(граду)

1. n

1) шкура, шкіра

2) жарт. людська шкіра

3) кидання, шпурляння

4) сильний удар

5) стукіт дощу (граду)

6) розм. спалах гніву

7) геол. нечисте кеннельське вугілля

8) діал. покидьки

2. v

1) кидати, шпурляти (в когось); закидати (камінням)

2) накинутися (на когось з докорами тощо — with)

3) стукати, барабанити (про дощ, град)

4) бити, лупцювати

5) кинутися, ринути (ся)

6) амер., розм. поспішати

* * *

1) шкіра, шкура

2) шкурка ( у хутряному виробництві)

3) людська шкіра

1) кидання, шпурляння

2) сильний удар

3) стукіт дощу або граду

4) дiaл. вибух гніву

1) кидати, шпурляти ( у кого-небудь); закидати (камінням, квітами); ( with) накидатися ( на кого-небудь з докорами)

2) стукати, тарабанити ( про дощ)

3) бити, гамселити

4) кинутися, ринутися

1) гeoл. нечисте, кеннельське вугілля

2) дiaл. покидьки

той, хто показує; експонент

1. n

1) злива

2) значне випадання (снігу тощо)

3) фіз. злива космічного проміння, потік електронів

4) душ

5) безліч

6) амер., розм. прийом гостей для підношення подарунків (нареченій)

2. v

1) лити (ся) зливою; бути сильним (про град, сніг тощо)

2) сипатися (градом), литися (потоками)

3) засипати, закидати (чимсь)

4) поливати, зрошувати; бризкати

5) прийняти душ

* * *

1) злива; рясне випадання (снігу, граду)

2) душ ( shower bath)

3) велика кількість, маса

4) = shower party

1) обсипати, закидати, закидати ( shower up)

2) литися зливою; бути сильним (про град, сніг); литися ( струмками); сипатися ( градом)

3) поливати, зрошувати; бризкати

4) прийняти душ

1) див. show III + - er

2) експонент

1) что (претерпеть, испытать) - зазнати чого. -петь поражение, крушение - зазнати поразки, розбиття. -петь убыток, убытки - зазнати страти, шкоди, збитків на чому, через що; (проиграть) прокинути, проробити, програти на чому. -петь неудачу в чём - не пощастити кому з чим. -петь неудачу (насм.) - піймати (вхопити) облизня, ухопити шилом патоки, облизати макогона, ухопити як собака обметиці. -петь от чего - постраждати через що, зазнати лиха, шкоди через що, від чого. [Постраждати через війну, через град и від граду. Хліб зазнав шкоди від граду]. Я не -плю (допущу) таких беспорядков - я не попущу такого безладу (безладдя), (бунту) заколоту, розрухів;

2) (некот. время) потерпіти (якийсь час). [Поживемо ще, потерпимо ще на цім світі (Кв.)];

3) (подождать) почекати, заждати, потривати. -пи до осени, отдам непременно - почекай (потривай) до осени, віддам конче. Потерпевший - що зазнав чого, що постраждав через що, від чого, скривджений; юрид. с[по]кривджений, (зап.) пошкодований, ушкоджений. -шая сторона - с[по]кривджена сторона.

* * *

1) потерпі́ти; диал. уте́рпіти

2) ( что - испытать) зазна́ти (чого)

Августин, Аврелій (354, Тагаста - 430) - християнський теолог, філософ, представник західної патристики. А. систематизував християнське віровчення, використовуючи принципи неоплатонізму. Філософська позиція А. теоцентрична, проблема Бога є засадничою щодо усіх інших проблем. Природно-людський світ створений Богом, залежить від його всемогутньої волі. Протиставлення Бога і природи конкретизується А. у проблему вічності і часу: вічність є атрибутом Бога, а час - його творінням. Час осмислюється через минуле, теперішнє і майбутнє, де минуле і майбутнє осягаються через теперішнє. Людина, перебуваючи у плинному світі і сама змінюючись, має постійно пам'ятати про вічність і прагнути до неї. Душа людини визначається А. як нематеріальна, розумна, безсмертна сутність, що має початок, але не може мати кінця. Основні функції душі: мислення, пам'ять, надія, воля, управління тілом. Визначальною є воля, тому і віра повинна домінувати над розумом. А. висунув гасло: "Віруй, щоб розуміти!". Для обґрунтування пріоритету віри він розрізняє знання та мудрість. Знання навчає користуватися речами, мудрість орієнтує на вічність, духовні об'єкти, осягнення добра і зла. Людина повинна підкоряти знання мудрості, бо вищою її метою є спасіння душі, служіння добру. Важливим досягненням А. було створення філософії історії, осмислення з християнської точки зору єдності людської історії. Історія розглядається як боротьба "двох Градів": "Граду Божого" - церкви та Божих обранців і "Граду земного" - світської держави, яку А. називає "організацією розбійників". Розуміючи людину як "внутрішню людину", як життя її душі, А. намагається осмислити її через історичність, "часовість". Історичність та психологізм в розумінні людини, динамізму її становлення і розвитку були значними нововведеннями А., порівняно з Античністю. Для Середньовіччя А. був незаперечним авторитетом в питаннях теології та філософії

1. n

1) брязкіт; брязкання; дзенькіт

2) гул; шум; стукіт; гуркіт

3) сутичка; зіткнення; конфлікт

4) розбіжність, розходження; протиріччя

2. v

1) стикатися; стукатися, ударятися один об одне

2) суперечити одне одному; розходитися (в поглядах)

3) заважати одне одному; збігатися (за часом)

4) дисгармоніювати

5) стукати; брязкати; дзвеніти; гуркотіти; грюкати

* * *

1) брязкіт ( зброї); брязкання, дзенькіт ( мечів); гул ( дзвонів); гуркіт (бідонів, каструль); дріб (граду, дощу)

2) зіткнення, сутичка; конфлікт; розбіжність

1) зіштовхуватися; стукатися, ударятися один об одного

2) ( with) стикатися ( про інтереси); розходитися ( про погляди)

3) відбуватися одночасно, заважати один одному; збігатися ( за часом); дисгармоніювати

4) cпopт. зустрітися ( про команди)

5) ударяти з гуркотом; стукати ( об що-небудь металеве)

6) (часто into, against) налетіти, наскочити, зіштовхнутися

7) дiaл. кинути, скинути (тж. clash down)

8) дiaл. розпускати плітки, лихословити

1) брязкіт ( зброї); брязкання, дзенькіт ( мечів); гул ( дзвонів); гуркіт (бідонів, каструль); дріб (граду, дощу)

2) зіткнення, сутичка; конфлікт; розбіжність

1) зіштовхуватися; стукатися, ударятися один об одного

2) ( with) стикатися ( про інтереси); розходитися ( про погляди)

3) відбуватися одночасно, заважати один одному; збігатися ( за часом); дисгармоніювати

4) cпopт. зустрітися ( про команди)

5) ударяти з гуркотом; стукати ( об що-небудь металеве)

6) (часто into, against) налетіти, наскочити, зіштовхнутися

7) дiaл. кинути, скинути (тж. clash down)

8) дiaл. розпускати плітки, лихословити

1) шкіра, шкура

2) шкурка ( у хутряному виробництві)

3) людська шкіра

1) кидання, шпурляння

2) сильний удар

3) стукіт дощу або граду

4) дiaл. вибух гніву

1) кидати, шпурляти ( у кого-небудь); закидати (камінням, квітами); ( with) накидатися ( на кого-небудь з докорами)

2) стукати, тарабанити ( про дощ)

3) бити, гамселити

4) кинутися, ринутися

1) гeoл. нечисте, кеннельське вугілля

2) дiaл. покидьки

1) злива; рясне випадання (снігу, граду)

2) душ ( shower bath)

3) велика кількість, маса

4) = shower party

1) обсипати, закидати, закидати ( shower up)

2) литися зливою; бути сильним (про град, сніг); литися ( струмками); сипатися ( градом)

3) поливати, зрошувати; бризкати

4) прийняти душ

1) див. show III + - er

2) експонент

-ся, застраховать, -ся забезпечувати, -ся, забезпечити, -ся, застраховуватися, застрахувати, -ся, (гал.) асекурувати, -ся, заасекурувати, -ся; см. Страховать, -ся. [Застрахували хліб на полі від граду]. Застрахованный - забезпечений, застрахований, заасекурований від чого.

* * *

несов.; сов. - застрахов`ать

I. 1) (не бывший прежде) небувалий. [Ще небувалая подія (Київ)]. -лый в чём - небувалий у чому. [Небувалий в історії факт (Пр. Правда)]. Как ни в чём -лый - наче й (мов і) не було нічого, любенько, любісінько;

2) (необыкновенный) небувалий, (о чувствах, характере и т. п. ещё) несвітський, несвітній; (неслыханный) нечуваний; (странный) химерний. [Серед фіолетових сполохів блискавки і небувалого граду (Країна Сліпих). Образа здавалася їй такою великою, несвітською, що… (Грінч.). Дізнав він несвітського одчаю (Л. Укр.)];

3) (вымышленный) небувалий, вигаданий;

4) (не бывший где, неопытный) небувалий, що не був(ав) у бувальцях. [Людина з його небувала (Бриж.)].

II. Небывалый, сщ. - небувалий (-лого), небувалець (-льця).

* * *

1) небува́лий; ( необыкновенный) незвича́йний, надзвича́йний; ( неслыханный) нечу́ваний; ( невиданный) неба́чений, неви́даний; ( невообразимый) несві́тський, диал. несвітній; ( вымышленный) ви́гаданий

2) (нигде не бывавший, неопытный), небува́лий

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

(долай) наповнюватися У, СЛ, СГ; эпси йер дэ долай бурчах скрізь було повно граду У; сиберка тэз башлады долмаа сув цеберка почала швидко наповнюватися водою СГС; тӧклен чувал долмаз розсипаний чувал знову не наповнити СГ; пор. тол-.

цеберка, відро Г, СЛ; казанокум чечирдим башыма, хутулдум бурчахтан наділа я собі на голову цеберку, врятувалася від граду СЛ.

ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ - філософська дисципліна, що вивчає культуру у всій багатоманітності її історичних форм та багатогранності структурних специфікацій. Ф.к. необхідно відрізняти від філософії історії, оскільки цикли розвитку культури не збігаються з етапами історичної еволюції, а також від соціології культури, яка вивчає культуру в процесі її емпіричного функціювання в соціумі З. самого початку поняття культури (або аналогічне йому) в стародавній європейській та східній філософській думці означало цілеспрямований вплив людини на природу, виховання людини, слідування певним морально-духовним принципам. Лнтичні софісти та кініки виступили з ідеями критики культури, повернення людини до природи. Китайський даосизм також пропонував відійти від однобічного людського "дао" і повернутися до всеосяжного вищого "дао" Всесвіту. В християнстві, починаючи з раннього, критерієм ставлення до культури стає не природа, а Бог. З друг, пол. XVIII ст. починається новий етап у розвитку філософії культури. Під культурою починають розуміти всю сукупність досягнень у науках та мистецтвах, а в Ф.к. розгортається широке коло досліджень, які потім розгалужуються на філософію мови, філософію міфу, філософію релігії, філософію права тощо. Руссо критикував культуру й цивілізацію за штучне посилення нерівності порівняно з природним станом нерівності у первісному суспільстві. Гердер розглядає культуру в контексті історичного розвитку людства як прояв здібностей людського розуму. Ніцше виходить із твердження про природну антикультурність людини, а культуру розглядає як засіб поневолення й боротьби за владу Ш. пенглер звертається до порівняльного аналізу головних історичних культур, вважаючи кожну з них замкненим організмом із властивим їй життєвим циклом. Тойнбі, продовжуючи розвивати ідею локальних цивілізацій, намагається об'єднати їх єдиним знаменником на кшталт "Граду Божого" Августина. В останній трет. XIX - перш. пол. XX ст. антропологи та етнографи (Тайлор, Боас, Крьобер, Малиновський) досліджували примітивні суспільства з точки зору функціювання їх культурних інститутів, а культура починає розглядатись як цілісність, що ієрархічно впорядковує елементи та системи. Представники культурної антропології почали розглядати культуру як інваріантну стабільну структуру, що є способом збереження, акумуляції й передачі соціального спадку. Фройд розглядає культуру як засіб соціального пригнічення і разом з тим як форму можливої сублімації. Неофройдизм вбачає в культурі знакову систему закріплення психічних переживань К. ассирер та Юнг вивчали символічні властивості культури, зокрема, останній вважав, що певні символи можуть активізувати архетипи колективного позасвідомого. В філософських концепціях постіндустріального суспільства (Велл та ін.) культура виступає важливим засобом гармонізації стосунків як всередині соціуму, так і між людиною і природою.