(відчуттів)

Мах, Ернст (1838, Турас, нині Туржани - 1916) - австр. фізик і філософ. Разом із Авенаріусом - фундатор емпіріокритицизму, зокрема такого його відгалуження, як махізм. По закінченні Віденського ун-ту од 1861 р. працює у ньому приватдоцентом. У 1864 - 1867 рр. - проф. математики ум. Грац, у 1867 - 1895 рр. - проф. фізики Празького ун-ту, у 1895 - 1902 рр. - проф. історії і теорії індуктивних наук в ун-ті Відня. Філософські праці М. були своєрідною реакцією на кризу класичного природознавства. Розкривши логічну неспроможність класичних уявлень про абсолютні простір і час, М. сформулював принцип - все, що відбувається, пояснюється взаємодією тіл - як вимогу емпіричного визначення вихідних понять науки. Через тезу - весь зміст нашого досвіду є справою наших органів чуття - М. будує свою теорію пізнання на сфері відчуттів, заперечуючи існування поза ними будь-яких матеріальних сутностей. Цю сферу відчуттів М. ще називав "нейтральними враженнями" або "нейтральними елементами досвіду" З. гідно з М., кожна наука вивчає відчуття певного типу, а єдність усіх наук полягає у віднаходженні спільних моментів взаємодії цих різних типів. Зрештою, М. вийшов на підсумкове положення, за яким увесь світ є сукупністю наших відчуттів.

[br]

Осн. тв.: "Механіка як наука" (1868); "Аналіз відчуття" (1886); "Простір і геометрія" (1906); "Принципи фізичної оптики" (1921).

1) образний; мальовничий

2) абстрактний

3) інтуїтивний; даний у відчутті

* * *

1) образний

2) = nonrepresen-tational

3) фiлoc., пcиx. даний у відчутті; інтуїтивний

ЕМПІРИЗМ ( від грецьк. έμπειρία - досвід) - філософський напрям, протилежний раціоналізмові, вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм вірогідного знання. Сильний бік Е. полягає в орієнтації на ретельний аналіз чуттєвості та її ролі у пізнанні. Досвід розглядається передусім як чуттєве пізнання, що виникає через взаємодію органів чуття із зовнішніми речами (зовнішній досвід), хоча більшість філософів - прибічників Е. - визнають важливість і досвіду внутрішнього, тобто усвідомлення душевних станів суб'єкта пізнання в акті інтроспекції (рефлексії). Близькі до Е., але не тотожні йому, два напрями у філософії: прагматизм і логічний Е. Незважаючи на те що обидва напрями ґрунтуються на Е., вони мають також власні, відмінні від нього філософські підходи. Елементи філософії Е., зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності. Але як цілісна гносеологічна концепція Е. сформувався у культурі Нового часу. Гассенді - франц. християнський мислитель XVII ст. - відродив емпіричне вчення Епікура. Але найвідомішим прибічником Е. в філософії цього періоду був англ. філософ Ф. Бекон. Центральною в його філософії була проблема наукового методу, який він розглядав як метод виведення теоретичних принципів (аксіом) із чуттєвого досвіду. Досвід трактується Ф. Беконом не як просте чуттєве споглядання, а як науковий експеримент, що має систематичний і цілеспрямований характер. На думку Ф. Бекона, дані досвіду ведуть до необхідного результату лише за умови їх раціональної обробки. Методом аналізу та узагальнення емпіричних даних він вважав наукову індукцію. Матеріаліст і номіналіст XVII ст. Гоббс поєднав крайній Е. у тлумаченні походження понять (які розглядав як результат фізичної дії зовнішніх речей на тілесні органи відчуттів) з раціоналізмом щодо знань. Для нього все достеменне знання має апріорний характер, оскільки воно на кшталт геометричних теорем є точним висновком із попередніх дефініцій. Найвпливовішу форму Е. в новій філософії створив Локк. У праці "Нариси про людський розум" він доводив, що всі знання походять із відчуттів або рефлексії. Спростовуючи теорію вроджених ідей, він розглядав стан свідомості немовляти як чисту дошку (tabula rasa). Аналізуючи джерела виникнення ідей, Локк прагнув показати, яким чином прості ідеї, що виникають у зовнішньому і внутрішньому досвіді, об'єднуються у складні. Головні способи утворення складних ідей, за Локком, - це поєднання, порівняння, абстрагування й узагальнення. Подальша еволюція британського Е. полягала у послідовному дотриманні цього принципу і звільненні філософії від залишків метафізики. Так, Берклі, виходячи багато в чому із теорії пізнання Локка, надав їй більш переконливого ідеалістичного характеру. Він попередньо накреслив лінію, яка зрештою привела до феноменалізму - погляду, згідно з яким реальність поза нашими відчуттями є "ніщо". Важливий крок у цьому напрямі було зроблено також Г'юмом. У Франції, завдяки зусиллям таких філософів, як Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Е. Локка став підґрунтям сенсуалізму, в межах якого всі складові духовного життя людини пояснюються через чуттєвий досвід. Послідовним прихильником Е. в англ. філософії XIX ст. був Дж. С. Мілль. Він дотримувався думки, що всі знання., в т.ч. математичні, мають емпіричне походження і спираються на метод індукції. Такий підхід характерний також для Спенсера, хоч він пропонував також пояснення іншого типу, зокрема щодо людських переконань. Останні, вважав він, значною мірою ґрунтуються на успадкуванні від попередніх поколінь. Точку зору радикального Е. в філософії науки обстоювали відомі математики та основоположники філософії сучасної фізики Кліффорд та Пірсон. У філософії XX ст. найвідоміший представник Е. - британський філософ і логік Рассел, який, наслідуючи Г'юма, вважав, що завданням філософії є аналіз усіх понять у термінах, які можуть бути безпосередньо віднесені до чуттєвих вражень. Теорії, обґрунтовані Расселом, а також Вітгениїтайном, сприяли розробці варіанта логічного позитивізму нім. філософом Карнапом. Е., характерний для логічного позитивізму в цілому, виразно виявився у такому фундаментальному принципі, як> принцип верифікації.

МАХІЗМ - один із напрямів позитивізму, який виникає на межі XIX - XX ст. на хвилі переосмислення класичної парадигми механіки Ньютона. Поряд із творчим доробком Маха до нього також відносять енергетизм Оствальда, інструменталізм Дюема, конвенціоналізм Пуанкаре. Критичне переосмислення механістичних уявлень класичної науки велося на засадах редукціонізму - зведення фізичного світу до комплексів відчуттів, тобто психічного. Фізикалістське розуміння реальності обмежувалось координованою рецепцією "Я" та "речей", репрезентованих комплексами їх відчуттів. Остаточним щаблем сприйняття реальності виступало відчуття простору, часу, ваги, кольору, тепла та ін. Спонтанна стихія думки спрямовувалась у річище мінімально можливої "економії мислення". Замість детерміністського пояснення причинно-наслідкових зв'язків пропонувався новий ідеал "чистого опису". Вибудована на принципах економії мислення та чистого опису наука зводилася, зрештою, до задоволення життєвих потреб людини. М. набув поширення у фізиці, хімії, психології, а також справив значний вплив на подальшу теоретичну еволюцію позитивізму, прагматизму, біхевіоризму; вважається теоретичним попередником нової релятивістської картини світу. В Україні під впливом ідей Оствальда знаходився Писаржевський - фундатор вітчизняної фізичної хімії. Завдяки англ. етнографу й соціологу Б. Малиновському (1884 - 1942) функціональний аналіз М. знайшов застосування в царині західної культурної антропології. Прослідковуються культурологічні паралелі між енергетизмом і релятивізмом М. та уявленнями про світ, властивими інд. міфології та буддизму. В естетично-художньому аспекті М. тяжіє до імпресіонізму.

РЕАЛІЗМ НАЇВНИЙ - первинний, безпосередньо-наївний погляд людини на світ, згідно з яким світ є такий, яким ми його сприймаємо - повний кольорів, звуків, запахів, смаків тощо, тобто відчуття речей ототожнюються з реальними речами. Р.н. має корені у нервово-психічній організації людини, зокрема в здатності психіки об'єктивувати відчуття. Для Р. н. ще не існує проблеми відчуттів у тій формі, в якій вона обговорюється в філософії. Її постановка пов'язана з виникненням і розвитком філософії, особливо теорії пізнання. Різні напрями філософії намагалися подолати притаманні Р.н. крайнощі ідеалізму та матеріалізму у цій проблемі. Елеати (початкова форма об'єктивного ідеалізму) приймали за реальність лише умосяжні сутності, а кольори, смаки та інші відчуття вважали видимістю (тим, що не існує). Софісти визнавали кольори, смаки тощо відчуттями, але заперечували здатність розуму пізнавати існування чого-небудь за межами відчуттів. Атомісти проголошували, що реально існують лише атоми і пустота, а речі та їхні властивості існують лише в чуттєвому сприйманні. Цей погляд певною мірою долав однобічність попередніх двох позицій та зберігав їхній позитивний зміст. Подолання суперечностей Р.н. здійснювалося в рамках цих трьох філософських напрямів, а згодом - з позицій природознавства. Фізика встановила, що світло й кольори об'єктивно існують як електромагнітні коливання з довжиною хвилі від 380 до 800 ммк, звук - як пружні коливання матеріального середовища з частотою від 16 до 20 тис. за сек. Психофізіологія органів чуття, як класична (Мюллер, Гельмгольц, Сєченов), так і сучасна, розкрила функціювання органів чуття і механізми формування чуттєвого сприймання.

1) ускладнення

2) складність, заплутаність

* * *

1) складність, заплутаність, труднощі

2) ускладнення

3) пcиx. поєднання відчуттів, отриманих різними органами чуття

1) витонченість, вишуканість, елегантність

2) гострота (відчуттів)

3) неперевершеність

* * *

1) витонченість, вишуканість

2) гострота ( відчуття)

3) вищий ступінь ( чого-небудь)

тупість, дурість; безглуздість

* * *

який шукає гострих почуттів

* * *

1) переливання (крові тощо)

2) передача (почуттів тощо)

3) змішування, взаємопроникнення

4) внутрішньовенне вливання

* * *

1) переливання

2) передача ( відчутті)

3) змішання, злиття, взаємопроникнення

4) мeд. переливання ( крові)

1) перестановка, переміщення; перегрупування

2) мат. транспозиція

3) муз. транспонування

* * *

1) перестановка, перегруповування; переміщення

2) мaт. перенесення в іншу частину рівняння із зворотним знаком; транспозиція ( матриці)

3) eл. транспозиція ( проводів); скручування ( лінії)

4) мyз. транспозиція, транспонування

1. n

1) хитрість, обман, обдурювання

2) омана, оптична ілюзія

3) жарт; вихватка, вибрик, витівка

4) фокус, трюк

5) уміння, вправність; (професіональна) спритність; вдалий прийом

6) характерна особливість

7) звичка, манера

8) пишномовність; викрутаси

9) амер. дрібничка, іграшка; забава

10) амер., розм. дитина, дівчинка

11) карт. взятка

12) мор. зміна (за штурвалом тощо)

2. v

1) обманювати, обдурювати, ошукувати

2) підводити (когось); порушувати (плани тощо)

3) опоряджати, оздоблювати, прикрашати (звич. trick out, trick up, trick oft)

* * *

1) хитрість, обман

2) жарт, витівка

3) фокус, трюк

4) вміння, вправність; (професійн спритність: there's a trick to making a good pie щоб випекти хороший пиріг, потрібне уміння)

5) спосіб, прийом

6) характерна особливість

7) pl; aмep. дрібниці; дрібнички, іграшки

8) aмep. дитина, дівчинка (часто little trick, pretty trick)

9) кapт. хабар

10) зміна (у штурвал; to take /to have, to stand/ one's trick стояти на вахті; he was coming to the end of his trick його зміна добігала кінця)

11) cл. ремесло повії; клієнт повії

••

1) виконуваний з використанням трюків

2) слабкий ( про суглоб)

1) одурювати, надувати

2) підводити; порушувати (плани, розрахунки)

3) упорядковувати; прикрашати, наряджати ( trick out)

1) шум, галас; метушня

2) заколот, бунт; бешкет

3) збентеження; сильне душевне хвилювання

* * *

1) шум, гуркіт

2) сум'яття

3) сильне душевне хвилювання; сум'яття відчуттів

нестримуваний; вільний

* * *

1) вольний, розкутий, не обмежений умовностями ( про поведінку)

2) пcиx. незагальмований; що не зтримує імпульсів, відчуттів

1) складність, заплутаність, труднощі

2) ускладнення

3) пcиx. поєднання відчуттів, отриманих різними органами чуття

1) образний

2) = nonrepresen-tational

3) фiлoc., пcиx. даний у відчутті; інтуїтивний

1) переливання

2) передача ( відчутті)

3) змішання, злиття, взаємопроникнення

4) мeд. переливання ( крові)

1) перестановка, перегруповування; переміщення

2) мaт. перенесення в іншу частину рівняння із зворотним знаком; транспозиція ( матриці)

3) eл. транспозиція ( проводів); скручування ( лінії)

4) мyз. транспозиція, транспонування