(животіти)

1) (жизнь) життя, буття, (архаич.) живот. Не на живот, а на смерть - до загину. [Вони наважилися битись до загину: котрийсь мусів наложити життям]. Книга живота - книга життя, книга буття. [Це буде записано йому в книгу життя];

2) (чрево) живіт (р. -вота) (ум. животок), черево (ум. черевце), (грубо) пузо. [Нездужає - на живіт кородиться. У дитини животок болить. Бач, яке черево відпас]. Вверх животом - горічерева. [Тільки і можна животом лежати, а горічерева або набік - і не думай (Квітка)]. С большим животом - череватий. [Чужі діти - череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої як паненята (Ном.)]. Болит живот - бере, хапає за живіт, болить живіт. [Так бере за живіт, що й не розігнуся. А щоб тебе за живіт узяло!]. Надсадить, надорвать живот - підвередитися, порушити в животі. Надорвать животики смеясь - кишки порвати з реготу. Мять руками живот с целью лечения (народный массаж) - вибирати живіт, перебирати в животі. [Ворожка вибирає живіт].

* * *

1) см. животина

2)

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

нидіти, скніти, чевріти, животіти, (пребывать) тривати в чому. [Грішник сто раз коїть лихе і триває в йому (Біблія)]. -неть в невежестве - скніти (животіти, дубіти) в темряві. [Темрява, непросвітний морок, серед яких дубіє народ (Єфр.)]. -неть в пороках - мерзіти, тривати (шкарубіти) в мерзоті. [Пребезумний в беззаконії мерзіє, не творить благая (Шевч.)]. -неть во тьме предрассудков - тривати в темряві (у хащі) забобонів. Не живу, а -нею - не живу, а животію (нидію). Коснеющий - що нидіє, скніє, животіє, чевріє, триває в чому, (закосневший) заниділий, зачеврілий, задубілий, зашкарублий.

* * *

1) ( пребывать в состоянии застоя) ни́діти, скні́ти, шкару́бнути

2) (терять подвижность, гибкость, коченеть) дубі́ти, кля́кнути, закляка́ти

1. n

1) затиск; стиск; схоплювання

2) влада; лещата

3) pl розм. біль у животі; різь; кольки

4) ручка, рукоятка

5) амер., розм. скарга, нарікання

6) мор. греп

2. v

1) схопити; стиснути; затиснути

2) зрозуміти, збагнути, засвоїти

3) викликати біль (різь, кольки, спазми) (у животі)

4) тех. затискати; закріпляти

5) амер., розм. бурчати, скаржитися; бідкатися

6) амер. завдавати прикрості, засмучувати

7) мор. гасати

* * *

1) схоплювання; затискання, затиснення

2) влада, лещата, лабети

3) pl біль у животі, різь, кольки

4) ручка, рукоятка, держак

5) aмep. роздратування, досада

6) aмep. скарга, дорікання

7) мop. ґрунтов

1) icт. схопити; затиснути, стиснути; пригноблювати, гнобити

2) викликати різь, кольки, спазми ( у кишечнику)

3) тex. затискати, закріплювати

4) aмep. бурчати, скаржитися

5) рідко, aмep. роздосадувати, засмутити

6) мop. рискати

1) затримуватися; засиджуватися (десь — about, round; над чимсь — on, over)

2) баритися, гаятися; спізнюватися

3) спинятися (на питанні тощо)

4) гаяти, марнувати (час)

5) робити дуже повільно

6) ледве животіти; повільно умирати (тж to linger out one's days)

7) тягтися (про час)

8) затягуватися (про хворобу)

* * *

1) затримуватися; засиджуватися (linger about, linger around); затримуватися, зупинятися ( на якому-небудь питанні)

2) ще триматися; не зникати повністю

3) баритися, гаятися, робити дуже повільно; запізнюватися ( з чим-небудь)

4) животіти, повільно вмирати

5) гаяти час; вештатися без діла ( linger about); зволікати ( час); відтягувати ( момент); тягтися ( про час); затягуватися ( про хворобу)

волочити, волокти, тягти. [Волочити кайдани]. Влачить жалкое существование - животіти, нидіти, волочити (тягти) мізерне животіння.

* * *

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

1) (о семени: проростание) кільчення, проростання;

2) (переносно) нидіння, животіння, чевріння. [Хоч злої долі, та справжньої, а не це нидіння (Корол.). Нудне, безглузде, сіре животіння (Л. Укр.)].

* * *

1) ( о семени растения) пророста́ння, кі́льчення; ( рост) ріст, род. п. ро́сту, зроста́ння

2) перен. животі́ння, ни́діння, скні́ння

прозябнуть

I. 1) (о семени: прорастать) кільчитися, накільчитися, проростати, прорости, (во множ.) покільчитися, понакільчуватися, попроростати;

2) (влачить жалкое существование) нидіти (-дію, -дієш), животіти, скніти, скліти, гибіти, дні терти, капаріти, хиріти, чевріти, чучверіти. [Нидієте, а не живете (Мирн.). Їй треба волі, инакше буде нидіти, не жити (Л. Укр.). Тяжкі обставини, серед яких довелось животіти в Росії українському письменству (Єфр.). Хто не сіє, той скліє (Номис). Держать ото мене на цепу, лежу я та гибію (Мирн.). Не живе, тільки дні тре (Номис). Не живеш, а капарієш (Липов. п.)].

II. Прозябать, прозябнуть - мерзнути, змерз(ну)ти, промерзати, промерзнути; (о мног.) померзнути, попромерзати. [Ізмерз, як пес].

* * *

несов.; сов. - проз`ябнуть

1) ( в семени растения) пророста́ти, прорости́, попророста́ти, кі́льчитися, покі́льчитися; (расти, произрастать) рости́ и зроста́ти, ви́рости

2) (несов.: влачить жалкое существование) животі́ти, ни́діти, скні́ти

n pl розм.

1) бурчання в животі

2) розлад шлунка (кишечнику)

* * *

викор. з дiєcл. в oдн.; мн. гурчання у животі; розлад кишечнику

1. n

1) квакання; кумкання

2) каркання, крякання

3) бурчання (в животі)

2. v

1) квакати, кумкати

2) каркати, крякати

3) бурчати, буркотіти

4) накликати біду

5) розм. убити

6) умерти

7) розм. провалитися на екзамені

* * *

1) кумкання, квакання; каркання

2) хрип

3) гурчання, бурчання ( у животі)

1) кумкати, квакати; каркати

2) хрипіти

3) гарчати, бурчати

4) накаркати; накликати, напророчити лихо

5) убити; померти

6) aмep.; жapг. провалитися на іспиті

вуркотіння; бурчання (в животі)

* * *

n; діал.

1) шукати навпомацки; намацувати

2) повзати рачки (на животі)

3) хапати

* * *

1) шукати навпомацки; намацувати

2) плазувати рачки, на животі

3) хапати

1. n

1) буда (для собаки), конура

2) халупка, хижка; убоге житло

3) псарня

4) зграя мисливських собак

5) лисяча нора; лисяче кубло

6) притулок, схованка, сховище

7) водостічний жолоб, водостік, ринва

2. v

1) заганяти в буду

2) тримати в буді

3) жити в буді

4) животіти, скніти

* * *

1) собача будка; убоге житло, будка

2) псарня; зграя мисливських собак

3) лисяча нора; притулок

1) поміщати ( собак) у будку; тримати в будці; заганяти в будку

2) животіти

1. n

1) млосний вигляд; томливий погляд

2) в'ялість, слабкість, млявість; млосність, томність

2. v

1) слабнути, чахнути, марніти, втрачати сили, хиріти

2) знемагати, томитися, нудитися; нудьгувати

3) набувати томного вигляду

* * *

1) млосний вигляд, млосний погляд

2) млявість, слабість

1) в'янути, чахнути, хиріти, слабшати, втрачати силу; знемагати, тужити; животіти; ( for) тужити, томитися (по чому-небудь, кому-небудь)

2) приймати млосний вигляд

1. n (pl lives)

1) життя; існування

2) живі істоти, життя

3) тривалість життя

4) строк перебування (десь)

5) строк служби (роботи) (машини тощо)

6) спосіб життя

7) громадське життя; стосунки (людей); суспільство

6) світські розваги

8) біографія, життєпис

9) енергія; жвавість; натхнення; пожвавлення

10) товариство

11) найважливіше, най необхідніше; основа; душа

12) натура, натуральна величина (тж life size)

13) застрахована особа

2. adj

довічний

* * *

1) життя; існування

2) живі істоти, життя; жива істота, людина; світ живих організмів

3) строк життя, все життя

4) спосіб або характер життя

5) громадське життя; взаємини ( людей)

6) життєпис, біографія

7) енергія, жвавість; наснага; пожвавлення; найважливіше, необхідне; основа; душа

8) жив. натура

9) cтpax. застрахована особа

10) = lifetime;

n розм.

біль у животі

* * *

1. n

1) звич. pl овочі; городина

2) рослина; рослинний організм

3) pl рослинність

4) військ., розм. міна

2. adj

1) рослинний

2) овочевий

* * *

1) овоч; green vegetables зелень; овочі

2) рослина; рослинний організм

3) військ. ж.арг. “овоч” (про міну)

4) чоловік, що цілком залежить від допомоги інших ( через нещасливий випадок або розуму відсталість): чоловік бея духовних інтересів

5) кретин; маразматик; млявих чоловік

1) рослинний

2) овочевий

3) нудний, безбарвний; млявий, пасивний; монотонний; - exіstence рослинне життя, позбавлене духовних інтересів; скніння

1) рости, виростати

2) збільшуватися, розростатися

3) животіти, нидіти

4) амер. озеленяти; охороняти зелені насадження

* * *

1) рости, виростати

2) рости, розростатися, збільшуватися в обсязі

3) сл. озеленювати; охороняти зелені насадження

4) жити рослинним життям; животіти; to vegetate іn obscurіty скніти у невідомості