-
1 tosproget
двомовний -
2 tosproglig
двомовний -
3 dwujęzyczny
двомовний -
4 bilingual
-
5 bilingual
1. nдвомовець (людина, яка володіє двома мовами)2. adj лінгв.двомовний* * *I nлюдина, що розмовляє двома мовами, білінгвістII a1) двомовний -
6 diglot
-
7 phrase-book
nсловник ідіоматичних зворотів; (двомовний) фразеологічний словник* * *n( двомовний) фразеологічний словник -
8 bi-
prefутворює пpикм. e іменники (зрідка- дiєcл.) зі значенням (тж. bin-) подвійний, двічі -
9 lingual
adj1) анат. що стосується язика, язиковий2) лінгв. мовний* * *a1) aнaт. який відноситься до язика, язичний2) лiнгв. мовний3) компонент складного слова bilingual двомовний -
10 bi-
prefутворює пpикм. e іменники (зрідка- дiєcл.) зі значенням (тж. bin-) подвійний, двічі -
11 bilingual
-
12 diglot
I n II a -
13 lingual
a1) aнaт. який відноситься до язика, язичний2) лiнгв. мовний3) компонент складного слова bilingual двомовний -
14 phrase-book
n( двомовний) фразеологічний словник -
15 Двоязычный
1) двоязикий;2) двомовний;3) см. Двоедушный. -
16 dwujęzyczny
[двуйĕзични]adj -
17 utrakwistyczny
1. утраквістичний (істор., реліг.);2. двомовний (пед.)
См. также в других словарях:
двомовний — а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. •• Двомо/вне насе/лення населення, яке вільно розмовляє двома мовами … Український тлумачний словник
двомовний — прикметник … Орфографічний словник української мови
двомовність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до двомовний. 2) Те саме, що білінгвізм … Український тлумачний словник