Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

"дура"

  • 1 дура

    1) (глупая) дурна (р. -ної), дурка, дурнуля, (зап.) блазниця. -очка - дурка (р. -ки), дурненька (р. -кої), (ласкат.) дурнюл[н]я. Дурища - дурепа, дурище, дурепище, дурлепа. Дура (дурища) непроходимая - дурепа несосвітенна. Дура набитая - дурна дурепа;
    2) (лишен. рассудка, безумная) дурна, божевільна, навіжена;
    3) (шутиха) сміхачка, смішнячка, блазнюха, блазнючка, штукарка.
    * * *
    дурна́, -о́ї; ду́рка

    Русско-украинский словарь > дура

  • 2 непроходимый

    непрохідний, неперехідний; (непроходный) непрохожий; (непролазный) невилазний, непролазний. [На звалищах росли непрохідні хащі (Маковей). Дороги були більшу частину року непрохідні (Павлик). Між непрохідними болотами заціліли де-не-де стоянки й майстерні доісторичної людини (Тутк.). Довелося пересікти впоперек гостру непрохідну скелю (Ле). Неперехідні гори (Франко). Невилазне болото (Київщ.). Живе орангутан по густих, непролазних лісах (Троян.)]. -мый дурак, -мая дура - непроторенний (несосвітенний) дурень, непроторенна (несосвітенна) дурка; дурний, дурна, як пень (як колода, як ступа).
    * * *
    1) непрохі́дний; ( о зарослях) непрола́зний
    2) (перен.: совершенный, полный) неприторе́нний, непроторе́нний, несосвіте́нний

    \непроходимыйая бе́дность — безпросві́тна (несосвіте́нна) бі́дність, безпросві́тні (невила́зні) зли́дні

    \непроходимыйая глу́пость — несосвіте́нна ду́рість (глупо́та; о поступке, слове: дурни́ця)

    \непроходимыйый дура́к — неприторе́нний (непроторе́нний, несосвіте́нний, заплі́шений) ду́рень

    Русско-украинский словарь > непроходимый

  • 3 великий

    1) великий, величезний, величенний; величний. [Великий піст. Велика руїна. Такі великі люди, як Шевченко. Величезні наслідки. Величні заміри]. Великий четверг - великий, чистий четвер;
    2) Велик, -ка, -ко - см. Большой. Велика Федора, да дура - великий виріс, та ума не виніс; великий до неба, та дурний як не треба. У страха глаза 1 велики - хто боїться, тому в очах двоїться.
    * * *
    вели́кий; (большего размера, чем нужно) завели́кий; ( выдающийся-) видатни́й, визначни́й

    \великий князь — ист. вели́кий князь

    вели́кое мно́жество — бе́зліч, -і, си́ла, си́ла-силе́нна

    Русско-украинский словарь > великий

  • 4 губа

    I. 1) губа (мн. губи, р. губів), уста (р. уст) (ум. губка, губонька, мн. губки, губоньки, губенята, устоньки; ув. губище). Отвислые губы (насмешл.) - капиці, варги. С отвислой губой - вислогубий, варгатий. Губа венчика (бот.) - губа віночка. Развесить, распустить губы - розпустити губи, капиці. С заячьей губой - тригубий. Губа не дура - губа не з лопуцька, знає де смак. Губы дуть - губи надимати, г. закопилювати. Губы сжать - стиснути г., зашити г., зшилити губи. Закусить, прикусить губу - укуситися за язик. Молчит и губами не шевельнёт - мовчить - ні пари з уст; ротом не поведе;
    2) (виды грибов): а) (съедобные) - губи, б) (грибы наросшие на деревьях) - соб. трут (ед. трутник), губка.
    II. (залив со впадающей рекою) сага, затока, (на Белом море) губа.
    * * *
    I
    губа́

    не по губе́ (губа́м) что кому́ — не до смаку́ (не до губи́) що кому́

    II
    ( залив) губа́
    III
    ( гриб-трутовик) гу́бка, трут
    IV ист.
    губа́

    Русско-украинский словарь > губа

  • 5 дурак

    1) дурень (р. -ня), дурний (р. -ного) [З дурнем зчепитися - дурнем зробитися = с дураком свяжись - сам дураком будешь], (вежливо) недоум, (дурачёк) дурник, дурняк, (олух) дурбас, дурас, йолоп, кеп, (глупыш) блазень (р. -зня), (болван) телепень (р. -пня), дурман, туман; ув.-презр. - дурило (м. р.), дурнило, дурба (м. р.) дурбило (ж. р.); соб. дурачьё - дурні (р. -нів), дурнота, дурнеча (р. -чі) (ж. р.) дурняччя (ср.). [От сліпа дурнота. Сидить там самісінька дурнеча]. Набитый, отпетый дурак, кругом -рак - дурень заплішений, дурень дуренний, великий дурень, дурний як пень, як колода, як ступа. Непроходимый дурак - несосвітенний дурень. Я тебе не дурак - я тобі не дурень, (гал.) я не твій дурень. Не дурак - не дурень [Випити й сам він був не дурень (Кул.)], не гвіздком у тім'я битий (Кониськ.). Называть, -звать кого -ком - дурня загинати (сов. загнати) кому, дурняти кого, видурняти, дуркати. [Він тебе видурняє та й по всьому]. Считать -ком - вважати за дурня, (зап.) дурним класти. Оставить в дураках - пошити в дурні, завдати дурня кому. Остаться в -ках - пошитися в дурні, дурнем убратися, набрати в халяви, вскочити;
    2) (шут) дурник, сміхач, смішняк, сміховинець (р. -нця), блазень (р. -зня), блазнюк, штукар (р. -ря). [Строката шапка блазня (Л. Укр.)]. Дурака валять - дурня (дурника) строїти, дурня клеїти, дурникувати, штукарити, штуки викидати, сміховини запускати;
    3) дура(ч)ки (род карт. игры) - дурень (р. -рня), (зап.) кеп. Играть в -ки - гуляти (грати) в дурня, в кепа. Игра в -ки - гра в дурня, в кепа.
    * * *
    1) ду́рень, -рня, дурни́й, -о́го; кеп
    2) ( юродивый) ду́рник
    3) ( шут) ду́рень, ду́рник

    валя́ть (лома́ть, ко́рчить) дурака́ — а) кле́їти ду́рня (ду́рника); б) ( притворяться незнающим) удава́ти (ко́рчити стро́їти) [з се́бе] ду́рня (ду́рника)

    4) карт. ду́рень; кеп

    игра́ть в дурака́ (в дураки́) — гра́ти в ду́рня

    Русско-украинский словарь > дурак

  • 6 дурища

    дурепа, дурепище, дуринда. См. Дура.
    * * *
    бран.
    дуре́па, дури́нда

    Русско-украинский словарь > дурища

  • 7 колпак

    1) ковпак, (капюшон) каптур (-ра), каптурка. Дурацкий -пак - блазенський ковпак (каптур). Фригийский -пак - фригійська шапка, -кий ковпак;
    2) (ламповый) абажур (-ра), дашок (-шка);
    3) (переносно: глупец) телепень (-пня), (разиня) роззява, (увалень) тюхтій (- тія), бевзь (-зя), (балбес) бельбас;
    4) (свод печи) комин (-на); (над гончарной печью) клубук;
    5) (техн.) шапчук (-ка), каптур (-ра). Калильный -пак - жаровий шапчук. -пак ступицы (в колесе) - шапчук на колодицю (в колесі).
    * * *
    1) ковпа́к, -а; ( головной убор) очі́пок, -пка

    шутовско́й (дура́цкий) \колпак — блазе́нський ковпа́к

    2) (перен.: о человеке) тюхті́й, -тія́, те́лепень, -пня, бевзь, -зя, бе́взень, -зня; ( разиня) роззя́ва

    Русско-украинский словарь > колпак

  • 8 круглый

    1) (дискообразный) круглий, округлий, коліща(с)тий, (шарообразный) опуклий, (круглосторонний) круглобокий. [Гріш круглий - розкотиться (Приказка). Округлий стіл. Був округлий, повний, мов гарбуз (Франко). Земля круглобока як кавун, а не як корж. Місяць видає ніби коліщатий, а він опуклий (Ком.)]. С -лыми глазами - круглоокий;
    2) (весь, целый) увесь, цілий; см. Целый; (совсем) кругом. -лый год - увесь рік, цілісінький рік. Сосны зелены -лый год - сосни зелені увесь рік. -лый сирота - кругом сирота. -лый дурак - дурний як пень, як колода, як ступа; дурень дуренний (заплішений), великий дурень. -лая сумма - порядна сума, чималі гроші, чималий гріш. -лый квадрат - круглий квадрат, кругла карта. -лое число - (о)кругле число;
    3) (о человеке, животном) опецькуватий.
    * * *
    кру́глий; (весь, полный) ці́лий, цілкови́тий, по́вний

    \круглый дура́к — вульг. дурни́й як пень (як чіп), дурни́й аж сві́титься, заплі́шений ду́рень

    Русско-украинский словарь > круглый

  • 9 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 10 петый

    1) прич. спі́ваний; спі́ваний, несов. оспі́ваний
    2) (в знач. прил.: освящённый) церк. свяче́ний

    \петый — дура́к неприторе́нний (несосвіте́нний, несусві́тний) ду́рень

    Русско-украинский словарь > петый

  • 11 писаный

    писаний, мальований; мережаний. [Гарна, мов писана. Моя крале мальована (Шевч.). Мережані ярма]. По -ному - як годиться, за звичаєм, звичайненько. -ная дура - дурна, як треба. -ная красавица - гарна, як намальована. -ные лапти - мережані постоли.
    * * *
    прил.
    пи́саний; ( красками) мальо́ваний

    Русско-украинский словарь > писаный

  • 12 подкидной

    підкидний.
    * * *
    підкидни́й

    \подкидной дура́к, подкидны́е дураки́, \подкидной — карт. підкидни́й ду́рень, підкидни́й, -о́го

    \подкидной о́е письмо́ — підкидни́й лист

    Русско-украинский словарь > подкидной

  • 13 редкий

    1) рідки́й; (являющийся раритетом, стный) рі́дкісний, рарите́тний; ( нечастый) неча́стий, (о посеве, лесе, волосах) о́брідний

    \редкийая кни́га — рі́дкісна (рідка́, рарите́тна) кни́жка (кни́га)

    \редкийая тка́нь — рідка́ ткани́на

    \редкий ие зу́бы — рідкі́ зу́би

    \редкий ие о́зими — о́брідна (рідка́) озимина́

    \редкий ий во́здух — розрі́джене пові́тря

    2) (исключительный, выдающийся) винятко́вий

    \редкий ий дура́к — винятко́вий (заплі́шений) ду́рень

    челове́к \редкий ой доброты́ — винятко́во до́бра люди́на, люди́на винятко́вої доброти́

    3) (далеко не всякий, далеко не каждый) ма́ло яки́й, рі́дко яки́й
    4) в знач. сущ. мало хто (род. п. кого́), рі́дко хто

    Русско-украинский словарь > редкий

  • 14 стоеросовый

    ( о дереве) прями́й, рі́вний

    дуби́на \стоеросовыйая — жарг. дуб ду́бом

    дура́к (болва́н) \стоеросовыйый — жарг. несосвіте́нний (заплі́шений) ду́рень

    Русско-украинский словарь > стоеросовый

  • 15 торба

    то́рба, торби́на; (мешок с овсом, надеваемый на морду лошади) ша́нька

    но́сится, как [дура́к, ду́рень] с пи́саной то́рбой — погов. но́ситься, як [ду́рень] з пи́саною то́рбою; но́ситься, як ку́рка з пе́ршим яйце́м

    Русско-украинский словарь > торба

  • 16 форменный

    1) фо́рмений
    2) ( соответствующий принятому порядку) форма́льний; ( официальный) офіці́йний, офіціа́льний
    3) ( настоящий) справжній; справжні́сінький, фо́рмений

    \форменный — дура́к справжні́сінький (неприторе́нний, непроторе́нний, несосвіте́нний, заплі́шений) ду́рень, дурни́й як пень (як чіп, аж сві́титься)

    Русско-украинский словарь > форменный

  • 17 дуду

    кокетка СЛ, М; дура СЛ.

    Урумско-украинский словарь > дуду

  • 18 тура

    див. дура.

    Урумско-украинский словарь > тура

См. также в других словарях:

  • Дура — Дура: Дура глупая женщина. Дура особо увесистая чушка, раскачивая которую могут пробивать, забивать, например, ворота; в просторечии любой крупный, увесистый, громоздкий материальный объект. Дура фильм, 1991, производство России. Дура фильм, 2005 …   Википедия

  • дура — Дуралей, дурачок, дурень, дурачина, болван, бревно, дерево, дубина, идиот, пень, телепень, глупец, глупыш, глупенький, балбес, оболтус, олух, осел, остолоп, простофиля, фалалей, фофан. Собират.: дурачье, дубье. Олух Царя Небесного. Дурак большой …   Словарь синонимов

  • ДУРА — ДУРА, ы, жен. (разг.). 1. Глупая женщина (обычно бран.). Пуля д., штык молодец (стар. солдатская посл.). Что я, дура? (уверение в обратном). 2. В старину: придворная или домашняя шутиха. • Велика Федора (фигура), да дура (прост. пренебр.) о ком н …   Толковый словарь Ожегова

  • дура — ДУРА, ы, ж. 1. Дурак, тупой (о мужчине). 2. Что л. большое, увесистое, несуразное, неудобное. Не знаю, как такую дуру на седьмой этаж без лифта? (о пианино). 3. Оружие, пистолет; лом, дубинка. дура лошадь большой, но глупый человек. Делать дуру… …   Словарь русского арго

  • ДУРА — ДУРА, дуры, жен. 1. женск. к дурак. 2. Бранное слово, то же, что дурак (как о женщине, так и о мужчине; презр.). Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ДУРА — «ДУРА», СССР, ОРФ, 1991, цв., 137 мин. Иронический детектив. По мотивам одноименной пьесы Марселя Ашара. Горничная Мари Лантане подозревается в убийстве. Следователь уверен в ее невиновности, однако у тех, кто под подозрением стопроцентное алиби …   Энциклопедия кино

  • ДУРА — дорогая, уважаемая, родная, активная шутл …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • дура — сущ., ж., ??? Морфология: (нет) кого? дуры, кому? дуре, (вижу) кого? дуру, кем? дурой, о ком? о дуре; мн. кто? дуры, (нет) кого? дур, кому? дурам, (вижу) кого? дуры, кем? дурами, о ком? о дурах 1. Дурой грубо называют глупую, ограниченную женщину …   Толковый словарь Дмитриева

  • ДУРА — Банная дура. Волг. Пренебр. То же, что круглая дура. Глухов 1988, 2. Вековая дура. Курск. Бран. То же, что круглая дура. БотСан, 85. Гранёная дура. Пск. Бран. То же, что круглая дура. СПП 2001, 37. Дура бараньская. Пск. Бран. То же, что круглая… …   Большой словарь русских поговорок

  • дура — • круглая дура • набитая дура • последняя дура …   Словарь русской идиоматики

  • дура — ы; ж. см. тж. дурочка, дурёха, дурища, дурища, дурий 1) а) бранно. Глупая, тупая женщина. Совершенная ду/ра …   Словарь многих выражений

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»