Моква

1) (всё мокрое) мокрота, мокряк (-ка), соб., мокряччя (-ччя);

2) (сырость, влага) мокрота, мокрість, вогкість (-ости), волога, вільга, вільготь (-ти);

3) (мокрая погода) мокреча, мокротеча, моква, мокрота, сльота, плюта. [Така мокреча надворі! (Вінниччина). В-осени завжди то соняшний промінь, то сльота й моква (Н.-Лев.)];

4) см. Мокредина 2.

1) см. Куксить;

2) (киснуть) кваситися; (хмуриться) супитися, спохмура дивитися, кулачитися, мурмоситися. [Небо кулачиться, знов моква буде! (Київщ.)].

* * *

нрч. мокро. На дворе -ро - надворі мокро (мокреча, моква, мокрота). Там так -ро - там така мокрота.

* * *

1) нареч., мо́кро

2) в знач. сказ. мо́кро, мокро́та, мокре́ча, мокроте́ча

I. Мокротина флягма, (реже флегма), мокротиння, харкотиння, харковиння (-ння), харковина, харканина, хряки (-ків). [Так закахикався, що мокротиння сперло йому дух (Кониськ.). Виплюнув чорне з кров'ю мокротиння (Черкас.)].

II. мокрість, вогкість (-ости); мокрінь (-ни), моква, мокротеча, мокреча. [Завше коло мисника мокрінь (Липовеч.). Ганчар цілий день у мокві робить (Вовчанщ.). І з стелі і з стін пустки пішла мокротеча (Еварн.)].

* * *

1) ( дождливая погода) мокрота́; мокре́ча, мокроте́ча; ( слякоть) сльота́; ( сырость) мокрість, -рості, во́гкість, -кості; диал. моква́

2) (о чем-л. мокром, влажном) мокрота́; собир. мокря́ччя

1) погода, (хорошая) година, ум. погодонька, годинонька. [Година була ясна та тиха, як божий день (Звин.)]. Хорошая -да - година, погода, добра, хороша година, погода, годиняний час, (гал.) верем'я. [Якби була година, то треба-б сіно гребти, а то дощі та дощі (Грінч.). Чи в погоду чи в сльоту, веселий іду на роботу (Чуб.). По слоті верем'я (Франко)]. В хорошую, в тёплую -ду - (за) доброї, (за) теплої години, за години. [Доброї години не приїздила, а тепер куди-ж його їхати (Васильк. п.). Улітку, за теплої години, вийде на вулицю (Кониськ.)]. Благоприятная -да - погідна (погожа) година, (полетье) поліття. [Не на всяке літо добре поліття]. Дурная, ненастная -да - негода (ум. негодка, негодонька), негідь (-годи), негодиця, негоди (мн.), непогідь (-годи), негодяний час. [Пішли негоди, ударили холоди, - негодяна осінь (Васильк. п.)]. Дождливая -да - дощова погода, (осенью) сльота и сльоти (мн.), плюта. Мокрая -да - мочлива погода, моква, мокротеча. Пасмурная -да - хмарна погода, помрака, потемрява. Сухая ветряная -да - суховітриця. Переменчивость -ды - мінливість погоди. Какая теперь -да? - як тепер надворі? -да установилась - на годині стало. Стоит хорошая -да - на годині стоїть. Была хорошая -да - стояла година, стояло на годині. -да обещала быть хорошей - клалося (збиралося) на годину, заповідалася година. Наступать, наступить хорошей -де (проясняться) - безл. випогоджуватися, випогодитися, вигодинюватися, вигодинитися, розпогоджуватися, розпогодитися, розгодинюватися, розгодинитися, вияснятися, вияснитися, на годину кластися (збиратися). Прояснение -ды - розпогода. Наступить дурной -де (заненаститься) - занегодитися, занепогодитися. Наступает дождливая -да - на дощ іде (кладеться, збирається, заноситься). Наступила дождливая -да (задождило) - задощилося, засльотилося; сльоти взялися. Ждать у моря -ды - дожидати марно;

2) негода, буря. Срв. Непогода. Поднялась сильная -да - знялася (схопилася; зчинилася, зірвалася) буря.

* * *

1) ( жидкая грязь) боло́то; диал. моква́

2) ( сырая погода)сльота́; мокроте́ча, мокре́ча; диал. ляпави́ця, хля́павка

1) ( жидкая грязь) боло́то; диал. моква́

2) ( сырая погода) сльота́; мокроте́ча, мокре́ча; диал. ляпави́ця, хля́павка

3) ( о человеке)презр. нікче́ма, сльота́