самостійно

1) який вивчився самостійно (самотужки)

2) засвоєний самостійно

* * *

1) який вивчився самостійно

2) засвоєний самостійно

РЕАЛІЗМ (лат. realis - суттєвий, дійсний) - філософське вчення, згідно з яким загальне має статус об'єктивного існування, передує одиничним предметам і незалежне від них. В середньовічній думці Р. поряд з концептуалізмом і номіналізмом входить до трьох основних теоретичних течій, що виникли в процесі дискусії стосовно центральної проблеми схоластичної філософії - проблеми універсал ій. Вихідною точкою дебатів стали питання, що були сформульовані неоплатоніком Порфирієм у праці "Вступ до "Категорій" Аристотеля": 1) Чи існують роди і види самостійно, або ж тільки у мисленні? 2) Якщо вони існують самостійно, то чи тіла вони, чи безтілесні речі? 3) Чи мають вони в останньому випадку самостійне буття, або ж існують у тілесних речах? За Томою Аквінським, універсали можуть мати троїсте існування: ante rem (до речі, тобто в Божественному розумі), in ге (в самій речі) і post rem (після речі, в людському розумі). Залежно від визнання того чи іншого існування загальних понять у філософській думці склалися напрями: Р., концептуалізм та номіналізм. Р. визнає самостійне існування універсалій. Філософські принципи Р. започатковані у вченні Платона про ідеї як первісну реальність. Ця точка зору була поширена в патристиці, де вплив ідей платонізму був досить значним; згодом вона стає панівною у схоластичній філософії. Виходячи з платонізму (і неоплатонізму), Р. стверджував, що чим загальнішим є поняття, тим реальнішим є його існування як самостійної сутності. Обґрунтовуючи догмат про Божественне творіння, Августин виходить з того, що одвічні ідеї-образи знаходяться у розумі надприродного Бога-творця, а конкретні одиничні речі - лише недосконалі копії першообразів. Послідовниками християнського Р. в період ранньої схоластики були Йоан Скот Еріугена, Ансельм Кентерберійський, філософи Шартрської школи. Всі вони вважали, що "роди" і "види" є ідеальними прообразами, згідно з якими Бог створив усі одиничні предмети й істоти. Істинність останніх залежить від ступеня відповідності ідеальним прообразам Божественного інтелекту. За доби середньої схоластики платонівська орієнтація, що панувала у християнській свідомості у попередні часи, поступово змінюється на аристотелівську. Її філософським речником став Тома Аквінський. На відміну від крайнього Р., який обстоював трансцендентність ідей, поміркований Р. наголошував на їх іманентності речам. Тобто універсали існують як до речей - у Божественному розумі, так і в речах (бо останні створені Богом), так і після речей, тобто в поняттях людського розуму, що відкриває їх у створеному Богом світі. Ці зміни і коливання у теоретичній течії Р. були обумовлені змінами в світогляді, впливом номіналізму, релігійними потребами, пошуками переконливих засобів вирішення суто філософської проблеми співвідношення загального і одиничного. В сучасній філософії однією з провідних тенденцій є застосування терміну "Р." до концепцій, у яких стверджується, що об'єкти знання існують поза нашою свідомістю. До важливих напрямів Р. XX ст. відносяться: історичний матеріалізм, неореалізм, неотомізм, нова онтологія (змістом якої є метафізичний Р.) З. начний внесок до осмислення проблематики сучасним Р. зробили феноменологія і екзистенціалізм.

1. n (pl тж soli)

1) соло; твір для виконання соло; сольна партія

2) сольне виконання, сольний номер

3) ав. самостійний політ

4) карт. гра за себе

5) карт. заявка на п'ять взяток (у вісті)

6) розм. прогулянка на самоті

2. adj

сольний, одиночний

3. adv

поодинці; соло

4. v

1) виконувати соло, бути солістом

2) ав. виконувати самостійний політ

* * *

1) соло, твір для виконання соло; сольна партія

2) сольне виконання, сольний номер

3) aв. самостійний політ

4) кapт. гра за себе, гра поодинці; заявка на п'ять взяток ( у вісті)

5) cл. прогулянка на самоті

1) виконувати соло

2) aв. виконувати самостійний політ

1) цілком, повністю; безумовно; абсолютно; необмежено

2) самостійно, незалежно

3) розм. так, звичайно, цілком, точно, саме так

* * *

1) зовсім та ін. [див. absolute]

2) звичайно; точно, саме; цілком, абсолютно

3) гpaм. ужитий абсолютно, без прямого доповнення

4) фiлoc. незалежно, самостійно

1. n (скор. від bachelor) розм.

холостяк

2. v розм.

жити холостяком; жити самостійно

* * *

1) жити холостяком, бурлакувати; жити самостійно (тж. to bach it)

2) хазяйнувати по-парубоцьки за відсутності дружини

незалежно, самостійно

* * *

самостійно мислячий; з незалежними судженнями; що діє за внутрішнім переконанням

* * *

pron (pl themselves)

себе, собі, -ся, -сь; само, сам, сама (про речі й тварин)

* * *

pron (про предмети, тварин, іноді про дітей) refl себе, собі, собою, -сь, -ся; себе, собі, собою; emph сам, сама, саме; сама, саме, уособлення ( чого-небудь); у сполученні з прийм: ( all) by itself самостійно, без сторонньої допомоги один; самотньо; на відстані

1) орн. ківі

2) ав., розм. службовець нельотного складу; курсант, що не літав самостійно

3) (тж K.) розм. новозеландець

* * *

1) зooл. ківі

2) aв. службовець нелітного складу курсант, який не літав самостійно

3) (тж. Kiwi) новозеландець

1) частка

2) мочка вуха (тж lobe of the ear)

3) тех. кулачок, виступ; заглиблення

4) гірн. самостійно освоювана частина родовища

* * *

1) мочка вуха

2) cпeц. частка

3) тex. кулачок, виступ, бобишка; заглиблення

4) гipн. самостійно розроблювана частина родовища

5) paд. пелюстка ( діаграми спрямованості)

1) refl. себе; собі; мене самого; -ся

2) emph. сам, один

* * *

1) refl себе, собі, собою, -сь, -ся (про 1-у oc.; oдн.); себе, собі, собою (про 1-у oc.; oдн.); сам, один

2) emph сам, сама (про 1-у oc.; oдн.); я; сам, самостійно; ( all) by myself один, сам, самостійно, без сторонньої допомоги розм. я ( сам)

1) державність; статус (самостійної) держави (нації)

2) національне існування

* * *

1) державність; статус ( самостійної) держави

2) національне існування; статус нації

який вивчився самотужки (самостійно)

* * *

1) самостійно; без сторонньої допомоги

2) окремо

3) поодинці, по одному

* * *

1) самостійно; без сторонньої допомоги; поодинці; окремо

2) поодинці, по одному

3) однократно, один раз

1) єдино; тільки, виключно

2) самостійно, сам

* * *

1) єдино, тільки, винятково

2) самостійно, одноосібно

1) соліст; солістка

2) льотчик, що літає один (самостійно)

* * *

1) соліст; солістка

2) льотчик, який літає самостійно

1) refl себе, собі, собою, -сь, -ся (про 1-у oc.; oдн.); себе, собі, собою (про 1-у oc.; oдн.); сам, один

2) emph сам, сама (про 1-у oc.; oдн.); я; сам, самостійно; ( all) by myself один, сам, самостійно, без сторонньої допомоги розм. я ( сам)

1) який вивчився самостійно

2) засвоєний самостійно

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ - у загальному значенні - сукупність філософських вчень про природу і сутність людини, у вужчому - напрям західної, переважно нім. філософії, започаткований Шелером та розвинутий у теоріях Плеснера, Ротхакера, Гелена, Хенгстенберга, Кассирера, Больнова та ін. А.н. у ф. є спробою шляхом узагальнення новітніх досягнень гуманітарних наук про людину - антропологи, етнографії, етнології, психології, соціології та ін. - на світоглядних засадах нім. романтичної філософії та філософії життя, неокантіанства, феноменології, екзистенціалізму з'ясувати самобутність людини, специфічність засад її буття, а також роль та місце у системі соціальних зв'язків у суспільстві. Фундамент філософської антропології як відносно самостійної галузі досліджень, який заклав Шелер, створив програму вивчення своєрідності людини та її буття в усій повноті їх виявів. Ця програма була спрямована на взаємоузгодження спеціально-наукового дослідження різних галузей і аспектів людського буття з цілісним осягненням проблеми людини засобами філософії. Визначаючи людину як єдність нерозумного життєвого пориву та нежиттєздатного розуму (духу), Шелер вбачав відмінність людини від тварини у духовності та здатності вільно і творчо ставитися до процесів, явищ і речей довкілля. За такого підходу філософська антропологія постає як галузь метафізичних знань про походження людини, її фізичні, психічні та духовні начала й спонуки. В умовах інтенсивно зростаючого обсягу різноманітної наукової людинознавчої інформації вона покликана відновити цілісний філософський образ людини та її ставлення до самої себе і процесів навколишнього світу. А.н. у ф. має декілька відгалужень: культурно-філософський (Ротхакер, Ландман), з опорою на версію філософії життя, розроблену Дильтеєм; біологічний (Плеснер, Гелен, Портман), що спирається на розроблене Ніцше розуміння людини як біологічно недосконалої та непридатної до повноцінного існування на основі власного волевиявлення істоти; релігійний (Генгстенберг), за яким специфіка людини полягає у "спрямованості до Бога"; педагогічний (Больнов), орієнтований на розвиток спроможності до самостійного мислення, вміння особистості визначати і постійно відтворювати власну, неповторну і нестійку міру життя. Хоча означені мислителі різняться розумінням специфіки і функцій філософської антропології, основних її категорій, законів, методів, стану та перспектив розвитку, вони усе ж постають як представники єдиного напряму в філософії, наполягаючи на поверненні до розгляду змістовних онтологічних проблем, пов'язаних з природою буття людини як цілісного суб'єкта життєвого процесу.

Шимонович, Шимон (Симон Симонід) (1558, Львів - 1629) - представник укр. і польськ. Відродження, визначний філолог, поет. Вчився у Краківському ун-ті (від 1575 р.). У польськ. літературі започаткував новий жанр - укр. пісні ("селянки"). Ш. проводив велику організаційно-педагогічну діяльність, зокрема, брав активну участь у заснуванні Замойської академії, доборі викладачів, фундуванні друкарні тощо Ц. ей навчальний заклад закінчували більшість перших професорів КМА. Високої думки про Ш. був відомий польськ. поет Папроцький, такі філософи і вчені, як Ліпсій, Дуза, проф. Лейденського ун-ту Скалігер. Його учнями були видатні польськ. культурні діячі: Урсин, Дрезнер, Собєський, Замойський. Як чільний представник ренесансного гуманізму Ш. обстоював принципи духовної свободи, утверджував необхідність розвитку світських наук. Ідеалом людини вважав самостійну, творчу, високоморальну особистість; на відміну від середньовічного уявлення про природу як про наслідок божественного творіння, надавав їй самостійної естетичної значущості. У політико-правовій сфері Ш. виступав за зрівняння у правах зі шляхтою торгово-промислових верств населення (міщан, ремісників, купців), а також селян, яких вважав фундаментом держави. В умовах тогочасної Польщі, що була конституційною монархією з характерним для неї привілейованим становищем шляхти, це був крок у напрямі формування буржуазно-демократичного принципу рівності громадян перед законом.