сили

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

несамовитий, нестямний, безтямний, навіжений, навісний, (бешеный) скажений. [Як несамовитий, він з усієї сили вдарив Грицька (Грінч.). Аж тремтів немов несамовитий (Франко). Безтямні викрики (Франко). Крик скажений (Франко)].

* * *

1) ( находящийся в исступлении) несамови́тий, шале́ний; ( крайнє возбуждённый) знетя́млений; ( выражающий исступление) нестя́мний, безтя́мний

2) (необузданный, неистовый) несамови́тий, шале́ний

висихання, вичерпування, оконч. вичерпання чого. -ние творчества - вичерпування, усихання творчости. -ние энергии, сил - вичерпування, зникання енергії, сили.

* * *

1) висиха́ння

2) ви́черпання

иссякнуть (высыхать) висихати, вис(о)хнути и висохти, (исчерпываться) вичерпуватися, вичерпатися, (выходить) виходити, вийти, виводитися, переводитися, ви[пере]вестися, не ставати, не стати чого, (пропадать) зникати, зникнути, (редко) зсякати, зсякнути, (неокон.) посякати. [Джерело висхло (Звин.). Не вичерпається і не засохне джерело духової діяльности серед українського народу (Єфр.). Зсякла вода (Н.-Лев.). Стала вода посякати (Св. П.)]. Воды в засуху -кают - вода в посуху висихає. Богатства мои -кли - моє добро (багатство) зійшло, статки-маєтки мої сплили, зійшли. Молоко -кло (в сосцах) - молока не стало. Весь запас хлеба -сяк - увесь запас хліба вичерпався, (обиходно) геть увесь хліб вийшов. У старика силы -кают - у старого сили не стає, сила виснажується. Иссякаемый - висиханий; вичерпуваний. Иссяклый, Иссякший, Иссякнувший - висхлий; вичерпаний.

* * *

несов.; сов. - исс`якнуть

1) ( высыхать) висиха́ти, ви́сохнути и ви́сохти, -хну, -хнеш и мног. повисиха́ти

2) ( исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися; ( приходить к концу) схо́дити, -дить и зіхо́дити, зійти́, -йде, не става́ти (не стає́), не ста́ти (не ста́не); ( выходить) вихо́дити, ви́йти

I. Истик (лопатка для очистки лемеха, сошника) і[и]стик (-ка).

II. 1) (начало реки) джерело, джереловище, початкове джерело, (верховье) верховина, верх (-ху), (ум. вершечок), верхів'я (ріки), початок (ріки); (перен.) джерело, початок (-тку). [Ріка, де-далі од початкових джерел своїх, усе більшої набирає сили (Єфр.)]. У -ков славянства - коло джерел, коло початків слов'янства;

2) (устье реки) гирло (-ла).

* * *

1) ( действие) ви́тік, -току; ви́хід, -ходу

2) (начало реки, ручья) поча́ток, -тку, ви́тік, верхі́в'я

3) перен. джерело́, поча́ток

и Коровай

1) (цельный хлеб) хліб (-ба), хлібина, бухан (-на) (зап. бохан), буханець (-нця), (зап. боханець), буханка. -вай хлеба - хліб (хлібина), бухан хліба;

2) (свадебный хлеб) коровай (-ваю). [Через тиждень молодиці коровай місили на хуторі (Шевч.)]. Делать (загибать) -вай - коровай бгати. На чужой -вай рта не разевай - на чужий коровай очей не поривай (Приказка).

* * *

1) хліб, хліби́на, буха́н, -а, бухане́ць, -нця́, буха́нка

2) ( свадебный хлеб) этногр. корова́й

1) якість (-кости); (признак) прикмета, прикметність; (достоинство) вартість (- тости). [Психологія займається якістю вражінь (Франко). Гарних якостей у його більше, ніж негарних (Київ). Розмовляли про високі душевні прикмети його (Коцюб.). Збірником своїх поезій показав і свої гарні прикмети, і хиби (Єфр.). Для збільшення якої-небудь прикметности вживається… (Н.-Лев.). Мораль його - непевної вартости (Крим.)]. -тво продукта - ґатунок (-нку), якість, добротність, вартість, сила чого. [Сукно (вино и т. п.) гарного ґатунку. Бахмутське залізо - не такої сили, як сибірське (Звин.). Сукно - високої вартости (Крим.)]. По -ву - якістю, ґатунком, на якість, своїми прикметами, своєю добротністю, вартістю, силою. Заботиться не о -ве, а о количестве - дбати не по якість, а про кількість; дбати не про те, яке воно, а скільки його. В -ве кого, чего - за кого, за що, як(о) хто, як що. [Викликають мене в суд за свідка (як свідка) (Київщ.). Моя скриня за стіл править (Г. Барв.)];

2) (народное: недостаток) хиба. За ним, кажись, никаких -честв нет - здається, він нічим негарним не прикмічений. От нея все -ва - від неї все лихо.

* * *

(жидкости) кипіння, вирування, (переносно ещё) буяння. [Знову побачив вирування в городі життя (Васильч.). В його творах повно сонця, шумливого буяння непропащої сили (Єфр.)].

* * *

1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;

2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);

3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];

4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;

5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -

1) (о вещах) битий, товчений;

2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.

* * *

1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти

2) ( выколачивать) вибива́ти

3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти

4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́

5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

1) моцак (-ка), дужак (-ка), дужінь (-женя), (пров.) закрепа (-пи), дебелень (-льня). [Моцак був чолов'яга, сили за трьох мав (Полтавщ.). Там діти закрепи, хоч якого коня, то вдерже, а лоб йому як у вола (Сл. Гр.). Вперлися в хату дві жінки та троє дуженів-мужиків (Крим.)];

2) (о скупом) жмикрут (-та), скнара (-ри), скупердяй (-дяя).

* * *

крутнути, покрутнути, скрутнути, (сильно) крутонути. [Крутнув собаку за хвостик (Васильч.). Ні одна молодиця в селі й веретеном не крутнула для матушки (Н.- Лев.), Дід ус покрутнув (Рудч.). Мене мов хто пучками скрутнув за серце (Васильч.). Крутонув з усієї сили (Харківщ.)]. -нуть хвостом - крутнути, мельнути хвостом. [Цуцик мельнув хвостиком (М. Грінч.)].

* * *

1) кулак (-ка), (соб.) кулаччя, (фамил.) кулачина, (гал.) п'ястук (-ка). [Давай місити кулаками по спині (Н.-Лев.). Вони - мечем та кулаччям, а ми пером та лагодою (Куліш). Постелю сірячину, а в головах кулачину (Чуб.). Стиснутим п'ястуком що-сили зацідив капраля межи очі (Франко)]. Удар -ком - (кулачний) (с)тусан (-на). Свистать в -лак - свистіти (трубити) в кулак. Смеяться в -лак - сміятися в кулак, сміятися в бороду;

2) молот; см. Кувалда 1; (деревянный) довбня;

3) (техн.) кулак; (зубец мельн., машин. колеса) палець (-льця), пальок (-лька). Колесо с -ками - палечне колесо;

4) (свая для причалки судов) паля;

5) (зажиточный крестьянин) куркуль (-ля), (соб.) куркульство; (мироед) глитай (-тая), жмикрут, дерилюд, доюн (-на), павук (-ка), (пренебр.-усилит.) куркуляка. [Куркулям нема місця в сільраді (Пр. Правда). «Глитай або Павук» (Кропивницьк.). В громаді верховодили жмикрути, дбали тільки за свої бариші (Грінч.). Дерилюде! всіх проглинути хочеш! (Грінч.). Люди з голоду пухнуть, а доюни з людського лиха руки гріють (Кониськ.). Брешеш, куркуляко! (Епік)];

6) баришник; (перекупщик) перекупець (-пця), перекупень (- пня), перекупник; (маклак) фактор (-ра).

* * *

1) (руки, перен.) кула́к, -а; кулачи́на; диал. п'ясту́к, -а

2) техн. кула́к

1) культ (-ту). Культ красоты и силы - культ краси й сили. Культ предков - культ предків;

2) (богопочитание) культ, релігія. Отправление -та - релігійна відправа. Служитель -та - служебник культу.

* * *

рел., перен.

лісок (-ска); (рощица) гайок (-йка); (на низине или над рекой) лужок (-жка), лужинка; (в овраге) байрак (-ка). [А той собі до ліска скільки сили дує (Рудан.). Гайок зелененький (Шевч.)]. Берёзовый и т. п. -сок - березовий лісок, березинка, березни[я]к (-ка), березни[я]чок (-чка) и т. п.

* * *

1) (приставная, переносная) драбина, (диал.) драба, страмина. [Він спустився з горища через одну, через дві щаблини, а з половини драбини зіскочив на землю (М. Левиц.)]. Верёвочная -ца - шнурова, мотузяна, мотузкова драбина. [Вояки лізуть на стіни, закидаючи шнурові драбини (Л. Укр.)]. Пожарная -ца - пожарна (пожежна) драбина. Взбираться, взобраться по -це - вилазити, вилізти, злазити, злізти, братися, вибратися, видиратися, видертися драбиною (по драбині). Спускаться, спуститься по -це - спускатися, спуститися драбиною (по драбині);

2) (неподвижная с широкими ступеньками) сходи (-дів), (поменьше) східці (-ців), (попроще) ступанка. [Храмові широкі сходи, а по них і вниз і вгору сунуть тисячні юрби (Крим.). Стали спускатися ступанкою наче в льох (Свидн.)]. Винтовая, витая, башенная -ца - ґвинтові (кручені) сходи. Деревянная, каменная -ца - дерев'яні, кам'яні (камінні) сходи. Парадная (чистая), чёрная -ца - парадні (передні), затильні (чорні, кухенні) сходи. Потайная -ца - потайні сходи. Всходить, взойти, подниматься, подняться по -це наверх - іти, сходити (зіходити), зійти, братися, вибратися, здійматися, знятися сходами (по сходах) вгору. [Сили не було навіть на те, щоб зійти по сходах у «Просвіту» (Грінч.)]. Сходить, сойти, спускаться, спуститься по -це вниз - іти, сходити, зійти, спускатися, спуститися сходами (по сходах) вниз;

3) (скала) скаля. Иерархическая -ца - ієрархічна скаля. -ца наказаний - скаля кар, карна скаля;

4) анат. Барабанная -ца - бубонцеві сходи.

* * *

1) драби́на (приставная, переносная); ( неподвижная) схо́ди, -дів, уменьш. східці, -ців

2) перен. драби́на, града́ція

1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особовий. -ный состав - особовий склад (-ду). -ный вред - ушкодження особи. -ное задержание - заарештування особи. -ный наём - найми (-мів);

2) (необщий, частный) особистий, персональний, (собственный) власний, (индивидуальный) індивідуальний. [Дивився на Германа, як на свого особистого ворога (Франко). Особисті почування самого автора (Єфр.). Щирі патріоти забудуть про особисті сварки (М. Левиц.). Не слід оддаватися власному горю (Крим.)]. -ная выгода - особиста користь (-ти). -ная безопасность - а) безпечність особи; б) (собственная) особиста безпечність (-ности). -ный дворянин - особистий (персональний) дворянин. -ные дела - власні (особисті) справи (р. справ). Это мое -ное дело - це моя власна (особиста) справа. По своим -ным делам - у своїх власних (особистих) справах, за своїми -ними (-тими) справами. -ное достоинство - особиста гідність (достойність) (- ности). -ная жизнь - особисте (індивідуальне) життя. -ные интересы - особисті інтереси. - ный кредитор - особистий кредитор (-ра). -ная обида - особиста образа. -ные обстоятельства - особисті обставини (-вин). По -ным обстоятельствам - з особистих обставин. -ное обязательство - особисте зобов'язання. -ная ответственность - особиста (власна) відповідальність (-ности). Под свою -ную ответственность - на свою власну (особисту) відповідальність. -ные счёты - особисті рахунки (-ків). [Доводять особисті рахунки до найбільшої сили (Грінч.)];

3) грам. - особовий. -ный глагол - особове дієслово. - ное местоимение - особовий займенник (-ка).

* * *

1) (относящийся к личности, персональный) особи́стий, персона́льний

2) ( относящийся к лицам) особо́вий

3) грам. особо́вий

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

I. 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) тільки, лиш, лишень, (зап.) лише, но, іно, йно, оно, тільки-но, (единственно, исключительно) єдино, саме. [Живуть там тільки пацюки та миші (Грінч.). Нашому маляті лиш слинку ковтати (Номис). Браму відмикали лишень із сходом сонця (Кониськ.). Один лише не спав (Франко). Не буду казати, йно буду мовчати (Грінч. III). Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Грінч. III). В хаті тихо, оно діти сопуть (Драг. Пред.). Молоді сили тільки-но починають свою літературну діяльність (Єфр.). Мене судити могли-б єдино-тільки королі (Грінч.). Саме він був у хаті, більш нікогісінько не було (Сл. Йог.)];

2) (сейчас только, вот только что) допіро[у], (зап.) доперва, лиш, тільки, тільки-но. [Ми оце допіро приїхали (Гуманщ.). Безвість віків, що тільки-но одкривається перед нашими очима (Єфр.)]. Лишь теперь - тепер тільки, допіро тепер. [Тепер тільки я дізнав, яка в тебе правда (Полт.)]. Лишь тогда - аж тоді, допіро тоді;

3) (едва, чуть, как только) ледві и ледве; заледві и заледве, тільки(-но), зараз(-но), скоро(-но); срв. Едва. [Ледві ми ввійшли, він почав сміятись (М. Вовч.). Заледве вітер набіжить - і зникне в гущині (Вороний). Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.). Зараз-но я в хату, вона й напалася на мене (Липовечч.)];

4) Лишь бы, лишь бы только - аби, аби б, аби-тільки, тільки б, аби-но, аби-лиш, аби-лишень, коли б тільки, (зап.) коби. [Аби люди, а піп буде (Приказка). Аби-тільки допекти, то ще й не те скаже (Рудан.). Такі сухі дрова: аби-но до вогню, то вже й горять (Проскурівщ.). Аби лиш гроші, - все буде (Хотинщ.). Коби зуби, то хліб буде (Приказка)]. Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто - аби-де, аби-коли, аби-що, аби-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь - аби-як, аби-то, аби-аби. [Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Він робить так, - аби-аби]. Лишь бы как-нибудь отделаться - аби якось збути. Лишь бы сладить (осилить) - аби подужати. Лишь бы мне не опоздать - аби (коли б) тільки мені не спізнитись. Лишь бы было угодно - аби була ласка.

II. Лишь - см. Лишек, Избыток.

* * *

1) част. ті́льки, лише́, лиш

2) союз ті́льки, лише́, лиш

локомотив (-ва, м. р.) и локомотива (-ви, ж. р.), паротяг (-гу), паровіз (-воза), паровик (-ка). [Паровик важко зідхнув, сповнений сили (Коцюб.)]. -тив аккумуляторный - акумуляторотяг (-гу).

* * *

1) (для копанья, пересыпанья и т. п.) лопатка; (для мешанья теста или съедобного месива) копистка, копистник (-ка); (у горшечников: для размеш. глины) лопар (-ря), весло; (для выравнивания боков скирды) забійня. [Дай-но їм лопатки, най вдень лагодять окопи навколо волости (Коцюб.)]. -ка железная - залізна лопатка, заступець (-пця), рискалик (-ка). -ка ложкообразная, снеговая - лопатка ложкувата, снігова;

2) (для правки косы) клепачка, клепач (-ча), (с просмоленным носком) мантачка;

3) (у штукатуров, каменщиков) кельма, кельня, лопатка; (для шпадлёвки) шпаґля;

4) (в водяных колёсах) лопать (-ти), лопатка;

5) (стручок гороха) лопатка. [Уже горох почав у лопатки вбиватися (Київщ.)];

6) анат. - лопатка, ширококість (-кости). Бежать, дуть во все -ки - бігти на всі заставки, чим дуж, з усієї сили;

7) архит. - пілястер (-тра).

* * *

1) уменьш. лопа́тка

2) анат. лопа́тка