-
1 осваиваться
несов.; сов. - осв`оиться1) осво́юватися, осво́їтися, призвича́юватися, призвича́їтися и попризвича́юватися; ого́втуватися, ого́втатися, обго́втуватися, обго́втатися, присвоюватися, присво́їтися, обвика́тися, обви́кнутися и обви́ктися, озвича́юватися, озвича́їтися, оббува́тися, оббу́тися2) строит. (несов.) осво́юватися -
2 привыкать
привыкнуть звикати, звик(ну)ти (и звик(ну)тися), привикати, привик(ну)ти, призвикати, призвикнути, навикати, навик(ну)ти, завикати завик(ну)ти, перевикати, перевик(ну)ти, увикати, увикнути, звичитися до кого, до чого (що робити), призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого, принатурюватися, принатуритися до чого, (осваиваться) обвикати, обвикнути де, о(б)говтуватися, о(б)говтатися, приговтатися, оббутися де, з ким з чим (см. Осва[о]иваться), (обживаться) обізнаватися, обізнатися де, з ким, з чим; (о мн.) позвикати, попривикати, понавикати, пообвикати, повикнути, попризвичаюватися до кого, до чого, попринатурюватися до чого, пообговтуватися з ким, з чим. [Я до того не звикла в батька (Неч.-Лев.). Не звик правди говорити. Чи вже позвикали ваші дівчата у городі жити? (Київськ. п.). Нехай привикає. Тут поки звикнуть очі, дуже темно (Л. Укр.). Не навик байдики бити (Кониськ.). Завикли змалку балакати тільки по- московському (Грінч.). Повикли ляхи нас дурити (Куліш). Звикай Христа сповивати (Грінч. III). Призвичаювавсь до народнього побуту (Єфр.). До того треба призвичаїтись (Левиц.). Корова принатурилась їсти солому (Звиног.). Швидко він з нею (гадкою) обговтався - оббувся (Крим.). Оббулась у хаті. Він тілько обізнався, зараз-же пристав до музик (Свидн.)]. -выкнуть друг к другу - звикнути між собою, звикнути один (одне) до одного. -выкнуть ко всему - звикнути до всього, до всячини. Нам не -кать - нам не звикати.* * *несов.; сов. - прив`ыкнуть(к кому-чему) звика́ти, зви́кнути и зви́кти и позвика́ти (до кого-чого); обвика́ти, обви́кнути и обви́кти и пообвика́ти, привика́ти, приви́кнути и приви́кти, навика́ти, нави́кнути и понавика́ти (до кого-чого); ( осваиваться) призвича́юватися, призвича́їтися и призви́читися (до кого-чого), звика́тися, зви́кнутися и зви́ктися (з ким-чим, до кого-чого), обвика́тися, обви́кнутися и обви́ктися (з ким-чим) -
3 освоиться
см. осваиваться -
4 приживаться
несов.; сов. - приж`итьсяприжива́тися, прижи́тися; ( осваиваться) призвича́юватися, призвича́їтися -
5 присматриваться
присмотреться1) придивлятися, придивитися, додивлятися, додивитися, приглядатися и -глядуватися, приглянутися, доглядатися, догле[я]дітися, дозиратися, призиратися, призрітися до кого, до чого (реже на що), (гал.) кому, чому, очима назирати на що. [Придивись лишень, то й побачиш (М. Вовч.). Живучи серед народу та додивляючись до його життя (Єфр.). Пильно йому придивлялась (Франко). Починає приглядатися до них (Васильч.). Приглядається на чорні брови (Васильч.). Ходить такий, що аж жовтий та білий, як приглянешся, то аж світиться (Драг.). До всього доглядаючись, до всього дослухаючись (М. Вовч.). Пильненько призираєтся на двір старого Кирика (Квітка). Набере та й несе: хто там хіба дозирається (Лебед. п.)];2) -треться кому - надокучити, обриднути, наприкріти кому. Срв. Приглядываться.* * *несов.; сов. - присмотр`еться1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися; ( осваиваться) роздивля́тися, роздиви́тися2) ( привыкать) звика́ти, зви́кнути, призвича́юватися, призвича́їтися; обвика́ти, обви́кнути и обви́кти, привика́ти, приви́кнути, навика́ти, нави́кнути3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити -
6 Осва[о]иваться
освоиться с чем призвичаюватися, призвичаїтися, звикати, звикнути до чого, до кого, оговтуватися, оговтатися з чим, ким, де, об[у]говтуватися, об[у]говтатися з чим, ким, де, приговтатися де, обвикати, обвикнути де, оббуватися, оббутися де, з чим, з ким, освійчитися де, з чим. Осваиваться с новым положением - призвичаюватися до нового становища, звикати на новому. -ваться с чужими обычаями - призвичаюватися (обвикати) до чужих звичаїв. -иться (свыкнуться) с мыслью - звикнутися з думкою.
См. также в других словарях:
осваиваться — отрабатываться, втягиваться, врабатываться, сживаться, изучать, изучаться, врастать корнями, осваивать, обвыкаться, присматриваться, привыкать, прирастать корнями, исследоваться, обвыкать, осиливаться, вживаться, учиться, акклиматизироваться,… … Словарь синонимов
ОСВАИВАТЬСЯ — (освоиваться устар.), осваиваюсь, осваиваешься, несовер. 1. несовер. к освоиться. 2. страд. к осваивать. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
осваиваться — ОСВАИВАТЬ(СЯ) см. освоить, ся. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Осваиваться — несов. неперех. 1. Привыкать к незнакомой среде, местности или обстановке. 2. Приобретать навык к чему либо, практическое знание чего либо. 3. Приспосабливаться к новому климату (о растениях). 4. страд. к гл. осваивать Толковый словарь Ефремовой … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
осваиваться — осваиваться, осваиваюсь, осваиваемся, осваиваешься, осваиваетесь, осваивается, осваиваются, осваиваясь, осваивался, осваивалась, осваивалось, осваивались, осваивайся, осваивайтесь, осваивающийся, осваивающаяся, осваивающееся, осваивающиеся,… … Формы слов
осваиваться — осв аиваться, аюсь, ается … Русский орфографический словарь
осваиваться — (I), осва/иваю(сь), ваешь(ся), вают(ся) … Орфографический словарь русского языка
осваиваться — Syn: см. привыкать … Тезаурус русской деловой лексики
осваиваться — см. Освоить и Освоиться … Энциклопедический словарь
осваиваться — I см. освоиться; аюсь, аешься; нсв. II см. освоить; ается; страд … Словарь многих выражений
осваиваться — 2.2.4.2., ЛВМ 1 … Экспериментальный синтаксический словарь
