(о+здании)

-ся, выстроивать, -ся, выстроить, -ся (о здании) вибудовувати, -ся, будувати, -ся, вибудувати, -ся. -ить - виставити, поставити. [Хату собі поставили]; (только о каменном) вимуровувати, -ся, мурувати, -ся, вимурувати, -ся; (о войске) ушиковувати, -ся, шикувати, -ся, у[по]шикувати, -ся, вишикувати, -ся, уставляти, -ся, уставити, -ся. [Пошикувати в рівні лави (Єфр.). Вишикувалися в ряди (Л. Укр.)]. Выстраиваемый - вибудовуваний, вимуровуваний, у[ви]шиковуваний. Выстроенный (о здании) - вибудуваний, вимуруваний; (о войске) - у[по,ви]шикований, уставлений.

* * *

несов.; сов. - в`ыстроить

1) ( сооружать) вибудо́вувати, ви́будувати и мног. повибудо́вувати; ( строить) будува́ти, побудува́ти и збудува́ти, ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити

2) (ставить строем, в ряды) вишико́вувати, ви́шикувати, шикува́ти, пошикувати, уставля́ти, уста́вити

1) см. Машина;

2) громаддя (-ддя), махиня, (о здании, постройке ещё) озія; срв. Громада. [Церква чимала махиня (Свидн.). Така озія (палац) стоїть серед села (Мирн.). Там у їх міст зроблений - озія! (Міюс. окр.)];

3) (множество) безліч, сила, велика сила, сила- силенна.

* * *

I. (о здании, стоге) похилитися, перехнябитися. [Хата стара; почорніла, похилилась (перехнябилася). У цьому стіжку добра кладь, то й не перехнябився]; (о дверях, окне, заборе, доске) спачитися, перекоситися; зжолобитися, скривитися. Покосившийся - похилений, похилий, перехняблений; покосяний, спачений, скривлений. [Хата похила. Стіна похилена. Віконечко покосяне (М. Вовч.). Спачені двері]. Срв. ещё Покривиться.

II. Покоситься - (покосить глазом на кого) подивитися на кого скрива (скоса, зукоса); косяка дати кому.

* * *

1) ( скоситься) покоси́тися; ( искривиться) покриви́тися; ( о здании) похили́тися, диал. перехня́битися

2) ( посмотреть искоса) подиви́тися ско́са, покоси́тися

пристроить

1) (к зданию) прибудовувати, прибудувати; приставляти, приставити; (из кирпича, камня) примуровувати, примурувати; (из хвороста) пригороджувати, пригородити;

2) (к делу, на должность, в школу, положить где) приміщати, приміщувати, примістити, примощувати, примостити, притуляти, притулити, притаковити, притакувати, притокмити, утокмити кого, що куди. [Насилу примістили його поганеньким писарчуком (Шевч.). Коли-б мені хоч тих безщасниць притулити, а Антосьо і сам собі дорогу проб'є (Свидн.). Свої клунки я біля ваших примостив. Чи притокмив ти їх у те «училище»? (Шевч.)]. -ть в замужество - заміж віддати, за люди віддати. Пристроенный -

1) (о здании) прибудований, примурований, пригороджений;

2) приміщений, примощений, притулений, притокманий. -ться -

1) (о здании) прибудовуватися, прибудуватися, (из кирпича, камня) примуровуватися, примуруватися, (из хвороста) пригороджуватися, пригородитися;

2) (на службу и т. д. сесть где) приміщатися, приміщуватися, приміститися, на посаді осісти, примощуватися, примоститися, притулятися, притулитися (де, куди), притокмитися, утокмитися, притаковуватися, притаковитися (куди); (к делу) (диал.) устрявати, устряти в роботу. [Скінчили університет і розійшлись по світах, по посадах усяких поосідали (Доман.). Примостивсь на службу за невелику плату. Ляхи староства в короля повипрошували, до вподоби собі притакувалися і над тубольцями гору взяли (Куліш)]. -ся выйдя замуж - віддатися, заміж піти, за люди піти.

1) ( действие) приміща́ння, помі́щення, примі́щування, помі́щування

2) (о здании, комнате) примі́щення

- аккумуляторное помещение

1) ( действие) приміща́ння, помі́щення, примі́щування, помі́щування

2) (о здании, комнате) примі́щення

- аккумуляторное помещение

техн. помеще́ние (о здании, комнате)

(о здании из дерева) вибудовування, будування; (из камня) - вимуровування, мурування; (о войске) - ушиковування, шикування, у[по]шикування, вишикування.

* * *

1) вибудо́вування; будува́ння

2) вишико́вування, шикува́ння

громадина громаддя, громадище, (ср. р.), махиня (ж.), велич (р. -чи), (велика) купа; (о здании, постройке) озія; (о человеке) велич, здоровега, здоровило; (шутливо) одоробало, одоробло, ломус; срв. Верзило. [Страшенна кам'яна велич. Дівка - така велич! Чорна купа великого лісу. Це озіїще, а не хата!].

* * *

Иголка, Иголочка

1) (швейная) голка, ум. голочка, (гал.) ігла. [Місячно, хоч голки збирай (Номис)]. -ла без ушка - проторг и протір (-торга), продір (-дора), протерта голка, без(в)уха голка. [Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться (Комар). Дала протерту голку ще й без жальця (Поділля)]. -ла курносая, безносая - безноса, кирпата голка, кирпатійка, голка без жала, без жальця, (диал. без жельця), (насмешл.) безрила голка. [Думав, що голку купив, а воно - кирпатійка. Це на базарі так звуть голку безносу (Київ)]. - ла без нитки - гола голка. -ла рогожная или кулевая - циганська голка, циганка. Деревянная -ла для вязания сетей и т. п. - глиця, ум. гличка. [Як узяв хлопець гличку; поки отаман дірку залата, то хлопець три (Март.)]. -ла вязальная чулочная (спица) - пруток, дро[і]ток (-тка). Ушко -лы - (в)ушко голки. Вдеть нитку в -лку - втягти, затягти, засилити нитку в голку. Платье с -чки - новісіньке убрання; мов допіро від кравця принесене. Одет как с -чки - вбраний як на весілля. Сидеть как на -лках - як на терню сидіти, як на голках, як на шпичках, як на грані, як на жару сидіти. Вино пускает -лки - у вині скалки скачуть, брижі грають, вино грає, іскриться. Острие -лы - жало, жальце, (диал. жело, жельце) голки;

2) (у животных) голка, колька, колючка;

3) (на растениях) голка, колючка, шпичка, шпилька, шпичак (-ка), (шипы) терня (ср. р.) (на хвойных) шпилька, глиця, хвоїна, хвоїнка, (гал.) чатина, (собир.) хвоя, (гал.) фоя, голиння, (гал.) чатиння. [Горить моя досадонька мов сухая глиця (Л. Укр.)];

4) -ла на здании - шпиль (-ля), шпинь (-ня). -ла горы - шпиль (-ля);

5) Игла-рыба - морська іглиця, зворлуч, сикавка.

* * *

1) го́лка; (швейная большая, толстая) цига́нська го́лка; ( без ушка) про́торг; ( деревянная) гли́ця

2) ( у растений) го́лка, колю́чка, шпи́лька; шпи́чка, шпича́к, -а; ( у хвойных) хвої́на, уменьш. хвої́нка

3) ( у животных) го́лка, колю́чка

4) (заострённый кристалл чего-л.) го́лка; ( льда) ска́лка; ( остроконечный стержень) шпи́чка, шпича́к, -а

1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;

2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);

3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.

* * *

1) лицьовий. -вая кость - лицьова кістка. -вой угол - лицьовий кут (-та). -вой череп - череп (-па) обличчя (-ччя). -вое полотенце - см. Лицевик;

2) (о лице предмета) правий, лицьовий, зверхній. -вая сторона - правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку), лице; срв. Лицо 6. [В цеї хустки другий бік (изнанка) кращий за правий (за лице) (Брацлавщ.). Причепиш (дві каблучки золоті) до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його (Біблія)]. -вая сторона карты, монеты - лице карти, монети. [Грошам лиця нема (Номис)]. -вая сторона ткани - лице, правий, лицьовий (и т. д.) бік тканини;

3) (о лице здания) чільний; чоловий. -вая сторона дома - чоло, чільний бік (р. боку) будинку. - вой фасад - чолова фасада. -вой чертёж дома - чоловий рисунок (-нку) (план) будинку;

4) (снабжённый рисунками) лицевий, образовий (рукопис);

5) (персональный) особовий, особистий. -вой счёт - особистий рахунок (-нку). -вая книга, бухг. - особова книга (книжка), книга (книжка) особистих рахунків.

* * *

1) ( относящийся к лицу человека) лицьови́й, лице́вий

2) (наружный, передний) лицьови́й, лицеви́й; ( верхний) горі́шній, ве́рхній; (о ткани, одежде) пра́вий; ( о здании) чільний, чолови́й

3) ( личный) особо́вий

4) (о старинных рукописях, книгах) лице́вий

1) см. Многоголовый;

2) (о здании) багатоверхий, (со многими куполами) багатобанний, з багать(о)ма банями, (со мног. маковками) з багать(о)ма маківками.

* * *

некритий.

* * *

непокритий, невкритий, неокритий, ненакритий, (крышей) безверхий. [Тяжко матір покидати у безверхій хаті (Шевч.)]. -тая головушка - непокрита (нескрита) головонька (дівчина). -тая бедность - голе злидарство, злидні злиденні, (соб.) бідна голота. С -той головой - простоволосий, непокритий. [Голе, босе й простоволосе (Номис). Венера без спідниці, боса, в халатику, простоволоса (Котл.). Ледве не збивши з ніг непокритої на цей раз, біловолосої Адолят-Хон (Ле)]. Ходить с -той головой (о женщине) - ходити простоволосою (незапнутою, без очіпка), (насм.) волоссям (головою) світити. [«А дружину бачив?» - «Бачив: вибачайте, волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка!» (Н.- Лев.)].

* * *

I. обвалиться

1) обвалюватися, обвалитися, завалюватися, завалитися, западатися, запастися, (о горе) обсуватися, обсунутися, (во множ.) пообвалюватися, позавалюватися, позападатися, пообсуватися. [Глинище завалилось, і глина вбила дівку (Неч.-Лев.)];

2) бути обсипаним, обкладеним.

II. обваляться обкачуватися, обкачатися, пообкачуватися, вкачуватися, вкачатися, повкачуватися в що, викачуватися, викачатися, повикачуватися в чому.

* * *

місткий, укладистий, (о пакете, чемодане) паковний, (о здании, помещении) просторий, обширний. [Віз укладистий].

* * *

1) см. Пристраивание;

2) (о здании из дерева) прибудування, прибудівля (из камня, кирпича) примурок (-рка); (теснее: к дому) придомок (-мка), прихаток (-тка), прибочок (-чка); (к кухне) прикухенок (-нка), (к сеням) присінок (-нка), присінки (-ків), присіння. Делать -ку - см. Пристроивать 1.

* * *

1) ( действие) прибудува́ння, прибудо́вування

2) (пристроенное сооружение) прибудо́ва; диал. прибуді́вок, -вка, приту́ла; ( из камня) приму́рок, -рка

произойти

1) (сделаться, статься) діятися, подіятися и здіятися, чинитися, зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, робитися, зробитися, статися, скластися; (твориться) творитися, утворитися и створитися, коїтися, скоїтися; (совершаться, иметь место) відбуватися, відбутися, заходити, зайти. Срв. Случаться, Твориться. [Що було колись, те буде й знов, і що діялось, те й діятиметься, і нема нового нічого під сонцем (Еккл.). Давно колись те діялось у вас на Вкраїні (Шевч.). Побіжу мерщій додому, чи не подіялось чого там (Шевч.). Ось як воно здіялось, слухай (Стор.). Чинилося те у давню давнину (М. Вовч.). У мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис). Як сталось це? І як могло це статись? (Грінч.). Але тут і сталось чудо (Самійл.). Дивне диво склалося тут (Грінч.). Надворі таке коїться, що і виглянути не можна (Канів.). Що там скоїлося вчора межи вами? (Коцюб.). І ніхто не знає того дива, що твориться серед ночи в гаї (Шевч.). Як одбувалася ця боротьба - не треба нагадувати, бо одбувалась вона на наших очах (Єфр.). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Еволюція значна зайшла від часів, як батьки боронились війною (Самійл.)]. Между ними -зошла ссора - між ними зайшла сварка, сталася сварка. Между ними что-то -зошло - між ними щось сталося, щось зайшло. [Що межи вами зайшло, най межи вами буде (Франко). Те, що межи нами зайшло, не було непорозуміння (Л. Укр.)]. -зошло землетрясение - стався, зчинився землетрус. -зошёл неожиданный случай с кем - сталася, склалася несподівана пригода кому и з ким. [Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько з Криму ідучи (Пісня)]. Если -зойдёт перемена - якщо станеться, зайде, відбудеться зміна. В нём, с ним -зошла большая перемена - з ним сталася, зайшла, відбулася велика зміна. [Я почула, що від того часу з ним зайшла якась зміна (Франка)]. -дить, -зойти с кем - діятися, подіятися, статися, робитися, зробитися з ким и кому, поводитися з ким. [Сяя молодиця знала усе, що з Оксаною поводилось (Квітка)]. С ним что-то -зошло - з ним и йому щось сталося, подіялося, зробилося. [Що з їм сталося - не знати (Грінч.). Сталося хоробливій людині те, що й повинно було статися (Крим.)]. Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло - не розумію, що це зо мною (з ним) и мені (йому) діється, робиться, подіялося, сталося, зробилося. [Боже мій! де це я?.. Що це зо мною діється? (Н.-Лев.). Що вам оце такого подіялось? (Федьк.). Що се з нею подіялось? (М. Вовч.). Що це її зробилося? (Житом.)]. С ногами что-то -дит, -шло - ногам щось робиться, зробилося. Действие -дит - дія відбувається, ведеться, провадиться де. [Народні типи з тієї місцевости, де ведеться дія поеми (Рідн. Край)]. Дело -дило в 20-х годах XIX века - дія діялась в двадцятих роках XIX віку. Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом - розмова відбувається, ведеться, провадиться віч-на-віч, пошепки. [Розмова звичайно або уривалася, або провадилася вже пошепки, на ухо (Єфр.)]. Вчера -дили выборы - учора відбувалися вибори. Заседания -дят в здании городского совета - засідання відбуваються в будинку міської ради. Битва под Полтавой -дила 27 июня 1709 года - битва під Полтавою відбувалася 27 червня 1709 року;

2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) виходити, вийти, походити, піти, ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати з чого, виникати, виникнути, випасти з чого. [Вірш виходить з того, що слова розставляються так, що природні наголоси сами собою чергуються, як виміряні, ритмічно (Єфр.). Але не з тієї народньої поезії вийшло старе наше письменство (Єфр.). Звідкіля пішла мова людська (Крим.). Одні системи трактують, що мораль походить з абсолютного авторитету (Наш). Таким чином і стала азбука (Єфр.). З тихеньких усе лихо встає (Номис). Усяк знав, шо од його у селі усе лихо встає (Квітка). Біль, що повставав з нудьги (Крим.). Отаким способом і повстав той поділ праці, що ми тепер скрізь бачимо (Єфр.). З цього могло повстати велике лихо (Загірня). Хто й зна, що-б воно виникло з цього (Грінч.). З того-то й випало, що правди нігде було шукати (Куліш)]. -шло несогласие - повстала незгода. Это -дит от того, что… - це виходить, виникає, (по)стає з того, що… [Може це виникало з того, що українським критикам доводилося разом і обороняти право українського письменства на існування (Єфр.)]. Свет - дит от солнца - світло походить, виходить з сонця. Эта болезнь -дит от простуды - ця хвороба постає з простуди. От этого может -йти убыток - з цього може вийти шкода, збиток. -дить откуда - походити звідки. [Лоялем я зовусь. З Нормандії походжу (Самійл.)]. -дить, -йти от кого - походити, піти з кого и від кого, народитися (во множ. понароджуватися) від кого. [Сини усюди від отців походять (Куліш). З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.). З Прометея походжу (Л. Укр.). Деякі з них, як от князі Острозькі понароджувались од варяго-руських і литво-руських князів (Куліш)]. Он -дит от знаменитого рода - він походить з славного роду.

* * *

несов.; сов. - произойт`и

1) ( совершаться) відбува́тися, відбу́тися, ді́ятися, поді́ятися, чини́тися, учини́тися и зчини́тися; ( случаться) става́тися, ста́тися; ( делаться) роби́тися, зроби́тися; твори́тися, створи́тися; (преим. о чём-л. неприятном) ко́їтися, ско́їтися и уко́їтися

2) (возникать, проистекать) виника́ти, ви́никнути, постава́ти, поста́ти

3) ( брать начало) похо́дити, піти́

простоять

1) простоювати, простояти, вистоювати, вистояти, перестоювати, перестояти, (отстаивать) відстоювати, відстояти, (о мн.) попро[попере]стоювати, повистоювати. [Довгенько таки простояли коло перевозу (Стор.). Вистояла я на пошті аж до півдня (Звиног.). Пробрався до церкви, відстояв службу. Перестояли ми три дні в Кумицях (М. Вовч.)]; (о погоде) триматися, протриматися, держатися, продержатися, потягти, (о вёдре ещё) згодити. [Увесь жовтень трималася гарна погода. Морози ще довго потягнуть. Якби-ж погода згодила ще тиждень (Переясл. п.)]; (о ценах) триматися, протриматися, держатися, продержатися. [Високі ціни на хліб продержаться ще довго]; (о здании: прослужить) про[пере]стоювати, про[пере]стояти. [Наша хата ще років з двадцять простоїть]; (проживать на квартире) мешкати, промешкати. Полк -ял в нашем городе всю зиму - полк простояв у нашому місті всю зиму. -вать, -ять до конца чего - достоювати, достояти що;

2) простоять место - застояти, простояти місце.

* * *

несов.; сов. - просто`ять