хотя+и+не+так

тж. хот`я

1) союз хоч, хоча́; (несмотря на то, что) дарма́ що

2) част. хоч; хоча́; ( по крайней мере) прина́ймні; ( даже) бода́й, хай

Каковой

1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) який. [Який сором!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що за. [Що то за пекло, що тепло? (Приказка). Що то за хороші, за молоді парубки! (М. Вовч.)];

2) (который) котрий, которий. [Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті вже ждали (Квітка). Де? В котрім місці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що такий, який; см. Который 3. [Ся повість подобається слухачам більше, ніж усі инші М. Вовчкові оповідання, що я досі читав (Грінч.). А там звірі такі були, що ніде таких не було (Рудч.)]. -кой лучший, больший и т. п. - де-ліпший, де- кращий, де-більший. [Де-кращого шукає]. -кой дорогой - кудою? [Сюди-ж ішли, дак бачили кудою, хіба тепер не втрапите сами? (Грінч.)]. В -кое время? - якого часу? До -кого времени - на який час? до якого часу? -кая нужда знать? - що за потреба знати? -ким образом - яким чином, побитом, світом. На -кого чорта - на лихої години, на якого біса, на біса. [На лихої години тобі це здалося. На біса він тобі? (Звин.)]. Какое! - де там! [Де там! Батько наздожене і тільки наб'є (Крим.)]. Какой из - котрий, (реже) которий. [Три пани - їдні штани: котрий успіє той штани надіє (Приказка)]. Вот -кой! - о(т)такий, от(т)акенний. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)]. С -кою гордостью - з якою пихою, як гордовито! Какой-то - а) (некоторый) деякий(сь), котрийсь. [В деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.). Живе до котрогось часу (Звин.)]; б) (неизвестно кто) якийсь, котрийсь. [Приходили якісь люди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) якийсь-то, якийсь-там, котрийсь-там. [Дурень розказує мертвими словами та якогось там Ярему веде перед нами (Шевч.)]. Какой-нибудь (из нескольких) - а) який, який-небудь, котрий, декотрий, котрий-будь, (диал.) будлі-який. [Ой чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині? (Л. Україн.). Гледіть, щоб кінь не забив котру (Стор.)]; б) (неизвестно кто) який, який-небудь. [Розпитує: чи нема де якого нетяги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби-який, який-такий. [Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак (Греб.)]; г) (не более как) який. [За мить яку покину я сей світ (Грінч.)]. Не какой-нибудь - не аби-який. [І почали нову хату розпинати, та ще не аби-яку й зробили (Гр. Гр.)]. Кое-какой - сякий-такий, який- такий, деякий. [Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув (Приказка). Хафіз деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав (Крим.)]. Какой попало - аби-який, будь-який. [Звінчалась аби з яким батраком (Квітка)]. Какой бы ни - хоч-би який, хоча-б який, (руссизм) який би не. [Шевченко знає, що минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Какой бы ни был - будь-який, усякий. [Взяли його до себе: нехай буде в хаті будь- який робітник (Київщ.). Матері усяка дитина хороша здається (Квітка)]. Какой бы то ни было - будь-який, (диал.) будлі-який, (раскакой), переякий. [Забуваєш про будь-яке всеньке життя сучасне (Крим.). Подивись, яке! - Да хоч-би воно було переяке, а я його й дурно не озьму (Основа)]. Хоть какой-нибудь - хоч який, (устар.) який-хотя. [Коли-б не узгранична сторожа, що-години мусіли-б українці сподіватись нападу, шкода була-б якої-хотя праці (Куліш)]. Бог знает какой - бо-зна який, (невесть какой) невідь який. [Даєте їм читати невідь-які книжки, та ще й заборонені (Кон.)]. Не бог весть какой - не який. [У мене що! не яка там і кара мені випала… Може ще то й не кара, а тільки так воно (Кон.)].

* * *

1) яки́й; ( который) ко́трий; яки́й завго́дно, пе́рший-лі́пший

2) ( в относительном предложении) яки́й

правда (ум. правдонька, правдочка, правдиця). [Все згине, тільки правда зостанеться (Номис). Скільки в решеті дірочок, стільки у їх правдочок (Г. Барв.). Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці (Чуб.)]. Совершенная. чистая -да - щира (щирісінька), нестеменна правда. Не полная -да - щербата правда, несповна правда. Он не всегда говорит -ду - він не завсіди каже правду (каже по правді). -да ли это? - чи цьому правда? чи воно справедливо? [Не знаю, чи воно справедливо, кажуть, що чума сильна йде (Чигир.)]. -да ли, что он умер? - чи правда, що він умер? Не -да ли? - а правда-ж? еге-ж правда? еге-ж так? Не -да ли, что он очень умён? - а правда-ж, він дуже розумний? -да, что… - правда, що…, справедливо, що… [Так тихо, так ясно, - думає собі Гордій, - справедливо, що святий вечір (Васильч.)]. По -де сказать или говоря -ду - сказати правду, (як) направду сказати, правду (направду, по правді) кажучи, (собственно) суще, (искренно говоря) по щирості кажучи. [Сказати правду, я ще не помітив, щоб він своїм страстям корився (Куліш)]. В -ду, на -ду (в самом деле) - справді, справжки, насправжки, насправжнє, як насправжнє, дійсно. Сказать кому всю -ду матку - сказати ущипливу правдоньку, (образно) вичитати отченаша, (євангелію) кому, бризнути в живі очі кому (Франко. Пр.). Правда (впрочем, положим, хотя) - що правда, правда. Со всяким, -да, это может случиться - що правда, з усяким це може статися, трапитися. Правда? - справді? Йо? Нужно -ду сказать - ніде правди діти. Занимать место -ды - правдувати. [Що тепер неправда стала правдувати (ЗОЮР. II)]. Жить, поступать по -де, -дою, согласно велениям - ды - правдувати, ходити правим робом, ходити по правді, жити (робити) по правді, праведно. [Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує (Франко. Пр.). Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш (Метл.)]. Блюститель -ды - правдодержець (-жця). [Гей царю, гей ти земний правдодержець! (Крим.)]. Ваша -да - ваша правда, маєте рацію, маєте слушність. [Ваша правда, - сказав Комашко (Н.-Лев.)].

* * *

1) сущ. в знач. сказ. пра́вда

2) (в знач. нареч. и вводн. сл.: в самом деле) спра́вді, пра́вда, ді́йсно; (в знач. нареч.) напра́вду, наспра́вжки

3) (в знач. уступительного союза: хотя) щопра́вда

1) (измерит. величина) міра (мн. міри, мір). [Міра довжини (Сл. Ум.). Золото, як міра вартости (Економ. Наука). Якою мірою міряєте, - відміряється вам (Біблія)]. -ры линейные (погонные), квадратные, кубические - міри лінійні, квадратові, кубічні. -ра времени - міра часу, (измерение) вимір часу. Палата мер и весов - палата мір і ваги. -рою (по счёту) выдавать что - видавцем давати (видавати) що. [Хліб видавцем дали (Н.-Лев.)];

2) (четверик хлеба) мірка, міра. [Він мірку гороху насипав (Рудч.)];

3) (сосуд для измерения) мірка; (убираемой свёклы) мірниця. [Висип борошно в мірку (Брацлавщ.). Своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб.)];

4) (в стихосл.) міра, розмір (-ру), метр (-ру);

5) (степень, размер, предел и т. п.) міра. -ра наказания - міра (вимір) кари. -ра содеянного - міра заподіяного. В той, в такой -ре (степени) - тією (тою), такою мірою, в тій, в такій мірі. [Твори, що тією чи иншою мірою задовольняють естетичні вимагання (Єфр.). Річ це занадто коротка, щоб бути повною в такій мірі, якої треба (Грінч.)]. В какой -ре - якою мірою, в якій мірі, в яку міру. В большой, в значительной -ре (степени) - великою мірою. [Дещо з тих перспектив великою мірою і справдилося (Єфр.)]. В большей, в меньшей -ре - більшою, меншою мірою, в більшій, в меншій мірі. В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) - однаково, (а) так само, (зап.) зарівно. Не всі однаково своїй долі корились (Куліш). Стережіться зарівно батька, як і сина (Франко)]. В полной -ре - повною мірою, на повну (на цілу) міру, до повної повні (Куліш), ущерть, аж до краю, цілком. [Використати повною мірою (Єфр.). Не розгорнув свого хисту на повну (цілу) міру (Єфр.). Коцюбинський тягся до оригінальних країв і використовував їх ущерть (Єфр.). Почував себе аж до краю героєм (Крим.)]. По -ре чего - відповідно до чого, в міру чого. По -ре моих средств - відповідно до моїх коштів (засобів), в міру моїх коштів (засобів). По -ре трудов и награда - відповідно до праці (в міру праці) й нагорода. По -ре того как - в міру того як. [В міру того як ростуть суперечності (Азб. Ком.)]. По -ре получения, поступления чего - в міру того як одержується, надходить (вступає), (в прошлом) одержувано, надходило (вступало), (в будущем) одержуватиметься, надходитиме (вступатиме) що. По -ре возможности, по -ре сил - в міру спромоги, по змозі (по спромозі), що сила зможе. По -ре сил наших - як наша сила, як наше посилля. По крайней -ре - принаймні, (зап.) принайменше, (диал.) прейма (Свидниц.), (хотя бы) бодай; см. ниже - по меньшей мере. Кинувся миттю униз, щоб принаймні умерти з своїми вкупі (Дніпр. Ч.). Чи ти перестанеш брехати бодай собі самому? (Коцюб.)]. По меньшей (по крайней) -ре (минимум) - що-найменш(е), принайменше, принаймні, бодай. [Щоб здійснити цю програму, треба що-найменше (принаймні) три роки (Київ). Кругом кождої матері роїлося бодай по п'ятеро дітей. (Франко)]. Это по меньшей -ре странно - це, що-найменше, чудно (дивно). По большей -ре - що-найбільш(е); (по большей части) здебільшого, здебільша, побільше. В -ру (соответственно) - до міри, помірно; (об обуви, одежде) до міри, в міру. [Як п'єш до міри, то горілка панує чоловікові (Полтавщ.). У помірно натопленій хаті (Грінч.)]. Сделанный в -ру - зроблений до міри, помірний. Не в -ру - не до міри, (редко) невзаміру; (об обуви, одежде) не до міри, не в міру, не на мірку; (чересчур) занадто, через край, через лад; (неподсилу) не під силу. [Присмачає вона ласощі невзаміру (М. Вовч.)]. Без -ры - без міри, міри нема, незмірно; см. Сверх меры. [Се мук йому без міри завдало-б (Грінч.)]. Сверх, свыше -ры, через -ру - над міру, через лад, надто, занадто; (непосильно) над силу. [Через лад багато набрав, - от і не піднесе (Грінч.). Що надто - то погано (Приказка)]. Свыше всякой -ры - (по)над усяку міру. Всему есть -ра - всьому (на все) є міра (предел: край). Превышать, превысить -ру - переходити, перейти міру. Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём - знати (держати) міру, додержувати(ся) міри, не знати міри в чому. [Жартуйте та й міру знайте (Н.-Лев.). Держи віру, держи й міру (Приказка)]. Душа -ру знает - душа міру знає. Подойти под -ру - см. Мерка 2. Выше -ры и конь не скачет (не прянет) - понад себе і кінь не цибне;

6) (мероприятие) захід (-ходу), (обычно во мн. ч.) заходи (-дів), (редко) запобіг, забіг (-гу), забіги (-гів), (средство) спосіб (-собу). [Репресивні (тактичні) заходи (Єфр.). Своїми школами і иншими забігами (єзуїти) поперевертали багацько руських патронів у латинство (Куліш)]. -ры воздействия - заходи (до) впливу, (щоб) вплинути. -ры к восстановлению - заходи до відновлення. -ры действительного наблюдения - засоби справжнього доглядання. -ра обеспечения - спосіб забезпечення. -ры предосторожности - застережні (пересторожні) заходи, заходи проти небезпеки; см. Предосторожность. -ры предупредительные - запобіжні (попередні) заходи, заходи попередити що. -ры пресечения - припинні (припиняльні) заходи, заходи до припинення. -ры принудительные - примусові заходи. Высшая -ра наказания - найвища кара, розстріл (-лу). Изыскивать -ры - добирати способу. Прибегать к -рам - вдаватися до заходів. Прибегнуть к иным -рам - вжити инших заходів, удатися до иншого способу. Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему - вживати, вжити заходів, робити, зробити заходи (диал. захід) що-до кого, (що-)до чого, над ким, чим, коло чого, добрати способу. [Вам сорому нема всіх заходів ужити, щоб сей побожний пан не став у мене жити (Самійл.). Робити заходи, щоб його силоміць притягли до нас, я не хочу (Крим.)]. Принимать зависящие -ры - вживати належних заходів. Помогайте ему всеми -ми - (до)помагайте йому всяким способом, всіма способами.

* * *

1) мі́ра

2) ( мероприятие) за́хід, -ходу

3) ( единица ёмкости сыпучих тел) мі́ра, мі́рка; ( убираемой свёклы) мі́рниця

союз але, (зап.) але, (усилит.) але-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте, а проте, але-ж, (впрочем) а втім, (однако) одначе, однак, (диал.) отже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) тале (из «та» и «але»), (диал.) дале, (усилит.) тале- ж, (диал.) дале-ж, (ан) аж. [Хотіла спать, але не спала (Шевч.). Читають, але не дуже хвалять (Грінч.). Ми хоч бідні, але чесні (Коцюб.). Пробачте, але я вас не питаю (М. Хвильов.). (Немає) нічого нового в її коханні, але-ж тоді (нема) нічого виключного в її чутті (В. Підмог.). Кунігунда померла. О, найкращий із світів, де ти? Але-ж на яку недугу вона померла? (Кандід). Дарма! нехай умру, та думка не умре (Л. Укр.). Він добре допік їм, та то була мала втіха (Кінець Неволі). Покірно гадав: «я не звільнюся від неї ніколи». Та не розкіш, а насолода бралася в нім з тої гадки (В. Підмог.). Хотів, він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Н.-Лев.). З-під білих, кострубатих брів визирають добрі, а (хотя и добрые, но) лукаві очі (Коцюб.). Вони (блудні вогники) манять, а гублять (В. Підмог.). Батько мій завжди говорив, що (через старого моряка) наш заїзд прийде до руїни.. Проте (но всё же) мені здається, що пробування у нас старого моряка виходило нам на користь. Була, проте, одна річ, що й справді могла призвести нас до руїни (Остр. Скарбів). Робота була часом важка, а проте звична (Коцюб.). Навіть для кохання він визначив час, а втім (но впрочем) він справді закоханий (В. Підмог.). Якби милий, чорнобривий, - умів-би спинити (ворогів). - Так далеко чорнобривий (Шевч.). І не був там, тале знаю (Звин.). Оженитись, я-б оженився, тале-ж з поганою-б не одружився (Вороний). Не няв віри, аж вийшло усе правда (Сл. Левч.)]. Но более того - ба більше. [Багато читаю, ба більше: дуже люблю театр (В. Підмог.)]. Но ведь - але-ж, але-ж бо, та-ж, адже-ж. [«Ти заїдеш (до хворого) з візитою.» - «Але-ж він цілком здоровий!» (В. Підмог.). Та-ж ти бачила, що купувала! (Брацл.). Адже-ж ви сами не знаєте, - нащо-ж питаєте? (Київщ.)]. Но вот - аж от (ось), (реже) та (але) от (ось). [Ніхто їх не турбував; аж ось несподівано простягся до них перший помацок зовнішнього світу (В. Підмог.)]. Но всё же - а все-ж (таки). [«Ви любите шоколяду?» - «Не дуже.» - «А все-ж таки?» (В. Підмог.)]. Но и - але (та) й, але-ж і. [Вона була вже не молода, але й не стара (Н.-Лев.)]. Не только… но и… - не тільки… - а (усилит.: ба) й:..; не то… - а (ба, та) й… [Служки вона не мала не тільки тому, що їй бракувало коштів, а й тому, що… (М. Хвильов.). Цікаво не тільки селянам, ба й інтелігентам (Крим.). Не встережуться мене не то вночі, а й серед дня (Мова). Страх безсилими робить не то поодиноких людей, ба й цілі народи (Коцюб.). Князьки не то самі стародавні звичаї переступали, та й своїх підручних до того призвичаїли (Куліш)].

* * *

1) союз але́, о́тже; (шире и чаще русского "да") та, так; (а) а; ( однако) проте́

2) в знач. сущ. але́, та (нескл., с.)

1) ( для понукания лошади) но; диал. вйо́, гаття́

2) ( для выражения предостережения) ну, но

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

нрч. неохоче, нехотя, знехотя, знехочу, (диал.) неохітно, (с неудовольствием) нерадо. [Він якось неохоче балакав з ними (Кониськ.). Неохоче й коротко відповідала своєму гостеві (Коцюб.). Неохоче, а обирали між себе мирабів (Ле). Нехотя пани ляхи до мирової вмови Хмельницькому ухо нахиляли (Куліш). Нехотя відірвався Панько від своїх мрій (Грінч.). Хлопці послухались, але знехотя (Грінч.). «Давно!» - знехотя промовив Сухобрус і замовк (Н.-Лев.). Трохи згодом одповів якось знехочу (Корол.). Так якось неохітно й садить, як воно холодно (Борзенщ.). Фірмани нерадо возили дерево (Франко)].

* * *

см. Пускай.

* * *

1) (со значением долженствования, приказания) част. хай, неха́й; нех

2) (со значением: ладно, так и быть) част. хай, неха́й; нех

3) (со значением: допустим, положим) союз неха́й, хай

4) (со значением: хотя бы) союз неха́й, хай, бода́й; ( даже) на́віть

нрч. не вважаючи на, не зважаючи на; (вопреки) всупереч чому, наперекір чому, (при всём желании и т. п.) попри що; срв. Невзирая. [Не вважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Коцюб.). Не вважаючи на велику силу праць з історії письменства, ми все-ж не маємо… (Н. Громада). Всупереч усім труднощам, треба зорганізувати промисловість (Азб. Комун.). Ця тенденція невпинно йде вперед наперекір одсічі пануючого польського елементу (Рада). Попри всі труднощі перемога буде наша (Пр. Правда)]. -ря на то, что - дарма що, не в[з]важаючи на те, що; (хотя) хоч. [Щастя моє було-б вельми худорляве, дарма що моє життя було-б страшенно сите (Куліш). Оповідання, дарма що не сяє мистецькою красою, так приподобалося, що… (О. Пчілка). Хоч повзуть тут скрізь по горах стежечки, та проте не оживляє їх розмова (Франко)]. -ря на это - проте, а проте, а втім, але, але-ж, однак, одначе. [Логіка каже, що не варто сумувати про це, а докори совісти, проте, мене гризуть (Крим.)]. -ря на всё это - не в[з]важаючи на все це (те), з усім тим, попри все це (те). -ря ни на что - не в[з]важаючи ні на що (на будь-що); (что бы ни было) хоч-би там що.