чко

очко, вічко - см. Глаз. [Там-то очка як терночок], а специальнее -

1) (в сети) вічко;

2) (в тюремной двери) вічко, прозурка - см. Волчок;

3) бот. (почка листовая) - очко, вічко, брунька, бросток. [Щепіння очком, коли прищеплюють окрему брунечку]. Глазок прививать - очкувати деревину. Глазок в картофеле - кілець (р. -льця), кільчик. [Кепська справа, коли люди почали вже кільцями картоплю садити];

4) весёлые глазки (цветок) - см. Анютины глазки.

* * *

1) см. глазки

2) (отверстие для наблюдения, надзора) ві́чко, прозу́рка

3) ( почка) ві́чко, о́чко, бру́нька

4) (пятно у насекомых, птиц) ві́чко, о́чко

1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;

2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];

3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];

4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;

5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.

* * *

1) (в улье, сети, на игральной кости, карте и т. п.) вічко, очко;

2) (у растения) брунька, бросток (-стка), живець (-вця).

* * *

1) (значок на чём-л.; отверстие) очко́, ві́чко

2) ( об азартной игре) очко́

3) спорт., шахм., полигр. очко́

4) сад. ві́чко, о́чко

1) вискічко, вискочень (р. -чня), вихватень, вихватько, (ж.) вискакуля (р. -лі); (социальный) випанок, доробкевич, скоробагатько; (временщик) скоропадько, скоропада (общ. р.). [Його звуть по-вуличному Вискічко ще од батька, бо батько дуже любив вискакувати перед панами. Всі дівчата мовчали, тільки наша вискакуля знов вискочила. Це випанок, вибився в пани з наших-таки простих мужиків. Який вихватько знайшовсь!];

2) (действие) вискік (р. -скоку). На выскочку - з вискоком, на випередки, наперед усіх.

* * *

м., ж.

1) (в улье) вічко, очко, льоток (-тка);

2) (в мельнице) мучник (-ка);

3) (перёный мяч) літачка, льоток (-тка), волан (-на);

4) (у насекомого) крильце.

* * *

I. 1) містечко, місцина, місцинка, місциночка, містина, містинка, містиночка, містонько; срв. Место 1. [Снігом містечко прикрило, де нам щастя усміхнулось (Манж.). Серед крислатих кущів обібрали вони собі місцину (Коцюб.). Добряча містина отам на леваді: чи бач яка трава! (Харківщ.)]. Іди тепер матінко, од мене, - нема в мене містонька для тебе (Грінч. III)]. Укромное -ко - затишне містечко, затишна місцинка, затишок (-шку); (закоулок) закуток (-тку), закамарок (-рка); (для прятанья) (с)хованка, (с)хованочка. [Піймав котик мишку та з'їв у затишку (Дит. пісня)];

2) (должность) посадка, містечко. Доходное, тёплое, хлебное -ко - поживна (тепла) посад(к)а, тепленьке містечко. [Я рвався геть од теплої посади (Крим.)].

II. Местечко (населённый пункт) - містечко. [Покинувши свого чоловіка, опинилась раптом з великого города у глухому містечку (Коцюб.)].

* * *

1) місте́чко, місци́нка, місти́нка; ( побольше) місци́на, місти́на

2) місте́чко; поса́дка

1) петля (ум. петелька), (затяжная) зашморг (-гу), ключка. [Час-би давно їх або зашморгом на осику, або з печиною в ополонку (Кониськ.). Виймаю ремінь і роблю зашморг (Коцюб.)]. Завязать -лёй, в -лю что-л. - зав'язати що зашморгом (навключки), запетлювати що. [Зав'яжи навключки, а то потім і зубами не розвяжеш, як затягнеться]. Надеть -лю на себя (себе на шею), на кого (переносно) - запетлювати себе, кого. [Той себе запетлює, а той дочку рідну (Мирн.)];

2) (в сети, в вязанье) вічко и очко (редко око);

3) (обмётанный прорез в одежде) петелька, застіжка, (мочка или проволочная дужка) бабка, гапка;

4) (оконная, дверная) завіса, ум. завіска;

5) охот. - клюка, ключка. Метать -ли (о зайце) - ключкувати, клюки робити.

* * *

1) петля́; ( затягивающаяся) за́шморг, -у

2) (замкнутая линия, круговое движение) петля́; ( извив) звій, род. п. зво́ю, звив, -у, диал. скрут, -у, скру́тель, -ля

3) ( для пуговиц) петля́, пете́лька; ( для крючка - металлическая) ба́бка

4) (в сети, вязанье) ві́чко, о́чко; ( в вязанье) петля́

5) ( силок) сильце́, сільце́

6) (дверная, оконная) заві́са, петля́

7) ( ловкач) спри́тник (м.), спри́тниця (ж.); ( дока) до́ка м., ж., до́йда м., ж., тяму́ха м., ж.

плічко, плечечко, плеченько, плеченятко.

* * *

1) уменьш. плі́чко, пле́чико, пле́ченько, плеченя́тко

2) ( в одежде) плі́чко, пле́чико

3)

далеченько, подалеко (диал. далічко), чималий світ. [Пасіка гей далічко від хати (Федьк.). Від Тернівки до Тульчина таки чималий світ (Свидн.)].

* * *

и двои двоє (р. двох) (ум. двойко, двоєчко). [Двойко дітей було. Оці двойко ходять раз- у-раз укупі. Нас двоєчко]. На своих на двоих - на батьківських, батьківськими. [Ви приїхали? - Авжеж, батьківськими]. Разделить на двое - переполовинити що.

* * *

закидать

I. см. Забрасывать, забросать.

II. Закидывать, закинуть - см. Забрасывать, забросить.

* * *

1) закида́ти, закида́ти

2) (сов.: начать кидать) поча́ти ки́дати