скот.

1) собир. худо́ба, скоти́на, скот, -у; (преим. рогатый) това́р, -у; диал. би́дло, ста́ток, -тку; диал. маржи́на

2) жарг. тварюка, скоти́на, скотиню́ка, скотиня́ка, би́дло

ляскіт (-коту).

скот: отделённый) відлучений, вилучений (товар, худоба).

-ся

1) натріщати, -ся, (сильнее) натріскотіти (-кочу, -котиш), -ся и натріскотати (-кочу, -чеш), -ся, (лопаясь) налущати, -ся, (нахрустеть, -ся) нахрущати, -ся. Масло -щало на огне - масло нашкварчало (нашкваркотіло) на огні;

2) (наговорить, -ся скороговоркой) натріскотіти, -ся, наторохтіти, -ся, нацокоті[а]ти, -ся, надренькотіти, -ся, (редко) насвіготати, -ся. -щать уши кому - натріскотіти (наторохтіти) повні вуха кому.

* * *

1) ( произвести много треску) натріща́ти, усилит. натріскоті́ти, -кочу, -коти́ш, натріскота́ти, -ко́чу, -ко́чеш

2) (наговорить, наболтать) наторохті́ти, -хчу́, -хти́ш, нацокоті́ти, -кочу́, -коти́ш, нацокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, наляща́ти

1) тріща́ння, тріскоті́ння, тріскота́ння; ( трескотня) тріскотня́, тріскотня́ва; лу́скання; ти́ркання; трі́скання; хру́скання, хряскоті́ння

2) тріща́ння, тріскоті́ння, тріскота́ння; ( трескотня) тріскотня́, тріскотня́ва; торохті́ння; цві́ркання, цвірча́ння, цвіркота́ння, цвіркоті́ння; сюрча́ння, сю́ркання; цокота́ння, цокоті́ння

3) торохті́ння, цокота́ння, цокоті́ння, ляща́ння, тріскоті́ння, тріскота́ння, ( трескотня) тріскотня́, тріскотня́ва, цвіркота́ння, цвіркоті́ння, теркота́ння, сокорі́ння, сокота́ння, сокоті́ння; дріботі́ння, дрібота́ння

1) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; ( издавать треск) лускати, усилит. лускоті́ти, диал. луща́ти; (о моторе, автомате) тиркоті́ти, ти́ркати; (о треске при выстрелах, при разрывах) трі́скати; ( хрустеть) хру́скати, хряскоті́ти

2) (о птицах, насекомых) тріща́ти, усилит. тріскоті́ти, тріскота́ти; торохті́ти; (стрекотать - о кузнечике, сверчке) цві́ркати, цвірча́ти и усилит. цвіркота́ти и цвіркоті́ти, ти́ркати; ( свистеть) сюрча́ти, сю́ркати; ( цокотать) цокота́ти, цокоті́ти; (о насекомых: жужжать) дзиґоті́ти, дзикоті́ти; ( о коростелях) дерча́ти, де́ркати, деркоті́ти

3) (перен.: говорить без умолку) торохті́ти, цокота́ти, цокоті́ти, ляскоті́ти, ляща́ти, тріща́ти и усилит. тріскоті́ти и тріскота́ти, цвіркота́ти, цвіркоті́ти, теркота́ти, теркоті́ти, сокори́ти, сокота́ти, сокоті́ти; ( скороговоркой) дріботі́ти, дрібота́ти

1) домовий, хатній, домашній. [Завелися у них домові чвари (Куліш). Хатнього злодія не встережешся. Засновується спілка держав, цілком незалежних у своїх хатніх справах. «Домашній промисел» Франка]. Домашние невзгоды - хатнє лихо, (шутливо, семейные дрязги) хатня морква. (О домашних животных) - свійський, подвірній, хатній. Дбав про те, щоб із диких звірів робити свійських (Крим.). Коли нема диких качок, то з досади і свійських лущить. Кошики з яйцями всякої подвірньої птиці (Неч.-Лев.). Казала польова миша хатній (Казка)]. Домашний скот (соб.) - худоба, (одна скотина) худобина. Домашняя птица (собир.) - дробина, дріб (р. дробу). [Худоби повна загорода, дробини повне подвір'я]. Домашний скарб, -ние вещи - збіжжя, рухомість домова. [По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Васильч.). Збували скот і рухомість домовую (Мирн.)]. Домашнего изделия - доморобний, саморобний, домашній. Домашнего тканья - домотканий, самотканий. [Мої хусточки самотканії]. Домашнее заключение, арест - домашній арешт. Домашний обыск - трус у господі. По домашним обстоятельствам - з домашніх (хатніх) причин;

2) домашние (о членах семьи) - сем'яни, домашні, хатні, домові, свої, наші; (о домочадцах) челядь; ср. Слуги. [Це сем'яни наші - велику сем'ю маємо. Жадний собака не гавкнув на його, звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Буднішня одежа в хаті шита з полотна, що вироблять хатнії (Франко). Скоро вже й наші приїдуть. З усією челяддю виїхали на косовицю].

* * *

1) домашній; (находящийся, работающий в доме) ха́тній

2) ( о животных) сві́йський, дома́шній

забрать

1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];

2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];

3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.

* * *

несов.; сов. - забр`ать

1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

1) (ломаясь, разрываясь) затріщати, (лопаясь) залущати, (захрустеть) захрущати; (начать издавать треск) затріскоті[а]ти, залускоті[а]ти, зацокоті[а]ти, затерчати, задеренчати; срвн. Трещать. [Дерево затріщало. Свічка затріскотала. Соловей затерчав]. Масло -щало на огне - масло зашкварчало на огні;

2) (заговорить скороговоркой) заторохтіти, зацокоті[а]ти, задренькотіти, засвіготати.

* * *

1) затріща́ти, залу́скати, усилит. затріскоті́ти, затріскота́ти, залускоті́ти; ( о лязгающих звуках) заляща́ти; (о барабане, пулемёте) зату́ркати, затурча́ти, усилит. затуркотіти, -коти́ть, затуркота́ти, -ко́че; (о пулемёте, автомате) зацокоті́ти, -коти́ть, зацокота́ти, -ко́че; ( зашипеть на огне) зашкварча́ти; (о дребезжащем звуке, о коростеле) задерча́ти, диал. зади́ркати, задирча́ти

2) (перен.: о речи) заторохті́ти, -хчу́, -хти́ш и усилит. заторохкоті́ти, зацокоті́ти, зацокота́ти, заляща́ти и усилит. заляскоті́ти, зату́ркати, затурча́ти, усилит. затуркоті́ти, затуркота́ти; ( скороговоркой) задріботіти, -бочу́, -боти́ш, задрібота́ти, -бочу́, -бо́чеш

3) (перен.: начать разрушаться) затріща́ти

1) (действие) - а) нагулювання, вигулювання, оконч. нагуляння, вигуляння; б) надбавання, придбавання, накохування, оконч. на[при]дбання, накохання; в) випасання, оконч. випасення, випас (-су). Срв. Нагуливать. Гуртовщик взят для -ла скота - взяли (взято) гуртоправа худобу випасати (или щоб худобу випасав). Отдали скот в -гул - віддали (віддано) худобу на випас. Скот в -ле - худоба на випасі;

2) (результат) нагул (-лу), (жир) сить (-ти), сало. -лу по пуду на скотину будет - нагулу по пудові на худобину буде. Наш парень с -лом: глаз подбили - в нашого парубка гостинець: око підбите.

* * *

нагулять

1) (наживать гульбою) нагулювати, нагуляти, вигулювати, вигуляти, (о мног.) понагулювати, повигулювати що, кого, чого. [Дожирувалася з хлопцями, що й дитину нагуляла (Полт.)];

2) (приобретать отдыхом) нагулювати, нагуляти, надбавати, надбати, придбавати, придбати, накохувати, накохати, (о мног.) понадбавати и т. п. що, чого. -лял себе пять фунтов за месяц - придбав (накохав) собі п'ять фунтів за місяць;

3) (выпасать скот) випасати, випасти, (о мног.) повипасати кого, що. Нагулянный -

1) нагуляний, вигуляний, пона[пови]гулюваний;

2) нагуляний, надбаний, придбаний, накоханий, понадбаваний и т. п.;

3) випасений, повипасаний. -ться -

1) (стр. з.) нагулюватися, бути нагулюваним, нагуляним, понагулюваним и т. п.;

2) нагулюватися, нагулятися, вигулюватися, вигулятися, (о мног.) понагулюватися, повигулюватися. [От нагулялись і полягали усі спати (Рудч.). Гості добре вигулялись і виголодались (Н.-Лев.). Дівчата понагулювались (Богодух.)];

3) (тучнеть) випасатися, випастися, відпасатися, відпастися, нагулювати (накохувати), нагуляти (накохати) сала (сальця). [Худоба в нас на толоці не випасається, а худне (Полт.). Відпасся людським потом (Київщ.). Накохав собі сальця (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - нагул`ять

напасти

1) (скот) напасати, напасти, випасати, випасти, (диал.) напашувати, напашити, (о мног.) понапасати, повипасати кого, що. [Сьогодня добре напасла корову (Сл. Гр.). Скотину за ніч так понапасає, що боки повирівнюються (Г. Барв.)];

2) (припасать) припасати, припасти, запасати, запасти, призапасити, назапасити; надбавати, надбати, пристарати чого. Напасённый -

1) напасений, напашений, понапасаний;

2) припасений, запасений, призапасений, назапасений. -ться -

1) напасатися и (пров.) напасуватися, напастися, (диал.) напашитися, (о мног.) понапасатися; бути напасаним, напасеним, напашеним, понапасаним. [Волики напасаються (Грінч. III). Не напасується скот (Борзенщ.). Воли вже напашилися (Ковельщ.). Скотина напашена (Сл. Гр.)];

2) припасатися, бути припасеним, припасеним и т. п.;

3) чего - призбирувати, призбирати, надбавати, надбати, узапасити чого (досить). [Ніяк не надбаю одежі, щоб зайва була: що справимо, те й поносимо (Богодух.)]. -тись на кого - наста(р)чити(ся) на кого. [Одежі не настачу на його, як він лазить по барканах та по гілляках. (Звин.). На всіх злодіїв не настачишся (Кониськ.)].

* * *

отгулять

1) відгулювати, відгуляти. [Гуляй уже ти, молода, а я своє відгуляла (Мирн.)];

2) -вать от работы (отлынивать) - відникувати, відмикувати від роботи;

3) -вать скот - випасати худобу.

* * *

несов.; сов. - отгул`ять

1) відгу́лювати, відгуля́ти

2) ( скот - откармливать на подножном корму) випаса́ти и випа́сувати, ви́пасти

потрещать

1) потріскувати, (сильно) витріскувати, тріщати, тріскотіти (часами), потріщати, потріскотіти, -тати, (о жире на огне) шкварчати потроху, пошкварчати. [Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (Коц.). На землі витріскувало багаття];

2) -щать (поговорить трещёткой) - поторохтіти, поцокотіти, посокотати (якийсь час).

* * *

1) (присмотр) догляд (-ду). [Діти ростуть без догляду]. Скот пасётся без -ра - скот пасеться без догляду, самопасом (самопаски), пустопаш;

2) см. Призрение.

* * *

1) протріщати, протріскотіти, прохрустіти, прохрупостіти; (о сверчке, огоньке) процвірчати, просюрчати. [Усю ніч процвірчав цвіркун (Гр.)];

2) (протараторить) процокотіти и -тати, проторохтіти, протурчати. -щать уши - протурчати, проторохтіти вуха кому. См. ещё Трещать.

* * *

1) протріща́ти; протріскоті́ти, протріскота́ти; проляща́ти

2) (перен.: проговорить громко, быстро; разгласить) проторохті́ти, процокота́ти, процокоті́ти

3) ( трещать в течение определённого времени) тріща́ти [ці́лий день], протріща́ти

1) см. скот 1)

2) ( одно животное) худо́бина, худібчи́на, товари́на, товаря́ка, тварю́ка, скотиню́ка, скотиня́ка, ( образно) хвіст, род. п. хвоста́, хвостя́га, хвостя́ка, хвости́на

3) см. скот 2)

1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;

2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;

3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;

4) (вбивать) забивати;

5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;

6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;

7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];

8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.

* * *

1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити

2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти

3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти

4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

бражка

1) (хмельн. нап.) брага. [Браго-ж моя, бражечко медовая! з ким я тебе пить буду, молодая?];

2) (винное сусло, которым кормят скот) брага. [Як брагу поросята, горілку так вони тягли]. Откормленный брагой - бражний. [Бражна корова]. Торгующий (-щая) брагой - бражник (ж. р. -ниця).

* * *

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *