сильнее

1) прил. сильні́ший; ду́жчий; міцні́ший; креме́зніший и кремезні́ший; бі́льший; сильні́ший; поту́жніший

2) перен. сильні́ше, сильні́ш; ду́жче; міцні́ше

1) (становиться крепче, сильнее) міцні(ша)ти, зміцнятися, дужчати, дужати, в силу вбиватися, набирати(ся) сили, зростати на силах, кріпшати, кріпнути, потужніти, підживати, дебелішати. [Горпина стає сміліша, голос міцніє (Франко). Словесна творчість міцнішає й дужчає (Єфр.). Збирається сила, росте, зміцняється (Коцюб.). Згуки дужчали, виростали, потужніли (Корол.). Життя дома заспокоїло хлопця і він видимо дебелішав (Яворн.). Саме тоді починав у силу вбиватись революційний рух (Єфр.)]; (о морозе, ветре) дужчати, кріпшати, (о спиртных напитках) міцні(ша)ти, кріпшати;

2) (после болезни) дужчати, здоровіти, здоровшати, сили набиратися; у силу вбиватися, остербувати, оклигувати;

3) (делаться тверже) тужавіти, тугшати, тверднути, твердішати. [Масло твердне (тужавіє) на морозі (Київщ.). Грязь від морозу тугшає (Сл. Гр.)].

* * *

1) (набраться силы) зміцніти, покріпшати, скріпнути, подужчати, зрости на силах, покремезнішати, уматер(н)іти;

2) (стать крепче, острее) зміцніти, покріпшати, поміцнішати. Вино и мёд -пли от долгой лёжки - вино й мед зміцніли (покріпшали) від [з] довгого лежання;

3) (после болезни) подужчати, поздоровіти, поздоровшати, остербати, остербнути, піджити, виходитися, ободяритися, оклигати;

4) (отвердеть) ствердіти, стверднути, стужавіти. [Сніг стверднув. Грязюка стужавіла]. См. Отвердевать. Окреплый (окрепший) - зміцнілий, скріплий, уматер(н)ілий; поздоровілий; стверділий, стужавілий. Оттенки см. Окрепнуть.

* * *

(о внешности) споганіти, попоганіти, попоганшати, зневірніти, змізерніти, (сильнее, грубее) спаскудніти, збриднути, сплюгавіти, (пров.) спашувати, (о мн.) попоганіти, попаскудніти, поплюгавіти, побриднути, (похужеть) погіршати, (осунуться) змарніти, помарніти. [Вона геть (совсем) споганіла. Мій чоловік якось обважнів, погладшав, попоганшав (Неч.-Лев.). Лице зблідло, помарніло (Неч.-Лев.)]. Хлеб -нел у нас - хліб споганів (погіршав) у нас.

* * *

1) прил. [тро́хи] міцні́ший, [тро́хи] крі́пший; ( крепче всего) якнайміцні́ший, якнайкрі́пший; ( посильнее) [тро́хи] сильні́ший, [тро́хи] ду́жчий; ( сильнее всего) якнайсильні́ший, якнайду́жчий

2) нареч. [тро́хи] міцні́ше, [тро́хи] крі́пше; ( как можно крепче) якнайміцні́ше, якнайкрі́пше; ( посильнее) [тро́хи] сильні́ше, [тро́хи] ду́жче; ( как можно сильнее) якнайсильні́ше, якнайду́жче

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

1) навіювання, навіяння кому чого. [Гіпнотичне навіяння. Боже навіяння]. Внушение свыше - надхнення (навіяння) з неба. Внушение на расстоянии - навіяння (вмовляння) через далечінь (Крим.);

2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, намова. [Сильніша в неї та думка, ніж наші намови й наші сльози (Фран.)]. Следовать чьим-л. внушениям - іти за чиїмись намовами;

3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, сувора, пригрущання, угрущання. [Нехай іде до пана; там почує напоумлення. Послухай старечої сувори (М. Вовч.)]. Делать внушение - вичитувати, вичитати кому-неб., зробити застереження, (сильнее) висловлювати нагану. [Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (Васильч.)].

* * *

1) виклика́ння; вселя́ння; навіва́ння, наві́ювання; підка́зування; прище́плювання, прище́плення; умовля́ння; вплив, -у

2) ( воздействие на психику) суге́стія, наві́яння, наві́ювання; ( гипноз) гіпно́з, -у

3) ( наставление) повча́ння, напу́чення, нау́ка; ( наущение) намо́ва; ( выговор) дога́на; ( совет) пора́да; ( уговаривание) умовля́ння; ( предупреждение) застереження

визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Иметь вызывающий вид - глядіти задирливо, визивно, козирем дивитися, стояти. Вызывающе - задирливо, задиркувати, зачіпливо, зачіпно, визивно.

* * *

1) прич. яки́й (що) виклика́є

2) в знач. прил. визивни́й; ( задорный) зади́рливий, зачі́пливий

1) прил. голосні́ший, гучні́ший

2) нареч. голосні́ше, гучні́ше; ( сильнее) ду́жче

давно, (фамил.) ген-то. Не так давно - не вельми давно, не що-давно, недавно, недавнечко. Довольно давно - давненько, подавно. Очень давно, давно уже - віддавна, (сильнее) з давніх-давен; бознаколи (серд. казнаколи), давним-давно.

* * *

дунуть

1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);

2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;

3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;

4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;

5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…

6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;

7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.

* * *

несов.; сов. - д`унуть

1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути

2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти

3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити

4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити

5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити

6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

загореться

1) займатися, за(й)нятися, запалюватися, запалитися, загорятися, загорітися, підпалюватися, підпалитися. [Вночі зайнялася хата. Губка зайнялася і почала тліти. Моє серце загорілося (Л. Укр.). Серце моє запалюється помстою (Васильч.). Підпалював, підпалював у печі - не підпалюються дрова];

2) (зардеться) займатися, за(й)нятися, зашарітися, зажаріти, спалахнути, спахнути; срвн. Вспыхивать, вспыхнуть. [На його виду зайнявсь рум'янець (Н.-Лев.). Зажаріли голівки горицвіту (Васильч.)];

3) (засветиться) займатися, за(й)нятися, загорятися, загорітися, сов. зазоритися, зазоріти. [Пишно займалися зорі (Л. Укр.). Крізь хмару сонце занялось (Шевч.). Мов зоря зазорилася. Зазоріли на небі зорі]. -релась война - спалахнула (спахнула) війна.

* * *

несов.; сов. - загор`еться

1) загоря́тися и загора́тися, загорі́тися, займа́тися, зайня́тися, -йму́ся, -ймешся; (сов.: запылать) запала́ти, розпала́тися; ( вспыхивать) спала́хувати, -ла́хую, -ла́хуєш, спалахну́ти; ( начинать светиться) засві́чуватися, -чується, засвіти́тися, -сві́титься и мног. позасві́чуватися

2) перен. загоря́тися и загора́тися, загорі́тися; (сов.: сильнее) запала́ти; ( о сильном чувстве) запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися

заехать заїжджати и заїздити, заїхати. -хать в гости к кому-л. - заїхати, завітати (в гості), загостити до кого. -жать время от времени, изредка - час від часу (коли не коли) заїздити, навертатися до кого. -жайте за мною - поедем разом - заїздіть по мене - поїдемо разом. Блуждая -хать куда-л. - блукаючи заїхати (забитися, прибитися) куди. -хать куда-л. далеко - десь заїхати, десь заблукати, забитися, завітритися куди. -хать в чужой карман - залізти (зазирнути) в чужу кишеню. -хать кого-л. по рылу, по морде, по шее и т. п. - заїхати, затопити, загилити кого по пиці, по мордяці, по лиці, по потилиці.

* * *

несов.; сов. - за`ехать

1) заїжджа́ти и заї́здити, -ї́жджу, -ї́здиш, заї́хати, -ї́ду, -ї́деш и мног. позаїжджа́ти и позаї́здити

2) (кому во что и по чему - сов.: ударить) заї́хати (кому в що); ( сильнее) затопи́ти, -топлю́, -то́пиш, заги́лити, -ги́лю, -ги́лиш, угати́ти (угачу́, уга́тиш), захмели́ти (кого в що), уціди́ти (уціджу́, уці́диш) (кого по чому)

1) (чего) помічання, постерегання чого;

2) -ние (по поводу чего) - увага, зауваження, заувага. [Читали книжки дорослим людям, вислухували їх уваги і часом ті уваги записували (Грінч.). Поробив зауваження до протоколу]. Бросить, обронить -ние - кинути увагу. [Дехто кинув увагу про дощ (Коцюб.)]. Вставлять -ния, сопровождать -ями - докидати слово, увагу, зауважати; доточувати уваги до чого. [Слухали повість уважно і чимало дечого говорили, доточуючи мало не до кожного вчинку героїв свої уваги (Грінч.)];

3) -ние кому (выговор) - увага, зауваження, (сильнее) догана, (упрёк) закид (-ду) кому. Сделать -ние кому - зробити увагу, зауваження кому, зауважити кому. [Мені зауважено, що неретельно працюю (Київ). Дозвольте зробити вам одну увагу]. Получить -ние - здобутися зауваження. Он получил строгое -ние - йому зроблено гостру увагу. Попасть на -ние - стати на (лихій) прикметі. [Бережися, щоб не став на лихій прикметі в начальства].

* * *

1) ( краткое суждение) заува́ження, ува́га

2) ( порицание) заува́ження

3) ( наблюдение) спостереження

1) (безл.) занудити. [Занудило коло серця (Шевч.)];

2) замутити, бучу (колотнечу) збити (зчинити), колоту наробити, (гал.) замуту, замути наробити;

3) (воду) закаламутити, замутити; (взмутить) збити, сколотити, скаламутити, (сильнее) збаламутити. [Скаламутила воду в тихому Дунаю (Пісня)].

* * *

1) замути́ти, -мучу́, -му́тиш, помути́ти; ( жидкость) закаламу́тити, -му́чу, -му́тиш, скаламу́тити, сколоти́ти, збаламу́тити, -му́чу, -му́тиш

2) (безл.: затошнить) зану́дити, -дить и зануди́ти

3) ( возбудить к мятежу) збаламу́тити, підбу́рити

(кто творит зло) лиходій, лиходійник, злочинник; (преступник) злочинець (-нця); (зложелатель) злобитель. [А ви їх кленете, як лиходіїв (Куліш)]. -дей (бранно) - вража (лиха) душа, зла личина, (сильнее) шельма, шибеник, харцизяка, харциз. [От, вража душа що надумав! (Крим.). Ось до чого довів ти мене, шибенику! (Єфр.)].

* * *

1) лиході́й, підсту́пник; ( преступник) злочи́нець, -нця

2) бран. лиході́й, харцизя́ка, харци́з, харциза, харцизник, вра́жа душа́

комісарський. -ский приказ - комісарський наказ. По -ски - по- комісарському. -ские замашки - комісарські навички, (сильнее) вихватки.

* * *

1) (польза, добыча) користь (-ти), (з)добуток (-тку) кому з чого, на що. [Стільки з його користи, як з чорта смальцю (Приказка). Вперта коза - вовкові користь (Приказка)]. На старости жениться - не себе -рысть - старому женитися - тільки журитися; за старим жінка плаче та через його иншого баче (Приказки);

2) (выгода, барыш) користь, зиск (-ку), бариш (-шу), заробіток (-тку). [Тільки й зиску, що в писку (Приказка)]. Без -сти торговать нельзя - без заробітку шкода й торгу; без баришу шкода й часу (Приказки);

3) (рост. проценты) процент (-ту), надсоток (-тку), лихва, ріст (р. росту). [Мати з грошей процент (Грінч.). Великий надсоток бере за стовп (Липовеч.). Росту ще не виплатив, а стовп (капитал) само собою стоїть (Левч.)];

4) (любостяжание) корисливість (-ости), користолюбство, (сильнее) зажерливість, неситість (-тости); срвн. Жадность. Его -рысть одолела - зажерливість (неситість) його посіла.

* * *

1) ( выгода) ко́ристь, -ті и кори́сть; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́

2) см. корыстолюбие

зайвий, залишній, лишній, (остающийся свободным) гулящий, забильний, (ненужный) непотрібний; срв. Излишний, Избыточный. [І Яремі дали коня зайвого з обозу (Шевч.). Давай вони зерном ділитися, от одно зерно зайве було (Казка). У мене ні сорочки залишньої немає, ні юпчини (Мирн.). Господи вишній, чи я в тебе лишній? (Номис). От сокира гуляща, візьми її (Сл. Гр.)]. -ние слова, разговоры - зайва мова, зайві балачки. [О, я зайвої мови не люблю (Черкащ.)]. -ние издержки - зайві витрати. Не -нее будет заметить - не зайве (не зайва річ) буде завважити. В этом сочинении много -него - у цім творі багато є зайвого (непотрібного). -ний раз - зайвий раз, ще раз. -ним быть - бути зайвим, узайві. [Привезли мого брата до прийому, бо вже записаний, а я взайві (Г. Барв.)]. Он здесь -ний - він тут узайві, він тут зайвий. -ние брёвна в избе, -ние уши - ніч у хаті. [Казав би й більше, та ніч у хаті (Полт.)]. -нее брать - над міру (надто, надто багато, зайве) брати, (сильнее) дерти. -нее требовать - вимагати над міру (зайве); срв. Лишнее. -него пожелаешь, последнее потеряешь - за більшим поженись, то й останнього рішись. -нее говорить - себе вредить - зайва мова - собі шкода. -няя денежка карману не тяга - запас біди не чинить. У меня нет -них (свободных) денег - у мене немає зайвих, лежаних грошей.

* * *