-
1 возводить
несов. возводи́ть, сов. возвести1) техн. ( строить) будува́ти, збудува́ти, ста́вити, поста́вити; (из камня, кирпича) мурува́ти, змурува́ти; ( сооружать) зво́дити, звести́, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́, спору́джувати, споруди́ти2) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́; ( поднимать) підні́мати, підня́ти3) матем. підно́сити, піднести́; ( перпендикуляр) ста́вити, поста́вити -
2 возводить
несов. возводи́ть, сов. возвести1) техн. ( строить) будува́ти, збудува́ти, ста́вити, поста́вити; (из камня, кирпича) мурува́ти, змурува́ти; ( сооружать) зво́дити, звести́, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́, спору́джувати, споруди́ти2) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́; ( поднимать) підні́мати, підня́ти3) матем. підно́сити, піднести́; ( перпендикуляр) ста́вити, поста́вити -
3 возводить
-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].* * *несов.; сов. - возвест`и1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́5) мат. підно́сити, піднести́6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого) -
4 возводить в степень
підно́сити до сте́пеня, степенюва́ти, простепенюва́тиРусско-украинский политехнический словарь > возводить в степень
-
5 возводить в степень
підно́сити до сте́пеня, степенюва́ти, простепенюва́тиРусско-украинский политехнический словарь > возводить в степень
-
6 возвести
-
7 возвести
сов. от возводить -
8 степень
вчт, матем., наук., техн., физ.сте́пінь, -пеня; (абстракции и т. п.) сту́пінь, -пеня; ( мера) мі́ра- дробная степень
- кардинальная степень
- конечная степень
- ординальная степень
- относительная степень
- отрицательная степень
- положительная степень
- прямая степень
- спадающие степени
- степень безреактивности
- степень деформации
- степень загрузки
- степень запрещённости
- степень защиты
- степень интеграции
- степень ионизации
- степень искажения
- степень использования
- степень матрицы
- степень многочлена
- степень насыщения
- степень неразрешимости
- степень ограничения
- степень отображения
- степень ошибочности
- степень перегрева
- степень перегрузки
- степень поглощения
- степень полинома
- степень преломления
- степень свободы
- степень сжатия
- степень точки
- степень точности
- степень трансцендентности
- степень усечения
- степень успокоения
- степень устойчивости
- степень числа
- убывающая степень
- учёная степень
- чётная степень
- формальная степень -
9 возвести
сов. от возводить -
10 степень
вчт, матем., наук., техн., физ.сте́пінь, -пеня; (абстракции и т. п.) сту́пінь, -пеня; ( мера) мі́ра- дробная степень
- кардинальная степень
- конечная степень
- ординальная степень
- относительная степень
- отрицательная степень
- положительная степень
- прямая степень
- спадающие степени
- степень безреактивности
- степень деформации
- степень загрузки
- степень запрещённости
- степень защиты
- степень интеграции
- степень ионизации
- степень искажения
- степень использования
- степень матрицы
- степень многочлена
- степень насыщения
- степень неразрешимости
- степень ограничения
- степень отображения
- степень ошибочности
- степень перегрева
- степень перегрузки
- степень поглощения
- степень полинома
- степень преломления
- степень свободы
- степень сжатия
- степень точки
- степень точности
- степень трансцендентности
- степень усечения
- степень успокоения
- степень устойчивости
- степень числа
- убывающая степень
- учёная степень
- чётная степень
- формальная степень -
11 возведение
зведення, виведення, а теснее:1) будування, збудування, ставлення;2) підведення, знімання, піднімання, підняття;3) піднесення, винесення, (скромнее) ставлення. -ние в перл создания - піднесення до височіни перлини над творами, вивершування, сов. вивершення, піднесення на рівень архітвору (гал.). -ние в сан, должность - піднесення до гідности, піднесення на посаду, поставлення;4) -ние напраслины - наволікання пені, натягання напасти. (Оттенки - см. Возводить).* * *1) зве́дення, ви́ведення; підве́дення; підніма́ння, підійма́ння2) зве́дення, ви́ведення, підве́дення, спору́дження, спору́джування, будува́ння, збудува́ння, побудува́ння, ста́влення, мурува́ння3) зве́дення, підне́сення4) зве́дення5) підне́сення6) ви́ведення -
12 воздвигать
-ся и -двизать, -ся, воздвигнуть, ся1) (сооружать, созидать) будувати, -ся, збудувати, -ся, вибудувати, -ся, споруджати, -ся, споруджувати, -ся, спорудити, -ся, ставити, -ся, поставитися, -ся, зводити, -ся, звести, -ся, (многое) позводити, -ся [Позводив олтарі (Л. Укр.)]; (создавать из чего) підні[ій]мати, підняти [Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові (Св. Пис.)];2) (поднимать, воздымать) піднімати, (підіймати), -ся, підняти, -ся, піднімати вгору, -ся вгору, підняти вгору, -ся вгору, підносити, -ся, піднести, -ся, зносити, -ся, знести, -ся;3) (побуждать на вражду кого) піднімати кого на кого, на що. [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)].* * *несов.; сов. - воздв`игнуть -
13 квадрат
1) (фигура) квадрат (-та), (народн.) (клетка) карта, к[ґ]рата, (на шахматной доске) вічко. Разделять, -ся на -ты (о поверхности) - к[ґ]ратувати, -ся, поділяти, -ся на квадрати, на к[г]рати. [Перше всього ціла просторінь кратувалась рівненько, потому малювались контури (Л. Укр.)];2) (линейка четверосторонняя) квадрат, -тик;3) -рат числа, мат. - квадрат числа. Превращать, возводить в -рат - обертати в квадрат, квадратувати.* * *квадра́т -
14 наговаривать
наговорить1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].* * *несов.; сов. - наговор`ить1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш -
15 насыпать
наспать чтоI. насипати и насинати, наспати, висипати и висинати, виспати що, досипатися и досинатися, доспатися до чого, (о мног.) понасип[н]ати и т. п. Наспанный - наспаний, виспаний. -ться - насиплятися и насип[н]атися, висиплятися и висип[н]атися, попоспати (досхочу), (о мног.) понасиплятися, понасип[н]атися и т. п.II. Насыпать, насыпать -1) что, чего на что, куда - насипати, насипати, (о мног.) понасипати и понасипувати що, чого на що, куди; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натрушувати, натрусити, (пылью, мукой и т. п. ещё) напорошувати, напорошити чим, (о мног.) понатрушувати, понапорошувати. [Насипав жита в засік (Київщ.). Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Номис). Діти понасипали піску в сінях (Брацл.)]. -ть полный мешок чего - насипати, насипати повний мішок чого, насипати, насипати мішок чим. [Понасипай мішки просом (Грінч.)]. -ть чего в уровень с краями - насипати, насипати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипати, насипати з наспою чого, вивершувати, вивершити, звершити що. [Насипав мірку жита та ще й звершив (Сл. Гр.)]. -ть зерна (домашней птице) - насипати, насипати зерна, посипати, посипати кому. [Вимети хату! внеси дрова! посип індикам! (Шевч.)];2) (вал, курган и т. п.) насипати, насипати, висипати, висипати, (редко, зал.) усипати, усипати, (о мног.) понасипати и понасипувати и т. п. що. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Та висип-же, мила, високу могилу (Метл.). Давай вали висипати та канави рити (Рудан.). І могилу вже усипав (Федьк.)]. Насыпанный -1) насипаний, понасип(ув)аний; натрушений, напорошений, понатрушуваний, понапорошуваний;2) насипаний, висипаний, усипаний, понасип(ув)аний и т. п. -ться -1) (стр. з.) насипатися, бути насипуваним, насипаним, понасип(ув)аним и т. п. [Висипано високу могилу (М. Вовч.). І коли ті вали повисипувані? (Драг.)];2) (возвр. з.) насипатися, насипатися, понасипатися; натрушуватися, натруситися, понатрушуватися, напорошуватися, напорошитися, понапорошуватися. [Скрізь понасипалося борошна (Харківщ.)];3) (вдоволь, сов.) - а) (сыпля) насипатися, попосипати (досхочу), (о мног.) понасипатися; б) (сыплясь) насипатися, попосипатися (досхочу), (о мног.) понасипатися и т. п. Срв. Сыпать.* * *I несов.; сов. - насып`ать1) насипа́ти, наси́пати, -плю, -плеш и мног. понасипа́ти; ( всыпать) уси́пати, усипа́ти; ( посыпать) поси́пати, посипа́ти2) (сооружать, возводить) насипа́ти, наси́пати и мног. понасипа́ти, висипа́ти, ви́сипати и мног. повисипати3) (сов.: побить) уси́патиII насып`атьразг.; несов.; сов. - насп`атьнасипа́ти, наспа́ти, -сплю́, -спи́ш -
16 поднимать
и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.* * *несов.; сов. - подн`ять1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти\поднимать ма́ть де́ло — пору́шувати спра́ву; ( начинать) почина́ти (розпочина́ти) спра́ву
5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́типоднима́ть пар — підніма́ти (пахать: ора́ти) пар
-
17 посвящать
посвятить1) посвячувати, посвятити що, (в духовный сан) висвячувати, висвятити кого. [Посвятили нову хату. Висвячувати на попа];2) присвячувати, присвятити кому, чому що. [Цьому завданню й присвятив Грінченко свою літературну діяльність (Єфр.)];3) (отдавать) призначати, призначити, покладати, покласти, віддавати, віддати, присвячувати, присвятити кому що. [Вона присвятила хорому ввесь свій час, всі свої сили (Коцюб.)]. Он -тил свою жизнь науке - він віддав своє життя науці. Он -тил своих детей на службу (отечеству) - він присвятив (віддав) своїх дітей на службу (батьківщині). Я -щаю утро делам - я призначаю ранок на справи (справам). -щать кому время - уділяти, уділити, призначати, призначити кому час. Я -щаю этому делу все свои силы - я покладаю на цю справу всі свої сили;4) (посвящать кого в тайну) утаємничувати, утаємничити кого в що, звірятися, звіритися кому з чим. Он -тил меня в свою тайну - він звірився мені з своєю таємницею. Посвящённый -1) посвячений, висвячений;2) присвячений. [Я читав його вірш, присвячений поетові];3) призначений, присвячений. [Вчорашній день був у мене спеціяльно призначений на цю роботу].* * *несов.; сов. - посвят`ить1) (кого во что - осведомлять о чём-л. тайном) посвяща́ти, посвяти́ти (кого в що), відкрива́ти, відкри́ти (кому що), ознайо́млювати, ознайо́мити (кого з чим)2) ( предназначать) присвя́чувати, присвяти́ти3) ( кого в кого - возводить в сан), церк. висвя́чувати, ви́святити (кого на кого), посвя́чувати, посвяти́ти (кого в кого) -
18 строить
I стр`оить1) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( о строении) ста́вити, -влю, -виш, станови́ти, -новлю́, -но́виш; (из камня, кирпича) мурува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (сооружать, возводить) спору́джувати, -джую, -джуєш, споруджа́ти2) (перен.: созидать, создавать) будува́ти; ( планы) уклада́ти\строитьть возду́шные за́мки — будува́ти надхма́рні за́мки, вдава́тися в химе́ри
\строитьть заключе́ния — роби́ти ви́сновки
\строитьть иллю́зии — ті́шити себе́ ілю́зіями
\строитьть предположе́ния — роби́ти припу́щення
3) (составлять, располагая определённым образом) будува́ти; ( планировать) планува́ти, -ну́ю, -ну́єш\строитьть рабо́ту — планува́ти робо́ту
4) ( базировать) будува́ти, базува́ти, -зу́ю, -зу́єш5) ( ставить в строй) шикува́ти, -ку́ю, -ку́єш6) муз. стро́їти, ла́дити, -джу, -диш; ( настраивать) настро́ювати, -стро́юю, -стро́юєш7) ( шить) ши́ти (ши́ю, ши́єш)8) (устраивать, делать что) роби́ти, -блю́, -биш\строитьть грима́сы (ро́жи, ми́ны) — криви́тися, викривля́тися, роби́ти (ко́рчити) грима́си, гримасува́ти
\строитьть доно́сы — роби́ти доно́си, доно́сити
\строитьть шу́тки — жартува́ти; викида́ти колі́нця
9) ( кого-что из себя) удава́ти (удаю́, удає́ш) [з се́бе]II стро`ить\строитьть [из себя́] смире́нника — удава́ти [з се́бе] смире́нника, прикида́тися смире́нником
см. страивать
См. также в других словарях:
возводить — повысить чином, званием (Даль) См. жаловать; строить... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. возводить жаловать; строить, сооружать, воздвигать, воздевать, подымать, вздевать,… … Словарь синонимов
ВОЗВОДИТЬ — ВОЗВОДИТЬ, возвести или возвесть, возводиться, взводить, взводиться; воз употребляется в более высоком, переносном, отвлеченном значении, а сокращенное, вз, в низшем, насущном. Возвести кого в сан, в звание. Возводить здание, строить. Возведение… … Толковый словарь Даля
ВОЗВОДИТЬ — ВОЗВОДИТЬ, возвожу, возводишь, несовер. (к возвести) (книжн.). 1. кого что во что. Наделять более высоким званием, чином (офиц. дорев.). Ести в графское достоинство. Возвести в сан архиерея. || что во что. Наделять что нибудь каким нибудь… … Толковый словарь Ушакова
возводить — ВОЗВЕСТИ, еду, едёшь; ёл, ела; едший; едённый ( ён, ена); едя; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
возводить на трон — короновать, возводить на престол, венчать на царство Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
возводить поклеп — возводить напраслину, наговаривать, клепать, брехать как на мертвого, очернять, клеветать, чернить, вешать всех собак, вешать собак Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
Возводить напраслину — на кого. ВОЗВЕСТИ НАПРАСЛИНУ на кого. Разг. Ложно обвинять кого либо в чём либо. В Мало Тымове бежал поселенец Кучеренко, оставив жену и детей… Каждый день жене приходится бояться, как бы его не наказали, не возвели бы на него напраслины (Чехов.… … Фразеологический словарь русского литературного языка
Возводить поклёп — на кого. ВОЗВЕСТИ ПОКЛЁП на кого. Устар. Разг. Клеветать, распространять клевету на кого либо. Эти деньги положительно мои, и потому больно возводить самому на себя поклёп (Достоевский. Униженные и оскорблённые). Слышал, Иван Степанович, какой на … Фразеологический словарь русского литературного языка
возводить в квадрат — преувеличивать, сгущать краски Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
возводить в кумир — молиться, фетишировать, фетишизировать, сотворить себе кумир, воздавать божеские почести, боготворить, поклоняться Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
возводить преграду — перепруживать, перегораживать, перерезать, баррикадировать, загораживать, преграждать, заграждать, перекрывать Словарь русских синонимов … Словарь синонимов