сновидіння

tüş

1. n

1) сон; сновидіння

2) мрія

3) видіння; марево

4) блаженство; краса; насолода

2. v (past і p.p. dreamt, dreamed)

1) бачити сон, бачити у (уві) сні

2) мріяти, уявляти

3) думати, помишляти; мати намір (у заперечних реченнях)

4) поет. пливти, висіти (над чимсь)

* * *

1) сон, сновидіння

2) мрія

3) видіння

4) блаженство; краса

1) бачити сон

2) мріяти, марити ( про що-небудь)

3) в заперечних реченнях (of) думати, гадати

4) пoeт. плисти, висіти ( над чим-небудь)

n (pl incubi)

1) демон, злий дух

2) страхіття, кошмар; страшне сновидіння

3) (жахливий) тягар

* * *

n; (pl- bi)

1) демон, злий дух, інкуб

2) кошмар, страшне сновидіння

3) тягар

видовище, видіння, сновидіння Г-К, Кб.; сейир олсун сельви дӱбине йатмайа що за примха лягти в усіх на виду під кипарисом СЛ; беле сейире, беле ӧкӱме т'имселерин ахылы йетишамаз на таке диво, на таку владу ні в кого не вистачить розуму СЛ; хорхулу тӱше бенземей кӧрдӱгӱ сейирин бачене тобою видіння не схоже на страшний сон СЛ; бу не хейалдыр, ве не сейирдир, ве ахыл эрмеэҗ ек хекметли ишлердир це не мрія, і не видіння, і не чудеса, які не може осягнути розум Кб.; сейир бах- роздивлятися Г, К; сейир эт- розглядати, пильно спостерігати, розважатися видовищем Г, СЛ; пор. сейер I, сийер, сийир II.

1) сон, сновидіння

2) мрія

3) видіння

4) блаженство; краса

1) бачити сон

2) мріяти, марити ( про що-небудь)

3) в заперечних реченнях (of) думати, гадати

4) пoeт. плисти, висіти ( над чим-небудь)

видовище, видіння, сновидіння У, Г, СГ, СК; сейер бахспостерігати, споглядати, дивитися видовище Г, СГ; сейер кӧр- роздивлятися, розважатися видовищем Г; сейер эт- спостерігати, роздивлятися СК; пор. сейир, сийер, сийир II.

ранок, зоря У; сейер йылдызы ранкова зірка, Венера У; сейер йылдызы ӧльмедэн айырылдын бендэн перш ніж зайшла ранкова зірка, ти розлучилася зі мною У.

1) ( стан) sleep, slumber

2) ( сновидіння) dream

3)

n; (pl- bi)

1) демон, злий дух, інкуб

2) кошмар, страшне сновидіння

3) тягар

зуб; зазубрина О; тиш а (в) уру СБ, тиш ағыр (ы) сы К зубний біль; тиш тӧкӱль- випадати зубові СК; тишлерим шакырдай зуби в мене цокотять К; тиш эти анат. ясно, ясна О; азав тиш кутній зуб СМ, Б, К; йит тиши дикий, кривий зуб СБ; кӧз тиш ікло Б, К; кӧпек тиш чортів зуб — росте над іншими зубами Б, У; ӧк тиш передній зуб, різець Б; пенир тиши сирний зуб — останній зуб у старої людини Г; тырнавучун тишлери зубці граблів П; т'ийик тиш ікло у свині; дикий, кривий зуб Б, У; уру тиш ікло (собаки, вовка, кабана) Г; тишлерин харйай він гострить зуби на кого НБЄ; пор. диш I.

сон, сновидіння ВН, К; пор. диш II, дӱш, тӱш.

сон, сновидіння; тӱш гӧр- / кӧр- СГ / Г, СЛ бачити сон; тӱш айыр- розгадувати, тлумачити сни Г; пор. диш II, дӱш, тиш II.

омана, марення, сновидіння Кб..

МАРНОВІРСТВО - хибне, помилкове вірування, яке є наслідком впевненості в тому, що всі процеси і явища довкілля є проявом дії якихось надприродних сил С. вященнослужителі кожної релігії розглядають побутові вірування як М.; кожна конфесія зазвичай ставиться до вірувань інших конфесій як до певного роду М. Проте М. - це не лише віра в знахарство, прикмети, гадання, сновидіння і т. ін., що по суті є залишком первісних релігійних вірувань. Оскільки М. неодмінно передбачає віру в надприродні зв'язки або в надприродну сутність реальних предметів, то воно є складовою частиною всіх релігій.

Фройд (Фрейд), Зигмунд (1986, Фрайберг - 1939) - австр. психіатр, психолог та філософ, засновник психоаналізу. Закінчив Віденський ун-т (1879), проф. Віденського ун-ту (од 1902 р.), в 1938 р. емігрував до Великої Британії. Творчість Ф. підлягає умовному поділові на три етапи - ранній, зрілий та пізній Н. а ранньому етапі Ф. як мислитель та практик-психіатр розвивається під значним впливом Шарко, Бернхейма й особливо Бреєра, разом з яким створює т. зв. "психокатарсичний метод" - метод лікування неврозів шляхом переживання психічної травми минулого у гіпнотичному стані. Центральним поняттям зрілого Ф. є "позасвідоме", яке владно маніфестує себе у сновидіннях та обмовках. Для прояснення динаміки взаємодії свідомості та позасвідомого Ф. використовує поняття "витіснення" та "сублімація". "Витіснення" - це повернення табуйованих бажань, мрій, переживань у глибини позасвідомого; "сублімація" - їх символічне "здійснення" у царині культури. Методологічним осердям творчості Ф. цього періоду є теорія дитячої сексуальності, згідно з якою існуючі у суспільстві репресивні щодо неї заборони й вимоги породжують психічні травми і комплекси; головними серед цих комплексів є "комплекс Едипа" (потяг сина до матері) та "комплекс Електри" (потяг доньки до батька). У процесі дорослішання та набуття зрілості ці комплекси дедалі більше витісняються у позасвідоме, хоча продовжують діяти, провокуючи невротичну поведінку індивіда. Пізній етап творчості Ф. знаменує теорія "Ероса і Танатоса", яка завершує становлення фрейдівської метапсихології і надає їй трагічно-екзистенційного звучання. В основі цієї теорії лежить твердження про те, що у внутрішньому світі людини потяг до життя (Ерос) постійно вступає у суперечність із потягом до смерті (Танатосом). Ця суперечність пронизує внутрішній світ особистості і виходить у світ цивілізації та культури. Ф. створює класичну для психоаналізу модель психіки: "Воно" (позасвідоме), "Я" (свідомість, або "Его") та "Над-Я" ("Супер-Его", або "Цензор"). Характерною ознакою пізнього Ф. є звернення до культурологічних та філософських проблем. Вчення Ф. справило значний вплив на розвиток філософії і культури XX ст. З'являється фройдизм - течія, у межах якої принципи психоаналізу застосовуються для розуміння людського буття у його різноманітних вимірах. При цьому поняття "фройдизм" слід відрізняти від поняття "психоаналіз". З одного боку, поняття "фройдизм" ширше, адже воно об'єднує всіх тих, хто приймає теоретичні засади Ф., а з іншого - вужче, адже вже за життя Ф. психоаналіз вийшов за межі його світогляду та методології Н. апр., аналітична психологія Юнга базується на вченні про архетипи колективного позасвідомого, гуманістичний психоаналіз Фромма - значною мірою на концепції відчуження, розробленою молодим Марксом, а актуалізуючий психоаналіз бере за філософське підґрунтя метаантропологію.

[br]

Осн. тв.: "Дослідження істерії" (1895); "Тлумачення сновидінь" (1900); "Нарис історії психоаналізу" (1914); "Масова психологія й аналіз людського "Я" (1921); "Майбутнє однієї ілюзії" (1927); "Невдоволеність культурою" (1930).