(в+плодах)

отлежаться

1) відлежуватися, відлежатися. -ваться прсле болезни - від[ви]лежуватися після х(в)ороби. Лентяй -вается от дела - ледар (-ря) (ледащо) відлежується від роботи;

2) (о недошлых плодах) улежуватися, улежатися; см. Вылёживаться 2. Отлежалый -

1) (отёрплый) від[об]лежаний, пере[на]лежаний (напр., нога, рука);

2) (о плодах) влежаний (-ні груші, яблука).

* * *

несов.; сов. - отлеж`аться

1) відле́жуватися, відле́жатися; ( вылёживаться) виле́жуватися, ви́лежатися

2) ( о недозрелых плодах) уле́жуватися, улежа́тися, виле́жуватися, ви́лежатися

-ся долежати, -ся, (о многих) подолежуватися, (о доспевающих сорванных плодах) влежуватися, влежатися. Долежавшийся - долежаний, (о плодах) влежаний.

* * *

см. долёживать

зморш[щ]ка, морш[щ]ка и морш[щ]ок (-ш[щ]ка), (редко морщина), морщі (-щів, мн.), брижі (-жів, мн. редко в ед. ч. брижа). [Дві зморшки глибокі виразно лягли впоперек лоба (Грінч.). На виду такі зморщки вже, як у мене (Павлогр.). На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна (Сл. Гр.). Хазяйки наші дві - одна стара, у таких морщках і морщах, що й не сказати (М. Вовч.). Високе чоло з глибокою морщиною між очима (Стор.). Керсетку тобі погано пошито: уся в зморшках, а на мені як улита - ані зморщечки, ані брижика (Богодух.)]. Разглаживать -щины - вигладжувати (розгладжувати, розморщувати) зморшки и т. п. -ны на платье - змор[щ]ки (брижі, збори) на убранні. Лоб в -нах - чоло (лоб) у зморш[щ]ках. Изрытый -ми - поритий зморш[щ]ками, (образно) поораний покарбований зморш[щ]ками; срв. Морщинистый. [Лице худе, порите зморшками (Мирн.). З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі (Мирн.)]. Покрываться, покрыться -ми - укриватися, укритися зморш[щ]ками (брижами), морщитися, з[по]морщитися; (о плодах) морхнути, поморхнути. [І чоло тобі нехай зморщиться (Рудан.)]. Покрытый -ми - укритий зморш[щ]ками (брижами), з[по]морщений, побрижений; (о плодах) поморхлий.

* * *

вызреть достигати, достигти, спіти, виспіти, доспівати, доспіти, достоювати, - ся, достояти. [Ще груші не достояли, не рви]. Вызрелый - достиглий, стиглий, доспілий, поспілий.

* * *

несов.; сов. - в`ызреть

вылежаться

1) вилежуватися вилежатися;

2) (о плодах) влежуватися, влежатися. [Грушки терпкі, та як улежаться - будуть дуже добрі]; (о зерновом хлебе) злежуватися, злежатися. Вылежавшийся - вилежалий, влежаний. [Влежані грушки].

* * *

несов.; сов. - в`ылежаться

1) виле́жуватися, ви́лежатися

2) ( о фруктах) уле́жуватися, уле́жатися, виле́жуватися, ви́лежатися

дозреть достигати, достиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, (реже) постигати, постигти, доспівати, доспіти, достояти, -ся. [Не зривайте яблук, бо зелені ще, хай достоять]. Дозревать, дозреть от лежания (о сорванных фруктах) - долежувати, долежати, улежуватися, улежатися, (о многом) повлежуватися. [Гарно садовина наша повлежувалася].

* * *

несов.; сов. - дозр`еть

несов.; сов. - долеж`ать

1) щуплий, миршавий [Щупла дитина. Щупле деревце. Увесь він якийсь миршавий], плюскний [Один гірок твердий, а всі плюскні], в'ялий, прив'ялий, зів'ялий [В'яла риба. Зів'яла редька], (о дереве, раст., овощах) трухлий, трухлявий;

2) (рыхлый, скважистый) пухкий, дірчастий. [Пухка земля. Дірчастий камінь].

* * *

1) ( утративший свежесть) прив'я́лий, зів'я́лий, плю́склий; ( о плодах) тру́хлий, трухля́вий

2) (ноздреватый, рыхлый) дірча́стий, ніздрюва́тий, ніздря́стий, пухки́й

3) перен. кво́лий

дряблеть щуплявіти, миршавіти, прив'ядати, прив'ялюватися, трухніти, трухлявіти, трухнути. [Сюди сонце мало доходить, уся городина пощуплявіла. Старішає вона, і на виду вже прив'ялилася. Млію я, трухне моє серце (Г. Барв.)].

* * *

завязаться

1) зав'язуватися, зав'язатися, (петлёй) запетльовуватися, запетлюватися и т. д.; см. Завязывать; (платком) запинатися, зап'ястися, завиватися, завинутися (хусткою);

2) (о плодах) в'язатися, зав'язатися, пов'язатися, витися, повитися у пуп'янки. [Мої огірочки густо в'язалися. Ой, вийтеся, огірочки, у зелені пуп'яночки (Пісня)];

3) (о деле) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися. [Справа розпочалася]. -вается общий разговор - починається (нав'язується) спільна розмова.

* * *

несов.; сов. - завяз`аться

1) зав'я́зуватися, -зуюся, -зуєшся, зав'яза́тися, -в'яжу́ся, -в'я́жешся и мног. позав'я́зуватися; зашмо́ргуватися, -гуюся, -гуєшся, зашморгну́тися; ув'я́зуватися, ув'яза́тися; пов'я́зуватися, пов'яза́тися

2) зав'я́зуватися, зав'яза́тися; почина́тися, поча́тися, -чне́ться

3) зав'я́зуватися, зав'яза́тися и мног. позав'я́зуватися; (несов.: без указания на начало действия) в'яза́тися

и Зардеться зашарі[и]тися, зачервонітися; (загореться) зайнятися, розпалатися (- лаюся, -єшся) и розпалитися (-люся, -лишся), спаленіти, зажеврітися, (о плодах, ягодах) зашарі[и]ти(ся), зачервоніти(ся). [Я цілуватиму вустонька гожі, щоб загорілись, щоб зашарілись, наче ті квітоньки з дикої рожі (Л. Укр.). Гафійка зашарилась вся, навіть поночі видко було (Коцюб.). Зайнялися гори (Олесь). Дарка спаленіла (Л. Укр.). Пухкенькі щічки так і зажеврілись (Тесл.). Зачервонілася, як та квіточка (Куліш)]. -деться чем (разгореться, вспыхнуть) - спалахнути, запалати, розпалитися чим. Его взгляд -делся ревностью, ненавистью - його погляд спалахнув (запалав) ревнощами, (з)ненавистю. Зардевшийся - зашарілий, спаленілий, зачервонілий, зажеврілий.

* * *

1) (спелый в прям. и перен. знач.) стиглий, достиглий, спілий, доспілий, дозрілий, дійшлий. [Стиглі червоні вишні (Н.-Лев.). Достиглі жита (Франко). Виявив себе дозрілим художником і майстром слова (Єфр.)]. -лые плоды - достиглі (достояні) овочі, доспіла садовина;

2) (возмужалый) дійшлий, дохожалий, дорослий, до[по]спілий, дозрілий, (диал.) здоровий; см. Возмужалый. [Дохожалая дівчина. В дозрілому віці (Єфр.). Не старе мре, а поспіле (Номис)]. -лый возраст - дорослий, дозрілий вік, дійшлий вік. [Входить помалу рід людський і в вік дорослий (Єфр.)]. Умом не -лый - на розум не спілий, розумом не дійшлий;

3) (основательно обдуманный) добре розважений. По -лом размышлении - по добрій (зрілій) розвазі, по добрім намислі.

* * *

смотреть)

I. дивитися, глядіти, на кого, на що, (в поэзии) з(д)ріти (зрю, зриш) на що, на кого, кого, що, (созерцать) споглядати на що и що; см. Глядеть. [Не зрять Бога над собою (Шевч.). Предки наші зріли, як кров'ю плинули річки (Самійл.)].

II. Зреть -

1) (спеть) стигнути, достигати, доходити, спіти, до[по]співати, виспівати, (редко, в песнях) зріти; см. Спеть, Дозревать. [Ой з-за гори вітер віє - калина не спіє (Чуб. V). І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє (Метл.)]. Хлеб -ет - хліб стигне, доспіває. Яблоки - ют - яблука достигають, доходять;

2) (достигать развития) доспівати, (о человеке) доходити зросту, розуму, доспілого розуму. Нарыв -ет - болячка набирає. Мысль, ум -ет - думка, розум доходить розвитку, виспіває. У меня давно -ет одна мысль - в мене давно зростає (наспіває) одна думка.

* * *

1) ( видеть) ба́чити; зріти, здрі́ти

2) ( смотреть) диви́тися, -влю́ся, -вишся; зрі́ти

чем рясніти чим, бути багатим на що, мати вдозвіль, здобіль чого; см. Избыточествовать. [Турецькі ринки рясніють нашим людом українським (Куліш). Дія одбувається мляво й рясніє випадковими пригодами (Єфр.). Україна багата на хліб]. Этот лес -лует дичью - цей ліс багатий на дичину, в цьому лісі дичини густо. Изобилующий чем, в знач. прил. - рясний чим, багатий на що, достатній на що.

* * *

1) (на дереве) кора, корина, кориця, ум. кірка, коринонька, (диал. соб.) кір'я (Вхр.), (на липе и некот. других деревьях) луб (-бу), соб. луб'я. [Ой вербо, вербо, вербице, на тобі дубова кориця (Харк.). На яворі коринонька (Сл. Гр.)]. Дубовая толчёная -ра у кожевников - здубиця. Очищать, очистить от -ры - корувати, обкорувати, обкорити. [Ті стяте (срубленное) дерево корують (Франко)]. Засохнуть в виде -ры - прикоріти, заскориніти. [Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш (Чернігівщ.)]. Ледяная -ра - крига, заледа. Покрываться ледяной -рой (о воде) - зашерхати, сов. зашерхнути (слегка) пришерхати, пришерхнути. -ра гололедицы - шкурка від ожеледи (Свидн.). Земная -ра - кора земна. -ра цементная - кора цементова;

2) (на драгоц. камнях) накип (-пу);

3) (на плодах) шкурка, (твёрдая) шкаралу[ю]ща, шкарупа, (на струпе и ране) шкурина, скорина; см. Корка. Струп покрылся -рою - струп заскоринів (Кон.). -ра невежества, огрубения - шкаралуща темноти, здичавіння.

* * *

1) (ум. от Кость) кістка, кістонька, кісточка, мн. кістки, -точки (-чок), кості (- тей). [Болить мене голова, болять мене кості (Пісня)]. Барская -чка - панська кістка. Перемывать -чки кому - переминати, перетирати кого на зубах. Слуховые -чки - слухові кісточки;

2) (птичья, рыбья) кістка, кісточка;

3) (в плодах) кісточка, зеренце, кістка, камінець (-нця). [Сливи геть ізбіжать, а в мисці зостануться кістки (Звин.). Сливу з'їв, а камінець кинув (Сл. Гр.)];

4) (в теле под кожей) хрупка, камінець (-нця);

5) (в счётах) кружалка, кружальце, кісточка.

* * *

1) уменьш.-ласк. и пр. кі́сточка

2) бот. кі́сточка; каміне́ць, -нця́

(прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцний, кріпкий, тривкий, дебелий, кремезний, крем'язний, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцний, кріпкий, тривкий. [Сукно таке міцне, що й зносу йому не буде (Київщ.). Потрібно насамперед наукового знаряддя й тих тривких підвалин, що дає позитивне знаття (Єфр.). Тесляр колисочку дебелу майструє в сінях (Шевч.). Вихор стане у крем'язних дубів коліна гнути (Куліш). У мене здоров'я тривке: ніколи не хворію (Канівщ.). Свита ще кріпка, ще осінь переходжу в їй (Київщ.)]. -кое телосложение - міцна (дужа, кремезна) будова тіла, міцна (дужа, кремезна) статура в кого. [Будова тіла міцна, кремезна (Н.-Лев.)]. Человек -кого сложения - людина міцної (дужої, кремезної) будови (статури), міцного (дебелого) складу. -кий человек - людина при здоров'ї, людина кремезна (міцна, кріпка, дужа, дебела, міцносила, заживна). [Дід Дорош був старий, але ще кремезний чоловік (Грінч.). Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.). Гафійка стояла міцна, запалена сонцем (Коцюб.). Там такий ще дебелий дід, що їсти не проситиме: сам собі заробить (Бердянщ.)]. -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи - міцна (кремезна, дебела, дужа, заживна) постать, міцні (кремезні, дебелі, дужі) руки, ноги, плечі. [Кругла, заживна постать (Л. Укр.)]. Он ещё -пок на ногах - він ще міцний (твердий) на ноги. -кое здоровье - міцне здоров'я. -кий ум - міцний (дужий) розум. -пок на ухо кто - недочуває хто, глухенький, приглухуватий, тугий на слухи хто. -кий на язык - цупкий на язик, мовчазний, мовчун (-на). -кий на деньги - скупий, твердий на гроші. -кий в слове - держкий на слово. -кий сон - міцний (сильний, (провинц.) товстий) сон. [Натомившися, спав твердим, міцним сном (М. Левиц.). Спить товстим сном (Рудч.)]. -кий мороз, холод - цупкий (лютий, сильний) мороз холод. [Холодом повіяло цупким (Грінч.)]. -кий снег, лёд - твердий (держкий) сніг, лід. -кий камень - твердий (міцний) камінь. -кий (о фруктах, плодах) - ядерний. [Ядерний огірок. Ядерні яблука - довго пролежать (М. Грінч.)]. -кая водка, вино, чай - міцна горілка, міцне вино, міцний (густий) чай. -кие напитки - міцні (п'яні) трунки. -кий табак - міцний (лютий, сильний) тютюн. -кая стража - пильна (гостра, сильна) варта, сторожа. [Повели його за гострою вартою (М. Грінч.)]. -кое словцо - круте слівце, (похабность) гниле слово. -пок задним умом кто - по шкоді мудрий хто. [Лях мудрий по шкоді: як покрали коні, став кінницю замикати (Приказка)]. Думать -кую думу - дуже (тяжко, глибоко) замислюватися про що, сильну думу думати про що. Довольно -кий - міцненький, кріп(к)енький, дебеленький. [П'яненький, а в ногах таки кріпенький (Сніп). Копик він кріпкенький (Греб.)]. Более -кий - міцніший, кріпший, дебеліший, покріпший. [Будем на невольників покріпші пута надівати (Март.)]. Очень -кий - міцненний, кріпенний, дебеленний. Становиться, стать крепче - дужчати, подужчати, міцні(ша)ти, по[з]міцніти, поміцнішати, дебелішати, подебелішати, умоцьовуватися, умоцюватися, замоцюватися. [Мед (напиток) як довго постоїть, то вмоцюється (Борзен.)].

* * *

(о зёрнах, плодах) буйнішати, доріднішати; (о живых существах) більшати, (о владениях: укрупняться) збільшуватися.

* * *

-линовый

1) (о дереве) маслиновий, оливовий, оливний, оливковий. [Шумить верховіття оливного гаю (Крим.). Попелясті дикі оливкові дерева (Н.-Лев.)];

2) (о плодах) маслиновий, олив(к)овий.

* * *

см. маслиновый

плетёнка)

I. мата, матка. [На дверях мата, щоб не задувало (Проскурівщ.). Нав'язали маток із соломи вікна від морозу затуляти (Чернігівщ.)].

II. Мат -

1) (тусклость поверхности) мат (-ту), матовість (-вости); (налёт на плодах) барва, суга, осуга, (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (болезнен.) падь (-ди). [Сливки свіжі в барвою (Кам'янеч.). Яка сиза на сливах суга (Черніг.). Виноград щойно нарізаний, ще з осугою (Могилівщ.). Свид буває на сливках-угорках; його легко стерти рукою (Липовеч.). На аґрусі якась падь (Звиног.)];

2) (состав для навед. тусклости) мат, тьмян (-ну). Наводить, навести мат на что - наводити, навести мат на що, матувати, поматувати, тьмянувати, потьмянувати що;

3) (в шахм. игре) мат. Шах и мат - шах і мат. Сделать шах и мат - зробити (завдати) шах і мат;

4) (перен.: гибель, конец) мат, кінець (-нця), край (р. краю), капут; срв. Капут. [Завдати ворогові крайній мат (Франко)]. Ему пришёл мат - йому прийшов кінець (край, мат). Дело пришло к -ту - справі прийшов кінець (край). Дожить до мату - зубожіти геть до краю, дожити(ся) до останнього вбозтва;

5) кричать благим, недаровым -том - кричати несамовито, криком кричати, кричати що-духу, репетувати, лементувати; (грубо) кричати як на живіт, на пуп кричати. Скакать лихим -том - що-духу, чим-дуж, навзаводи скакати. II.. Мат (матерная брань) - мат (-ту), матюк (-ка) и матюки (-ків). Крыть -том - крити матом (матюками).

* * *

и пр. мат, -а