убогі

meagre

miserable

poky

scant

scanty

shabby

убог.

* * *

1) прил. убогі

2) сущ. убогі, -гага муж.

(убог, -а, -о) прил. и в знач. сущ. убогий м, убогая ж маъюб, маслуқ, маиб, шал, оҷиз

2. бенаво, бечора, факир, мискин, гадо

3. камбағалона, факирона, гадоёна, урён, назарногир; убогая одежда либоси назарногир

4. перен, хомун; местность с убогой растительностью махали ҳомун

5. каммазмун, ночиз, хакирона, бенур; убогая идея ғояи каммазмун; убогмое воображение тасаввури хира

* * *

1) (достойный жалости) варты жалю

(вызывающий жалость) жаласны

(несчастный) няшчасны

(беспомощный) бездапаможны

2) (ничтожный, убогий) мізэрны, убогі

(с оттенком презрения) нікчэмны, няшчасны

* * *

1) жабрацкі, жабрачы

2) перен. жабрачы

(убогий) убогі

(ничтожный) мізэрны

* * *

1) сущ. жабрак, -ка муж.

убогі, -гага муж., старац, -рца муж.

2) прил. (убогий) убогі

(бедный) бедны

(нищенский) жабрачы, жабрацкі

убозтво, убогість, бідність, нестатки, недостатки, біднота, мізерія, злидні. Впасть в бедность - дійти до вбозтва. Б. одолела - злидні обсіли. Довести до -ти -зубожити, збіднити, звести з хазяйства. Доведенный до -сти - зубожений.

* * *

1) смак. На вкус - на смак. [Борщ вийшов добрий на смак]. На вкус, на цвет товарища нет - кожний Івась має свій лас. Есть со вкусом - смачно (у смак) їсти;

2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Кавун недобрий - смаку нема. Любий солодкий смак]. Придать вкуса чему - присмачити, посмачити що. Неприятный вкус - несмак;

3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Люди з великим художнім смаком];

4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання. [Його літературні вподобання вироблялися під німецьким впливом]. Иметь вкус в чем - смак знати у чомусь. Со вкусом - до смаку, (вульг.) до шмиґи. [Все помальовано до смаку]. Со вкусом сделанный - смаковитий, ґустовний. По вкусу - до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до (в)подобання, до сподобання, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту. По своему вкусу - собі до смаку, до свого смаку, на свій смак, собі до вподоби, до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання. [Не знайшов коней до свого подобання. Шапку по своїй уподобі вибрав]. Быть, приходиться, прийтись по вкусу - бути (припадати, припасти) до вподоби, до смаку, до любости и т. д., прийти в смак, смакувати кому, до душі слатися, (безл.) присмачитися. [Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати]. Мне по вкусу было… - мені до вподоби було…, до вподоби моєї було. Приходящийся по вкусу - уподібний, сподібний. Так он мне по вкусу - такий він мені уподібний. Мне более по вкусу было бы… - мені уподібніше було-б… Не по вкусу - не до смаку, не в смак, не до вподоби и т. д.; не уподібний, -на, -не. [Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде]. Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём - набирати, набрати смаку до чого, засмаковувати, засмакувати що, усмаковувати, усмакувати, уподобати що, розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що. [Попробуй, то швидко й засмакуєш. В тім пани бракують, в чім убогі смакують]. Как на чей вкус - як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту и т. д.). На мой вкус - (як) на мене, як на мій смак;

5) (утонченность) смаковитість (р. -тости);

6) (худож. манера, стиль) - манір, стиль. Во вкусе - на манір, на стиль.

* * *

1) смак, -у

2) (склонность, пристрастие) смак, уподоба́ння, на́хил, -у

3) (стиль) стиль, -лю, смак; ( манера) мане́ра, мані́ра

1) (растрогивающий) жалісний, жалібний, жалісливий, сердечний, зворушливий [Плаче жалісна мати. Жалібна пісня. Жалісливі слова. Несповита заплакана сердечна дитина (Шевч.)]; (вызыв-щий сострад. внешн. своим видом или внутрен. слабостью: плохой, плохенький) нужденний, злиденний, мізерний, жалю го[і]дний, благий. [Вигляд в його був нужденний: обличчя змарніло, очі позападали (М. Лев.). Нужденна хата. Злиденне становище (жалкое положение). Ох, мізерні жарти! Така мізерна дитина. Мізерне світло. На ньому блага одежина. Жалю годний професор];

2) (несчастный, беззащитный) бідолашний, нещасний, бідний. [Вовк задавив біделашну овечку];

3) (ничтожный, презренный, пустой) нікчемний, убогий, хирний, хирющий. [Нікчемна людина. Що ті Римляни убогі! (Шевч.). Їхнє хирне діло (Єфр.). Мовчи, хирюща дівчино!].

* * *

1) (вызывающий жалость, достойный сострадания) жалюгі́дний; ( страдальческий) жа́лібний и жалі́бний, жа́лісний; ( беспомощный) безпора́дний

2) (невзрачный, неказистый, убогий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, убо́гий, ми́ршавий; ( ничтожно малый) мізе́рний; ( ничтожный) нікче́мний

3) (выражающий скорбь, тоску, страдание), диал. жа́лібни́й, жа́лісний

мачульний, личаний, личаковий. [Хоч личане, та не позичене (Приказка). Убогі носили личакову одежу (Куліш)].

* * *

незаконний, неправний, (перен.) несправедливий. [Ми не раз чинили незаконні речі (Крим.). Ми - люди убогії, і такого тягару неправного знести не можемо (Ор. Левиц.). Несправедлива вимога (Київ)]. -ное действие - незаконний учинок. -ная жена, -ный муж - нешлюбна (неправна, незаконна) жінка, нешлюбний (неправний, незаконний) чоловік. -ный брак - неправний (незаконний) шлюб. -ный ребёнок - см. Незаконнорожде[ё ]нный.

* * *

(в прямом и перен. знач.) убозство, (сильнее голе вбозство), убогість, нужденність, бідність, мізерність (-ости), мізерія, (редко, ц.-слав.) нищота, (только в прям. знач.) злидні (- нів); см. ещё Нищенство 2. [Всюди розкоші, багатство безмежне і тут-же страшенне убозтво (Загірня). Я запоможу твою мізерність останками мого багатства (Куліш). Оповідали про свою домашню мізерію (Франко). Насміхаються сусіди з наших злиднів (Куліш). Дома злидні зосталися злиднями, але хоч голодні не сиділи (Грінч.). Хоче із дому вигнати (мене) і в злидні кинути (Самійл.).]. Жить в -те - жити (влачить существование: животіти, нидіти) в (при) злиднях (при вбозтві, убого), злиднювати. [Нидіють у темряві та злиднях (Коцюб.)]. Впадать, впасть в -ту - доходити, дійти до вбозтва, бідніти, збідніти, убожіти, зубожіти, мізерніти, змізерніти, переводитися, перевестися на злидні, озлидніти, оголіти, (редко) нищіти, знищіти, (о мног.) позлидніти, поголіти. [Були колись заможненькі, а тепер озлидніли (Радом.). Не тим наші діти поголіли, що солодко пили й їли (Номис). Як Василь збіднів, так і Онисько знищів (Мирний)]. Впавший в -ту - зубожілий, озлиднілий. Доводить, довести кого до -ты - доводити (призводити), довести (призвести) кого до (голого) вбозтва (до жебрацтва, до жебрів), (ввергать) вкидати, (в)кинути кого в злидні, (делать нищим) убожити, зубожити, зголити кого. «Нищета философии» К. Маркса - «Убозтво філософії» К. Маркса.

* * *

1) убо́зтво, убо́гість, -гості, злиде́нність, -ності, зли́дарство; убо́жество; (прям.) зли́дні, -нів

2) (собир.: нищие) старці́, -ці́в, старе́цтво, жебра́цтво, жебро́та, жебраки́, -кі́в; злидарі́, -рі́в; старці́вство; диал. харла́цтво

1) (свойство) приємність, любість, милість, утішність (-ности). -ность погоды, ощущения - приємність погоди, відчування;

2) (удовольствие, услада) приємність, любість, втіха, уподоба, насолода. [Велику приємність (втіху) це мені зробило. Любацькі часи! Герман і досі згадує про них з уподобою (Франко). Якась любість вбачати усміх тих очей, що тебе спалили (Зіньк.)]. Находить -ность в чём - смакувати в чому. [В тім пани бракують, в чім убогії смакують (Номис)].

* * *

1) (о ткани) уст. дробнамярэжысты

2) перен. дробны, дробненькі

(незначительный) нязначны

(плохонький) дрэнненькі

(ничтожный) нікчэмны

(мизерный) мізэрны, убогі

1) (ставший сиротой) асірацелы

2) перен. (сиротливый) сіратлівы

(несчастный) няшчасны

(убогий) убогі

* * *

(недостаточный) скупы

επ., βρ: убог, -а, -о

σακάτης, -ικος ανάπηρος•

|| φτωχός, πένης, ενδεής, φουκαριάρης. || ελεεινός, άθλιος, μίζερος, ευτελής, πεν ιχρός, φτωχικός•

|| μτφ. μηδαμινός, πενιχρός, γλίσχρος•