ст.-слав.

слав. см. Ибо.

* * *

слав. преждеосвященний.

(слав.) пренепорочний. [Мадонно моя, пренепорочна Маріє (Тичина)].

видимий, (слав., в поэзии) зримий. -мо - видимо, (слав.) зримо. [Очі і уста марніють зримо (Шевч.)].

* * *

блюзнірський, (ц.-слав.) кощунний. [Не зважаючи на блюзнірський характер співу, довго бренів у душі сумний, ніжний біль (Черкас.)]. -венно - по- блюзнірському, (ц.-слав.) кощунно. [Ви по-блюзнірському знущаєтесь з усього (Грінч.)].

* * *

церк., перен.

ниспослать посилати, послати, зсилати, зіслати, припосилати, припослати, (ц.-слав.) низпосилати, низпослати кого, що. [Що на мене бог зіслав, те буду сумирно терпіти (Франко). І в пеклі муку не зсилай мені таку (Франко). Дитина не вбирається в силу, ані в рум'янці, …може ще усе те господь припошле (М. Вовч.). Робочим головам, рукам свою ти силу низпошли! (Шевч.)]. Ниспосланный - посланий, зісланий, припосланий. [Присуд, од бога зісланий (Грінч.)]. -ться - посилатися, бути посиланим, посланим и т. п.

* * *

несов.; сов. - ниспосл`ать

I. убогий, бідний, злиденний, нужденний, (ц.-слав.) нищий; см. ещё

II. Нищий. [Все злодії забрали, - тепер я голий і вбогий (Брацл.). Хто вродиться того дня, вмре нищим (Куліш)]. -щий студент - бідний (злиденний) студент, студент-злидар (нуждар) (- ря). -щая братия - жебрущ[ч]і братчики (люди), жебруща братва, жебрущ[ч]е браття, соб. старецтво, старчота, жебрацтво, жеброта, дідова; см. ещё

II. Нищий (Нищие). [Жебрущі люди (Рудан.). Найзлиденніша старчота (Куліш). То ще жеброта з-під плота (Приказка)]. -щий духом - убогий духом, убогодухий, душев[у]богий, нищий душею. [Блаженні вбогі духом (Куліш). Радуйтеся, вбогодухі! (Шевч.). Ученики нетвердії, душеубогі (Шевч.). Не вас мені, сердечних, жаль, сліпці ви, нищії душею (Шевч.)]. -щий умом - бідний (убогий) на розум. Делать, сделать -щим кого - убожити, зубожити, збіднити, зголити, пустити на жебри кого. -щая трава, бот. Clematis vitalba L. - ломиніс (-носу) (звичайний).

II. Нищий, сщ. - старець (р. старця), жебрак (-ка), (реже) жебран (-на) и (редко) жебранник (-ка), прошак (-ка) и (реже) прохач (-ча), дід (р. діда), дідовин (-на), торбань (-ня), торбій (- бія), нищун (-на) (Куліш), (диал.) рахман (-на), лигир (-ря), либець (-бця), ум.-ласк. старчик, ув.-презр. старцюга, (ребёнок -щий) старча (-чати), старченя (-няти); (перен.: бедняк) бідняк, (пренебр.) злидняк (-ка), злидар, нуждар (-ря), злидень (-дня), харпак, голяк (-ка), голодраб, голоколінок (-нка). [«Гей, старченя! Стривай лишень!» - «Я не старець, пане!» (Шевч.). Він старця перебраний тихцем прийшов до мене (Франко). Отсе вам дар, старцюги! (Млака). Простягнута рука жебрака (Рада). Жебран ходить, хліба просить (Чуб. V). Називається жебранник: ходе він собі, жебрає (Мартин.). «Чого так собаки гавкають?» - «Та там прошак прийшов» (Липовеч.). Київські прохачі (Н.-Лев.). Набрав, як дід у торбу (Приказка). Захтів у діда випросить хліба (Приказка). За дідовином, за його сином, тра рано вставати, торби латати (Гол. II). Дайте цьому голоколінку хоч із хліба скоринку (Чуб. V). Поти рахман (старець) плохий, поки собаки не обступлять (Номис). А, сякий-такий, землі хотів харпакам, слободи! (Тесл.)]. Нищая, сщ. - старчиха, жебрачка, прош[х]ачка, баба, ум.-ласк. старчишка; (перен.: беднячка) біднячка, (пренебр.) злиднячка, харпачка. [Прийшла якась старчиха, одріжте скибку хліба (Звин.). Нам самим хліба не стане, як кожній жебрачці давати (Брацл.). Ти нас хочеш поробити черницями, прохачками! (Н.-Лев.). Баба в торбу візьме (так пугают детей) (Номис). Ач який! йому харпачки жалко! (Грінч.)]. Нищие, сщ. - старці (-ців) и (соб.) старецтво, жебраки (-ків) и (соб.) жебрацтво и т. п., (ц.-слав.) нищі (- щих), нищуни (-нів); см. ещё

I. Нищий (-щая братия). [Слухали, як старці співають (Шевч.). Старці для усіх одчиняють пофарбовані двері «ларка» (Сосюра). Голодні жебраки (Самійл.). Оддай нищим, а собі ні з чим (Номис)].

* * *

1) прил. бідний, убо́гий, злиде́нний, нужденний

2) в знач. сущ. ста́рець, -рця, жебра́к, -а; старцю́га, харпа́к, -а, торбо́тряс, торбе́шник; ( бедняк) зли́дар, -я, злидня́к, -а, диал. злиде́нник

I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);

2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!

II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.

* * *

1) грішити, (слав.) согрішати. Греша жить - грішно жити. Перестать грешить, видя наказание, постигшее кого-либо за грех - каятися на кому;

2) -ить на кого - гріхувати на кого, клепати на кого;

3) -ить чем - мати ваду, ґанч[дж];

4) помилятися. Грешащий - грішитель, согрішитель.

* * *

рел., перен.

зело, зілля, (один) зелина, (слав.) злак; (овощи) городина. [І град стане зілля ваші в нивах побивати (Руданськ.) Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком (Шевч.)]. -ки, бот. - зела (р. зіл). Хлебные -ки - хліб (-бу), хліба (-бів), пашня, пашниця.

* * *

1) бот. злак; -ки мн. зла́ки, -ків

2) ( травянистые растения как пища) зі́лля, уменьш.-ласк. зі́ллячко; поэз. зело́

золото, (поэтич.) злото, (слав.) злато; см. Золото.

* * *

золо[зло]токований, золотом кутий, (слав.) златокований (Шевч.), златоскований.

* * *

злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). Чернеча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людей злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пеклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого - мати злість, завзяття, серце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.- слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).

* * *

пекучий, (церк.-слав.) злободенний. [Пекуче питання]. Стать -вным - стати на чергу лня.

* * *

1) (знак) ознака, ознак (-ку), знак, знамено. [Домагались од нього ознаки з неба (Єв.). Люба веселочко! будь ти мені за ознаку надії (Самійл.)]. Творить крестное -ние - класти хреста на собі, знаменувати хрест святий;

2) (явление, предвестие) ознака, (слав.), знамення. [Господь знамення посилає (Єфр.)]. -ние времени - ознака часу;

3) (праздник) Знамення.

* * *

1) (знак, символ), знак

2) (предзнаменование), знаме́ння; ( признак) ознака

1) (действие) значіння, значення; а) (явление) ознака, (слав.) знамення.

* * *

поэз. см. знамение

1) істина, правда. [Слово істини (Шевч.). Грецькі філософи бажали і жадали істини (Крим.). Перегляд цей (націон. питання) довів ще зайвий раз знану вже правду: для добра людськости треба вільних і самосвідомих національностей (Грінч.)]. Святая -на - свята істина. Доподлинная -на - нестеменна істина (правда). Совершенная, чистая -на - щира істина (правда). Избитая -на (трюизм) - оклепана правда, загальник (-ка). Путь -ны - путь істини, правди. Наставлять на путь -ны - на все добре навчати, до пуття приводити кого, на путь (шлях) істини, правди навертати кого. -на освободит вас (слав. свободит вы) - істина визволить вас (Єв.). Познавать -ну - пізнавати, спізнавати істину. Распознавать -ну от лжи - розпізнавати правду від брехні. Говоря по -не - правду кажучи, поправді кажучи; срвн. Правда. По -не этим стоит гордиться - направду (по правді, справді) цим варт пишатися;

2) (истинное положение) істина. Математическая -на - математична істина.

* * *

1) книжка (мн. книжки, -жок), (значительнее объёмом или важностью) книга. [Петрусь до школи та із школи з книжками ходить та росте (Шевч.). Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Тичина). Чи то вмер чернець у кельї, пишучи святую книгу? (Франко)]. -га в (целый) лист, в полулист - книжка (книга) на цілий аркуш, на піваркуша. -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа - книжка (книга) у чвертку, у вісімку, у шістнадцятку, на двадцять четверту частину аркуша. -га Бытия, Чисел - Книга Буття, Чисел. -га живота - книга життя (буття), (слав.) книга живота, срвн. Живот 1. -га стихов - книжка (и книга) поезій. -га для чтения (хрестоматия) - читанка. -га актовая - книга актова. -га входящих, исходящих бумаг - книга вступних, виступних паперів. -га главная, бухг. - головна книга. -га жалоб, жалобная - книга для скарг. -га заборная - набірна книжка. -га записная - записник (-ка), нотаткова книжка, книжка для нотаток, книжка для записів (Грінч.). -га конторская - конторська книга. -га копирная - копірна книга. -ги метрические - книги метриків, книги ме[а]трикулярні, метрики (-ків). -га памятная - см. Книжка памятная. -ги писцовые - книги ґродські (стар.). -га подворная - дворова книга. -га поземельная - поземельна книга. -га поминальная - см. Поминальник. -га приходо-расходная - книга прибутків та видатків. - га разносная, рассыльная - розносна книга (книжка). -га расчётная - (роз)рахункова книжка. -га родословная - книга родоводу, родовідна книга. -га сборов - книга оплат. -га товарная - крамова (товарова) книга. -ги церковные - церковні книги. -га черновая - чорнова книжка. Вносить, внести в -гу - в[за]писувати, в[за]писати, заводити, завести до книги, записувати, записати в книгу. Закрывать, закрыть -гу - згортати, згорнути книжку, книгу. Открывать -гу - а) розгортати книжку (книгу); б) бухг. розпочинати книгу. Говорить, как по -ге - говорити, як з книги (з книжки, по книзі) читати. Ему и -ги в руки - йому і книжка в руки. [Письменному книжка в руки (Номис)]. Смотрит в -гу, видит фигу - дивиться в книгу, а бачить фигу. Работник -ги - см. Книжник 4;

2) (глава, отдел в письмен. произведении) книга, відділ (-лу);

3) анат. - см. Книжка 2.

* * *

блюзнір (-ра), (ц.-слав.) кощунник. [Хто сей блюзнір безглуздий? (Дн. Чайка)].

* * *