-
1 одевать
одеть1) (з)одягати, (з)одягти, вдягати, вдягти, убирати, убрати, прибирати, прибрати, строїти, пристроїти, випроїти, (о многих) по(з)одягати, повдягати, повбирати, поприбирати, попристроювати. Я её кормлю, я её одеваю - я її годую, я її зодягаю. Одеть- обуть кого - (з)одягти-(з)обути кого, спорядити, поспоряджати [-ряджувати] кого. [Діток так гарно поспоряджував: і свиточки в кожного, і кожушок, і чобітки (Київщ.)]. Мать одела и умыла меня - мати вдягли (одягли) та вмили мене. Он одел пальто и вышел на улицу - він вдяг пальто й вийшов на вулицю. Одеть (на себя) что - см. Одеться во что. Вы слишком легко одеты - ви занадто легко вдягнені. Невесту одевают к венцу - молоду вбирають (прибирають) до вінця (до шлюбу). Одену тебя в шёлк и золото - уберу тебе в шовк і в золото, водитиму тебе в шовках та в золоті. Родители нас хорошо одевали - батьки нас гарно водили. -вать покойника - обряджати покійника. Одеть землю в камень и железо - одягти (вдягти) землю в камінь і залізо. Одеть дёрном - подернувати, вкрити дерном. Одетый - (з)одягнений, вдягнений, вбраний, прибраний, пристроєний, повдяганий, повбираний, поприбираний, попристроюваний. Быть -тым к лицу - бути прибраним (вбраним) до лиця. Хорошо -тый - гарно (хороше) вбраний (прибраний, вдягнений), одягний, одіжний, стрійний. Бедно -тый - бідно вбраний (одягнений), неодягний, неодіжний. -тый в чёрное - чорно одягнений.* * *несов.; сов. - од`еть1) одяга́ти, одягти́ и одягну́ти и поодяга́ти, удяга́ти, удягти́ и удягну́ти и повдяга́ти, убира́ти, убра́ти и повбира́ти; зодяга́ти, зодягти́ и зодягну́ти и позодяга́ти2) (покрывать чем-л.) укрива́ти, укри́ти и повкрива́ти ( закутывать) заку́тувати, заку́тати и позаку́тувати -
2 well-dressed
-
3 yclad
adj поет.одягнений, прибраний, причепурений* * *[l'klʒd]a; поет.одягнений, вбраний -
4 yclad
[l'klʒd]a; поет.одягнений, вбраний -
5 игла
Иголка, Иголочка1) (швейная) голка, ум. голочка, (гал.) ігла. [Місячно, хоч голки збирай (Номис)]. -ла без ушка - проторг и протір (-торга), продір (-дора), протерта голка, без(в)уха голка. [Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться (Комар). Дала протерту голку ще й без жальця (Поділля)]. -ла курносая, безносая - безноса, кирпата голка, кирпатійка, голка без жала, без жальця, (диал. без жельця), (насмешл.) безрила голка. [Думав, що голку купив, а воно - кирпатійка. Це на базарі так звуть голку безносу (Київ)]. - ла без нитки - гола голка. -ла рогожная или кулевая - циганська голка, циганка. Деревянная -ла для вязания сетей и т. п. - глиця, ум. гличка. [Як узяв хлопець гличку; поки отаман дірку залата, то хлопець три (Март.)]. -ла вязальная чулочная (спица) - пруток, дро[і]ток (-тка). Ушко -лы - (в)ушко голки. Вдеть нитку в -лку - втягти, затягти, засилити нитку в голку. Платье с -чки - новісіньке убрання; мов допіро від кравця принесене. Одет как с -чки - вбраний як на весілля. Сидеть как на -лках - як на терню сидіти, як на голках, як на шпичках, як на грані, як на жару сидіти. Вино пускает -лки - у вині скалки скачуть, брижі грають, вино грає, іскриться. Острие -лы - жало, жальце, (диал. жело, жельце) голки;2) (у животных) голка, колька, колючка;3) (на растениях) голка, колючка, шпичка, шпилька, шпичак (-ка), (шипы) терня (ср. р.) (на хвойных) шпилька, глиця, хвоїна, хвоїнка, (гал.) чатина, (собир.) хвоя, (гал.) фоя, голиння, (гал.) чатиння. [Горить моя досадонька мов сухая глиця (Л. Укр.)];4) -ла на здании - шпиль (-ля), шпинь (-ня). -ла горы - шпиль (-ля);5) Игла-рыба - морська іглиця, зворлуч, сикавка.* * *1) го́лка; (швейная большая, толстая) цига́нська го́лка; ( без ушка) про́торг; ( деревянная) гли́ця2) ( у растений) го́лка, колю́чка, шпи́лька; шпи́чка, шпича́к, -а; ( у хвойных) хвої́на, уменьш. хвої́нка3) ( у животных) го́лка, колю́чка4) (заострённый кристалл чего-л.) го́лка; ( льда) ска́лка; ( остроконечный стержень) шпи́чка, шпича́к, -аадмиралте́йская \игла ла́ — адміралте́йський шпиль
морска́я \игла ла́ — ихт. морська́ го́лка
См. также в других словарях:
вбраний — [ўбра/нией] = убраний м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
вбраний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
убраний — вбраний, гарно одягнутий (убраний як пан) … Лемківський Словничок
блискучий — а, е. 1) Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий. || Дуже ясний, яскравий, сонячний. 2) перен. Дуже гарний, пишний, розкішний. || Пишно, розкішно вбраний, з вишуканими манерами. 3) перен. Дуже розумний, дотепний; досконалий формою і змістом. || … Український тлумачний словник
построєний — а, е, діал. Гарно, святково вбраний (про багатьох) … Український тлумачний словник
прибірний — а, е, діал. Ошатний, чепурно вбраний … Український тлумачний словник
розряджений — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розрядити I. II а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розрядити II. 2) у знач. прикм. Дуже гарно, пишно вбраний, одягнений … Український тлумачний словник
рясний — а/, е/. 1) Який має велику кількість близько розміщених однорідних предметів, частин і т. ін. || Скупчений у великій кількості. || Який складається з крапель або часток, що безперервно падають (про дощ, сльози, піт). || Який складається з… … Український тлумачний словник
убраний — [ўбра/нией] = вбраний м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
вистроєний — гарно вбраний [IV] … Толковый украинский словарь
пристроєний — гарно вбраний [II,IV] гарно,святково одягнений [I] прибраний, гарно вдягнений [VI] чепурно вдягнутий [V] … Толковый украинский словарь
