Корови

подоїти, здоїти, видоїти, пустити (корову, корови). [Подій корови].

* * *

1) бовт. [Почали бовтами полохати рибу];

2) калатайло, калатало, калатальце, брязкотільце. [В гаю стукало калатайло на шиї вола. В кожної корови на шиї калатальце].

* * *

1) рыб. диал. бовт, -а, хро́кало; диал. хрока́ч, -а

2) ( звонок на шее коровы) калата́ло, калата́лка, калата́йло, брязкоті́льце; диал. клоки́чка

двір (р. двора и двору), (ум. дворик, двірок, двірочок), подвір'я, надвір'я, (площадь под двором) - дворище. [По подвір'ю багато ходило гусей, курей, качок. Порається в хаті, звивається по надвір'ю (М. Вовч.)]. Задний двор - задвірок (р. -рка). Выходящий на задний двор - задвірковий, затильний. [Дочка на задвіркові двері - рип! (Чуб.)]. Двор (усадьба) с постройками - обійстя, (провинц.) обистя, подімство. [Їх дід сидів своїм обистям на березі Тікича. У бідних усе обистя обкопане ровом, а багаті люди обгороджують обистя дошками або муром (Звиног.)]. Птичий двор - птичня. Скотный двор - загорода, товарячий двір. Во дворе - у дворі, на обійстю, на вдвір'ю, на подвір'ю. Со двора, со стороны двора - знадвору. На дворе (вне дома, под открытым небом) - надворі. [Вже сонце зайшло, вже стало надворі поночі (Неч.-Лев.). Надворі будем ночувати (Шевч.)]. Находящийся во дворе, выходящий во двор - надвірній. [У надвірній хаті вона готувала печиво (Неч.-Лев.)]. Двор (царский, королевский, помещичий) - двір. [Ось ті, що панують у царських дворах (Єв.). Кайдашиха ззамолоду довго служила в дворі у пана (Неч.-Лев.)]. Относящийся к государеву или панскому двору (придворный, дворовый) - двірський. Священников двор - попівство. Двор таможенный, мытный - митниця, (митна) комора. Постоялый, заезжий двор - заїзд (р. -ду). Гостиный двор - купецький дім (р. дому). Лесной двор - лісна (р. -ої). Монетный двор - монетарня, монетний двір. Пора гостям по дворам - час гостям додому. Не ко двору - не підхоже, не підходить, не під масть. [Сірі корови нам не під масть: пропадають].

* * *

1) (действ.) - см. Заламывание;

2) (загиб) залі[о]м (-ому) и залім (-лому);

3) (заломленные ветки деревьев, стебли для приметы) кляк (-ка). Делать -лом чего для приметы - клячити, поклячити що;

4) залом, сделанный в хлебе на корню - залі[о]м, завертка, закрутка, завивка, завитка, закрутень (-тня); см. Закрута 2. [Це залом у житі; Бог його знає, хто оце наробив (Чернігівщ.)];

5) (поворот дороги, реки) залі[о]м, закрут (-ту), поворі[о]т (-роту);

6) (преграда в лесу из бурелома, место, где лежит бурелом) залім (- лому), [Корови і воли пасуть у заломах-лісах, де лежить поломане дерево (Шух.)];

7) (запор у дверей) закрутка, завертка;

8) (запрашивание при продаже) заправа, загилювання (ціни).

* * *

1) зало́м, -у; ( действие) зала́мування, зало́млювання

2) ( затор) ску́пчення, нагрома́дження

Изъянец

1) (убыток) шкода, втрата, ум. втратка; см. Убыток, Потеря;

2) (недостаток, повреждение) вада, ум. вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щербина, (зап.) сказа, диалект.: шварунок (-нку), з'яна (ззяна), гальмо; (в ткани) бли[е]зно (-на), бли[е]зна (-ни), сказ (-зу). [Недобрий, кажеш, борщ? А яка-ж йому (у него) вада? (Звин.). Щось дуже дешево він продає тую свиту, певне єсть якась ґанджа (Звин.). Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч (Верхр.). У корови нема ніякої ґанчі (Кан. п.). Бувають люди з природженою ганжею (Н.-Лев.). Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази (Пісня Пісень). Наче дзеркало без скази (Франко). Знаєте ви, у якому талярі який щерб (М. Вовч.). Ото тільки їй (коняці) і ззяна, що хвіст трохи короткий (Новом. п.)]. С -ном - з ґанджею, з вадою, ґанджовитий, (диал.) зя[е]нний. [Ця коняка зянна (Кат. п. Яворн.)]. Иметь из'ян - мати ваду, ґанджу, ґанджувати, ґанчувати на що. [Ґанчує на ногу кобила (Кан. п.)].

* * *

уменьш. изъ`янец

1) (недостаток, порок) ва́да, ґандж, -у (м.) и -і (ж.); ( дефект) дефе́кт, -у; ( ошибка) хи́ба

2) (убыток, ущерб) зби́ток, -тку, шко́да

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

коров'ячий; (о коже, рогах, изделиях из рога и т. п. также) яловичий. -вье молоко - коров'яче молоко. -вья смерть - пошесть (-ти), промірок (-рку), виздих (-ху) на корови (на корів); срвн. Падёж. -вий праздник - коров'яче свято (31-е квітня), Власа. Отольются медведю -вьи слезы - одізвуться вовкові коров'ячі слізки (Номис). -вья петрушка, бот. Anthriscus silvestris Hoffm. - бугила, борщівник, свербигуз. -вья трава, бот. Camelina sativa Crantz. - рижій (-жію). -вий цвет - см. Калужница.

* * *

и ль союз чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба (разве). [Турботно дожидали, чи не одужає Маруся (Грінч.). Чи винна-ж (да виновата ли) голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? (Шенч.). Адже вода позаливала всі закапелки, - чи то-ж виберуть її звідти? (Грінч.)]. Дома ли он? - чи він (у)дома? чи (в)дома він? Скоро ли он приедет? - чи скоро він приїде? Правду ли вы говорите? - чи ви правду кажете? Будет ли этому конец, или не будет? - чи буде цьому край, чи не буде? Не лучше ли без детей? - чи не краще без дітей? (с оттенком сомнения) без дітей чи не краще? Доживём ли до того? - чи доживемо до того? (с сомнением) може до того чи й доживемо. Не всё ли равно? - чи-ж не однаково? Хіба не однаково? Я ль не молодец? - чи-ж я не козак? Так ли? - а чи так воно? Ой ли?! - ов! овва! [«Перевелися тепер рицарі в Січі.» - «Овва!» - гукнув тут на всю світлицю Кирило Тур (Куліш)]. Что ли; ну ли - чи що. [Що він там чортів сліпить, чи що? (Номис)]. Да ну ли, иди уже! - та ну-бо йди вже, чи що! Ли - ли - чи - чи, чи - а чи, чи - чи то, чи то - чи, чи то - чи то. [Чи жать, чи не жать, а сіяти треба (Шевч.). На що він моргає, - чи на мої воли, а чи на корови, чи на моє біле личко, чи на чорні брови (Гнід.). Будьмо скрізь українцями - чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в своєму краї, чи на чужині (Коцюб.). Чи то летять над містом літні хмарини, чи то змагається з нічними сутінками блідий світанок листопаду, а чи сонце спадає в імлу затишної долини (М. Зеров)]. Тот ли, другой ли - чи той, чи (хто, хтось) инший. Близко ли, далеко ли - чи близько, чи далеко. Так ли, не так ли, - мне безразлично - чи так, чи не так, - мені байдуже.

* * *

1) (Juniperus L.) яловець (р. ялівцю), (диал.) можевіль (-велю). [Куривсь для духу яловець (Котл.). Ялівцем добре корови підкурювати (Звин.)]. -ник обыкновенный (J. communis L.) - яловець звичайний. -ник казачий (J. Sabina L.) - яловець козацький, артиш (-шу);

2) см. Махунка.

* * *

тж. можжевель

1) бот. ялове́ць, род. п. ялівцю́, яліве́ць; диал. фіома́к, -у, же́реп, -у

2) собир. ялівни́к, -у

1) молоко, (детск.) моня. [Захотів молока від бика (Номис)]. Женское -ко - жіноче молоко, покорм (-му). [Мати занедужала, і в неї не стало покорму (Стор.)]. Коровье -ко - коров'яче молоко. -ко створожилось - молоко зсілося. Парное -ко - сиродій (-дою), свіже молоко, молоко з-під корови. Топлёное -ко - пряжене молоко. Снятое -ко - спідняк (-ку). [Вершки з глечиків позбирають, а спідняк позливають у сулії та ото й продають дешево (Канівщ.)]. Кипячёное -ко - (пере)киплене (парене) молоко. Кислое -ко - кисле молоко. Птичье -ко - пташаче (пташине) молоко. [Хіба пташачого (пташиного) молока нема (М. Грінч.)]. Миндальное -ко - миг[ґ]далеве молоко, оржат (-ту). Известковое -ко - вапняний розчин (-ну), (у штукатуров для побелки) вапняне молоко. Конопляное, маковое -ко - конопляне, макове молоко. У неё лицо кровь с -ком - з лиця вона біла та рум'яна. У него ещё -ко на губах не обсохло - у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло. [Я стара, а ти ще блазень, в тебе ще на губах молоко не обсохло (Н.-Лев.)]. Утячье -ко, бот. Euphorbia Esula L. - молочай (-чаю) (гострий), молочняк (-ку); см. Молочай 1. Заведение (пункт) для переработки -ка - молочарня;

2) (у птиц - cera: жёлтая кожа у корня клюва) восковиця.

* * *

наполнить

1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;

2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -

1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];

2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -

1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;

2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].

* * *

несов.; сов. - нап`олнить

напо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти

обрядить

1) (мёртвого) рядити, нарядити, споряджати, спорядити, обряджати, обрядити (покійника). [У холодну могилу споряджають його (Тесл.)];

2) (приводить что в должный вид, состояние) порати, упорати, попорати що, поратися коло чого, попоратися, упоратися коло чого, з чим. [Упорав нивку. Корови подоїла, худобу попорала. В хаті і в дворі з усім упоралась]. -дить убитую на бойне скотину - оббілувати і розібрати.

* * *

несов.; сов. - обряд`ить

1) обряджа́ти, обряди́ти; споряджа́ти, споряди́ти; диал. зряджа́ти, зряди́ти

2) ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти; ( приготовлять) готува́ти, приготува́ти, приготовля́ти, пригото́вити; (ходить за скотом, обрабатывать землю) по́рати, упо́рати и попо́рати

3) ( убитое животное) спец. білува́ти и оббіло́вувати, оббілува́ти, несов. збілува́ти; ( разделывать) розбира́ти, розібра́ти и порозбира́ти

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

отделить

1) (часть от целого) відділяти, відділити, (отрешать, разделять) відлучати, відлучити, різнити, відрізняти, відрізнити, відокре[о]млювати, відокре[о]мити кого, що від кого, від чого. Он -лил ему половину своего состояния - він відділив йому половину свого статку. От Украины насильственно -лили Галицию и Волынь - від України силоміць відділено (відлучено) Галичину та Волинь. -лять свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) - відлучати свою худобу (вівці, корови) від чужих, вилучати свою худобу з (з-поміж) чужих (з отари, з череди). -лять добрых от злых - відлучати добрих від злих. -лять (отличать) себя от прочих народов - відрізняти (відмежовувати) себе від инших народів. -лить сына, сыновей (дав надел) - відрізнити (відділити, відселити) сина, повідрізняти (повідділяти, повідселяти) синів;

2) (отграничивать) відмежовувати, відмежувати, ділити, відділяти, відділити що від чого;

3) физиол. и

4) хим. - см. Выделять 5. Отделённый - відділений, відлучений, відрізнений, відокре[о]млений; відмежований.

* * *

несов.; сов. - отдел`ить

1) відділя́ти, відділи́ти; (изолировать, обособлять, отграничивать) відокре́млювати, відокре́мити, відмежо́вувати, відмежува́ти; (отъединять, обособлять) відрізня́ти, відрізни́ти; ( отлучать) відлуча́ти, відлучи́ти; ( выделять из стада) вилуча́ти, ви́лучити; (несов.: отхватить) відпаюва́ти

2) ( выделять из имущества) відділя́ти, відділи́ти, відрізня́ти, відрізни́ти

отсосать

1) (кончить сосать) відіссати, скінчити ссати. [Щенята вже відіссали: великі стали];

2) відсисати, відіссати що, надсисати, надіссати що. [Груди нагрубли дуже, треба надіссати. Дійки в корови тугі: припускаємо теля, щоб відіссало, а тоді вже доїмо]. -сать часть чего - відіссати, відсмоктати що и чого. [Дитинча відсмоктало цукру]. Отсосанный - відіссаний, надіссаний, відсмоктаний.

* * *

несов.; сов. - отсос`ать

теплий, свіжий. -ное молоко - сиродійне, тепле молоко, сиродій (-дою), молоко з- під корови. -ная кожа - свіжа шкура. -ное мясо - свіже м'ясо. -ной мёд - свіжий мед. -ной квас - міцний квас.

* * *

1)

2) ( насыщенный испарениями) парки́й, варки́й, заду́шливий, заду́шний