(закона)

изменить

1) что - зміняти и змінювати, змінити, відміняти и відмінювати, відмінити, (переменять) переміняти и перемінювати, перемінити що, (переиначивать) переинач[кш]увати, переинач[кш]ити що, (о мн. или местами) позмінювати и позміняти, повідмінювати и повідміняти, попереинач[кш]увати. [І даремне не молися: не зміню я кари (Рудан.). Хіба-ж мою любов що-небудь одмінило? (Самійл.)]. -нить свою жизнь, характертер - з[від]мінити своє життя, свою вдачу. -нить проект закона - змінити проєкт закона. -нить веру - змінити віру. Собачьего нрава не -нишь - собачої вдачі (натури) не відміниш. -нить почерк - змінити руку. Изменённый - змінений, відмінений, переинач[кш]ений;

2) кому, чему - зраджувати и (редко) зраджати, зрадити кого, що, (о мн.) позраджувати. [Кохав він дівчину, тому три роки, та зрадила тоді його вона (Крим.). Зрадив дівчину кохану (Рудан.). Та доля лихая зрадила хутко його (Л. Укр.). Зрадив козаків, пристав до ляхів (Н.-Лев.). Зрадив він народню справу (Куліш)]. -нять, -нить себе - зраджувати, зрадити себе. [Я зрадив-би себе, якби дививсь инакше (Самійл.)]. -нить мужу жене - зрадити чоловіка, жінку (дружину). -нить вере, клятве, долгу и т. п. - зрадити или зламати (нарушить) віру, присягу, обов'язок и т. д. -нить своему слову - зрадити своє слово, зламати (нарушить) своє слово. Он никогда не -няет своим правилам, привычкам - він ніколи не зраджує своїх правил, звичок, він ніколи не ламає (не нарушает) своїх правил, звичок. Память -нила ему, мне - пам'ять зрадила, змилила його, мене. Силы -няют мне - сили зраджують мене. Рука -нила (сплоховала) - рука схибнула, схибила. Рука -нила ему - рука зрадила його. Тот кому -нили (обманутый) - зраджений.

* * *

применить

1) что к чему (прикладывать) - прикладати, прикласти, приложити що до чого. [Виводів з свого читання до власного життя не прикладала (Грінч.). Що де почує, то все до себе й прикладе. Вертається старий спосіб - прикладати до літературних з'явищ принцип виключно естетичної оцінки (Єфр.)]. -нить закон, статью закона - прикласти, застосувати закон, статтю закона до кого, до чого;

2) (употреблять) уживати, ужити, заживати, зажити чого до чого. [Уживати нових методів. Хитрощів зажити треба (Грінч.)]. Придётся -нить иные способы - доведеться ужити инших заходів;

3) (приспособлять) при[за]стосовувати, при[за]стосувати кого, що до чого;

4) что к чему (сравнивать) - прирівнювати, прирівняти, примінювати, примінити кого, що до кого, до чого. [Прирівняв свою халупу та до палацу. Така гарна дівчина, що вже не знаю, до чого й примінити]. Применённый - прикладений, приложений; ужитий; при[за]стосований до чого; прирівняний, примінений до кого, до чого. [Ідеї Шевченкові, прикладені до практики (Грінч.). Ужиті способи].

* * *

несов.; сов. - примен`ить

1) (что) застосо́вувати, застосува́ти (що); (принципы, правила) приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти; ( употреблять) вжива́ти, вжи́ти (чого)

2) ( приспосабливать) пристосо́вувати, пристосува́ти и попристосо́вувати

3) ( к кому - сравнивать) порі́внювати, порівня́ти ( з ким и до кого), прирі́внювати, прирівня́ти (до кого)

1) приймання чого (подарунків, прохання); відбирання, отримування (напр. грошей, листів);

2) приймання, вітання, шанування кого. -ние лекарства - заживання ліків. -ние во внимание - брання до уваги чого, з[у]важання на що. -ние закона, плана - ухвалювання закона, плана. -ние мер - уживання заходів. -ние на службу, в школу, в партию - приймання на посаду, до школи, до партії и в партію кого;

3) (известных форм) набирання, прибирання (певних форм);

4) кого за кого, за что - вважання кого за кого, за що;

5) приймання чого звідки.

матем., физ.

- формулировка закона

матем., физ.

- формулировка закона

1) запровадження, впровадження, заведення (нового ладу, законів, і т. ин.). Введение в действие (в силу) какого-л. закона - надання чинности (сили) якомусь законові. Введение в жизнь какого-л. мероприятия - запровадження в життя якогось заходу, переведення в життя. Введение кого-л. в грех, в искушение, в ошибку - призведення кого до гріха, спокуси, помилки. Введение во владение - увід у посідання (володіння), уводини, ув'язання (стар.);

2) (предисловие) вступ, передмова, переднє (вступне) слово;

3) Введение во храм Богородицы (21 ноября) - Уведення, Введення.

* * *

1) ( действие) уве́дення; впрова́дження, запрова́дження, впрова́джування, запрова́джування

2) (вступление; отдел науки) вступ, -у

1) дейст. виймання; вилучання, виключання; оконч. вийняття, вилучення чого, виключення. -тие старых книг из библиотеки - (выделение) вилучення, виключення старих книг із книгозбірні. -тие из обращения, употребления чего - виключення з обігу, з ужитку чого. -тие церковных ценностей - відібрання (неок. відбирання) церковних цінностей. -тие из частной собственности - вивласнення, неок. вивласнювання чого;

2) ви(й)няток (-тку); см. Исключение. Нет правил без -тия, -тий - нема правила без винятку, без винятків. В -тие из общего правила, закона - як виняток (і)з загального правила, закону.

* * *

1) ( действие) ви́лучення, (неоконч.) вилуча́ння

2) ( исключение) ви́няток, -тку

1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;

2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;

3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.

* * *

1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

2) грам. ім'я́

искуситься

1) (испытываться) випробовуватися, випробуватися, бути випробуваним, спитуватися, вивірятися, вивіритися, бути вивіреним. Золото огнём -тся - золото на огні випробовується;

2) (навыкать, натореть в чём) досвідчатися, досвідчитися чого, звіряти, звірити що, (упражняться) управлятися, навправлятися в чому, наламатися на що, до чого. В этом деле достаточно -сился - цю справу доволі звірив, для цієї справи набрався досвіду доволі; мастак (набив руку) до цього діла. -сился в казуистике - навправлявся, випробувався в казуїстиці. -шаются в обходах закона - досвідчаються, як закон обминати. В чтении и толковании весьма -сился (весьма -шён) - читати й тлумачити (толкувати) умілець (мистець, мастак) чималий;

3) (подвергаться искушению) спокушуватися, спокушатися, спокуситися, бути спокушеним, підкуш(ув)атися, підкуситися, скушатися, скуситися. Искусившийся -

1) см. Искушённый;

2) (в чём: навыкнувший) досвідчений, вправний, напрактикований на и в чому.

* * *

несов.; сов. - искус`иться

1) ( соблазняться) спокуша́тися, спокуси́тися, -кушу́ся, -ку́сишся; (несов.: испытываться) випробо́вуватися, -бо́вується, випро́буватися, -бується

2) (сов.: стать искусным в чём-л.) набра́тися (-беру́ся, -бере́шся) до́свіду, набу́ти (-бу́ду, -бу́деш) до́свіду, навправля́тися

I. нарізання, накраяння.

II. порушування, ламання, оконч. порушення, (редко поруха), зламання, поламання чого, (преступание) переступання, оконч. переступлення, переступ (-пу) чого и через що; (расстраивание, прерывание) зрушування, розбивання, перебивання, збивання, руйнування, оконч. зрушення, розбиття, перебиття (-ття), зруйнування чого; срв. Нарушать. [Порушення закону природи (Наш). Накликає гнів на тих, то-б насмілився вчинити хоч малу поруху її останньої волі (Ор. Левиц.). Ламання умови з ляхами (Куліш). Ламання прав української нації (Грінч.). Зламання присяги (Л. Укр.)]. -ние владения - порушування (порушення) володіння (посідання). -ние должностной тайны - порушування (порушення) службової таємниці. -ние закона - ламання (зламання), порушування (порушення), переступання (переступ) закону, переступство, (преступление) переступ. [Що ти гріхи мої перебираєш, переступу дошукуєшся грізно? (Куліш)]. -ние обязательного постановления - порушування (порушення) обов'язкової постанови. -ние порядка - см. Порядок 2. -ние слова - ламання (зламання), порушування (порушення) слова. В -ние слова - ламаючи (зламавши), порушуючи (порушивши) слово.

* * *

-ница порушник, -ниця, порушувач, -вачка, ламач (-ча), -мачка, переступець (-пця), -ступниця. -тель закона - порушник (ламач) закону, правопорушник. -тель общественной тишины - порушник (порушувач) громадського спокою.

* * *

1) (действие) заснування, закладення. -ние (закладка) здания - закладини. -ние села, города - осадження села, міста. -ние Киевского государства - початок Київської держави. От -ния этой империи - від початку цієї імперії. Срв. Основывание;

2) основа, основина, підвалина, закладчина, (каменное) підмурок, підмурівок, фундамент, (подножие) підстава, під (р. поду), спід (р. споду), підошва. Дом поставлен на прочном -нии - будинок збудовано на міцних підвалинах, основинах (на міцному підмурівку). -ние горы - спід гори. -ние стога, печи - під стогу, під (дно) печи. -ние треугольника - під (підстава) трикутника. Правосудие есть -ние всякой власти - правий суд становить підвалину всякої влади. Разрушить до -ния - зруйнувати до щенту, до ґрунту, до цури, до пня, у пень, до тла;

3) основа, основина, підвалина, засада, постанова, засновок, принцип. [Основи морали]. Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях - все життя повинно бути перетворене на инших підвалинах (основинах, засадах, постановах);

4) (опора, причина) підстава, ґрунт, рація, резон, (повод) привід (-воду). Не иметь твердого -ния - не мати твердого ґрунту (твердих підстав). Вы не имеете -ний так думать, говорить - ви не маєте підстав так думати, говорити. Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния - ця чутка (поголоска) не має жадного під собою ґрунту, не має жадних підстав. Я не давал ни малейшего -ния для этого - я не давав жадного на це приводу. -ние для предположения - ґрунт до гадання, підстава думати. Первое -ние - первопідстава. Иметь -ние (быть правым) - мати рацію. У меня есть -ние - я маю рацію. Нет -ний - нема рації. Насилие не ищет -ний - насильство не шукає підстав (резонів). Без -ния - безпідставно, (без вины) безвинно, безневинно. Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) - ні сіло, ні впало. [Ні сіло, ні впало - давай йому грошей]. На каком -нии? - з якої рації? з якої причини? після чого? На - нии закона - на підставі закону. На этом -нии - на цій підставі. Признать -ние за кем - признати (визнати) рацію кому;

5) бот. - насада, основа (напр. листка).

* * *

1) осно́ва; (перен.) підва́лини, -лин, підва́лина; ( начала) заса́ди, -са́д, заса́да

2) (начало существования, момент возникновения) заснува́ння

3) (причина, повод, мотив) підста́ва

4) строит. підва́лини, підму́рок, -рка, підмурі́вок, -вка, підму́р'я, пі́дмур, -у; диал. осно́вина; ( фундамент) фунда́мент, -у

5) мат. осно́ва

6) хим. осно́ва

отговориться відмовлятися, відмовитися, відмагатися, відмогтися, відговорюватися, відговоритися, відбалакуватися, відбалакатися, (оправдываться) вимовлятися, вимовитися, виговорюватися, виговоритися, виповідатися, виповістися. Он долго -вался, но должен был согласиться - він довго відмовлявся (відмагався), та мусів таки згодитися. Она -рилась головною болью и осталась дома - вона відмоглася (відговорилася) тим, що болить голова, і лишилася (в)дома. От него легко не -ришься - від нього не легко відговоритися (відбалакатися). -ться незнанием закона - вимовлятися (виговорюватися) незнанням закону.

* * *

несов.; сов. - отговор`иться

1) відгово́рюватися, відговори́тися; несов. відбала́куватися; ( отпираться) відмага́тися, відмогти́ся; ( оправдываться) диал. вимовля́тися, ви́мовитися, вигово́рюватися, ви́говоритися; ( отказываться) відмовля́тися, відмо́витися

2) строит. (несов.) відгово́рюватися; відмовля́тися; відра́джуватися

отступить

1) (назад) відступати, відступити, відступатися, відступитися, о[у]ступатися, о[у]ступитися, поступатися, поступитися, подаватися, податися (назад) перед ким, перед чим или від кого, від чого. -пать в сторону - відсторонятися, відсторонитися. [То підійде до криниці, то знов одступає (Шевч.). Стала перед очима і не вступається (Свидн.). «Нас видно знадвору», сказала Онися, оступаючись од вікна (Н.-Лев.). Злякавшись, парубок поступився назад. Перед мечем назад не подається (Куліш)]. -пить назад на два шага - оступитися (поступитися) назад на два кроки (ступені); (при постройках) відступити (відійти) на два ступені. -пи, дай дорогу! - оступися, дай (пусти) дорогу! Неприятель -пил от города - вороги відступили від міста (уступилися з-перед міста). Татары начали -пать к берегу - татари почали оступатися до берега (Леонт.). -пать шаг за шагом - поступатися назад поступцем. Не -плю (не отстану), пока… - не відступлюся, поки… -пать поздно, дело решено - відступатися пізно, справу вирішено (скінчено);

2) (отказываться) відступатися, відступитися від чого, відрікатися, відректися, зрікатися, зректися чого и від чого, поступатися, поступитися чим. -пить от веры - см. Отступиться;

3) (уклоняться) віддалятися, віддалитися від чого, відбігати чого, від[у]хилятися, від[у]хилитися від чого. -пить от закона, от правил - порушити закон (право), правило. -пить от истины - відбігти правди, ухилитися від правди, розминутися з правдою. -пить от контракта - порушити контракт, умову.

* * *

несов.; сов. - отступ`ить

1) см. Перевешивание;

2) (поход) потяг (-гу). [Два фунти з потягом];

3) (преимущество) перевага, перемога (редко перемага), верх над ким, над чим. -вес голосов - перевага, більшість голосів. Иметь, получать получить -вес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим, переважати, перемагати що и над чим, горувати над чим, здобувати, здобути перевагу (верх, перемогу) над чим, брати, взяти гору над чим, переважити, перемогти що и над чим. [Побачим, хто кого переважить]. Это мнение получило -вес - ця думка взяла гору (переважила, перемогла, здобула перемогу). Временный -вес Польши над Украиной - тимчасова перевага (перемога) Польщі над Україною. -вес остался на стороне закона - перемога була на боці права, перемога була за правом. [Сила бумажних заборон і сила життя стрілися віч-на-віч і не треба говорити, де сталась кінець-кінцем перемога (Єфр.)]. -вес на моей стороне - мій верх. Давать, дать -вес кому над кем - попускати, попустити кому гору над ким, давати, дати кому перевагу (перемогу, верх) над ким;

4) перехил. Взять ружьё на -вес - наставити рушницю на кого, (о мног.) понаставляти рушниці.

* * *

1) ( действие) перева́жування, перева́ження

2) ( излишек в весе) перева́жок, -жка; ( поход) похо́д, -у

3) ( превосходство) перева́га; ( верх) ве́рх, -у

1) (действие) постановлення, установлення, поставлення, уставлення; срв. Постановка 1;

2) постанова, ухвала, устава, (положение) установа, (приговор) присуд (-ду), прирада. [Писар сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Грінч.). Були-ж вони праведні обоє перед богом і жили по всіх заповідях і установах Господніх безпорочно (Єв.). Не ходив я своїм робом, шанував його встанови (Куліш). Скрізь по Україні все зоставалось по-давньому, наче не про неї була й писана грозюща сеймова устава (Куліш). Так і запишіть, така значить прирада громадська (Кониськ.)]. -ния общего собрания - постанови, ухвали загального зібрання. -ния закона - устави закону. Сделать, вынести -ние - ухвалити, зробити постанову, ухвалу. Ввести -ние в действие - завести постанову, ухвалу в життя; надати постанові, ухвалі сили. Обязательное -ние - обов'язкова постанова.

* * *

1) постано́ва; (решение собрания, заседания) ухва́ла

2) ( действие) постано́влення, постановля́ння; ухва́лення, ухва́лювання

представить

1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;

2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);

3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;

4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;

5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];

6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];

7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?

8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];

9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];

10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];

11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.

* * *

несов.; сов. - предст`авить

1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́

2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти

3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)

4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)

5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти

6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити

7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)

9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]

10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1

11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти

1) (действ.) - см. Преступание. -ние закона - переступ права (закону), (нарушение) (з)ламання (порушення) права;

2) (проступок) злочин (-ну), злочинство, переступ (-пу), переступство, кримінал (-лу), (стар.) злий вчинок (-нку), лиходійство (-ва), (вина) провина, провинність (-ности). [Його обвинувачено в страшному злочинстві (Грінч.). І стався опівночі лютий злочин: мов кат, витяв серце у матери син (Ворон.). Се все переступи такі страшенні, що лютої заслугує він кари (Куліш). Тяжкі переступи (П. Мирн.)]. Уголовное, политическое -ние - карне (кримінальне), політичне злочинство, -ний злочин. -ние против нравственности - злочин проти морали. -ние и наказание - злочин і кара. Совершить -ние - вчинити, зробити злочин. Вовлекать в -ние - втягати в злочин кого. Обвинять в -нии - обвинувачувати в злочинстві кого. Вменять в -ние - ставити за вину, за провину кому що, привиняти кому що; см. Вменять (в вину). Сознаться в -нии - признатися до злочинства и в злочинстві, повинитися в злочинстві, повинуватитися. Поймать, застать на месте -ния - піймати, застати на гарячому вчинку. Место -ния - місце злочину. [Агенти карного розшуку оглянули місце злочину].

* * *

1) зло́чин, -у; ( злодеяние) злочи́нство

2) пору́шення, злама́ння, пору́шування, лама́ння