шкребти

См. также в других словарях:

• шкребти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• шкребти — бу/, бе/ш; мин. ч. шкріб, шкребла/, шкребло/; недок. 1) перех. і неперех., чим і без додатка. Те саме, що скребти 1). 2) перех. і без додатка, перен., розм. Безперервно турбувати, непокоїти, мучити (про думки, почуття) …   Український тлумачний словник

• зішкребти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• зішкребти — див. зшкрібати …   Український тлумачний словник

• шкребтися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• хваґовати — шкребти шкуру (один із чинбарських процесів) …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

• чухати дылины — шкребти підлогу, мити підлогу …   Словник лемківскої говірки

• зашкребти — і заскребти/, бу/, бе/ш; мин. ч. зашкрі/б (заскрі/б), зашкребла/ (заскребла/), зашкребло/ (заскребло/); док. Почати шкребти (скребти), шкребучи (скребучи), чистити кого , що небудь. || Почати шкребти (скребти), утворювати характерні звуки, шум …   Український тлумачний словник

• чухати — аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. || Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. || Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Чухати потилицю …   Український тлумачний словник

• вишкрібати — і вискріба/ти, а/ю, а/єш, недок., ви/шкребти і ви/скребти, бу, беш; мин. ч. ви/шкріб (ви/скріб), ви/шкребла (ви/скребла), ви/шкребло (ви/скребло); док., перех. і без додатка, 1) Шкребучи, чистити що небудь або когось. 2) Шкребучи, діставати,… …   Український тлумачний словник

• зашурувати — I у/ю, у/єш, док. 1) тех.Почати шурувати, перемішувати в топці паливо. 2) розм. Почати терти, шкребти що небудь, очищаючи від бруду. II у/ю, у/єш, док., перех., діал. Забруднити …   Український тлумачний словник