ВАВ

вав, шестая буква еврейского алфавита; числовое значение 6

ו [וָו]

* * *

* * *

вавёрка, -кі жен.

* * *

ист. Вавілон, -на муж.

вавілонянін, -на муж.

напеть

1) (про себя, только несов.) наспівувати, (гал.) лебедіти, (под нос себе) мугикати, курникати, кургикати що. [Ходить, щось думає, стиха наспівує (Васильч.). Зачав пісню лебедіти слізними словами (Млака). Арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Бондар барило й бочку набиває, та ще й курникає (Шевч.)]. Он давно мне -вает (про) это (об этом, эту песенку) - він давно мені про це или цієї (пісні) співає (зап. піє);

2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспівувати, наспівати, (о мног.) понаспівувати що. Я -пел ему за это порядком - я добре вичитав йому за це;

3) (зарабатывать пеньем) заспівувати, заспівати, виспівувати, виспівати що. [Співав цілий вечір, та й карбованця не виспівав (Сл. Ум.)];

4) кому на кого - см. Наговаривать 2. Напетый -

1) наспіваний, понаспівуваний;

2) заспіваний, виспіваний. -ться -

1) наспівуватися, мугикатися, курникатися, кургикатися;

2) наспівуватися, бути наспівуваним, наспіваним, понаспівуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наспіватися, (диал.) напі(я)тися; намугикатися, накурникатися, накургикатися.

* * *

несов.; сов. - нап`еть

певать

1) співати, (диал.) піти, піяти. [Кому добре, той співає, кому зле, той плаче. Ще кури не піяли, як він зірвався (Стеф.)]. Петь что и о ком, о чём - співати чого (реже що) и за (про) кого, за (про) що. Петь песни, весенние (свадебные) песни - співати пісень, веснянок, весільних пісень. [Катря вже подругувала з сільськими дівчатками - веснянок уміла співати (М. Вовч.). І пісні їй піли пташенята божі (Рудан.)]. Петь-заливаться - співати-розлягатися, лящати. [В кущі співав-розлягався соловейко. Соловейко лящить (Тесл.)]. Петь басом - співати баса (и басом), басувати. Петь вполголоса, под нос песню - мугикати, кургикати пісню (и пісні). Петь обедню молебен - співати службу (обідню), молебень. Петь одну песню, одно и то же - після тієї та знов тієї співати. Теперь он другое поёт - тепер він иншої (не те) співає (заспівав). Любящий петь - співучий, співливий;

2) (воспевать кого, что) співати про кого, про що, виспівувати, виспівати, оспівувати, оспівати кого, що. Петый -

1) співаний;

2) см. Отпетый 2.

* * *

1) співа́ти; ( распевать) виспі́вувати

2) ( воспевать) співа́ти, оспі́вувати, виспі́вувати

-ся, выпеть, -ся виспівувати, -ся, виспівати, -ся. [Грає кобзар, виспівує. Виспівається, то добре співатиме. Виспівав собі аж три карбованці]. Выпетый - виспіваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыпеть

глас. [Затяг на шостий глас. Співав-би, так гласу не маю].

* * *

1) ( голос) глас, -у; го́лос, -у

2) церк. муз. глас

голос, (редко) глас; ум. - голосок, голосочок, голосонько. [Співав-би, так уже гласу не маю]. Говорить грубым, низким голосом - товсто говорити (гукати). Высоким, тонким голосом - тонко, тоненько. Сиплый голос - хрипливий матовий голос. Вполголоса - півголосом. Во весь голос - на повен голос, на цілий свій голос, (вульг.) на весь рот. Не своим голосом - не своїм гласом, не своїм голосом. Сладеньким голоском - солоденько. Подавать, подать голос - озиватися, озватися, датися чути. Понижать голос - притишувати голос. Возвысить, повысить голос - підняти голос. Сила голоса - сила голосу, гук. [Гукнув скільки в його стало гуку (Мирн.)]. Голос, словно из бочки - голос як із барила. Таким голосом - на такий голос. Голоса недостаёт у кого - голосу не стає кому, голосу (гласу) не відтягне хто. Терять (потерять) голос, спадать с голоса - тратити (стратити) голос, спадати (спасти) з голосу. Обладать сильным голосом - (народн.) гортань добру мати. В один голос - устами одними, одноголосно. Глас народа - глас божий - голос людський - голос божий. Голос совести - голос сумління (совісти). Голос уважаемых критиков - голос поважних критиків. Совещательный голос - дорадчий голос. Решающий голос - вирішальний, ухвальний голос. Избирательный голос - виборчий голос. Иметь право голоса - мати право на голос. Подавать голос за кого-л. - подавати голос за [на] кого, голосувати за [на] кого, віддавати голос кому. Подача голосов - голосування. Всеобщая, прямая, равная, тайная подача голосов - вселюдне, безпосереднє, рівне, потайне (таємне) голосування. Избрать кого-л. подачей голосов - обібрати голосуванням, зголосувати кого. [Зголосували його на старшину]. Взять голос - забрати голос. Большинство голосов - більшість голосів, перевага голосів. По большинству голосов - більшістю (перевагою) голосів. Меньшинство голосов - меншість голосів.

* * *

-ся, добыть, -ся добувати, -ся, добути, -ся, здобувати, -ся, здобути, -ся, видобувати, -ся, видобути, -ся, а специальнее - діставати, сов. дістати, (приобресть) придбати, розідбати, (наконец достичь) доскочити чого, засягати чого, сов. засягти, запобігати, запобігти чого, дороблятися, сов. доробитися чого, сов. розстаратися про що. [Або добути, або вдома не бути (прик.). Чи се-ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю кров'ю й потом? (Л. Укр.). Здобувся чоловік лиха. А хто-ж тобі гетьманськую булаву дістане? (Рудан.). Кривавим потом дороблятися хліба насущного. Ні за які гроші не доскочиш (Куліш). Роботою засягне собі щастя (Мирн.). Запобігай світа, поки служать літа (Ном.). Треба розстаратися про гроші]. Добыть (заработать) с трудом, с горем пополам - розгорити, загорювати що, розгорюватися на що. [Тяжко загорьований хліб їмо. Як-небудь розгорюємось на скотинку (Мирн.)]. Трудно (бывает) добывать что - трудно (сутужно) на що. [На сіль було трудно (Куліш)]. Добываемый - добуваний. [Власник землі брав собі по копійці з пуда добуваного вугілля]. Добытый - здобутий. Добывающий - добувальний, видобутний; сировинний. [Добувальна та обробна промисловість. Сировинна промисловість]. Добытое тяжёлым трудом - кривавиця. [За чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Ном.)]. Добыть работой - приробити. [Збутися не довго, а спробуй приробити]. Добыть пением - виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну (М. Вовч.)]. Добыть нищенством - вижебрати; обманом - видурити; борьбой - вибороти и т. д.

* * *

несов.; сов. - доб`ыть

1) (что) добува́ти, добу́ти и мног. подобува́ти, здобува́ти, здобу́ти (що); ( с трудом приобретать) добува́тися, добу́тися, здобува́тися, здобу́тися, роздобува́тися, роздобу́тися (чого)

2) горн. добува́ти, добути, видобува́ти, ви́добути

завеять

1) завівати, завіяти. [Як завіяли вихри (Круш.)];

2) (снегом, песком) вавівати, завіяти, замітати, замести, заносити, занести, закидати, закидати (снігом, піском). [Снігом дорогу завіяло. І замете піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.)]. Завеянный - завіяний, заметений, занесений, закиданий.

* * *

несов.; сов. - зав`еять

залить

1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];

2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];

3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];

4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];

5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];

6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];

7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];

8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);

9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.

* * *

несов.; сов. - зал`ить

1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути

2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)

3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

залиться

1) (за что) заливатися, залитися и заллятися, затікати, затекти за що; (вливаться) уливатися, улитися, утікати, утекти куди, в що;

2) (обливаться) заливатися, залитися и заллятися, обливатися, облитися (обіллятися) чим, (кровью ещё) заюшитися, підпливати, підплисти (підпливти) кров'ю; см. Обливаться. -ться слезами - заливатися, залитися и заллятися, обливатися, облитися и обіллятися, умиватися, умитися сльозами (слізьми), заходитися, зайтися сльозами (слізьми, плачем), підпливати, підплисти и підпливти сльозами (слізьми), розливатися (сльозами), ревне плакати. [Назад обернуся та сльозами заллюся (Пісня). І як кинув Україну, сльозами заллявся (Рудан.). Зігнувшись, розливалася сльозами (Мирн.). А вони так і розливаються, плачуть (Квітка). І що вже плакав! так і підпливає сльозами (Квітка)];

3) (затопляться) заливатися, залитися и заллятися, підпливати, підплисти и підпливти чим, бути залитим, поні[пой]матися, по(й)нятися чим. [Сріблом підпливає, повіддю вилискує Полісся під місяцем (Васильч.). Риданням Іудея пойнялась (Л. Укр.)]. Луга -ваются водой - луки (луги) заливає (понімає) вода, луки (луги) підпливають водою;

4) (тонуть) заливатися, залитися и заллятися чим. [Поринаєш, - не дай Боже, заллєшся водою (Куліш)];

5) (напиваться) наливатися, налитися. [Дай, Боже, гостя, то й наллюся (Чуб. I)]. -ться смехом, хохотом - заливатися, залитися и заллятися сміхом (зо сміху), реготом (з реготу), розлягатися, розлягтися сміхом, реготом (з реготу), залягатися, залягтися сміхом, реготом, заходитися, зайтися сміхом, реготом (з реготу), зареготіти (-гочу, -тиш), зареготати(ся) (-гочу(ся), -гочеш(ся)), заходитися, зайтися; (криком, кашлем) заходитися, зайтися криком, кашлем, від крику, від кашлю. [Панночка залилась сміхом (Л. Укр.). Дівчата заливаються з реготу (Мирн.). Залягається сміхом (Л. Укр.). З-заду Грицько розлягавсь із реготу (Мирн.)]. -ваться - (о поющ. человеке, птице) розлягатися; (о соловье) розкочуватися, розлягатися; (о собаке) розтинатися; (о муз. инструм.) вихилятися, грати аж співати; (о колокольчике) голосити, затинати. [Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (Коцюб.). А скрипочка вихиляється, до живого доймає (Васильч.). А скрипочка грає аж співає (Звин.). Чуєте, як дзвоник голосить (Кониськ.). Дзвони дзвонять, затинають (Звин.)]. -ваться песней - співати-розлягатися. [В кущі по-за камінням співав-розлягався соловейко (Григор.)]. -ваться соловьём - соловейком розлягатися, виводити (виспівувати) як соловейко.

* * *

несов.; сов. - зал`иться

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *