Ungrund

1. неоснова́тельность, беспо́чвенность (утвержде́ния), голосло́вность;

2. уст. про́пасть, бе́здна, пучи́на

1) неосновательность, беспочвенность ( утверждения); голословность

2) уст. пропасть, бездна, пучина

1) общ. бездна, пучина, пропасть

2) устар. голословность, беспочвенность (утверждения), неосновательность

f Abgrund m; F Unmenge, Masse; Ausbund m

* * *

бе́здна [-zn-] f Abgrund m; fam Unmenge, Masse; Ausbund m

* * *

<-ы>

1. (глубо́кая про́пасть) Abgrund m

2. разг (у́йма) Unmenge f

бе́здна дел eine Menge Arbeit

* * *

1) gener. Abgrund, Kluft, Ungrund, eine jähe Tiefe, Tiefe

2) geol. Untiefe

3) colloq. Unmasse

4) obs. Teufe

5) greek.lang. Abyssus

6) pompous. Schlund

1) gener. Grundlosigkeit, Haltungslosigkeit

2) obs. Ungrund (утверждения)

1) gener. Grundlosigkeit

2) obs. Ungrund

3) liter. Hohlheit (утверждений и т. п.)

4) law. Leere, Unbegründetheit, Unmotiviertheit, leeres Gerede

1) obs. Ungrund

2) law. Haltlosigkeit, Hinfälligkeit, Unbegründetheit

1) gener. Barathron, Liese, abgängig sein (без вести), futsch sein, in Verstoß geraten, in die Pilze gehen, in die Rapusche gehen, in die Rapuse gehen, Ungrund

2) geol. Bergschlund, Woog

3) colloq. Vielzahl, hops gehen, hops sein, flötengeh, flötengehe

4) obs. in die Nüsse gehen

5) law. fort sein

6) greek.lang. Abyssus

7) liter. "Der Fänger im Roggen" ("Над пропастью во ржи", роман Д.Сэлинджера)

1) gener. Kluft (тж. перен.), heidi gehen, Tiefe, Abgrund

2) colloq. Unzahl (чего-л.), abbleiben, hinsein

3) botan. in die Binsen gehen

4) poet. Schlucht Schlüchte

5) law. verschwinden

6) offic. in Verlust geraten

7) swiss. Krachen

8) avunc. in die Rapuse kommen, vor die Hunde gehen, flötengehen, hopsgehen, hopssein, verschüttgehen

9) pompous. Schlund

10) territ. in die Wicken gehen

1) gener. Abgrund (тж. перен.), Malstrom (в море), Strudel, Tiefe, Tiefe (ìîðÿ), Ungrund

2) geol. untermeerischer Kessel

3) liter. Sumpf

4) eng. Frostbeule, Frosthebung

5) construct. Frostaufbruch, Frostauftreibung

6) railw. Schlammpumpstelle

7) road.wrk. Aufbeulung, Aufquellen, Aufquellung, Ausbeulung, Bodenhebung, Frostballen, Frostbuckel

НІЩО - категорія метафізики та онтології, що мислиться як небуття (несуще) і характеризується предикатами негативності, відсутності, позбавлення, заперечення тощо. Аналогія Н. з поняттям небуття чи смерті вказує на межу його логічного аналізу й безпосереднього розуміння; ознаки Н. добираються у царині відношення "буття - Н." Особливого (конститутивного) значення категорія Н. набуває у східній традиції. В даосизмі роль першооснови і завершення всього існуючого виконує поняття дао В. оно нескінченне і безіменне, форма без форми і образ без сутності, безтілесне, порожнє і нице. Завдяки дао небуття проникає усюди; все народжується у бутті, а буття з'являється з небуття. В буддизмі подібний принцип називається нірваною. Це видозмінене поняття мокші (позбавлення, звільнення), що означає зникнення, кінець, припинення існування, вічний спокій. У західній філософії проблема Н. порушується ще з Античності. Вона вже наявна у вченні Геракліта про становлення - як вираз єдності протилежностей (буття і Н.). Парменід висловлює думку, що Н. неможливо ані помислити, ані висловити В. оно виступає запереченням існування Г. оргій обстоював тезу, виражену в трьох принципах: нічого не існує; якщо дещо існує, то воно незбагненне; якщо його можна осягнути, то неможливо пояснити і виразити. Розбіжності двох попередніх позицій долає Демокрит, вбачаючи в атомах мислиму повноту буття, котра визначається через свою протилежність - порожнечу як континуум, позбавлений кількостей і якостей. В діалектиці 17латона Н. подається через категорію "іншого" - породження буттям свого інобуття. "Інше" виступає можливістю пізнання не лише буття, а й Н. Аристотель вбачав ознаки Н. в неоформленому, позбавленому сутності матеріалі - матерії С. тоїки (див. стоїцизм) пов'язували Н. з уявленням про нескінченність як безтілесну порожнечу, всередині якої міститься Космос. Епікур виражав поняттям Н. феномен смерті (позбавлення будьяких форм та ознак життя). У наданні Єдиному якостей над-буття Плотин уподібнював його Н. Він розрізняв небуття як матерію й абсолютне Н., що виступає "іншим" стосовно існуючого. Середньовічна інтерпретація співвідношення буття і небуття визначалася доктриною творення з Н. Акт творення передбачає появу світу, властивості якого нічим не обумовлені. В апофатичній теології (Філон, Климент, Ориген, ареопагітики, Максим Сповідник, Дамаскій, Палама, Еріугена, Кузанський), каббалі та містичній традиції (Екгарт, Франк, Силезій, Беме) вживання варіантів терміна "Н." (безодня, possest Ungrund (невкоріненість) стосовно Бога, через відкидання усіх його предикатів, означає, що він не є чимось серед сущого, але, як першопричина, піднімається над сущим і перебуває всюди й ніде. Входження у домени "божественного мороку" відбувається в актах мовчання та містичного переживання Н. овочасна метафізика відмовилася від тези про створення світу з Н., виходячи з положення ex nihilo nihil fit (з нічого ніщо не виникає). У Канта Н. подається як можливість і неможливість предмета або його поняття, що постають у людському розумі. Гегель називав Н. чистою безпосередністю, довершеною порожнечею з відсутністю визначень і змісту, яка дорівнює самій собі і буттю, а відмінність між ними лише абстрактна. У філософії екзистенціалізму термін "Н." тлумачиться як царина свободи і трансценденції. Таїну Н. як безодні та невідання К'єркегор називав станом, що пробуджує в людині жах і спонукає до пізнання. У Гайдеггера проблема Н. постає через спосіб самопроектування людини у майбутнє, що супроводжується зустріччю з образом смерті. Категорія Гайдеггера "буття-до-смерті" позначає можливість вирватись із повсякденності, що характеризується анонімністю існування. Бердяєв залучає поняття Н. до розгляду проблеми творчості. Остання не виходить з наявного буття, а виступає прагненням до свободи, яка у своїй можливості - бездонна і безпідставна. Вкорінення свободи лежить не в бутті, а у Н. Сартр визначає людину як істоту, що характеризується здатністю вирізняти себе з-посеред буття через Н. (neant). Націленість людської свідомості на суще здатна проявляти, нівелювати його С. відомість постає вільною умовою прояву сущого. У дуальності буттєво-небуттєвих зв'язків Н. стає не простою альтернативою буття, а його співучасником, джерелом розвитку та творчих здатностей (див. небуття).