(ковзана)

1. n

1) край (чогось); крайка, кромка

2) вістря, лезо

3) гострість

4) обріз (книги); поле (сторінки)

5) бордюр

6) кряж, хребет; гребінь (гори)

7) бровка (канави тощо)

8) грань; фаска; ребро

9) критичне становище; критичний момент

10) ущипливість, різкість

11) амер., розм. перевага

12) дуга (фігурне катання)

13) пруг (ковзана); кант (лижі)

2. v

1) точити; загострювати

2) облямовувати

3) обрізувати краї; підрівнювати; підстригати (траву)

4) розм. роздратовувати

5) повільно просуватися, поступово наближатися

6) прослизати, пробиратися (у, до — into)

7) вислизнути (з — out of)

8) тех. кантувати

* * *

1) вістря, лезо; ріжуча крайка ( інструмента); гострий край, гострота; вістря, гострота (зауваження, почуття)

2) край, крайка

3) обріз ( книги); поле (сторінки); бордюр

4) кряж, хребет; гребінь ( гори); бровка (уступу, канави)

5) грань; фаска; ребро; опорна призма (маятника, коромисла ваг)

6) критичне положення, критичний момент

7) перевага

8) дуга ( фігурне катання)

9) ребро ( ковзана); кант ( лижі)

1) точити, вигострювати; загострювати

2) ( with) облямовувати, обрамляти

3) ( повільно) просуватися; ( поступово) наближатися

4) ( into) прослизнути, пробратися; ( out of) вислизнути, вибратися; ( out of) зіштовхнути, зіпхнути; усунути ( з посади)

5) тex. кантувати

6) cпopт. кантувати, вдавлювати лижі кантами в сніг

7) дiaл. дратувати

1) ковза́н

2) ката́ння на ковзана́х

3) = skateboard

1) ката́тися на ковзана́х

2) ко́взати

••

1) вістря, лезо; ріжуча крайка ( інструмента); гострий край, гострота; вістря, гострота (зауваження, почуття)

2) край, крайка

3) обріз ( книги); поле (сторінки); бордюр

4) кряж, хребет; гребінь ( гори); бровка (уступу, канави)

5) грань; фаска; ребро; опорна призма (маятника, коромисла ваг)

6) критичне положення, критичний момент

7) перевага

8) дуга ( фігурне катання)

9) ребро ( ковзана); кант ( лижі)

1) точити, вигострювати; загострювати

2) ( with) облямовувати, обрамляти

3) ( повільно) просуватися; ( поступово) наближатися

4) ( into) прослизнути, пробратися; ( out of) вислизнути, вибратися; ( out of) зіштовхнути, зіпхнути; усунути ( з посади)

5) тex. кантувати

6) cпopт. кантувати, вдавлювати лижі кантами в сніг

7) дiaл. дратувати

накатать

I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];

3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;

4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;

6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];

7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -

1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];

2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;

3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;

4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;

5) навезений;

6) накатаний, нашкварений. -ться -

1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;

2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).

II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -

1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];

2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -

1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;

2) накочений, понакочуваний. -ться -

1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];

2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);

3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -

1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];

2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;

3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.

* * *

1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)

2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти

3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти

4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти

5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти

6) (сов.: написать быстро) наката́ти

1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш

2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися

4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)