ.)];
    2) (отдавать честь) козиряти кому и перед ким, вітати кого під козирок;
    3) кого, кому - (стращать) погрожати и погрожувати кому, насварятися на кого; (бранить) картати, кобенити, коренити, лаяти на всі боки (заставки) кого;
    4) (о птице, бумажном змее) козиряти, вихатися, поринати. [Моя змія краще літає, рівно, а твоя все козиряє,- мабуть, хвіст малий (Київщ.)].
    * * *
    несов.; сов. - козырн`уть
    козиря́ти, козирну́ти

    Русско-украинский словарь > козырять

  • 5 кружить

    (что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].
    * * *
    1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти

    \кружить го́лову — ( вызывать головокружение) па́морочити (кружи́ти) го́лову; (перен.: увлекать) крути́ти (заверта́ти, запа́морочувати, баламу́тити) го́лову

    2) см. кружиться 2)
    3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти
    4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити

    Русско-украинский словарь > кружить

  • 6 лёт

    літ (р. лету и льоту), летіння (-ння). [Він зацікавився пташкою і довго стежив за її летом (Коцюб.). Крига й сніг, твого вжахнувшись льоту, розтанули (Самійл.)]. На -ту - на лету, на льоту. Стрелять по птице на -ту, бить птицу в лёт - стріляти на птаха в льоту, влетячку, стріляти (бити) летю[я]чу птицю. [З пистолю кулею летючу птицю б'є (Стор.)]. Убить на -ту - убити на ле[ьо]ту. Поймать на -ту, с -ту - зловити, (с)піймати на ле[ьо]ту. Пошла пчела в лёт - пішла бджола у проліт (Лебединщ.). Лётом - см. отдельно.
    * * *
    літ, род. п. льо́ту; поэз. лет, -у

    Русско-украинский словарь > лёт

  • 7 лощение

    1) лощіння, налощування, вилощування, ґлянсування, ґлянцювання; (у сапожников) клесування;
    2) (полотна, бумаги) налощування, (галом) галення;
    3) (о судне) дранкування (фуг);
    4) (белья: битьё вальком) прачення, прачування; (катанье) качання, (на станке) маґлювання;
    5) (орехов) лузання, лущення;
    6) кого - дубцювання, лупцювання;
    7) (о птице) буяння, ширяння.
    * * *
    лощі́ння

    Русско-украинский словарь > лощение

  • 8 лощить

    1) (наводить лоск) лощити, налощувати, вилощувати, ґлянсувати, ґлянцювати; (у сапожников) клесувати що;
    2) (ткань, бумагу) налощувати, (галом) галити що;
    3) судостр. - дранкувати (корабельні фуги);
    4) (бельё: бить вальком) прачити, прачувати; (катать вальком) качати (білизну), (на станке) маґлювати;
    5) (орехи) лузати, лущити (горіхи);
    6) кого - чистити, дуба[о]сити, дубцювати, лупцювати кого; см. Дубасить;
    7) (о птице, ср. зал.) буяти, ширяти, пливти, плисти в повітрі. Лощён(н)ый, нрч. -
    1) лощений, налощенний, вилощений, ґлянсований, виґлянсуваний; клесований, виклесуваний;
    2) налощений, галений, вигалений. -ться -
    1) (быть лощимым) лощитися, налощуватися, вилощуватися, ґлянсуватися, ґлянцюватися; бути налощуваним, ґлянсованим и т. п.;
    2) (лощить себя) при[ви]гладжуватися, за[при]чісуватися.
    * * *
    лощи́ти

    Русско-украинский словарь > лощить

  • 9 мимолётный

    1) (о птице) перелітний, мандрівний;
    2) (преходящий) перебіжний, скоробіжний, скоробіжучий, скороминущий, проминущий, короткочасний, зникомий, (минутный) хвилинний, хвилевий. [Хай воскрешу я хоч мить перебіжну з срібної білої ночи (Чупр.). Це тільки одна скороминуща картина (Короленко). Зникома тінь (Л. Укр.). Хвилинні вражіння (Єфр.)].
    * * *
    1) ( пролетающий мимо) перелі́тний
    2) ( быстро исчезающий) скоромину́щий, скоромину́чий, швидкопли́нний; поэз. перебі́жний; ( кратковременный) короткоча́сний; ( беглый) побі́жний

    Русско-украинский словарь > мимолётный

  • 10 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 11 наноситься

    вдоволь)
    I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);
    2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.
    II. Наноситься, нанестись и нанесться -
    1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];
    2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    II. Наносить 2;
    3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;
    4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.
    II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;
    5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;
    6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.
    * * *
    I сов.
    наноси́тися, -ношу́ся, -но́сишся
    II несов.; сов. - нанестись
    1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся
    2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

    Русско-украинский словарь > наноситься

  • 12 насыпать

    наспать что
    I. насипати и насинати, наспати, висипати и висинати, виспати що, досипатися и досинатися, доспатися до чого, (о мног.) понасип[н]ати и т. п. Наспанный - наспаний, виспаний. -ться - насиплятися и насип[н]атися, висиплятися и висип[н]атися, попоспати (досхочу), (о мног.) понасиплятися, понасип[н]атися и т. п.
    II. Насыпать, насыпать -
    1) что, чего на что, куда - насипати, насипати, (о мног.) понасипати и понасипувати що, чого на що, куди; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натрушувати, натрусити, (пылью, мукой и т. п. ещё) напорошувати, напорошити чим, (о мног.) понатрушувати, понапорошувати. [Насипав жита в засік (Київщ.). Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Номис). Діти понасипали піску в сінях (Брацл.)]. -ть полный мешок чего - насипати, насипати повний мішок чого, насипати, насипати мішок чим. [Понасипай мішки просом (Грінч.)]. -ть чего в уровень с краями - насипати, насипати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипати, насипати з наспою чого, вивершувати, вивершити, звершити що. [Насипав мірку жита та ще й звершив (Сл. Гр.)]. -ть зерна (домашней птице) - насипати, насипати зерна, посипати, посипати кому. [Вимети хату! внеси дрова! посип індикам! (Шевч.)];
    2) (вал, курган и т. п.) насипати, насипати, висипати, висипати, (редко, зал.) усипати, усипати, (о мног.) понасипати и понасипувати и т. п. що. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Та висип-же, мила, високу могилу (Метл.). Давай вали висипати та канави рити (Рудан.). І могилу вже усипав (Федьк.)]. Насыпанный -
    1) насипаний, понасип(ув)аний; натрушений, напорошений, понатрушуваний, понапорошуваний;
    2) насипаний, висипаний, усипаний, понасип(ув)аний и т. п. -ться -
    1) (стр. з.) насипатися, бути насипуваним, насипаним, понасип(ув)аним и т. п. [Висипано високу могилу (М. Вовч.). І коли ті вали повисипувані? (Драг.)];
    2) (возвр. з.) насипатися, насипатися, понасипатися; натрушуватися, натруситися, понатрушуватися, напорошуватися, напорошитися, понапорошуватися. [Скрізь понасипалося борошна (Харківщ.)];
    3) (вдоволь, сов.) - а) (сыпля) насипатися, попосипати (досхочу), (о мног.) понасипатися; б) (сыплясь) насипатися, попосипатися (досхочу), (о мног.) понасипатися и т. п. Срв. Сыпать.
    * * *
    I несов.; сов. - насып`ать
    1) насипа́ти, наси́пати, -плю, -плеш и мног. понасипа́ти; ( всыпать) уси́пати, усипа́ти; ( посыпать) поси́пати, посипа́ти
    2) (сооружать, возводить) насипа́ти, наси́пати и мног. понасипа́ти, висипа́ти, ви́сипати и мног. повисипати
    3) (сов.: побить) уси́пати
    II насып`ать
    разг.; несов.; сов. - насп`ать
    насипа́ти, наспа́ти, -сплю́, -спи́ш

    Русско-украинский словарь > насыпать

  • 13 ноский

    1) (об одежде, ткани) міцний, довготривалий, тривкий, держкий, добротний; срв. Прочный. [Міцна матерія, - довго носиться (Київ). Чоботи шкапові добротні (Сл. Гр.)];
    2) (о птицах) несущий. [Курка була дуже несуща, - що-дня з яйцем (Звин.)].
    * * *
    1) но́ский; ( прочный) міцни́й
    2) ( о птице) несу́чий

    Русско-украинский словарь > ноский

  • 14 певица

    співачка. Знаменитая -ца - славнозвісна співачка.
    * * *
    співа́чка; ( много поющая) співу́ха; ( о птице) щебету́ха

    Русско-украинский словарь > певица

  • 15 певичка

    1) (уменьш.: о птице) співу́нка, співу́шечка, щебету́шка, щебету́шечка

    Русско-украинский словарь > певичка

  • 16 покружить

    1) (округлить плоскость) обкружати;
    2) (чем) покрутити що. [Покрутила веретено];
    3) -жить вокруг него - см. Покружиться.
    * * *
    1) ( повертеть) покрути́ти
    2) ( описывая круги) покружи́ти, покружи́тися, покружля́ти; (о самолёте, птице) обкружля́ти
    3) (о ветре, метели) покрути́ти, похурде́лити

    Русско-украинский словарь > покружить

  • 17 покружиться

    1) покрутитися. [Дзиґа покрутилась і впала. Узялись за руки і покрутилися дрібушки];
    2) (вокруг чего двигаясь) покружати, покружляти. [Граки покружляли над садом і посідали на дерева].
    * * *
    1) покрути́тися
    2) ( описывая круги) покружи́тися, покружи́ти, покружля́ти; (о самолёте, птице) обкружля́ти

    Русско-украинский словарь > покружиться

  • 18 пролётный

    (о птице) перелітний. [Перелітне птаство].
    * * *
    1) перелі́тний, пролі́тний
    2) (относящийся к пролёту моста, арки) прого́новий, пролі́тний
    3) ( мимолётный) скоромину́щий

    пролётная голова — би́тий жак, би́та голова́

    Русско-украинский словарь > пролётный

  • 19 хохлатка

    1) ( о птице) чуба́рка, чуба́тий птах, чуба́та пта́шка; чуба́йка
    2) бот. ряст, -у

    Русско-украинский словарь > хохлатка

  • 20 Вавакать

    вавакнуть
    1) (о кричащей птице) хававкати, (сов.) хававкнути; перепеликати, перепеликнути;
    2) верзти, зверзти, бовкати, бовкнути, верзякати, блягузкати, плескати.

    Русско-украинский словарь > Вавакать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»