5)+(огорчать)

огорчить кого завгорювати, завгорити кому, загорчати, загорчити кому, смутити, засмучувати, засмутити кого, жалю, туги кому завдавати, завдати, прикрості чинити кому. Чем он её -чил? - чим він їй завгорив (загорчив)? Меня очень -чают эти ссоры - мене дуже болять оці сварки, великого жалю завдають мені оці сварки. Огорчённый - засмучений, зажурений, вражений.

* * *

несов.; сов. - огорч`ить

см. огорчать

омрачить

1) тьмарити, (п)отьмарювати, потьмарити, тьмити, за[по]тьмити, паморочити, заморочити (сов.), охмарювати, за[по]хмарити, хмарою крити, хмарою по[у]крити, темнити, (переносно) засмучувати, засмутити. [Віки варварства тьмарили людську думку (Л. Укр.). Нащо його засмучувати й сердити? (Тобіл.)]. См. ещё Затемнять, Застить. Омрачённый - потьмарений, о[за,по]хмарений, хмарою вкритий. -ный печалью - потьмарений сумом;

2) (ослеплять) сліпити, осліпити (о мн. посліпити), робити, зробити кого темним, -ною. Облако -чило что - хмара зависла на чому. [Хмарка задуми зависла на її чолі (Франко)].

* * *

несов.; сов. - омрач`ить

1) (покрывать мраком, затемнять) затьма́рювати, затьма́рити, потьма́рювати, потьма́рити, отьма́рювати, отьма́рити; ( отенять) оті́нювати и отіня́ти, отіни́ти

2) (делать мрачным, печальным) затьма́рювати, затьма́рити, потьма́рювати и тьма́рити, потьма́рити, отьма́рювати, отьма́рити, захма́рювати, захма́рити, несов. охма́рити; (огорчать, опечаливать) засму́чувати и смути́ти, засмути́ти и позасму́чувати и посмути́ти

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

1) (причинять вред, ущерб, дезорганизовать) розла́днувати, -ную, -нуєш, розладна́ти, розла́джувати, -джую, -джуєш, розла́дити, -джу, -диш

2) муз., радио розстро́ювати, розстро́їти

3) ( кого - огорчать) при́кро вража́ти, при́кро вра́зи́ти (вра́жу́, вра́зи́ш), [ду́же] засму́чувати, -чую, -чуєш, [ду́же] засмути́ти, -смучу́, -сму́тиш (кого), завдава́ти (-даю́, -дає́ш) жалю́ и жа́лю, завда́ти (-да́м, -даси́) жа́лю́ (кому)

4) ( ссорить) свари́ти, -рю́, -риш, посвари́ти

несов.; сов. - удруч`ить

1) ( отягощать) обтя́жувати, обтя́жити; ( лишать сил) знеси́лювати, знеси́лити

2) ( огорчать) гніти́ти и пригні́чувати и реже пригніта́ти, пригніти́ти, пригно́блювати, пригноби́ти; ( печалить) засму́чувати и смути́ти, засмути́ти и позасму́чувати и посмути́ти, жури́ти, зажури́ти