(кружляє)

(чего или вокруг чего) кружіння, кружляння, крутіння, круг (навколо) чого. -ние головы - морочення в голові, паморока, памороки (-ків). Почувствовал -ние головы кто - заморочилося в голові кому; світ обертом пішов кому, (сильное) памороки взялися кого (забилися кому). -ние у овец (болезнь) - (вертячка) вертячка, крутячка, метелиця; (дистоматоз) мотилиця. Баран больной -нием - кручак (-ка).

* * *

1) круті́ння, кру́чення, кружі́ння, кружля́ння; кружля́ння, кружі́ння; круті́ння; кружі́ння; колува́ння; круті́ння

2) круті́ння, кружі́ння; кружля́ння

(что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].

* * *

1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти

2) см. кружиться 2)

3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти

4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити

що крутиться (кружляє); вихровий

* * *

1) ко́лесо

2) стернове́ ко́лесо, штурва́л

3) кружля́ння, ко́ло, о́берт

4) pl перен. механі́зм

5) амер. велосипе́д

6) тех. зубча́сте ко́лесо, шестірня́

7) пря́дка

8) гонча́рний круг

9) при́спів, рефре́н

10) sl. важли́ва персо́на, вели́ке цабе́ (тж. big wheel)

11) дитя́ча коля́ска

12) військ. за́хі́д фла́нгом

••

1) коти́ти, везти́ ( візок тощо)

2) ї́хати на велосипе́ді

3) кружля́ти

4) поверта́ти(ся)

5) військ. захо́дити з фла́нгу

1) крути́ти(ся); кружля́ти

2) бу́ти в сум'я́тті

•

- whirl away

1) кружля́ння

2) вихрови́й рух, ви́хор, зави́хрення

3) метушня́

4) сум'я́ття ( почуттів)

a; predic

a; predic

1. adj

1) запаморочливий

2) який зазнає запаморочення; хворий на запаморочення голови

3) що вертиться, крутиться

4) легковажний, непостійний

5) розм. самий, самісінький

2. v

1) паморочити голову

2) відчувати запаморочення (голови); вертітися; хилятися

* * *

1) predic який страждає на запамо-рочення; який відчуває запаморочення

2) запамо-рочливий

3) який крутиться, який кружляє

4) легко-важний, непостійний

5) самий, самісінький

1. n

1) розпусниця; рідк. розпусник

2) пустунчик (про дитину)

2. adj

1) довільний; безвідповідальний; безглуздий; безпричинний

2) розбещений, розпусний

3) мінливий, непостійний (про вітер тощо)

4) буйний, бурхливий

5) перен. багатий, щедрий; надмірний

6) поет. пустотливий; норовливий

7) грайливий, жвавий, моторний

8) недисциплінований, розпущений

3. v

1) розпусничати

2) буйно розростатися

3) поет. пустувати, гратися

4) поводитися по-звірячому; насильничати

* * *

1) розпусник

2) мазун, бешкетник (про дитину, тварину)

1) довільний, необгрунтований; безглуздий; безпричинний

2) плотський, хтивий; icт. розпусний

3) мінливий, непостійний (про вітер, настрій)

4) буйний, бурхливий

5) пoeт. пустотливий, примхливий ( про дитину); жвавий, грайливий ( про тварину)

1) розпутствувати, розпусничати

2) дуже розростатися

3) пoeт. пустувати

4) ( with) грати ( чимось); марнувати ( wanton away)

5) звірствувати; чинити насильство

1. n

1) кружляння; обертання

2) вихровий (турбулентний) рух

2. adj

1) обертовий; що кружляє (крутиться, обертається); колоподібний

2) вихровий, завихрений

3) ротаційний

* * *

1) кружіння; обертання

2) cпeц. турбулентний рух

1) той, що крутиться, обертається

2) вихровий

3) cпeц. ротативний

a; predic

a; predic

1) predic який страждає на запамо-рочення; який відчуває запаморочення

2) запамо-рочливий

3) який крутиться, який кружляє

4) легко-важний, непостійний

5) самий, самісінький

1) розпусник

2) мазун, бешкетник (про дитину, тварину)

1) довільний, необгрунтований; безглуздий; безпричинний

2) плотський, хтивий; icт. розпусний

3) мінливий, непостійний (про вітер, настрій)

4) буйний, бурхливий

5) пoeт. пустотливий, примхливий ( про дитину); жвавий, грайливий ( про тварину)

1) розпутствувати, розпусничати

2) дуже розростатися

3) пoeт. пустувати

4) ( with) грати ( чимось); марнувати ( wanton away)

5) звірствувати; чинити насильство

1) ( кругом) круго́м, навкру́г, круг, довкру́ж

2) (на круг, в среднем) пересі́чно; на круг

кружляння, обертання навколо (навкруг, кругом, круг) чого, круговорот (- ту).

* * *

I. коловий, круговий, кружний. [Вода, як у неї кинеш камінь, розходиться круговими хвилями (Комаров). Кружні літання (Пр. Пр.)]. -вое движение - коловий, круговий рух. Двигаться по -вой линии - колувати (о птицах) кружати. [Сонце колує. Яструб кружає]. -вая (чаша) - кругова чара, ручкова чарка. [Господиня піднесла всім по чарці ручковій із своїх рук (М. Грінч.)]. Чаша ходит в -вую - чара кружає, кружляє. Пить - вую - пити ручкову. -вая песня - гуртова пісня. -вая порука - кругова (гуртова, спільна, товариська) за(по)рука (порука).

II. Круговой - шалений, нерозсудливий; легковажний, пустотливий; божевільний, причинний.

* * *

1) кругови́й

2) ( совершающийся по окружности) колови́й

крутитися, кружи[і]ти, кружляти; (о воде в водовороте) вирувати, нуртувати. [Крутиться, вертиться, не знає, де діться (Номис). Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться (Пісня). Був неспокійний, кружив по хаті (М. Вовч.). Вода б'ється об колеса, колеса кружляють (Рудан.)]. -ться вокруг кого, чего - кружляти, крутитися навколо кого, чого, (увиваться) увихатися; (о птицах, пчёлах) витися, кружляти, круженяти. [Ластівки вились над ставком (Коцюб.). Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (М. Вовч.)]. -ться в танце - кружляти, крутитися, звиватися в танку. [Малеча танцювала, дрібно кружляючи (Л. Укр.)]. У веселих таночках звиватись (Л. Укр.)]. -ться в вихре танца - вихритися в танку. -ться вихрем - вихоритися, вихритися. [Думки як завірюха крутились, вихорились (Мирний). Все вихрилося (Грінч.)]. Голова -тся у кого - голова туманіє, морочиться, обертом іде, кружка йде, вернеться кому; (фамил.) світ макітриться (вернеться) кому. [Туманіла обом од тих слів голова (Грінч.). Чогось мені головонька морочиться (Пісня). Голова мені кружка йде (М. Грінч.). Аж світ мені макітриться з того всього. Лежить наша Тетяна вернеться їй світ (Г. Барв.)]. Кружась - крутячись, кружляючи, кружачи, крутька. [Посеред кола замайоріла Дарчина голова, кружачи в парі то з парубоцькою шапкою, то з дівоцькою хусткою (Л. Укр.). Удвох носяться наздибочки і крутька по-панськи (Г. Барв.)]. Кружащийся - см. отдельно.

* * *

1) (вращаться, вертеться) крути́тися, кружи́тися

2) ( на лету описывая круги) крути́тися, кружля́ти, кружи́ти, кружитися

3) см. кружить 3)

обратиться

1) см. Оборачиваться, оборотиться. -щаться, -титься в бегство - кидатися, кинутися, пускатися, пуститися навтіки, навтікача, (насм.) п'яти показати, п'ятами накивати. -щаться вспять - повертати, -ся, повернути, -ся назусп'ять, назуспіт. См. Вспять. Кровь -ется в жилах - кров кружляє (циркулює) по (в) жилах;

2) (вокруг чего) - см. Оборачиваться 2;

3) к кому, чему - звертатися, звернутися до кого, вдаватися, вдатися, податися до кого, ударятися, ударитися до кого, кидатися, кинутися до кого, привертатися, привернутися до кого, до чого. [Звертається до різних установ. Жінки вдавались одна до однієї словами (Грінч.). Вона вдарилась до знахарки. Сила людей привернулось до українства]. -ся к кому по делу - вдатися до кого з справою, у справі. -ся с речью (словами) к кому - звертатися, звернутися (з) словом (словами) до кого, вдаватися, вдатися словами до кого, озиватися, озватися до кого;

4) во что - см. Оборачиваться 4, а также - повертатися, повернутися на кого, на що. [Невже затишне займище на озері повернеться на комору крадених речей?], братися, взятися чим. -титься в кого - обернутися, повернутися (несов. обертатися, повертатися), (о мног.) пообертатися на (у) кого или ким. -титься, -щаться в пламя - взятися (братися) полум'ям. -титься в пар - узятися (несов. братися) парою; (в воду) взятися (понятися) водою. [Сніг понявся (взявся) водою. Сіль узялася водою]; (в дым) здимніти; (в прах) спорохнавіти; (в камень) скам'яніти, брусом побратися, взятися. [Од його лікарства усе в животі брусом побралось (Г. Барв.)]. -ся во что (худшее) - зіходити, зійти на кого, на що, переводитися, перевестися на що. [I ми колись були добрі, а ось-же довелось зійти на ледащо (М. Вовч.). Як почав пити горілку, то й перевівся на ка-зна-що]. -ся в ничтожество - звестися ні на що. См. ещё Превращаться;

5) с кем - поводитися, повестися, об(і)ходитися, обійтися, заходити, поступувати з ким, трактувати кого. Не уметь -ться в обществе - не знати звичаю доброго, не вміти поводитися серед людей.

* * *

несов.; сов. - обрат`иться

1) (поворачиваться в каком-л. направлении) поверта́тися, поверну́тися, оберта́тися, оберну́тися; ( устремляться) зверта́тися, зверну́тися

2) (приниматься за что-л., направлять свою деятельность на что-л.) зверта́тися, зверну́тися; бра́тися, узя́тися

3) (адресоваться к кому-л. со словами, просьбой) зверта́тися, звернутися; ( прибегать) удава́тися, уда́тися; ударя́тися, уда́ритися; диал. оберта́тися, оберну́тися

4) (превращаться, переходить из одного состояния в другое) перетво́рюватися, перетвори́тися и поперетво́рюватися, оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися, перево́дитися, перевести́ся и поперево́дитися, поверта́тися, поверну́тися и поповерта́тися; (о живых существах фольк.) переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися, перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися; ( переходить в новую веру) наверта́тися, наверну́тися, прийма́ти, прийня́ти

5) (несов.: вращаться) оберта́тися

6) (несов.: находиться в обращении) эк. оберта́тися; ( иметь хождение) бути в о́бігу, ма́ти о́біг

7) (несов.: вести себя) пово́дитися, обхо́дитися; ( относиться) ста́витися

8) (несов.: пользоваться чём-л., применять что-л.) пово́дитися; (с орудием, инструментом) ору́дувати

9) строит. (несов.) поверта́тися, оберта́тися; направля́тися, спрямо́вуватися; зверта́тися, спрямо́вуватися; перево́дитися; наверта́тися; оберта́тися; перетво́рюватися, оберта́тися, перево́дитися; поверта́тися; переверта́тися, перекида́тися; поверта́тися, ужива́тися