(дочці)

по-синівському; по-дочірньому; як подобає синові (дочці)

* * *

1) несинівський, недоччин

2) що не личить сину (дочці)

* * *

1. n

1) частина, частка; наділ

2) придане, посаг

3) юр. частка у спадщині за законом

4) порція

5) доля, талан

2. v

1) ділити на частини

2) виділяти частину (частку) (грошей, майна тощо)

3) наділяти; давати придане (посаг)

* * *

1) частина, частка

2) юp. частка в спадщині спадкоємця за законом

3) придане; посаг

4) порція

5) доля, талан

6) зaл. частина ешелону, поїзду

1) ділити на частини, на частки ( portion out)

2) наділяти частиною майна, грошей, землі; давати придане, посаг

1) поселення, колонія; іст. сетльмент (європейський квартал у колонії)

2) селище

3) заселення; колонізація

4) урегулювання, улагодження

5) розрахунок, розплата, сплата, виплата

6) юр. акт розпорядження майном (на чиюсь користь)

7) заснування сімейної власності

8) благодійна установа

9) осідання (фундаменту)

10) шлюб; одруження

* * *

1) заселення; колонізація

2) поселення, колонія; icт. сеттльмент; селище

3) урегулювання; угода

4) юp. акт розпорядження майном ( на користь кого-небудь)

5) благодійна установа ( у бідних районах міста)

6) осідання; осадка

7) шлюб, одруження

1) (имущество) відписувати, відписати, записувати, записати, леґувати, (словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати (майно кому, на що). [Все, що мав, синові одписав. Тяжко занедужав і записав жінці усе своє добро (Ор. Левиц.). Умираючи, все господарство приказала дочці і усе їй добре розказала Квітка). Кому піде наше добро? - На церкву святу леґуй, Василю (Кониськ.)];

2) заповідувати и заповідати, заповісти, завітувати. [Таку-ж любов заповідує він і всім землякам своїм (Єфр.). Заповідала дітям, щоб не сварилися і жили чесно. Завітував своїм потомкам зватися Гіреями (Куліш)]. Завещанный - відписаний, відказаний, леґований; заповіданий від кого (кем).

* * *

несов., сов.

1) ( имущество) відпи́сувати, відписа́ти, -пишу́, -пи́шеш и мног. повідпи́сувати, відка́зувати, відказа́ти, -кажу́, -ка́жеш

2) ( выражать предсмертную волю) заповіда́ти, заповісти́, -ві́м, -віси́

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

нелюбий, немилий. [Поховаю сина та під церквою, нелюбу невістку під дзвіницею (Пісня). Я конав у ярмі немилої роботи (Чернявськ.)]. -мый (муж, жених) - нелюб (-ба), нелюбий, немилий (-ого). [Хоче мене мати за нелюба дати (Пісня). Віддавала себе нелюбу (Квітка). Життя за нелюбом (Крим.). Зав'язує дочці з нелюбим світ (Самійл.)].

* * *

оплакать оплакувати, оплакати кого; (с причитаниями) обтужувати, обтужити. Она и до сих пор -вает смерть дочери - вона й досі плаче по дочці. Оплакиваемый - оплакуваний. Оплаканный - оплаканий, обтужений.

* * *

несов.; сов. - опл`акать

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

отписать

1) відписувати, відписати кому на що. [Відписати на листа]. -ться (канцел.) - відписуватися, відписатися. [Доведеться відписуватися, щоб протягти час, а тут тимчасом зробимо все, що треба];

2) (по дух. завещ.) відписувати, відписати. См. Завещать. [Всі добра рухомі й нерухомі відписую дочці]. -нный - відписаний.

* * *

несов.; сов. - отпис`ать

1) відпи́сувати, відписа́ти и повідпи́сувати

2) ( извещать письмом) писа́ти, написа́ти

3) (сов. кончить писать) написа́ти, понапи́сувати

подтравить

1) підцьковувати, підцькувати, нацьковувати, нацькувати кого. [Підцьковує собак. Діда підцьковує, щоб гриз голову своїй дочці (Чуб.)];

2) -вить что (кислототою) - підтравити. Подтравленный -

1) підцькований, нацькований;

2) підтравлений.

* * *

несов.; сов. - подтрав`ить

1) спец. підтра́влювати, підтрави́ти

2) ( отравлять слегка) [тро́хи] затру́ювати, [тро́хи] затруї́ти, [тро́хи] отру́ювати, [тро́хи] отруї́ти

3) ( производить потраву) [тро́хи] спаса́ти (и спа́сувати), [тро́хи] спа́сти, [тро́хи] трави́ти, [тро́хи] потрави́ти

4) ( науськивать) підцько́вувати, підцькува́ти, під'ю́джувати, під'ю́дити; (несов.: поддразнивать) дражни́ти, піддра́жнювати

проникнуть (сквозь что, куда) проходити, пройти, просмикуватися, просмикнутися, промикувати(ся), промкнути(ся), (грубо) продиратися, продертися (крізь що, куди); (только куда) добуватися, добутися, діставатися, дістатися, досягати, досягти, (грубо) удиратися, удертися, утискатися, утиснутися. Вода -кла сквозь потолок - вода пройшла крізь стелю. Свет свободно -кает сквозь стекло - світ вільно проходить крізь скло. Пыль -кает в легкие - пил проходить у легені. Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья - сонячний промінь про(с)микувався крізь шпару у віконниці, крізь листя. Пуля -кла до самой кости - куля пройшла аж до кістки. Ветер сквозь щели -кал в избу - вітер крізь шпари заходив у хату. Сквозь брешь в стене он -ник в крепость - пробоїною в мурі він промкнув (дістався) у фортецю. Посредством хитрости он -ник в крепость - хитрощами він добувся у фортецю. Путешественник -ник в глубь Африки - мандрівець добувся (дістався) у глиб Африки. Стараться -нуть куда - добуватися куди, (грубо) лізти, пролазити куди. Свет, тепло и дождевая вода -кают в пахоть - світ, тепло та дощова вода проходять (вникають) у ріллю. Печаль -кает в сердце - туга вникає в серце (Л. Укр.). -кать, -нуть в тайны природы - доходити, дійти таємниць природи, збагнути таємниці природи. Это мнение начинает -кать в умы людей - ця думка починає доходити до розуму людям. -кать взглядом, взором - прозирати, прозирнути, проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися. [Погляд чорних очей неначе прозирає наскрізь (Неч.-Лев.). Ой гаю-ж, мій гаю, густий не прогляну (Пісня). Не глибоко проглянув він у душу селянинові (Куліш). Такий ліс густий, що й не проглянешся. Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу (Мирн.)]. -кать, -нуть в сознание чьё - доходити, дійти до свідомости кому. -нуть мыслью, умом куда - пророзуміти, прозирнути в що, куди, збагнути що. [Пророзумівши в саму річ справи, я мимоволі посміхнувся (Корол.)]. -кать кого, что - проймати, про(й)няти, переймати, пере(й)няти, промикати, промкнути кого, що. Проникающий - проникливий, той, що проходить, про(с)микується и т. д. крізь що, куди. [Уп'явся в мене довгим, у душу проникливим поглядом (Корол.)]. Проникнутый чем - про(й)нятий, пере(й)нятий, промкнутий чим. [Людина промкнута високою думкою, світом науки (Неч.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - прон`икнуть

1) проника́ти, прони́кнути; несов. промкну́тися; ( взглядом) продивля́тися, продиви́тися; ( проходить) прохо́дити, пройти́; (распространяться, укрепляться в чём-л.) просяка́ти, прося́кнути и прося́кти

2) (во что - перен.: прозревать) прозира́ти, прозирну́ти (у що, що); (несов.: постичь) збагну́ти (що)

половина; дэрйа балых йар ы д'итий, йарымысы йылап д'итэр; йарем онда, бен мында — севдалығы йанып т'итэр / д'итэр риба в морі — половина пливе, половина плаче; милий там, я тут, кохання до нього — суцільна мука П; йары д'еҗе СГС, йары җеҗе ВН, йары йеҗе СМ, Б, Г, К, йары йеҗе вахты СЛ північ; йары йеҗе вахтына ВН, йары йеҗедэ К, йары йеҗеэн вахтына У опівночі; йары йеҗед'ерек до півночі Б; йары йол півдороги К; йары йола хал- лишитися на півдорозі Г; йары йолу алсыннар олар, оларын атлары півдороги нехай займуть вони, їхні коні СК; йары кӧйӱмӱз половина нашого села У; йары кӱй півсела Г; йары падшахлых півцарства Г; йары шорбаҗлигин берий хыз биле т'ийевйе він віддає дочці із зятем половину маєтку П; айырлыйляр эт'и йарыға діляться на дві частини СМ; ӧзен йарысна варды доплив до середини річки СЛ; йарыснаҗас до половини СГ; йары-йары ға бӧльнӱйлер розподіляються половина на половину СМ; йары-йарыйа наполовину, навпіл, пополам К.

1. пит. займ. що, який; нениң, неге, нени, недэ, недэн СБ; неэн, нейе, нейи, недэ, недэн К; нелер мн. що, які ВН; не дэ ахчи верийим сизе? що за гроші я мушу тобі дати? Г; не алай? що таке? Б, СМ; не бар? що сталося? що там? Б, У; не вар? що таке? СЛ, як справи? СГ; недир шай? що таке? ВН; не бар, хой став (на стіл) те, що є У; не бар не йох, эпсини буна халдырый усе, що в нього було, залишає йому Б; нелер тапмады бизни що тільки нас не мучило У; не вахкарек Б, не вахтайҗез СГ доки; не заман коли ВН,М; не болса що-небудь СМ; мен саңа не болса берейим я тобі щось дам СМ; не дэ олса що б там не було НКД; не дэ оса, сен дэ бизе д'ирдин що б там не було, але ти до нас зайшов СГС; не йердэ де СБФ; не ӧ (й) ле що таке К; не хадар скільки Б; не чӱ чому, для чого СМ; не чӱ былайсы? чому ти такий? СМ; неге ВН, нед'е СМ, нейе П, Г, СК чому, для чого, навіщо; нед'е алай айттың? навіщо ти так сказав? СМ; нед'е сен йалан айтыс? нащо ти брешеш? СМ; нед'е сормайляр? чому не питають? Б; нед'е мен алай эдим? чому я була такою? У; нейе т'ельдин? для чого ти прийшов? Г; о блай айтый нейе хызна? для чого так говорить дочці? П; нени сағындын? за чим ти зажурилася? СМ; недэн чому Б; т'имин неси вар що в кого є НМ; онуң йохтур неси у нього нічого немає П; о хорандаан несне да шлемеэ т'ерек за їхнім цим (=звичаєм) слід робити П; хычырды ӧзӱ неснен дӱгӱль закричала не своїм тим (=голосом) У.

2. пит. займ. чому П, СМ, У; не вермедин хызыны? чому ти не віддала свою дочку? П; не мени сучлаҗахлар? чому мене звинувачуватимуть? СМ; не йатыс? чому лежиш? СМ; йа не айтмадың? а чому ти не сказав? У; не бахайсын? чому дивишся? Г; хапу ачых, не д'ирмейсин? двері відчинено, чому не заходиш? СГС.

3. відн. займ. що, який, котрий; не здэйим, аны тавуп айталмам що хочу, не можу згадати, щоб сказати СБ; не тапты ӱй чӱндэн, алт'етий, ашай що знайде вдома, відносить, їсть П; хыдырый ахыллы адамнары, не буна версиннер ахыл щукає розумних людей, які б дали йому пораду Г.

1. підр. спол. енкл. що, який, котрий; мен дийим т'и

"наныз чичек",— дийим кажу

"візьміть квітку" М; о дий т'и маа

"онда чаре йох; сизе бында чаре вар", — дий він каже мені, що туди вам не можна, вам можна тут М; Ашых Ғарибин анасы дий т'и хызна

"д'ийин, вар йенд'еннере" мати Ашиха Гаріба каже дочці

"одягнися, сходи до нашої невістки" СК; дийлер т'и, дэнизин чине вармыш мина, патламыш та кажуть, що в морі була міна і що вона вибухнула СК; даскалица дий т'и

"т'ельдим да алып т'еттим эвдэ, җылыттым ону",— дий учителька каже

"я забрала її до додому й відігріла" У; ишиттим т'и, назлы йарем эльлер алды я чув, що мою кохану дівчину забрали люди Г; сӧле, недир о т'и, о хадар дэрендэн сӧледин? скажи, що то сталося, що ти так здалеку заводиш розмову? СЛ; ӧле эттим т'и, ичмедим я зробив так, що не випив СГ; атлар ӧле т'и коні такі, що аж СГ.

2. у складі спол. йа т'и, т'им т'и, хайсы т'и тощо.

3. підр. спол. що, який, котрий, щоб; абу Виталик т'и айахташлых этий цей Віталик, з яким він товаришує У; о "анда" дэд'енчерек, о йетиштирд'ий т'и мында болмаға поки він скаже "там", цей мусить устигнути опинитися тут СМ; пор. д'и, ки.

пит. частка з укр. чи; т'и йохтур т'и шин ичмеэн? чи нині нема таких, що не п'ють?М.