(от+земли)

земли) прирізок (-зка).

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

шар, верства, ряд. -аст земли при пахании - скиба. -аст земли в одну лопату - штих. [Викопав яму шість штихів. Пихи на чотири штихи]. -стом падать (о человеке) - крижем падати, упадати. -ами лежать - суплаш лежати. Наложить -аст - наверст(вув)ати. Образующий -асты - пластуватий.

* * *

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) клин (-на), ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння. [Клин клином виганяють (вибивають) (Приказка). Рубай, сину яворину, - добре клиння буде (Пісня). Тупий клинок твердого сука коле (Куліш)]. Клин деревянный для глухой заклинки - плішка, заплішка. Клин железный - клинець залізний, глоба. Забивать клин, -нья во что - вганяти (забивати) клина, клиння в що, клинцювати що. Сбивать, сбить -ньями - склинцьовувати, склинцювати що, приганяти, пригнати клинцями що. Колоть дрова -ньями - колоти дрова клинцями. Укреплять, -пить деревянным -ном - плішити, заплішувати, заплішити що. [Заплішив сокиру]. Плужный клин - заборозник, заборозенник, хвостовик, захватич. Клин в мельничном валу - металь (-ля), метальня. Клин для укрепления косы на косовище - пасклин (-на), пасклинь (-ня), (железный) глобок (-бка). Хоть клин на голове теши - хоч кілок на голові теши (Приказка). Свет -ном сошёлся - світ мов зав'язаний (Звин.). Свет не -ном сошёлся - не тільки світа, що в вікні (Приказка). Борода -ном - цапина борода, борода клинцем (Тесл.). Как ни кинь, а все клин - як не мостись, а все мулько; і сюди гаряче, і туди боляче (Приказки);

2) (кусок ткани) клин, ум. клинок (-нка), клинець (-нця), клинчик, соб. клиння; косяк, ум. косячок (-чка). [Вирізав клинчик (Март.). Вшито клиння (Шухев.)];

3) (остроугольный участок земли) клин, заріжок (-жка), ум. заріжечок (-чка), зазубник, закло, (оврага) клин. [Яр входив у ліс вузьким клином (Н.-Лев.). Отой заріжечок скопай на квітки (Борзенщ.). Під житом на заклі лежав (Кон.)];

4) (участок севооборота) рука, клин. [У трьох руках поле (Полтавщ.). Яровий клин. У мене по одній десятині на кожну руку (Звиног.)].

* * *

1) (затвердевшая кучка земли, колоть) струпак (-ка), (соб.) груда. -ки - струпаки, груддя (ср. р.), груда. [Ви, пане, так заторохтіли, наче колесо по груді (Кон.). Не дорога, а струпаки (Канівщ.)];

2) (болотная, островком) купина, (обыкнов. уменьш.) купинка, соб. куп'я (ср. р.), купиння. [Пнеться, як жаба на купину (Номис). Заріс той шлях куп'ям та болотом (Вірша 1791 р.)];

3) (комок) грудка;

4) см. Кротовина.

* * *

1) (на лугу, на болоте) ку́пина и купина́

2) (неровность земли, дороги) гру́дка

I. морг, кліп, луп (очима). [Кив, морг на його (Номис). Ніженьками туп, туп, очицями луп, луп (Пісня)].

II. Морг (мера земли) - морґ (-ґа). [Мав він кілька морґів земельки (Стор.)]. Делить на -ги - морґувати, (зап.) кавальцювати на морґи (землю). II.. Морг (здание для выставки трупов) - морґ (-ґа).

* * *

навалиться

1) (стр. з.) навалюватися, бути навалюваним, наваленим, понавалюваним и т. п.; срв. Наваливать. На тачку -тся до 40 пудов земли - на тачку накидається пуд(ів) із сорок землі;

2) нахилятися, нахилитися, (о мног.) понахилятися. Стена -лилась на эту сторону - стіна нахилилася на цей бік;

3) напирати, наперти, навалюватися, навалитися, спиратися, спертися, злягати, налягати, налягти, (о мног.) понапирати, понавалюватися, поспиратися, поналягати на кого, на що. Не -тесь на меня - не напирайте (не навалювайтесь, не спирайтесь, не злягайте, не налягайте) на мене. -литься на дверь - наперти (на) двері. [А биймо двері… - напрімо скільки сили (Куліш)]. -вались дружнее (поощрение гребцам, рабочим на тяге) - візьмися (наляж) жвавіше;

4) (жадно нападать на еду) допадатися, допастися до чого. -лился как бык на барду - допався як віл до браги (як кіт до сала, як муха до меду);

5) навалюватися, навалитися, (нападать) нападати, (насыпаться) насипатися, насипатися, (о мног.) понавалюватися, понасипатися куди. В колодец -лилось много земли - у колодязь (у криницю) навалилося (насипалося, нападало) багато землі.

* * *

1) нава́люватися, -лююся, -люєшся, навали́тися, -валю́ся, -ва́лишся; ( налегать) наляга́ти, налягти́, -ля́жу, -ля́жеш

2) ( на что - набрасываться с жадностью) допада́тися, допа́стися, -паду́ся, -падешся (до чого)

3) ( падать во множестве) нава́люватися, навали́тися; ( насыпаться) насипа́тися, наси́патися, -плеться; (сов.: нападать) напа́дати

4) страд. несов. нава́люватися, -люється: накида́тися, наверта́тися; приверта́тися

и Накапливать накапать

I. 1) накапувати, накапати, (внутрь) закроплювати и закропляти, закропити, (о мног. или во мн. местах) понакапувати, позакроплювати чого или чим. [Накапай мені капель (Київ). Накапала олією на настільник (Канівщ.). Закропи три капки в око (Звин.)];

2) см. Накрапывать. Накапанный - накапаний, понакапуваний; закроплений, позакроплюваний. -ться -

1) (стр. з.) накапуватися, бути накапуваним, накапаним, понакапуваним и т. п. [Погано накапуються каплі (Богодух.)];

2) (вдоволь, сов.) накапатися, накрапатися; срв. Капать.

II. Накапывать, накопать, накопнуть -

1) (раскапывая землю) накопувати, накопати що, чого, накопнути що, (о мног. или во мн. местах) понакопувати. [Понакопували ямок - щепи садитимемо (Богодух.)];

2) (выкапывая из земли) накопувати, накопати, (о мног.) понакопувати, (о картофеле, свёкле ещё, сов.) навибирати, набрати чого. [Картоплі накопали багато (Канівщ.)]. Накопанный - накопаний, понакопуваний. -ться -

1) накопуватися, накопатися, понакопуватися; бути накопуваним, накопаним, понакопуваним;

2) (вдоволь, сов.) - (в сыпучем) накопатися, наритися, напорпатися, нагребтися, нашпортатися, (в мокром, грязном) накопатися, наритися, набабратися; (наковыряться) накопатися, накопирсатися; (в вещах) накопатися, наритися, напорпатися, напоратися, нашпортатися; (навозиться) намарудитися, надлубатися, навовтузитися.

* * *

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння

(полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) смуга (ум. смужка), пасмуга, (ум. пасмужка), попруга; (только на ткани и на бумаге) пасман, басаман. [Смугнаста спідниця: смуга червона, смуга чорна. Той те посіє, той те, та так усе пасмужками й понасівають. Леліє срібна блискуча смуга -то річка. Між небом і водою став чорною попругою ліс (Неч.- Лев.)]. -са поперечная - пересмуга; (цветная поперечная на белой ткани) перетика. С белыми, голубыми и т. п. -сами - у білі, блакитні и т. п. пасмуги, пасмани. Длинная -са земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. - стяга (ум. стяжка, стяжечка). [Блискучою стягою Дніпро серед степів прославсь (Грінч.). Вишневецьких добра простяглись широкою стягою від Дніпра через воєводства: Київське, Волинське (Куліш)]. Резать -сами - різати на стяжки. -са пашенная - загін (-гону). [Не питає добрий жнець, чи широкий загінець]. -са, занимаемая жнецом - постать (-ти) (ум. постатька). -са, занимаемая косцом - ручка. [До сніданку три ручки пройшов]; (полольщиком) коза. [Чого таку вузеньку козу женеш? Жени таку, як і всі]. -са воды между сильными волнами в реке - гривиця. -са лучистого света - пасмо проміння. [Сонячне проміння з узенького заґратованого віконця пасмом простяглося по хаті]. Цветные -сы спектра - кольорові пасма спектру. Дождь идёт -сою - дощ іде смугою. Уж такая нехорошая -са пошла - така вже негарна година спіткала. Отрезанная -са кожи - х[к]вашія (-ії), ремінь (-еня). -са металла - штаба, штиба. Металлическая -са для оковки - шпуга. -са на теле от удара - смуга, попруга, басаман, басамуга. Геогр., узкая -са земли - вузька смуга (стяга) землі. -са песчаная, чернозёмная (геогр.) - країна (смуга) піскувата, чорноземна и т. д. Северная -са - північна країна (край). -са великих озёр - країна великих озер.

* * *

1) сму́га; ( поменьше) па́смуга; ( узкая часть пространства) стяга́, попру́га; (длинная узкая черта, лента) пас; ( отмежеванный участок поля) рі́за; (ряд у веревки, у кнута) ста́лка, ста́лька

2) (период, пора) пері́од, -у, пора́, сму́га

3) ( металла) шта́ба; ( тонкая и узкая) стрі́чка

1) ( в железе) ви́жолобок, -бка, ви́їм, род. ви́єму

2) ( действие) вийма́ння, вибира́ння

техн., = выпя́чивание

1) ( полоса земли) шлях, -ху, доро́га

- автомобильная дорога

2) (рельсовый путь, железная дорога) залізни́ця

- узкоколейная железная дорога

1) техн., физ. (земли, поверхности чего-л) діля́нка; (часть производства, цеха) дільни́ця

- балансовый участок

2) (стержня, прямой) відрі́зок, -зка

- начальный участок