iii

зіма, (этимол.) зима, ум. зімонька, (этимол.) зимонька. [Зімо, зімонько, зімо лютая, ой, прошу тебе, не морозь ти мене (Чуб. V). Зима люта; вітер свище, сніг по вікнах брязкотить (Руданськ.)]. Снежная (очень) -ма - завальна, завалиста зима. Суровая -ма - люта зима. Мягкая -ма - лагідна зима. Мокрая -ма (с оттепелями) - гнила зима. Начало -мы - зазимки, первозимки (-ків). Исход -мы - відзимки. -ма началась (наступила) - зима зайшла, зима впала. [Аж гульк - зіма впала (Шевч.)]. Проводить, провести -му - перебувати, перебути зиму, зимувати, перезимувати. Вынести -му - визимувати. Содержать, -ся -мой, продержать, -ся -му - зимувати кого, -ся, перезимувати кого, -ся, визимувати кого, -ся. [Ой, прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде (Грінч. III)]. -му зимовать - зиму зимувати. В течение -мы - через зиму. [Може-б ви продержали мене через зіму до весни (Кониськ.)]. В продолжение -мы - зиму, через зиму, протягом зими. Прошлой -мой - минулої зими, тої зими. Каждую -му - що-зиму, що-зими. [Інгул що-зиму замерзає (Шевч.)]. Зимой, нрч. - зимою, узимку, узимі, упозимку, зимової доби. [Хто вліті гайнує, той взімі голодує (Номис). Влітку він товар пасе, а взімку дітвору учить Кониськ.)].

* * *

зи[і]мувати, зимуватися. [Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати - то горювати (Номис). Ой, убирайтесь, славні чумаченьки, зімуватись до Лугу (Грінч. III)]. Зиму -вать - зиму зимувати. [Де-ж ти, хмелю, зіму зімував? (Чуб. V). Та й вернувся на Вкраїну зиму зимувати (Руданськ.)]. Он знает, где раки -муют - він знає, де раки зимують (Приказка).

* * *

Злорадливый злорадий, злорадісний, зловтішний. [Тепер вони із злорадою цікавістю дивились (Корол. III). Регоче злорадим сміхом (Л. Укр.)].

* * *

союз і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І вітер не віє, і сонце не гріє (Пісня). Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев.). Стала їсти й пити (Шевч.). Він а я - це-ж не те саме (Крим.). Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором а селом (Коцюб.). За током ішов садок - великий та розкішний (Свидн.)]. Огонь и вода - огонь і вода. Отец и мать - батько й мати. От моря и до моря - від моря й до моря. Весёлый и радостный - веселий і радісний, веселий та радісний. Эта река широка и глубока - ця річка широка й (та) глибока. Вот и - ось і. [Ось і дуб той кучерявий (Шевч.)]. Да и - та і (й). [Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). А їй, звичайне діло, і віри своєї жалко, та й родичів, батьків, то-що (М. Лев.)]. И кто бы мог предполагать - і хто-б міг думати. И я это знаю - і я це знаю. И не богат, да тороват - і не багатий, та щедрий. И благоразумные иногда ошибаются - і розумні (люди) часом помиляються. И хотел бы, да не могу - і хтів-би, та не можу. Мы и пошли, да нас не пустили - ми й пішли (були), та нас не пущено. И не пытайся, всё равно ничего не выйдет - і не спитуйся (не пробуй), однаково нічого не вийде. И молода, и хороша, и богата - і молода, і хороша, і багата. Но и - ба й, але й. Он не только глуп, но и зол - він не тільки дурний, ба й злий (але й злий).

* * *

1) і; (преим. после гласного) й; ( для соединения однородных членов предложения) та

2) усилит. і, та й; и

и Изо предл. с род. пад.

1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;

2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.

* * *

предл. с род. п.; тж. изо

икнуться, безл. и[і]катися (и[і]кається), и[і]кнутися (-неться), гикатися, гикнутися, (зап.) щикатися. [Як важко икається, так хтось судить (Грінч. III). Нехай йому легенько икнеться (Номис)].

* * *

несов.; сов. - икн`уться

образ (-за), ікона, бог (-га). [Старий мене іконою поблагословив (М. В.). Поцілувала на божнику бога (Г. Барв.)]. -ны - образи, боги (-гів), ікони. [Під богами повішала гарні вишивані рушники (Коцюб.). Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих (Грінч. III)].

* * *

інтернаціонал (-лу). [III-ій Інтернаціонал]. Коммунистический, Третий -нал - Комуністичний, Третій Інтернаціонал.

* * *

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

истлеть (сгореть тлея, сгнить) зотлівати, зотліти и стліти, потліти, перетліти, (иногда) пріти, (испепелиться) попеліти, спопеліти, (о мн.) позотлівати, потліти; срвн. Сгнить. [Я знемігся, згорів, моє серце на попіл зотліло (Ворон.). А назавтра й вона вмерла і зотліла в хаті, бо нікому в Батурині було поховати (Шевч.). Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло (Грінч. III). Будеш-же ти, тіло, в сирій землі пріти (Чуб. I). Стоятиме тоді (храм), коли мої кістки потліють і ім'я погине (Самійл.)]. Истлевший - зотлілий, стлілий, потлілий, перетлілий, спопелілий. [Думки мої рвуться як стліла нитка (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - истл`еть

изойти

1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];

2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];

3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];

4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];

5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];

6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;

7) (везде побывать) - см. Исхаживать.

* * *

1) (выходить откуда-л.), вихо́дити

2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити

3) (основываться на чём-л.) вихо́дити

1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)

2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти

3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́

или Исхудеть схуднути, (о мн. похуднути), змарніти, помарніти, охлянути, (с оттенк. зачахнуть) знидіти, винидіти, понидіти; (в лице) спасти з лиця, з[по]марніти на лиці, на виду; (в теле) спасти з тіла, на тілі, змарніти, помарніти, (в конец известись) ні на що звестися; см. Похудеть. [Схуд, висох Павло (Грінч.). За довгий час змарнів, борода одросла (Рудч.). Ой вже-ж наші сіромахи та без харчів помарніли (Пісня). Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла (Номис). Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи (Чуб. III)]. Покуда жирный -дает, худого чорт возьмёт - поки гладкий схудне, то худий здохне (Приказка).

* * *

исшить

1) (узором: вышивать) вишивати, вишити, (о мн.) повишивати що;

2) (израсходовать на шитьё) вишивати, вишити що (нитки) на що. [Вишила усю заполоч - нема чим шити (М. Грінч.). Ниточку шовку вишила (Грінч. III)]. Исшитый - вишитий. -ться - вишиватися, бути вишитим.

* * *

несов.; сов. - исш`ить

1) ( украшать шитьём) вишива́ти, ви́шити, -шию, -шиєш и мног. повишива́ти, мере́жати и мере́жити и вимере́жувати, ви́мережати и ви́мережити; ( расшивать) розшива́ти, розши́ти, -ши́ю, -ши́єш

2) ( расходовать при шитье) вишивати, ви́шити

см. Камера 3.

* * *

капнуть и Кануть

1) (падать каплями) капати (-паю, -паєш и каплю, -плеш, -плють), капнути, крапати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), крапнути, (иногда: о дожде, крови) цяп(к)ати, цяпнути и цянути, (о слезах, крови иногда) канути, сов. канути; (учащённо, беспрерывно) капотіти, крапотіти, ляпотіти, цяпотіти. [Чую сльози на моє лице капають, капають (Грінч.). Дощик, дощик капає дрібненько (Пісня). Дощик крапле (Рудч.). Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле (Пісня). Капле кровця у криницю (Рус. Дн.). Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Квітка). Кровцю пустила - кровця цяпала; де кровця цяпне, церковця стане (Kolb.). Ой зоре, зоре! - і сльози кануть (Шевч.). З палаша кровця кане (Голов.). Дощик, дощик, аж із стріхи капотить (Пісня). З стріхи ляпотить (Грінч. III). День і ніч дощі холодні б'ють о вікна, цяпотять (Франко)]. Пот -пал с его лица - піт капав йому з лиця. С кровли -плет - з стріхи капає, капле. Свеча -ет - свічка капає. Над нами не каплет - на голову нам не тече; дощ не йде;

2) -пать, капнуть что (лить по капле) - капати, капнути що у що, куди. -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды - капай ліки по п'ять крапель у ложечку води;

3) (пропускать сквозь себя капли) протікати, текти. Крыша, потолок -плет - дах, стеля протікає, тече.

* * *

несов.; сов. - к`апнуть

1) бот. Brassica oleracea - капуста, ум.-ласк. капустонька, капусточка, капустиця. [Ростуть як та капуста на городі (Шевч.). Поливайте капустицю, то буде родити (Чуб. V). Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, і із листу головистая (Номис)]. Брюссельская -та - брусельська (зелена) капуста. Кочанная (вилковая) -та - качанна капуста, обычно просто капуста. Синяя, красная -та - синя, червона капуста. Огородная, парниковая -та - городня, парникова капуста. Цветная -та - кучерява, квітна капуста, цвітуха. Кочерыжка -ты - качан (-на). Кочень (вилок) -ты - головка капусти, качан (-на), ум.-ласк. качанчик (-ка). [І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис). Були три синки, мов три качанчики (Основа)]. -та с большим кочнем - головата, головиста, качаниста капуста. [Капуста моя качанистая (Грінч. III)]. -та с кочнем, сидящим низко при земле - низькостеблиця. -та не завившаяся в кочень - шуляк (-ка), шулик. [Шуляки будуть, а не капуста (Липов.)]. -та голенастая - голіната капуста. -та свивается в кочень - капуста в'яжеться в головки. Шинковать, крошить -ту - шаткувати, кришити капусту. Шинкованная, рубленная, крошеная -та - шаткована, січена, кришена капуста. Сечь -ту - сікти капусту. Рубленная, сеченная -та - січена капуста, сіканка. Кислая -та - квашена, кисла капуста. Щи из кислой -ты - капуста, капустка, капусниця, капусняк (-ку). Тушенная - та с колбасой (свин. мясом, салом) - біґос (-су). Горшок для варки -ты - капустіник (Гол. II). Место, где росла -та - капустище, капусник (-ку), капустянка (Вхр.). Рубить в -ту кого (врага) - на капусту сікти кого (ворога). [Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти (Лукаш.)];

2) бот., заячья -та - (Sedum Telephium) заяча капуста; (Bupleurum) ласкавець (- вцю); (Oxalis Acetosella) заячий щавель (-влю) или просто щавух (-ху). -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum - татарська гречка.

* * *

1) (стража) сторожа (-жі), варта, чата, калавур (-ра), каравул. -лы, мн. - сторожа, варта, чати (р. чат), калавури, каравули, (поставленные на -ле) вартові (-вих). [І в дорогу подались вони обоє, обминаючи сторожу (Ворон.). Чути, як перегукується варта (Грінч.). Далеко їм обходити горами, щоб обдурить намісникові чати (Грінч.). Ой кругом церкви, церкви січової калавури стали (Пісня)];

2) (пост, служба) чата и чати, варта, сторожа, калавур, каравул, (дежурство) стійка. [Пора нам на чату (Куліш). Гонять, мамко, на сторожу, під чорний ліс на могилу (АД). Стоїть солдат на калавурі (Квітка). Стійку люди одбували по черзі (Кон.)]. На -ле - на сторожі, на варті, на чатах, на стійці. Быть в -ле - на варті бути. Вступить в (на) -ул - на варту стати. Держать -ул - вартувати. Итти в -ул - іти на варту. Стоять на -ле - на чатах стояти, бути на варті, на стійці. Разводить, развести -улы - розставляти, розставити варту, сторожу. Развод -лов - розставляння варти, сторожі. Смена -лов - зміна варти, сторожі. Поставить -лы - поставити (постановити) варту, сторожу, чати. Усеять -ми что - зачатувати що. [Нехай густо зачатують битую дорогу (Куліш)]. Строгий -ул - гостра варта. [Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта (Чуб. II)]. Почётный -ул - почесна варта. Гарнизонный -ул - залогова варта (сторожа). Брать, взять на -ул - брати, взяти на калавур. Взять под -ул кого - узяти під сторожу кого. Держать под -лом кого - тримати під сторожею (під вартою) кого;

3) караул! межд. - ґвалт! пробі! пробоньку! рятуйте! калавур! [Ай, ґвалт! сала в хаті, не дам ради кошеняті (Номис)]. -ул! спасайте! - ґвалт! рятуйте! Кричать -ул - ґвалт, пробі кричати, волати; на ґвалт, на пробі кричати (волати, гукати), ґвалтувати. [Було-ж тобі не любити, а тепер хоч ґвалт кричи (Грінч. III). Кричав на пробі до чорної мряки (Коцюб.). Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. Хоть -ул кричи - аж (хоч) ґвалт. [Аж ґвалт потрібні гроші (Крим.). Нема грошей хоч ґвалт кричи (Гайсинщ.)].

* * *

1) сущ. ва́рта, сторо́жа, карау́л, -у, ча́ти, род. п. чат

2) в знач. межд. ґвалт, карау́л, про́бі, калаву́р