справжньої

що не цінить; що не розуміє справжньої ціни

* * *

1) бoт. збудник справжньої борошнистої роси

2) справжня борошниста роса ( хвороба рослин)

1. n (pl selves)

1) суть, склад, сукупність властивостей (людини)

2) сутність (чогось)

3) філос. особистість, власна персона; суб'єкт, моє «я»

2. adj

1) однорідний, суцільний; цілісний; незмішаний (про колір тощо)

2) однобарвний; однакового кольору

3) свій (власний)

4) той самий, той же

3. pron

1) я сам, я сама

2) він сам, вона сама

3) сам, сама, саме

4. v звич. pass. запліднюватися самозапиленням

* * *

1) своє "я"; сутність, вигляд, склад, сукупність властивостей ( людини); особистість, суб'єкт, моє "я"

2) у сполученні з присвійним займенником, часто пpикм.

3) власні, егоїстичні інтереси

през. низькопробний ( про роман); який знаходиться поза межами ( справжньої) літератури

1) проституція

2) ходіння до проституток

3) розпуста, блуд

4) рел. єресь, відхід від справжньої віри

* * *

1) проституція; ходіння до повій

2) розпуста

3) peл. блуд, єресь

1) бoт. збудник справжньої борошнистої роси

2) справжня борошниста роса ( хвороба рослин)

през. низькопробний ( про роман); який знаходиться поза межами ( справжньої) літератури

недооценить недо(о)цінювати, недо(о)цінити кого, що и чого, не складати, не скласти справжньої ціни кому, чому, (не придавать значения) легковажити, злегковажити що. [Їх (ворогів) сила - велика: не треба легковажити тієї лихої сили (Р. Край)]. Недооценённый - недо(о)цінений, злегковажений. -ться - недооцінюватися, бути недо(о)цінюваним, недо(о)ціненим и т. п.

* * *

несов.; сов. - недооцен`ить

1) непристойність, незвичайність, негожість, неподобність, (непотребство) непотребність, (срамота) соромітність, соромність, (вульг.) страмність (-ости); срв. Срам. [Доводять особисті рахунки до справжньої непристойности (Грінч.)];

2) (те,) що не личить (не годиться), непристойність, неналежність, непідхожість, неслушність (-ости) для кого, для чого. Срв. Приличие.

* * *

положить

1) (куда, где, на что) класти, покладати, покласти, (диалект.) ложити, положити, покладовити. [Клади книжки на стіл (на столі). Поклав гроші в скарбницю. Буду в землі козацькій-християнській голову покладати]. -жить лишнее (о приправах) - передати. [Передав куті меду]. -жить в кушанье что-л. крошеное - закришити чим. Разбив, -жить во что (о яйцах) - убити. [Я в сир троє яєць убила]. -жить головами или верхними концами в противопол. направл. - покласти митусь. [Рибки в пуделкові лежали митусь. Поклала снопи митусь]. -гать земные поклоны - доземні поклони покладати, бити. -жить земной поклон - покласти, ударити, забити поклін. -гать душу, за кого, что - покладати, покласти душу за кого, за що. [Пастир добрий душу свою покладає за вівці (Єванг.)]. -гать, -жить голову (жизнь) за кого, за что - головою накладати, накласти (наложити) за кого, за що; трупом лягати за кого, за що. [Він головою накладе за свою ідею (Крим.). За отчизну головами накладали]. -жить врага на месте - укласти ворога, зробити ворогові кінець. -жить убитыми многих - покласти, викласти. [Виклав ляшків, виклав панків у чотири лави]. -жить оружие перед кем - скласти зброю перед ким. -жить к ногам - скласти (покласти) до ніг. -гать, -жить начало, основание чему - закладати, закласти що, засновувати, заснувати що, зробити (покласти) початок чому, чого. [Шекспір поклав початок і справжньої сьогочасної комедії (Єфр.)]. -гать, -жить основание городу - осаджувати, осадити місто. -жить конец (предел) чему - зробити (покласти) кінець (край), берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада)]. -жить на ноты - покласти на ноти; завести в ноти. -гать надежду на кого - покладати (держати, мати) надію на кого. [Я на дядька Петра надію держала (Переясл.)]. -гать гнев на кого - покладати, положити гнів на кого. -гать резкую границу - ставити обруб; класти виразну межу. [Ніколи ми не можемо напевне визначити подію, щоб виразний ставила обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. Как бог на душу -жит - собі до вподоби; як заманеться. [Крутять моральними категоріями собі до вподоби (Єфр.)]. -гать, -жить жалованье кому, цену чему - покласти, класти, визначати, визначити, призначати, призначити, встановляти, встановити платню кому, ціну за що. [Платні мені визначено по три червінці на місяць. Треба дати за кожний стовп - кладім уже - по карбованцю (Звин.)];

2) (решать) покладати, покласти, вирішати, вирішити. [Поклали, що треба одружити Йона в-осени (Коцюб.)]. В военном совете -жили действовать наступательно - військова рада вирішила (поклала) наступати (робити наступ). -жить на чём - поєднатися, (редко) положитися. [Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Положено - (по обычаю) заведено. [Цей день заведено святкувати. Косарям заведено давати по чарці].

3) (думать, держаться мнения) гадати, думати, міркувати, покладати, уважати. [Я теж гадаю, що нічого не буде. Думаю, що на це пристати можна. Я так собі міркую, що нічого з того не буде путящого. Він так собі покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться (Коцюб.). А що, волики, як уважаєте: де будемо ночувати? (Драг.)]. -гаю, что - думка така, що…; я такої (тієї) думки; на мою думку; я такий, що…; (я так) гадаю, що и т. д. [Гадаю, що так буде найліпше]. Как вы -ете? - якої ви думки? як на вашу думку ? як ви гадаєте? и т. д. Надо -гать, что - мабуть так, що; треба думати, що. Положим - візьмімо, покладімо, припустімо, даймо. -жим, что это так - припустімо, що це так; нехай це буде й так. Его -гают умершим - про його думають, що вмер; його вважають (мають) за померлого. -гают, что это вы сделали - гадають (думають), що це ви зробили; думають на вас, що ви це зробили. Положенный и положённый - (куда, где, на что) покладений. -ный на ноты - заведений у ноти; (о жалованьи, цене) визначений, призначений, покладений, установлений; (надлежащий) належний (по обычаю) заведений.

* * *

1) ( думать) ду́мати, гада́ти; ( считать) уважа́ти; ( усматривать) убача́ти

2) (начало, конец) кла́сти, поклада́ти; (перен.: вкладывать) уклада́ти

1) (о семени: проростание) кільчення, проростання;

2) (переносно) нидіння, животіння, чевріння. [Хоч злої долі, та справжньої, а не це нидіння (Корол.). Нудне, безглузде, сіре животіння (Л. Укр.)].

* * *

1) ( о семени растения) пророста́ння, кі́льчення; ( рост) ріст, род. п. ро́сту, зроста́ння

2) перен. животі́ння, ни́діння, скні́ння

Бекон, Роджер (1214, Сомерсет - 1292) - англ. філософ, природознавець. Навчався в Оксфорді та в ун-ті у Парижі. Обстоював розмежування теології і філософії Р. озглядав досвід, експеримент, математику як основу людського пізнання. Б. вважав, що математика - це "алфавіт філософії". До поширених серед людей хибних настанов відносив авторитет; звичку; думку необізнаної більшості; невігластво, що маскується під мудрість Г. оловними засобами пізнання вважав аргументацію і досвід. Останній буває зовнішній і внутрішній. Зовнішній досвід спирається на експеримент. Він здійснюється за допомогою відчуттів; внутрішній досвід спрямований на надприродне, Божественне. У царині внутрішнього досвіду головну роль відіграє філософія. Піднімаючись над експериментальними науками, вона повертається до теології і прямує до своєї справжньої мети - осягнення Творця. Б. по праву вважається першим природодослідником Середньовіччя. Він здійснив ґрунтовні розвідки у галузі^фізики, хімії, мистецтва перекладу. Йому також належить чимало ідей, які передували відкриттям пізнішого часу (зокрема ідеї створення опуклого скла й пороху).

[br]

Осн. тв.: "Великий твір" (1267); "Малий твір" (1267); "Третій твір" (1267); "Короткий курс філософії" (1271); "Короткий курс теології" (1292).