сокирою

1. n

1) удар (сокирою тощо)

2) відбивна котлета

3) відрубаний шматок (кусок); скибка

4) тріщина; щілина

5) с.г. січка (корм)

6) клеймо; фабрична марка

7) сорт

8) печатка, штамп

9) обмін

10) pl вхід (в ущелину тощо)

11) pl рот; паща; щелепа

12) легке хвилювання (на воді); брижі

2. v

1) рубати (сокирою тощо)

2) нарізувати; кришити; шаткувати; перекручувати на м'ясорубці

3) переривати, обривати

4) амер. кидати, шпурляти

5) кидатися

6) змінюватися (про вітер)

1) мінятися, обмінюватися (чимсь)

8) сперечатися; перекидатися словами

* * *

1) удар ( сокирою)

2) відбивна котлета

3) відрубаний шматок; скиба; шмат(ок)

4) брижі ( на морі)

5) icт. тріщина ( на шкірі); щілина, розколина; гeoл. тріщина; скид

6) c-г. січка ( корм)

7) часто pl; aвcтpaл.; дiaл. змагання лісорубів

8) aвcтpaл., дiaл. частка, частина

1) рубати (сокирою, колуном, сікачем); кришити; нарізати, шаткувати (тж. chop up); перекручувати через м'ясорубку; нарубати; прорубати

2) (at) замахуватися; завдавати удару; рубанути

3) переривати, обривати

4) урізати; різко скорочувати

5) cпopт. зрізати ( м'яч)

6) звільняти ( працівника); знімати, проганяти з роботи

7) aмep.; c-г. просапувати, проріджувати

8) aмep.; icт. кидати, шпурляти; кидатися; робити ривком

1) ( різко) мінятися, змінюватися (тж. chop about, chop around)

2) обмінюватися, мінятися ( чим-небудь); здійснювати обмін

3) сперечатися

1) клеймо, фабрична марка

2) сорт; ґатунок

3) icт. печатка; штамп (в Індії, Китаї)

4) ліцензія або дозвіл (з підписом, печаткою)

1) їсти, ковтати

2) ковтати слова, говорити нерозбірливо, бурмотати

1. n

1) сокира; колун

2) іст. сокира ката

3) відтинання (відрубування) голови, страта

4) (the axe) розм. скорочення; урізування, зменшення (бюджету, штатів тощо)

2. v

1) працювати сокирою

2) розм. урізувати, скорочувати, зменшувати (бюджет, штати тощо)

* * *

1) сокира; колун; льодоруб; icт. сокира; бойова сокира

2) icт. сокира ката; відсікання голови, страта

3) ( the axe) скорочення (бюджету, штатів)

1) працювати сокирою

2) cл. урізувати, скорочувати (бюджет, асигнування, штати)

3) розм. виключати; викреслювати, закреслювати; вирізати; виключати ( кого-небудь); виганяти; звільняти; розм. заборонити; розм. затримувати проходження ( законопроекту); знімати з обговорення ( питання)

1) удар ( сокирою)

2) відбивна котлета

3) відрубаний шматок; скиба; шмат(ок)

4) брижі ( на морі)

5) icт. тріщина ( на шкірі); щілина, розколина; гeoл. тріщина; скид

6) c-г. січка ( корм)

7) часто pl; aвcтpaл.; дiaл. змагання лісорубів

8) aвcтpaл., дiaл. частка, частина

1) рубати (сокирою, колуном, сікачем); кришити; нарізати, шаткувати (тж. chop up); перекручувати через м'ясорубку; нарубати; прорубати

2) (at) замахуватися; завдавати удару; рубанути

3) переривати, обривати

4) урізати; різко скорочувати

5) cпopт. зрізати ( м'яч)

6) звільняти ( працівника); знімати, проганяти з роботи

7) aмep.; c-г. просапувати, проріджувати

8) aмep.; icт. кидати, шпурляти; кидатися; робити ривком

1) ( різко) мінятися, змінюватися (тж. chop about, chop around)

2) обмінюватися, мінятися ( чим-небудь); здійснювати обмін

3) сперечатися

1) клеймо, фабрична марка

2) сорт; ґатунок

3) icт. печатка; штамп (в Індії, Китаї)

4) ліцензія або дозвіл (з підписом, печаткою)

1) їсти, ковтати

2) ковтати слова, говорити нерозбірливо, бурмотати

сокира; балта сап (ы / у) сокирище, ручка сокири; тэзек т'есен балта сокира різати кізяк К; балта хах- ударяти сокирою Б; балтайы таша ур- нарватися на належний опір — ударити сокирою об камінь Г; ишлеген балта хапу артына йаты (й) робоча сокира лежить за дверима — скільки не працюй, ніхто не пошанує СБФ, СБЧ.

1) blow; stroke, hit, knock; ( під час сутички) impact, smash; ( легкий) rap, tap; ( приглушений) thump, thud; ( дзвінкий) bang; ( сильний) slog, slug, smasher; (багнетом, ножем) thrust, cut, lunge, stab; ( пульсу) beat; ( сокирою) chop; ( батогом) lash, slash; ( ногою) kick; (рукою, кулаком) punch, cuff; hammering; (головою, руками) butt; ( ціпком) thwack, lick, whack; тех. brunt; impact

2) мед. stroke, apoplectic stroke/seizure

3) військ. blow, attack, strike

4) спорт. kick, shot, stroke; ( у боксі) punch, fib

5) blow, shock

1) лісоруб

2) icт. воїн, озброєний бойовою сокирою

3) ірон. адміністратор, який оголошує працівникам про звільнення; кадровик, який готує списки на звільнення

1) icт. бердиш, бойова сокира, алебарда; мop. абордажна сокира

2) інструмент, молот на бойні

1. n

1) тонка воскова свічка

2) вощений гніт

3) слабке джерело світла; тьмяне світло

4) конус

5) конусоподібність; конічна форма

6) ослаблення; спад

2. adj

1) конусоподібний; що звужується на кінці

2) довгий і тонкий (про палець)

3. v

1) сходити на конус; звужуватися

2) зводити на конус; звужувати

3) стирчати конусом

4) перен. просуватися по службі, робити кар'єру

* * *

1) конус; шпиль; конусоподібність, конічна форма

2) тонка воскова свіча

3) вощений гніт ( для запалювання свіч та ламп)

4) слабке джерело світла; тьмяне світло

5) ослаблення, спад

1) конусоподібний, що звужується до одного кінця

2) довгий, тонкий ( про пальці)

n (pl axe-men)

1) лісоруб

2) іст. воїн, озброєний бойовою сокирою

1. n

1) іст. бердиш; бойова сокира; алебарда

2) мор. абордажна сокира

3) різак м'ясника

2. v

1) убивати сокирою (алебардою)

2) бити, різати (худобу)

1) сокира; колун; льодоруб; icт. сокира; бойова сокира

2) icт. сокира ката; відсікання голови, страта

3) ( the axe) скорочення (бюджету, штатів)

1) працювати сокирою

2) cл. урізувати, скорочувати (бюджет, асигнування, штати)

3) розм. виключати; викреслювати, закреслювати; вирізати; виключати ( кого-небудь); виганяти; звільняти; розм. заборонити; розм. затримувати проходження ( законопроекту); знімати з обговорення ( питання)

1) лісоруб

2) icт. воїн, озброєний бойовою сокирою

3) ірон. адміністратор, який оголошує працівникам про звільнення; кадровик, який готує списки на звільнення

1) icт. бердиш, бойова сокира, алебарда; мop. абордажна сокира

2) інструмент, молот на бойні

1) конус; шпиль; конусоподібність, конічна форма

2) тонка воскова свіча

3) вощений гніт ( для запалювання свіч та ламп)

4) слабке джерело світла; тьмяне світло

5) ослаблення, спад

1) конусоподібний, що звужується до одного кінця

2) довгий, тонкий ( про пальці)

бухати, бухкати, гепати. [Гепає сокирою]. См. Бухнуть.

* * *

1) (предавать смертной казни) карати, скарати, тратити, страчувати, стратити, потратити, губити, з(а)губити, катувати, скатувати, віддавати, віддати на страту, (о мн.) пострачувати, поскатовувати кого. [Вчора засудили на смерть, сьогодні скарали (Крим.). Вдовиного синонька тратити гадають (Пісня). Вже Харка стратили й заховали (Метл.). Уранці ми потратим Коваленка (Грінч.). Прив'язав коневі до хвоста і пустив у поле; так її скатували (Казка). Пана та Супруна ведуть загубити (Пісня)]. -нить смертью - карати, покарати, скарати на смерть, на горло, на горлі, горлом. [По декрету королівського суда покарано горлом (Ор. Лев.). Із сокирою кат у руках дожидав тих, що мусить на смерть покарати (Грінч.)];

2) (мучительно умерщвлять) карати, скарати, тратити, стратити, катувати, скатувати. [Столицю знищу; хто в ній є - скараю і зневолю (Ворон.)];

3) (ниспосылать несчастия) карати, покарати. [За що тебе Господь кара, карає тяжко? (Шевч.)]. -нить чем - карати чим. [Карати поглядом, зневагою]. -нить какой-либо работой - поставити на кару кого. [Доля щербата поставила його за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Єфр.)]. Казнённый - с[по]караний, страчений, скатований.

* * *

несов., сов.

1) стра́чувати, стра́тити, кара́ти [на смерть; на го́рло], покара́ти и скара́ти [на смерть; на го́рло]; катува́ти, скатува́ти

2) (перен.: наказывать, мучить) кара́ти, покара́ти; (несов.: бичевать) бичува́ти, карта́ти

клюкнуть

1) цюкати, цюкнути. [Цюкнув сокирою (Рудч.)];

2) (выпивать) хилити, хильнути, хилити чарку, куликати, куликнути, колупати, колупнути, (иносказат.) до скляного бога прикладатися, до скляного бога голінним бути. [Учора наш старшина та писар та й колупнули дзвінко (Яворн.)].

* * *

несов.; сов. - кл`юкнуть

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися