ВИСМ

висміювання, висміхи, глузування, кепкування.

* * *

висміювання, висмівання, жартування з кого.

* * *

высмеять висмівати, висміювати, (сов. висміяти) кого, глузувати, кепкувати з кого, на глузи брати, на глузи взяти кого. Высмеиваемый - висміюваний. Высмеянный - висміяний.

* * *

несов.; сов. - в`ысмеять

вышутить брати (взяти) кого на жарт(и), висміювати (висмівати) кого, висміяти, жартувати з кого.

* * *

несов.; сов. - в`ышутить

засмеять кого засміювати, засміяти, висміювати и висмівати, висміяти кого, (осмеять) обсміяти. [Люди чужії її засміють (Шевч.). Добре її там висміяли]. Засмеянный - засміяний, висміяний.

* * *

несов.; сов. - засме`ять

осмеять о(б)сміювати, о(б)сміяти, висміювати и висмівати, висміяти кого, що; пересміхати, брати на сміх, на посміх, на глум, на глузи. Срв. Смеяться над кем, Насмехаться. -нный - о(б)сміяний, висміяний, пересміяний, взятий на сміх, на посміх, на глум, на глузи.

* * *

несов.; сов. - осме`ять

осмеяться о(б)сміюватися, бути о(б)сміяним, висміюватися и висміватися, бути висміяним; братися на сміх, на посміх, на глум, на глузи.

* * *

над кем) насміх, насмішка, посміх (-ху), посмішка, глум, поглум (-му), поглумка, глузування, глумування, кепкування (-ння) (з кого). [З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум (Франко). З посміху люди бувають (Номис). Його слова він узяв за посміх із себе і обуривсь (Крим.). Це посмішка з мене (Грінч. I). Щаслива я, ти кажеш? хіба не глум, не сором на всі люди, що ми в руках усі в нікчемної приблуди? (Самійл.). З болізним глумом вглядається в мене (Крим.). Його поглумка гірш не те лайки, - бійки (М. Вовч.)]. -ки - насміхи, посміхи (-хів) и насміх, посміх (-ху), насмішки, посмішки (-шок), поглумки (-мок), глузи (-зів), глум, поглум, глузування, глумування, кепкування (-ння, соб. и (мн.) -вання, -вань и -ваннів), (пров.) кпини (р. кпин). [Вчора ви балакали без насміхів (Крим.). Не боячись поспіхів (Крим.). Мов горох сипалися насмішки на (його) голову (Франко). Остигло й глузи людські терпіти (Грінч. II). Веселий глум (Крим.). Жарт веселий, повний глуму (Чупр.). Почали з нас сміятися; ми терпіли їх глузування довго (Грінч.). Посипались кепкування і нарікання (Стор.). Доведеться зазнати і перешкод, і кпин, і ворожнечі (Стебн.)]. В -ку - на глум, на сміх (насміх); срв. Насмех. [Сказати-б, що це на сміх написано, так ні (Грінч.)]. Делать в -ку что - робити на глум (на сміх, на посміх) що. С -кой - глузливо, глузуючи; см. Насмешливо. Это -ка судьбы над ним - це доля глузує (поглузувала) з його. Не давать, не дать проходу -ками - висміювати и висмівати, висміяти очі кому. Подвергать -кам - см. Насмехаться.

* * *

о(б)сміювання, висміювання, висмівання.

* * *

1) критикувати, (сов.) скритикувати кого, що. [Критикуйте мою роботу як- найсуворіше (Київ)];

2) (охуждать, осуждать) критикувати, осуджувати, висміювати кого, що. Критикованный - критикований; осуджуваний, висміюваний. [Надрукованого і критикованого нічого не читав (Шевч.)].

* * *

1) критикуватися. Книги -ются умелым критиком - книги критикує тямущий критик;

2) (осуждать, опорачивать друг друга, взаимно) критикувати один одного, висміювати, ганьбити один одного.

* * *

дурисвітство, обмана, підмана, шахрайство, (зап.) ошуканство. [Аристофан висміював шахрайства всякі, дурисвітство (Крим.)]. Сплошное -во - світове дурисвітство (шахрайство), світова обмана. [Це вже світова обмана та й годі: вчора осьмушечка була півкопи (25 копеек), а сьогодні три гривні! (Лебединщ.)].

* * *

1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);

2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);

3) стар. - наука, навчання (чого).

* * *

ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

пересміхання, пересміювання.

* * *

пересмеять

1) кого (осмеивать) - пересміхати кого, брати, взяти на сміх, на посміх, на глум, на глузи кого; см. Осмеивать, Высмеивать;

2) пересміяти кого. [Давай будем знов сміятися, - хто кого пересміє (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - пересме`ять